13 червня 2019 року Справа № 915/581/19
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Ковальжи А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Комунальної установи “Центральний міський стадіон”, вул. Спортивна, 1/1, м. Миколаїв, 54015 (код ЄДРПОУ 32004142)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛЕЦ-ВАК”, провулок Транспортний, 9, м. Миколаїв, 54010 (код ЄДРПОУ 31707056)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Управління комунального майна Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 22440076)
про стягнення грошових коштів в сумі 87 930, 30 грн.
від позивача: Коссе В.Д., директор (паспорт серія НОМЕР_1 738843 від 16.07.1999)
від відповідача: Зотіков С.Є., довіреність № 34 від 12.03.2018 року;
від третьої особи: не з'явився;
в судовому засіданні присутня ОСОБА_1 , (паспорт серія НОМЕР_2 від 16.11.1998 року).
До господарського суду Миколаївської області звернулась Комунальна установа “Центральний міський стадіон” з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛЕЦ-ВАК” грошові кошти в сумі 87 930, 30 грн., в тому числі: суму боргу по орендній платі згідно договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 5 від 01.12.2008 року за період з 01.03.2018 року по 28.02.2019 року в розмірі 63 573, 38 грн.; пеню в розмірі 20 830, 01 грн.; 3 % річних в розмірі 882, 75 грн.; інфляційних нарахувань в розмірі 2 644, 16 грн.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.03.2019 року позовну заяву Комунальної установи “Центральний міський стадіон” (вх. № 4465/19 від 20.03.2019 року) до відповідача ТзОВ “ТЕЛЕЦ-ВАК” про стягнення грошових коштів в сумі 87 930, 30 грн. залишено без руху.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання по справі на 06.05.2019 року. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Управління комунального майна Миколаївської міської ради.
В судовому засіданні 06.05.2019 року судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, якою відкладено підготовче засідання на 21.05.2019 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.05.2019 року відкладено підготовче засідання по справі на 03.06.2019 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.06.2019 року закрито підготовче провадження у справі № 915/581/19 та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 13.06.2019 року.
Представник третьої особи в судове засідання 13.06.2019 року не з'явився.
03.06.2019 року до господарського суду Миколаївської області від третьої особи надійшло клопотання (вх. № 9232/19), в якому третя особа просить суд слухати справу за відсутності представника.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.06.2019 року подане клопотання задоволено.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.
В судовому засіданні 13.06.2019 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.
Представник позивача в судовому засіданні 13.06.2019 року усно зазначив, що погоджується з правовою позицією відповідача та з тим, що розмір пені становить 10 855, 86 грн.
В судовому засіданні судом усно роз'яснено позивачу Комунальній установі “Центральний міський стадіон”, що право на зменшення розміру позовних вимог може бути реалізоване до закінчення підготовчого засідання, а не на стадії розгляду справи по суті (п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України).
Позивач усно просив суд розглядати позовні вимоги у первісному вигляді.
Керівник Комунальної установи “Центральний міський стадіон” в судовому засіданні 13.06.2019 року усно підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
1. Правова позиція позивача.
Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору оренди № 5 від 01.12.2008 року індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності, укладеного між сторонами, а саме: зобов'язань щодо своєчасної сплати у період з 01.03.2018 року по 28.02.2019 року орендної плати за договором, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, та, як наслідок, на суми прострочень позивачем нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 193, 232 ГК України, ст. 526, 549, 611, 625 ЦК України, ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та умовами договору.
2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
В обґрунтування заперечень відповідач у відзиві на позов (вх. № 6951/19 від 25.04.2019 року) та запереченнях (вх. № 8026/19 від 15.05.2019 року) зазначає, що позовні вимоги в частині 67 100, 29 грн. (в тому числі 63 573, 38 грн. основного боргу; 882, 75 грн. 3 % річних; 2 644, 16 грн. втрат від інфляції) визнає повністю.
В частині пені відповідач позов визнає частково в сумі 2 518, 54 грн., оскільки нарахування решти пені не відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України (в частині нарахування більше шести місяців). Отже, розрахунок в цій частині є необґрунтованим. В цій частині позову відповідач просить суд відмовити в позові.
Крім того, відповідач, посилаючись на ч. 1 ст. 130 ГПК України, просить суд повернути позивачу з Державного бюджету України 50 % судового збору, а решту судового збору віднести на рахунок відповідача.
3. Правова позиція третьої особи.
У клопотаннях (вх. № 8412/19 від 21.05.2019 року та № 9232/19 від 03.06.2019 року) третя особа просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
01.12.2008 року між Комунальною установою «Центральний міський стадіон» (орендодавцем) та ТзОВ “Телец-ВАК” (орендарем) було укладено договір оренди № 5 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності (арк. 19-20).
До договору між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 05.05.2009 року (арк. 28).
Відповідно до п. 10.1 Договору цей договір укладено терміном на 49 років, що діє з 01.12.2008 року до 30.11.2057 року.
Даний договір та додаткову угоду підписано сторонами та скріплено печатками.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.09.2018 року по справі № 915/216/18 позов комунальної установи “Центральний міський стадіон” задоволено частково, а саме:
- розірвано договір № 5 від 01.12.2008 року оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності, укладений між комунальною установою “Центральний міський стадіон” та ТОВ “Телец-ВАК”;
- зобов'язано ТОВ “Телец-ВАК” повернути комунальній установі “Центральний міський стадіон” окреме індивідуально визначене майно комунальної власності - футбольне гарове поле площею 7884 кв.м, розміщене за адресою: вул. Спортивна, 1/1, м. Миколаїв;
- стягнуто з ТОВ “Телец-ВАК” на користь Комунальної установи “Центральний міський стадіон” 158 896, 30 грн. основного боргу (арк. 106-112).
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 року апеляційну скаргу ТзОВ «Телец-ВАК» залишено без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 04.09.2018 року залишено без змін.
Отже, договір вважається розірваним з 11.02.2019 року.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 1) орендодавець, керуючись розпорядженням Управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради від 26.11.2008 р. № 594-р передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно міської комунальної власності - футбольне гарове поле, надалі майно, площею 7884,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Миколаїв, вул. Спортивна, 1/1, що знаходиться на балансі Комунальної установи «Центральний міський стадіон». Вартість майна визначена згідно з висновками експерта і врахуванням індексації, та становить 177 672, 00 грн. Згідно з розпорядженням Управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради від 08.04.2009 р. № 158-р Майно передається в оренду для використання під фізкультурно-спортивну діяльність для дітей та молоді.
Відповідно до п. 2.3 Договору власником майна залишається територіальна громада м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Відповідно до п. 2.6 Договору у разі припинення або розірвання цього договору майно повертається орендарем орендодавцю.
Відповідно до п. 2.7 Договору майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання.
Відповідно до п. 3.4 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати на попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Відповідно до п. 3.5 Договору орендна плата за поточний місяць перераховується орендодавцеві щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції та податку на додану вартість.
Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації й стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідно до п. 3.10 Договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою в повному обсязі.
Відповідно до п. 5.1 Договору орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.
На виконання умов договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду майно міської комунальної власності - футбольне гарове поле, розміщене за адресою: м. Миколаїв, вул. Спортивна, 1/1 (територія Центрального місцевого стадіону), що підтверджується Актом приймання-передачі від 01.12.2008 року, який підписано та скріплено печатками сторін (арк. 25).
Як вказано вище, рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.09.2018 року по справі № 915/216/18 стягнуто:
- 158 896, 30 грн. - основний борг (орендні платежі) за період з 01.02.2015 року по 28.02.2018 року;
- в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість, за період з 01.03.2017 року по 28.02.2018 року судом відмовлено, оскільки розрахунки виконані без урахування періодів прострочення платежів (в розрахунках не вказано періодів розрахунку, що унеможливило перевірку правильності розрахунку).
Договір № 5 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 01.12.2008 року, укладений між Комунальною установою “Центральний міський стадіон” та ТОВ “Телец-ВАК”, розірвано.
Станом на день розгляду даної господарської справи доказів повернення відповідачем позивачу орендованого майна за актом прийому-передачі суду не надано.
За період користування орендованим майном з березня 2018 року по лютий 2019 року включно відповідачу нараховано орендну плату на загальну суму 63 573, 38 грн., що підтверджується Актами виконаних робіт. Позивач виставляв відповідачу рахунки для оплати та надавав акти виконаних робіт для підписання, що підтверджується відповідними реєстрами документів. Однак акти виконаних робіт не підписані відповідачем (арк. 66-77).
Доказів оплати заборгованості з орендної плати за період з березня 2018 року по лютий 2019 року включно суду не подано.
Зазначені обставини щодо стягнення орендної плати з урахуванням пені, 3 % річних та інфляційних втрат і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.
На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічного змісту норма закріплена в ст. 283 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 283 ГК України об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1-2, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вказано вище, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача ТзОВ “Телец-ВАК” перед позивачем Комунальною установою “Центральний міський стадіон становить 63 573, 38 грн.
Суду не подано доказів сплати вказаної заборгованості, як і не спростовано факту наявності заборгованості, строк оплати якої настав. Отже, позовна вимога в частині стягнення 63 573, 38 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. Судом також враховано, що відповідачем позов в цій частині визнано, що не порушує вимог закону та інтересів сторін.
2. Щодо вимоги про стягнення пені.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації й стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Отже, в укладеному сторонами договорі міститься застереження в розумінні ч. 6 ст. 232 ГК України, яке встановлює інший (значно більший) термін нарахування пені, а саме: пеня нараховується, починаючи з першого дня прострочення виконання грошового зобов'язання (сплата орендної плати) до дня оплати, включаючи й день оплати.
Позивачем нараховано відповідачу 20 830, 01 грн. - пені за прострочення платежів з орендної плати за період з 01.03.2018 року по 28.02.2019 року.
Перевіривши нарахування пені, судом встановлено наступне. Позивачем розрахунок пені здійснено арифметично правильно, проте при визначенні граничного строку оплату по частині платежів з орендної плати не враховано вихідні дні (ч. 5 ст. 254 ЦК України), що мало наслідком неправильне визначення строку платежів з орендної плати, як наслідок, помилки при нарахуванні пені.
Судом здійснено перерахунок розміру пені. Таким чином, пеня становить 20 808, 35 грн. Детальний розрахунок пені, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 161-163). Розрахунок розміру пені здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство", виходячи з суми простроченого платежу за кожний день прострочення по кожному рахунку окремо.
Отже, вимога про стягнення пені в розмірі 20 808, 35 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті пені в розмірі 21, 66 грн. слід відмовити.
Щодо усних тверджень представника позивача в судовому засіданні 13.06.2019 року про згоду з правовою позицією відповідача та з тим, що розмір пені становить 10 855, 86 грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Заяв про зменшення розміру позовних вимог у встановленому приписами ст. 46 ГПК України порядку позивачем не подано.
Відповідно до ч. 6 ст. 46 ГПК України суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що усна згода позивача з правовою позицією відповідача, яка фактично свідчить про зменшення позовних вимог, суперечить як положенням ст. 46 ГПК України, так і інтересам особи, яку він представляє (Комунальної установи “Центральний міський стадіон”). Як зазначалось вище, керівник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Відтак, судом розглядались позовні вимоги в первісному вигляді відповідно до закону та умов договору.
3. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).
Позивачем нараховано відповідачу 882, 75 грн. - 3 % річних за прострочення платежів з орендної плати за період з 01.03.2018 року по 28.02.2019 року.
Перевіривши нарахування 3 % річних, судом встановлено наступне. Позивачем розрахунок 3 % річних здійснено арифметично правильно, проте при визначенні граничного строку оплату по частині платежів з орендної плати не враховано вихідні дні (ч. 5 ст. 254 ЦК України), що мало наслідком неправильне визначення строку платежів з орендної плати, як наслідок, помилки при нарахуванні 3 % річних.
Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних. Таким чином, 3 % становлять 881, 02 грн. Детальний розрахунок 3 % річних, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 164-166). Розрахунок розміру 3 % річних здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство", виходячи з суми простроченого платежу по кожному рахунку окремо.
Отже, вимога про стягнення 3 % річних в розмірі 881, 02 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті 3 % річних в розмірі 1, 73 грн. слід відмовити.
Позивачем також нараховано відповідачу 2 644, 16 грн. - індексу інфляції за прострочення виконання грошових зобов'язань, за період з квітня 2018 року по лютий 2019 року.
Перевіривши нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що позивачем правильно застосовано індекси інфляції, період визначено правильно, нарахування здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, при розрахунку індексу інфляції враховано дефляцію. Детальний розрахунок зазначений в позовній заяві (арк. 7).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення індексу інфляції в розмірі 2 644, 16 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню. Судом також враховано, що відповідачем позов в цій частині визнано, що не порушує вимог закону та інтересів сторін.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідач у відзиві на позов (вх. № 6951/19 від 25.04.2019 року) та запереченнях (вх. № 8026/19 від 15.05.2019 року) просить суд повернути позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Судом встановлено, що у відзиві на позов (вх. № 6951/19 від 25.04.2019 року) та запереченнях (вх. № 8026/19 від 15.05.2019 року) відповідач визнав позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення: 63 573, 38 грн. - основного боргу; 882, 75 грн. - 3 % річних; 2 644, 16 грн. - втрат від інфляції; 2 518, 54 грн. - пені.
Суд зазначає, що нормами ГПК України, зокрема ст. 130 ГПК України, не передбачено повернення позивачу 50 % судового збору у випадку визнання відповідачем позову в частині позовних вимог. В задоволенні клопотання про повернення з Державного бюджету України 50 % судового збору судом відмовлено.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в розмірі 1 920, 62 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Судовий збір в розмірі 0, 38 грн. слід покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛЕЦ-ВАК”, провулок Транспортний, 9, м. Миколаїв, 54010 (код ЄДРПОУ 31707056) на користь позивача Комунальної установи “Центральний міський стадіон”, вул. Спортивна, 1/1, м. Миколаїв, 54015 (код ЄДРПОУ 32004142) (п/р 31557243344756 в ГУДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013):
- 63 573, 38 грн. (шістдесят три тисячі п'ятсот сімдесят три грн. 38 коп.) - суми боргу по орендній платі згідно договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 5 від 01.12.2008 року за період з 01.03.2018 року по 28.02.2019 року;
- 20 808, 35 грн. (двадцять тисяч вісімсот вісім грн. 35 коп.) - пені;
- 881, 02 грн. (вісімсот вісімдесят одна грн. 02 коп.) - 3 % річних;
- 2 644, 16 грн. (дві тисячі шістсот сорок чотири грн. 16 коп.) - інфляційних нарахувань;
- 1920, 62 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять грн. 62 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
4. Відмовити в позові в частині стягнення 21,66 грн. (двадцять одна грн. 66 коп.) - пені та 1, 73 грн. (одна грн. 73 коп.) - 3 % річних.
5. Судовий збір в розмірі 0, 38 грн. покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено 24.06.2019 року.
Суддя Е.М. Олейняш