вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"13" травня 2019 р. Справа № 911/716/19
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., при секретарі судового засідання Литовці А.С., розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Екотекстиль»
до Дочірнього підприємства «Рітейл Центр»
про стягнення 124339,44 грн.
за участю представників
позивача: Дячук О.В. - предст. за дов. від 25.06.2018;
відповідача: Волтарніст М.О. - предст. за дов. від 02.01.2019.
До господарського суду Київської області звернулось Приватне акціонерне товариство «Екотекстиль» (далі - позивач, ПрАТ «Екотекстиль») з позовом до Дочірнього підприємства «Рітейл Центр» (далі - відповідач, ДП «Рітейл Центр») про стягнення 124339,44 грн. заборгованості, яка складається з 104973,99 грн. основного боргу, 16643,60 грн. інфляційних втрат та 2721,85 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № РЦ038345 від 01.06.2018.
Ухвалою господарського суду Київської області від 25.03.2019 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи призначено на 22.04.2019.
19.04.2019 на адресу суду від позивача надійшло клопотання від 16.04.2019 №371 про долучення доказів до справи. Позивач зазначив, що до позову помилково подано видаткову накладну № А0000002873 від 10.07.2018 та товарно-транспортну накладну № РА000000287 від 10.07.2018, які не стосуються предмета доказування, у зв'язку з чим просить суд долучити до матеріалів справи видаткову накладну №А0000002975 від 16.07.2018 на суму 8091,30 грн. Водночас позивач зауважив, що оригінал видаткової накладної № А0000002975 від 16.07.2018 не було повернуто відповідачем, однак останній підтвердив отримання товару по накладній актом перевірки розрахунків за період з 01.07.2018 по 31.07.2018.
В судовому засіданні 22.04.2019 оголошено перерву до 13.05.2019.
06.05.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому, зокрема, зазначається, що надані позивачем видаткові накладні оформлені неналежним чином, оскільки з накладних неможливо ідентифікувати особу представника покупця, а також повноваження особи, яка отримала товар. Відповідач також вважає, що оскільки позивачем було надано відповідачу неналежним чином оформлені накладні, у ДП «Рітейл Центр» наявне право затримати оплату товару. Крім того, відповідач вважає, що оскільки позивач не довів існування основного боргу та не настали строки по оплаті товару, відповідно, інфляційні втрати та 3% річних нараховано позивачем безпідставно.
В судовому засіданні представником позивача подано відповідь на відзив, в якій позивач вважає доводи викладені у відзиві на позов безпідставними і необгрунтованими.
До відповіді на відзив позивач долучив копії електронних податкових накладних та розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників до них, а також копії експрес накладних. Зазначені документи позивач просить суд приєднати до матеріалів справи.
За приписами ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд враховує, що докази, які долучено позивачем до клопотання від 16.04.2019 № 371, а також до відповіді на відзив, подані до суду з порушенням встановленого законом строку без обґрунтування неможливості їх подання у такий строк, з огляду що, враховуючи положення ст. 80 ГПК України, судом до розгляду такі не приймаються.
Згідно з ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадках розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
В судовому засіданні 13.05.2019 представники сторін надали усні пояснення по суті спору, з посиланням на обставини, викладені в заявах по суті справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
13.05.2019, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
01.06.2018 між Дочірнім підприємством «Рітейл Центр» (покупець) та Приватним акціонерним товариством «Екотекстиль» (постачальник) та укладений Договір № РЦ038345 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності із замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти такий товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації.
Пунктом поставки товару є склад покупця. Поставка товару до місця передачі здійснюється транспортом постачальника (п. 3.4. договору).
Умовами п. 3.6. договору визначено, що постачальник при поставці відповідної партії товару передає покупцю супровідну документацію, зокрема, накладні, в яких має бути чітко зазначена кількість відвантаженого товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, вартість без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ, номер податкової накладної, сформованої під дану поставку; товарно-транспортні накладні.
Покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних (п. 7.1. договору).
Пунктами 7.8., 7.9. договору визначено, що загальна сума договору складається із суми накладних, по яким була здійснена поставка товару. Оплата за товар здійснюється щосереди шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 60 днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару. При цьому сторони домовились, що оплата товару здійснюється тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складатиме не менше, ніж 500,00 грн. з кожного магазину.
Покупець має право затримати розрахунок за товар у випадку, зокрема, ненадання належно оформленої супровідної документації (п. 7.10. договору).
У випадку, якщо товар не виходить на необхідний рівень продажу у роздрібній мережі покупця для вказаної категорії товару або, якщо товар був не реалізований на протязі строку його придатності, або товар виявився не якісним при тестуванні, покупець направляє на адресу постачальника повідомлення про обсяг та причини повернення товару, а також перелік торговельних точок з яких постачальник зобов'язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання повідомлення вивезти такий товар. Покупець оформлює повернення товарів за допомогою накладної на повернення товарів (пп. пп. 3.7.1., 3.7.2. договору).
Умовами п. 10.1. договору визначено, що договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019.
Між сторонами підписаний Додаток № 1 до договору «Специфікація товару».
До позовної заяви додано ряд видаткових накладних, складених на підставі договору № РЦ038345 від 01.06.2018, з яких вбачається, що позивачем в період з 10.07.2018 по 23.07.2018 поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 431220,00 грн., а саме: № А0000002837 від 10.07.2018 на суму 14658,90 грн.; № А0000002838 від 10.07.2018 на суму 2402,40 грн.; № А0000002839 від 10.07.2018 на суму 2402,40 грн.; № А0000002840 від 10.07.2018 на суму 8091,30 грн.; № А0000002841 від 10.07.2018 на суму 8091,30 грн.; № А0000002868 від 10.07.2018 на суму 22671,60 грн.; № А0000002869 від 10.07.2018 на суму 14658,90 грн.; № А0000002870 від 10.07.2018 на суму 2402,40 грн.; № А0000002871 від 10.07.2018 на суму 14658,90 грн.; № А0000002872 від 10.07.2018 на суму 22671,60 грн.; № А0000002874 від 10.07.2018 на суму 8091,30 грн.; № А0000002936 від 12.07.2018 на суму 8091,30 грн.; № А0000002937 від 12.07.2018 на суму 8091,30 грн.; № А0000002938 від 12.07.2018 на суму 8091,30 грн.; № А0000002939 віл 12.07.2018 на суму 2402,40 грн.; № А0000002940 від 12.07.2018 на суму 14658,90 грн.; № А0000002941 від 12.07.2018 на суму 14658,90 грн.; № А0000002961 від 12.07.2018 на суму 8091,30 грн.; № А0000002963 від 12.07.2018 на суму 22671,60 грн.; № А0000002970 від 12.07.2018 на суму 22671,60 грн.; № А0000002974 від 12.07.2018 на суму 2402,40 грн.; № А0000002977 від 12.07.2018 на суму 14658,90 грн.; № А0000002979 від 12.07.2018 на суму 8091,30 грн.; № А0000002981 від 12.07.2018 на суму 14658,90 грн.; № А0000002983 від 12.07.2018 на суму 14658,90 грн.; № А0000003027 від 13.07.2018 на суму 8091,30 грн.; № А0000002959 від 16.07.2018 на суму 2402,40 грн.; № А0000002960 від 16.07.2018 на суму 8091,30 грн.; № А0000002962 від 16.07.2018 на суму 8091,30 грн.; № А0000002965 від 16.07.2018 на суму 8091,30 грн.; № А0000002966 від 16.07.2018 на суму 14658,90 грн.; № А0000002971 від 16.07.2018 на суму 22671,60 грн.; № А0000002976 від 16.07.2018 на суму 2402,40 грн.; № А0000002980 від 16.07.2018 на суму 2402,40 грн.; № А0000002982 від 16.07.2018 на суму 8091,30 грн.; № А0000002964 від 17.07.2018 на суму 8091,30 грн.; № А0000002972 від 17.07.2018 на суму 15967,50 грн.; № А0000002978 від 17.07.2018 на суму 8091,30 грн.; № А0000003122 від 23.07.2018 на суму 22671,60 грн.; № А0000003127 від 23.07.2018 на суму 6704,10 грн.
Матеріали справи також містять товарно-транспортні накладні на переміщення вантажу (панчішно-шкарпеткові вироби), з яких вбачається, що замовником на перевезення вантажу та вантожовідправником виступає ПрАТ «Екотекстиль», вантажоодержувачем - ДП «Рітейл Центр».
Зі слів позивача покупець 14.09.2018 провів часткову оплату за поставлений товар на суму 10000,00 грн.
У жовтні 2018 року позивач звертався до відповідача з претензією від 04.10.2018 № 797, в якій вимагав сплатити наявну за відповідачем заборгованість за отриманий товар в сумі 429311,30 грн. Направлення претензії підтверджується долученими до матеріалів справи фіскальним чеком від 04.10.2018, накладною № 1002002516426 від 04.10.2018 та описом вкладення у цінний лист.
Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому відповідачем повернуто позивачу товар на загальну суму 267029,58 грн. на підставі накладних на повернення: № 2218632338 від 15.11.2018 на суму 13455,90 грн.; № 2218631952 від 15.11.2018 на суму 11027,64 грн.; № 2218631822 від 15.11.2018 на суму 3595,98 грн.; № 2218631816 від 15.11.2018 на суму 77,76 грн.; № 2218635727 від 16.11.2018 на суму 4964,52 грн.; № 2218635764 від 16.11.2018 на суму 3401,76 грн.; № 2218638314 від 16.11.2018 на суму 1907,64 грн.; № 2218635560 від 16.11.2018 на суму 7342,14 грн.; № 2218635819 від 16.11.2018 на суму 1304,16 грн.; № 2218638491 від 16.11.2018 на суму 1561,56 грн.; № 2218635146 від 16.11.2018 на суму 2789,94 грн.; № 2218747973 від 18.12.2018 на суму 13135,56 грн.; № 2218642610 від 19.11.2018 на суму 4152,66 грн.; № 2218644968 від 19.11.2018 на суму 497,64 грн.; № 2218642896 від 19.11.2018 на суму 7617,84 грн.; № 2218645271 від 19.11.2018 на суму 5598,48 грн.; № 2218647508 від 20.11.2018 на суму 16327,02 грн.; № 2218650159 від 20.11.2018 на суму 13515,06 грн.; № 2218647743 від 20.11.2018 на суму 1613,04 грн.; № 2218647177 від 20.11.2018 на суму 9227,16 грн.; № 2218647865 від 20.11.2018 на суму 7086,00 грн.; № 2218656915 від 22.11.2018 на суму 4808,22 грн.; № 2218657402 від 22.11.2018 на суму 8949,84 грн.; № 2218667830 від 26.11.2018 на суму 1561,56 грн.; № 2218667959 від 26.11.2018 на суму 18602,22 грн.; № 2218669296 від 26.11.2018 на суму 14094,60 грн.; № 2218678430 від 28.11.2018 на суму 4496,94 грн.; № 2218679411 від 28.11.2018 на суму 13127,82 грн.; № 2218691078 від 03.12.2018 на суму 4062,84 грн.; № 2218691409 від 03.12.2018 на суму 858,00 грн.; № 2218692197 від 03.12.2018 на суму 5231,88 грн.; № 2218710444 від 07.12.2018 на суму 7439,10 грн.; № 2218710934 від 07.12.2018 на суму 4942,92 грн.; № 2218710931 від 07.12.2018 на суму 72,12 грн.; № 2218710935 від 07.12.2018 на суму 9581,34 грн.; № 2218711822 від 07.12.2018 на суму 13411,38 грн.; № 2218729015 від 12.12.2018 на суму 11988,42 грн.; № 2218740317 від 15.12.2018 на суму 1698,84 грн.; № 2218741724 від 15.12.2018 на суму 11591,04 грн.; № 2218741722 від 15.12.2018 на суму 311,04 грн.
Слід також зазначити, що позивачем було додано до позовної заяви накладну на повернення № 2218749111 від 18.12.2018 на суму 5938,98 грн., відповідно до якої відповідачем здійснено повернення товару, отриманого на підставі накладної № 2975 від 16.07.2018. При цьому матеріали справи не містять накладної № 2975 від 16.07.2018, у зв'язку з чим накладна на повернення № 2218749111 від 18.12.2018 не береться судом до уваги.
Крім того, позивач зазначає, що суму оплати за товар зменшено шляхом взаємозаліку на суму наданих відповідачем послуг в розмірі 51368,75 грн.
В порядку досудового 05.03.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією № 165, в якій вимагав невідкладно перерахувати на поточний рахунок ПрАТ «Екотекстиль» суму боргу в розмірі 104973,99 грн.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 104973,99 грн.
Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На підставі поданих позивачем видаткових накладних та накладних на повернення товару, судом встановлено, що неоплаченим залишився товар на суму 164190,42 грн. При цьому судом враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, з огляду на що суд розглядає позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі, заявленому позивачем до стягнення - 104973,99 грн.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказував на те, що позивачем не надано повний пакет документів при поставці товару, а наявні в матеріалах справи видаткові накладні оформлені неналежним чином, у зв'язку з чим за відповідачем наявне право затримати розрахунок за товар. Враховуючи наведене, відповідач стверджує про відсутність у нього заборгованості, що в свою чергу виключає нарахування інфляційних втрат та відсотків річних.
Суд критично оцінює заперечення відповідача, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вже було зазначено, із умов п. 3.6. договору випливає, що при поставці відповідної партії товару постачальник передає покупцю супровідну документацію, зокрема, накладні, в яких має бути чітко зазначена кількість відвантаженого товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, вартість без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ, номер податкової накладної, сформованої під дану поставку.
З наявних в матеріалах справи видаткових накладних на поставку товару вбачається, що останні оформлені відповідно до положень чинного законодавства, містять відомості про господарську операцію та не є підставою для визнання господарської операції не проведеною або недійсною.
Як зазначено у п. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
При цьому умовами укладеного договору сторони не дійшли обов'язкової згоди щодо надання довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Довіреність не є первинним документом у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку і не фіксує факт здійснення господарських операцій, а отже й відсутність довіреності не може свідчити про нереальність операції.
Доводи відповідача щодо відсутності на видаткових накладних печатки підприємства відповідача спростовуються нормами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», за якою печатка не є обов'язковим реквізитом.
Водночас поставка товару позивачем й отримання його відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на повернення товару, оформлених покупцем на підставі тих самих видаткових накладних, про що й зазначено у видаткових накладних на повернення товару.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вищевикладене та те, що товар був прийнятий відповідачем, за який він у повному обсязі не розрахувався, доказів оплати суду не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ДП «Рітейл Центр» 104973,99 грн. заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не спростованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того позивач заявив до стягнення з відповідача 16643,60 грн. інфляційних втрат та 2721,85 грн. 3% річних, які нараховано на суму боргу 429311,30 грн. за період з 15.09.2018 по 15.11.2018 та на заборгованість в сумі 104973,99 грн. за період з 15.01.2019 по 14.03.2019.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд повинен з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
Пунктом 7.9. договору обумовлено, що оплата за товар здійснюється щосереди шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 60 днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару.
У позовній заяві зазначається, що відповідачем було частково оплачено товар на суму 10000,00 грн. Крім того суму оплати за товар зменшено шляхом взаємозаліку на суму наданих відповідачем послуг в розмірі 51368,75 грн. Однак позивачем не подано договір щодо надання послуг, на підставі якого, як стверджує позивач, відбувався взаємозалік заборгованості між сторонами, та не надано банківські виписки чи платіжні доручення про здійснені відповідачем оплати за договором. Відтак суд позбавлений можливості встановити за якими накладними здійснювались оплати та, відповідно, які з них залишились неоплаченими.
Позивачем не надано обґрунтованого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат із зазначенням періодів прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, з урахуванням встановленого в п. 7.9. договору строку оплати, від кожної видаткової накладної окремо та враховуючи проведені відповідачем оплати і зменшення позивачем суми боргу шляхом взаємозаліку за надані відповідачем послуги. За відсутності платіжних документів чи банківських виписок неможливо беззаперечно встановити розмір простроченого боргу за конкретною поставкою, на яку слід здійснювати нарахування інфляційних та 3% річних.
Надані позивачем акти перевірки розрахунків не беруться судом до уваги оскільки не є первинними документами, з яких можна встановлювати факт наявності чи відсутності заборгованості. Факт наявності та розмір заборгованості визначається виключно за результатами дослідження первинних документів (накладних, платіжних документів тощо), а наявність підписаного акту звірки може лише додатково свідчити про наявність або відсутність заборгованості.
Таким чином, за відсутності обґрунтованого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Рітейл Центр» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, будинок 6-Г, код ЄДРПОУ 38734018) на користь Приватного акціонерного товариства «Екотекстиль» (10020, Житомирська обл., м. Житомир, просп. Миру, буд. 16, код ЄДРПОУ 00307230) 104973 (сто чотири тисячі дев'ятсот сімдесят три) грн. 99 коп. заборгованості та 1621 (одну тисячу шістсот двадцять одну) грн. ,81 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 26.06.2019.
Суддя О.В. Щоткін