ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.06.2019Справа № 910/5145/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л. Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТАЖ ІНСПЕКТ" (65009, м. Одеса, вул. Академічна 20Б, оф. 8, каб. 3)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, Тверська, 5)
про стягнення 49 886,50 грн.
Представники сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "АВАНТАЖ ІНСПЕКТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 49 886,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з незабезпеченням Акціонерним товариство "Українська залізниця" (надалі - відповідач) збереженості майна (вагону) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТАЖ ІНСПЕКТ" (надалі - позивач) під час перевезень, відповідач зобов'язаний відшкодувати останньому збитки у розмірі 49 886,50 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/5145/19 та постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103050254058 вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 02.05.2019, проте, у визначений судом строк відзив на позовну заяву останнім не подано.
Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
07 лютого 2018 року між ТОВ "АВАНТАЖ ІНСПЕКТ" (надалі- замовник, позивач) та ПАТ "Українська залізниця" (надалі- перевізник, відповідач) укладено договір про надання послуг № 07323/ЦТЛ-2018 (надалі - договір), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах відповідача, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1 договору).
Пунктом 1.2 договору, зокрема, визначено, що перевезення - послуга, в процесі якої відповідач зобов'язується доставити довірений позивачем вантаж до пункту призначення та видати його особі яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а позивач зобов'язується оплатити послуги у передбаченому цим Договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього Договору, статуту залізниць України, затвердженого постановою КМУ від 06.04.1998 № 457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, який затверджено наказом Мінтрансу від 26.03.2009 № 317, зареєстрованим в Мін'юсті 15.04.2009 за № 340/16356, Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу від 09.12.2002 № 873, зареєстрованого в Мін'юсті 29.12.2009 за № 1030/7318, Угоди про міжнародне вантажне сполучення, Конвенції про міжнародні залізничні перевезення відповідно.
Відповідно до п. 1.3 договору, надання послуг за цим договором, зокрема, може підтверджуватись залізничною накладною.
Так, 29 січня 2019 року за залізничною накладною №36957520 відповідачем було здійснено перевезення порожнього залізничного вагону з-під кам'яного вугілля №66685603, на адресу вантажоодержувача ПрАТ "Павлоградвугілля". Даний вагон перевозився на своїх осях та був не поіменований в алфавіті.
01 лютого 2019 року на станції Нижньодніпровськ-Вузол було виявлено пошкодження (розкомплектування) вагона №66685603, що перебуває у власності ТОВ "АВАНТАЖ ІНСПЕКТ".
При огляді вагону №66685603 працівниками структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» було виявлено відсутність авторегулятора та здійснено відчеплення вказаного вагону для проведення його технічного обслуговування, про що свідчить повідомлення форми ВУ-23М від 01.02.2019.
Внаслідок пошкодження (розукомплектування) вагону позивач був змушений передати структурному підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» аналогічну деталь, яка була відсутня на вагоні, для подальшого її встановлення, оскільки останній використовується у господарській діяльності ТОВ "АВАНТАЖ ІНСПЕКТ".
Судом встановлено, що регулятор РТРП 675М було придбано позивачем у ТОВ "ТПК "Альянс" вартістю 5040,00 грн, про що свідчить оплачений рахунок-фактура №СФ-000009 від 11.02.2019 та видаткова накладна №РН-0000006 від 11.02.2019.
Структурним підрозділом «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» було здійснено технічне обслуговування вагону №66685603, а саме, виконані роботи по встановленню деталей на розукомплектований вагон, що підтверджується повідомленням №8963 від 28.02.2019 про приймання вантажного вагону з технічного обслуговування за формою ВУ-36 М, а також забирання вагону.
Загальна вартість технічного обслуговування та забирання вагону склала 1096,50 грн, про що складено відповідні документи, а саме: рахунок №138/255 від 21.03.2019 та акт №138/255 від 21.03.2019 на суму 241,63 грн (забирання вагону), рахунок №137/255 від 21.03.2019 та акт №137/255 від 21.03.2019 на суму 854,87 грн (технічне обслуговування з відчепленням вагону).
Відтак, за доводами позивача, прямі збитки, які виникли у останнього внаслідок розукомплектування вагону склали 6 136,50 грн, з яких: 5040,00 грн - вартість регулятора, 854,87 грн - технічне обслуговування та 241,63 грн - забирання вагону.
Крім того, позивач зазначає, що за умови виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо збереження вантажу, позивач міг використовувати цей вагон у господарській діяльності та отримувати відповідний дохід на підставі договору 83-ПУ-ДЛТ від 09.11.2018 та відповідної заявки ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», оскільки цього здійснено не було, останній поніс відповідні збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 43 750,00 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно з ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем.
Відповідно до п. 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 №856, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 "Найменування вантажу" вказується "Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)".
Судом встановлено, що згідно залізничної накладної №36957520 відповідачем здійснювалось перевезення вантажного вагону №66685603, що перебуває у власності ТОВ "АВАНТАЖ ІНСПЕКТ".
Згідно з ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Як встановлено судом, на станції Нижньодніпровськ-Вузол працівниками структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» було виявлено пошкодження (розкомплектування) вагона позивача, які полягали у відсутності авторегулятора.
За фактом встановлення відсутності вищезазначеної деталі, вагон №66685603 був направлений на технічне обслуговування, про що свідчать оформлене повідомлення форми ВУ-23М від 01.02.2019.
З матеріалів справи також вбачається, що внаслідок розукомплектування вагону представниками відповідача було складно Акт загальної форми (форма ГУ-23) від 01.02.2019, Дефектна відомість на поточний ремонт вагона №66685603 від 28.02.2019 та Калькуляцію 530 на технічне обслуговування з відчепленням вагону №66685603 від 28.02.2019.
Відповідно до п. 4.6. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених, наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, обов'язок охорони вагонів і вантажів на під'їзній колії покладається на підприємство. Якщо під'їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під'їзної колії організовує залізниця.
Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
На виконання вищезазначених Правил, у зв'язку з розукомплектуванням вказаного вагону, його було відправлено до структурному підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» для проведення відповідних ремонтних робіт.
Судом встановлено, що для ремонту пошкодженого вагону позивачем у ТОВ "ТПК "Альянс" було придбано регулятор РТРП 675М вартістю 5040,00 грн, про що свідчить оплачений рахунок-фактура №СФ-000009 від 11.02.2019 та видаткова накладна №РН-0000006 від 11.02.2019.
Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, 22, сума збитків за пошкодження вагона складається з:
- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 N 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за N 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
З наявного у матеріалах справи повідомлення №8963 від 28.02.2019 про приймання вантажного вагону з технічного обслуговування за формою ВУ-36М, рахунока №137/255 від 21.03.2019 та акту №137/255 від 21.03.2019 вбачається, що позивачем були понесені витрати на технічне обслуговування з відчепленням вагону у розмірі 854,87 грн, а також витрати щодо забирання вагону у розмірі 241,63 грн, про що свідчить рахунок №138/255 від 21.03.2019 та акт №138/255 від 21.03.2019.
Вищезазначені суми були сплачені позивачем на рахунок структурному підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» згідно платіжного доручення №1081 від 29.03.2019.
Отже, загальна сума прямих збитків, понесених позивачем у зв'язку з розукомплектованням вагону склала 6 136,50 грн (5040,00 грн - вартість регулятора, 854,87 грн - технічне обслуговування та 241,63 грн - забирання вагону).
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 № 6-469св10).
Як зазначено у п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 № 01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.03.2017 №904/4195/16, від 17.01.2017 № 904/3013/16.
Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
За приписами п. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до п. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.
Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складової частини вагону, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагону під час його перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума прямих збитків у розмірі 6 136,50 грн є доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується заявленої до стягнення суми збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 43 750,00 грн, суд зазначає наступне.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.
Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Крім того, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.
Позивач, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому, протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.
Як встановлено судом, протиправна поведінка відповідача полягала у вигляді незабезпечення, всупереч нормам частини 1 статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт", пункту 110 Статуту залізниць України, збереження вагону №66685603 та стала причиною того, що позивач поніс витрати на відновлення технічного стану вагона, оскільки такий вагон не міг використовуватись у господарській діяльності ТОВ "АВАНТАЖ ІНСПЕКТ".
З матеріалів справи вбачається, що для проведення ремонтних робіт позивачем були придбані необхідні деталі та направлені для встановлення на вагон до вагонного депо.
Відповідно до додатку № 9 до Правил користування вагонами та контейнерами, Норми простою вантажних вагонів у деповському, капітальному ремонті та технічному обслуговуванні з зачепленням, простій вантажних вагонів, які перебувають у технічному обслуговуванні з зачепленням, не повинен перевищувати 14 годин.
Однак, як вбачається із форми ВУ-23 М, яка була складена 01.02.2019 року, та на підставі якої було здійснено направлення вагону на ремонт, а також з повідомлення про приймання вагону з технічного обслуговування, яке було складено 28.02.2019 року за формою ВУ-36 М, вантажний вагон № 66685603 перебував на технічному обслуговуванні 28 діб, а доставлений був вантажоодержувачу на підставі накладної № 36957520 лише 07 березня 2019 року.
Весь цей час, а саме з 01 лютого 2019 року по 07 березня 2019 року - 35 діб, ні власник, ні одержувач вантажу ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» не мали змоги користуватись вантажним вагоном №6685603 з незалежних від позивача та вантажоодержувача причин. Причиною неможливості використовувати вказаний вагон стало те, що відповідач не дотримався обов'язку, передбаченого законодавством, щодо збереження вантажу та через недотримання цього обов'язку відбулось розукомплектування вагону.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України. Охорона вантажів і об'єктів залізничного транспорту здійснюються відомчою воєнізованою охороною AT «Укрзалізниця», працівники якої під час виконання службових обов'язків мають права, які передбачені Положенням про відомчу воєнізовану охорону AT «Укрзалізниця» та чинним законодавством України, застосовувати вогнепальну зброю та спеціальні засоби (наручники, гумові кийки, засоби зв'язування, сльозоточиві речовини) у випадках і порядку, передбачених чинним законодавством України, а також гарантії правового та соціального захисту.
Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, вагон №66685603 під час його розукомплектування та направлення у ремонт до депо був задіяний у транспортуванні вантажів в інтересах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
Так, з наявної у матеріалах справи залізничної накладної № 36957520 та залізничної накладної № 46893145 вбачається, що вагон слідував на адресу ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з метою використання цього вагону у господарській діяльності ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», а саме, з метою завантаження цього вагону вугіллям та направлення в адресу ДТЕК Запорізька ТЕС .
Судом встановлено, 09.11.2018 між позивачем, як експедитором, та ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», як замовником, був укладений договір № 83-ПУ-ДЛТ про надання транспортно-експедиторських послуг (надалі - договір № 83-ПУ-ДЛТ), відповідно до якого час користування вагонами розраховується від момента віднесення залізницею вагону на відповідальність клієнта до моменту зняття вагону з відповідальності клієнта (п. 4.5.9 договору № 83-ПУ-ДЛТ).
Відповідно до протоколу погодження ціни № 1 до договору № 83-ПУ-ДЛТ для визначення вартості послуг експедитора у період з 09.11.2018 року по 31.03.2019 року (включно), застосовуються коригуючі коефіцієнти «К», що забезпечують розрахункову дохідність 1250 грн. на один вагон експедитора (позивача) на добу.
На підставі вказаного договору вагон № 66685603 використовувався для перевезення кам'яного вугілля, зокрема, 26 січня 2019 року вагон № 66685603 зі станції Ароматная був відправлений до станції Добротвор разом із вугіллям, на станції Добротвор він був розвантажений та у порожньому стані 29 січня 2019 року був відправлений зі станції Добротвор до станції Ароматная в адресу ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» для завантаження вугіллям та подальшого перевезення вугілля в адресу ДТЕК Запорізька ТЕС (ст. Енергодар). Однак, на шляху слідування зі станції Добротвор до станції Ароматная, на підставі накладної № 36957520, вагон № 66685603 був розукомплектований та його використання стало неможливим через те, що відповідач не забезпечив належне збереження вказаного вагону.
Судом враховано, що позивач вживав заходів для відновлення розукомплектованого вагона № 66685603 з метою його подальшого використання у господарській діяльності (придбав необхідні деталі та направив їх для встановлення на вагони до вагонного депо, здійснив оплату за технічне обслуговування та забирання вагону).
Отже, за умови виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо збереження вантажу, позивач міг використовувати цей вагон у господарській діяльності та отримувати відповідний дохід на підставі договору та відповідної заявки ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Розмір упущеної вигоди складає: 35 діб, час, коли ані позивач, ані замовник (ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля») не могли використовувати вагон з незалежних від них причин, помножити на 1250 гривень, дохід який позивач міг би отримати за добу використання замовником (ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля») вагону, що складає: 35x1250 = 43 750,00 гривень.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає його арифметично вірним.
Отже, в даному випадку, саме протиправність дій відповідача щодо незбереження вантажу (вагону) у придатному робочому стані під час його транспортування потягла за собою наслідки у вигляді упущеної вигоди позивача, яка була передбачувана та реальна на підставі укладеного позивачем договору № 83-ПУ-ДЛТ про надання транспортно-експедиторських послуг від 09.14.2018 року із ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та відповідної заявки ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» як Замовника по договору. Тому, між неправомірними діями відповідача та збитками позивача у вигляді упущеної вигоди наявний прямий причинно-наслідковий зв'язок.
Враховуючи вищевикладене, незабезпечення відповідачем схоронності (збереження) цілісності вагона власності позивача, потягло за собою негативні наслідки для позивача у вигляді упущеної вигоди у розмірі 43 750,00 грн.
Аналогічної правової позиції дотримується Північний апеляційний господарський суд у постанові від 05.02.2019 у справі №910/8163/18.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивачем належними та допустимими доказами доведено повний склад цивільного правопорушення, необхідний для застосування такої міри відповідальності, як стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди, розмір заявлених позивачем до стягнення збитків належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 49 886,50 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТАЖ ІНСПЕКТ" підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивачем до позовної заяви було додано попередній розрахунок судових витрат, які останній просить покласти на відповідача, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно п. 1 ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Приймаючи до уваги, що доказів про понесення позивачем судових витрати на професійну правничу допомогу до матеріалів справи не подано, надана лише договір №12/04/2019 про надання правової допомоги від 12.04.2019, суд приходить до висновку, що заявлені судові витрати у розмірі 10 000,00 грн відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська Залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТАЖ ІНСПЕКТ" (65009, м. Одеса, вул. Академічна 20Б, оф. 8, каб. 3, ідентифікаційний код 39400733) збитки у розмірі 49 886 (сорок дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн 50 коп. та судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 25.06.2019
Суддя Л. Г. Пукшин