ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.06.2019Справа № 910/2435/19
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"
до Дочірнього підприємства "Київська міська курортна бальнеолікарня
профспілок України" Закритого акціонерного товариства лікувально-
оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"
про стягнення 1497493,31 грн
Суддя Усатенко І.В.
Секретар судового засідання Микитин О.В.
Представники сторін:
від позивача Мартьянова Л.В.
від відповідача не прибули
В судовому засіданні 24.06.2019 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Дочірнього підприємства "Київська міська курортна бальнеолікарня профспілок України" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ" про стягнення 1497493,31 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань з оплати вартості отриманої гарячої води за договором № 420469 від 09.10.2013, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість та штрафні санкції.
Ухвалою суду від 04.03.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
07.03.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 04.03.2019 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 14.03.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.04.2019.
Ухвалою суду від 15.04.2019 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 16.05.2019.
В судовому засіданні 16.05.2019 оголошено перерву до 27.05.2019.
В судовому засіданні 27.05.2019 оголошено перерву до 06.06.2019.
06.06.2019 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких вказано, що в рамках даної справи було заявлено позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1499,05 грн та втрат від інфляції у розмірі 13340,86 грн за період з лютого 2016 року по липень 2016, які вже були заявлені та були предметом розгляду у справі № 910/17024/16.
В судовому засіданні 06.06.2019 відповідачем було надано докази оплати частини заборгованості у розмірі 200000,00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні підтвердила, що кошти у сумі 200000,00 грн були отримані від відповідача.
В судовому засіданні 06.06.2019 оголошено перерву до 24.06.2019.
В судове засідання 24.06.2019 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 24.06.2019 повторно підтвердила, що відповідачем було частково сплачено заборгованість на суму 200000,00 грн.
Ухвалою суду від 24.06.2019 ухвалено: закрити провадження у справі № 910/2435/19 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" до Дочірнього підприємства "Київська міська курортна бальнеолікарня профспілок України" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ" про стягнення 1497493,31 грн. в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 200000,00 грн., на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору. Закрити провадження у справі № 910/2435/19 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" до Дочірнього підприємства "Київська міська курортна бальнеолікарня профспілок України" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ" про стягнення 1497493,31 грн. в частині позовних вимог про стягнення суми 3% річних у розмірі 1499,05 грн та втрат від інфляції у розмірі 13340,86 грн, на підставі п.3 ч.1 ст. 231 ГПК України у зв'язку наявністю рішення суду, що набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
Представник позивача просив задовольнити позов з підстав, викладених у заявах по суті спору.
Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.
В судових дебатах представник позивача позовні вимоги підтримував.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
09.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (енергопостачальна організація) та Дочірнім підприємством "Київська міська курортна бальнеолікарня профспілок України" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" (покупець) було укладено Договір №420469 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, згідно умов п.п. 1.1., 1.2. якого енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води (надалі - товар або теплоносій, теплова енергія) у період з 09.10.2013р. по 30.09.2014р., 6294,651 Гкал, з максимально тепловим навантаженням 3,289 Гкал/год, в тому числі на потреби: опалення 0,609 Гкал/год., гарячого водопостачання 2,404 Гкал/год., вентиляції 0,276 Гкал/год., покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах договору.
Згідно п. 2.2 договору подача теплової енергії покупцю та заповнення систем тепло споживання покупця теплоносієм здійснюється виключно на підставі нарядів встановленої форми, що випускаються енергопостачальною організацією.
До матеріалів справи долучено: лист покупця про видачу нарядів на включення опалення та кондиціонування повітря з 18.10.2016, в зв'язку з початком опалювального сезону; наряд № 55598 від 18.10.2016 та лист з проханням припинити постачання теплоносія з 03.03.2017, наряд № 57734 від 03.03.2017; лист покупця про видачу нарядів на включення опалення та кондиціонування повітря з 27.11.2017, в зв'язку з початком опалювального сезону; наряд № 66675 від 27.11.2017 та лист з проханням видати наряд на відключення опалення та кондиціонування повітря з 04.04.2018, наряд № 68795 від 03.04.2018.
Згідно п. 5.9 договору облік поставленої теплової енергії виконується покупцем з 26 числа попереднього місяця по 25 число звітного місяця. Звіт про прийняту теплову енергію подається в енергопостачальну організацію не пізніше 27 числа звітного місяця з урахуванням вимог щодо порядку передачі енергопостачальній організації даних про величину використаної теплової енергії, встановлених правилами технічної експлуатації теплових установок та мереж.
На підтвердження обсягів спожитої теплової енергії до матеріалів справи долучено відомості обліку споживання теплової енергії ДП "Київська бальнеолікарня" з січня 2016 року по квітень 2018 року.
За приписами п. 6.4 Договору всі розрахунки по цьому договору виконуються на підставі рахунків, які покупець отримує від енергопостачальної організації, виключно у грошовій формі за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України.
Відповідно до п. 6.5 договору покупець щомісяця з 07 по 14 число отримує в енергопостачальній організації оформлені бланки актів приймання передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії з урахуванням недоплати або переплати за попередні періоди, що включають у себе вартість теплової енергії, спожитої в попередньому місяці, та суми передоплати за теплову енергію (що визначається енергопостачальною організацією з урахуванням максимального теплового навантаження, визначеного цим договором). По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання передачі товарної продукції покупець повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця.
Пунктом 6.6 договору передбачено, що покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами покупця.
До матеріалів справи долучено копії реєстрів надання платіжних документів (акти виконаних робіт, акти звіряння, рахунки-фактури, особові картки) ТОВ "Євро-Реконструкція" за період з 01.01.2016 по 01.11.2018, з яких вбачається, що представником відповідача отримувались розрахункові документи за період з 01.01.2016 по 01.05.2018.
На виконання умов договору в період лютого 2016 року по квітень 2018 року позивачем надавалися послуги за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на загальну суму - 2766516,34 грн., однак покупець постачання теплової енергії оплатив частково в сумі 1946359,40 грн., з яких 200000,00 грн були сплачені в процесі розгляду даної справи, внаслідок чого у відповідача, утворилась заборгованість за договором в розмірі 820156,94 грн.
Обставини щодо часткової оплати вартості наданих послуг підтверджуються наданими до матеріалів справи банківськими виписками за період з 04.08.2016 по 27.11.2017 та платіжним дорученням № 70 від 04.06.2019.
Договір є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.
Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено поняття теплової енергії - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
У відповідності до ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Положеннями ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Пунктом 6.6 договору передбачено, що покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами покупця.
Однак в порушення умов договору відповідач не виконав свої зобов'язання щодо сплати заборгованості за використану теплову енергію, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 820156,94 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем вірно та правомірно здійснено нарахування суми грошових коштів за спожиту теплову енергію у розмірі 820156,94 грн. за спірний період.
Заборгованість товариства перед позивачем у розмірі 820156,94 грн. підтверджується матеріалами справи. Доказів погашення заборгованості відповідачем не подано.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 820156,94 грн. правомірними та обґрунтованими.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 217340,72 грн. за період з лютого 2016 року по грудень 2018 року та інфляційних втрат у розмірі 189525,04 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період лютого 2016 року по грудень 2018 року.
Ухвалою суду від 24.06.2019 закрито провадження в частині позовних вимог про стягнення суми 3% річних у розмірі 1499,05 грн та втрат від інфляції у розмірі 13340,86 грн, оскільки, вказані кошти за період з лютого 2016 по липень 2016 були заявлені до стягнення в іншій справі, і з приводу цих вимог прийнято рішення.
Отже судом розглядається обґрунтованість позовних вимог про стягнення 3% річних та втрат від інфляції, розрахованих за період з серпня 2016 по грудень 2018 року.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 215841,68 грн. за період з серпня 2016 по грудень 2018 такими, що підлягають задоволенню.
Щодо втрат від інфляції, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Зазначене помилково не враховано позивачем при здійсненні розрахунку, як і те, що для нарахування інфляційних втрат необхідно, щоб прострочення виконання зобов'язання у місяці, в якому діє відповідний індекс інфляції, мало місце.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 № 904/7401/16.
Таким чином, встановивши, що термін прострочення відповідача виконання зобов'язання з оплати отриманого товару за кожен період, окремо становить менше одного місяця, суд здійснив перерахунок втрат від інфляції, в зв'язку з чим обґрунтованою є сума у розмірі 148457,18 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.
Також позивачем заявлена до стягнення з відповідача пеня у розмірі 70470,60 грн за період з 26.02.2018 по 25.10.2018
Відповідно до п. 9.2. Договору в разі несплати покупцем за прийняту теплову енергію у встановлені строки енергопостачальна організація нараховує пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Згідно ст. 549 ЦК, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).
Частино 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку що він є арифметично вірним та обґрунтованим, а сума пені у розмірі 70470,60 грн за період з 26.02.2018 по 25.10.2018 по кожній сумі боргу з урахуванням піврічного обмеження строку нарахування, визначеного ст. 232 ГК України, є такою, що підлягає стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.
Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Отже, обставини визнані позивачем у позовній заяві та підтверджені матеріалами справи, відповідач не спростував шляхом подання належних та допустимих доказів. Відповідач не скористався наданим йому правом на подачу відзиву та доказів у спростування обставин щодо наявності підстав для стягнення з нього вартості отриманої теплової енергії у розмірі 820156,94 грн та 3% річних у розмірі 215841,68 грн, пені у розмірі 70470,60 грн, втрат від інфляції у розмірі 148457,18 грн.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 123 ГПК України, удові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у пропорційно сумі задоволених вимог.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки, провадження у справі було закрито в частині позовних вимог у розмірі 200000,00 грн, в зв'язку зі сплатою відповідачем цих коштів в процесі розгляду справи, суд вбачає, що в цій частині судовий збір підлягає покладенню на відповідача на підставі ст. 129 ГПК України, так як спір виник з вини відповідача.
Щодо частини позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 1499,05 грн та втрат від інфляції у розмірі 13340,86 грн за період з лютого 2016 року по липень 2016, провадження за якими було закрито, оскільки, вже існує рішення суду щодо заявлених вимог, то в цій частині судовий збір залишається за позивачем, оскільки саме з його неправильних дій, вказана вимога безпідставно була заявлена.
Частиною 7 статті 233 ГПК України передбачено, що виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.
При оголошенні вступної та резолютивної частини рішення судом помилково зазначено про стягнення з відповідача на користь позивача 22046,49 грн. судового збору, оскільки, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з урахуванням вищезазначеного становить 21823,90 грн.
На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Київська міська курортна бальнеолікарня профспілок України" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (02094, м. Київ, вул. Попудренка, будинок 34, ідентифікаційний код 02140024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 28, офіс 20, ідентифікаційний код 37739041) суму заборгованості у розмірі 820156 (вісімсот двадцять тисяч сто п'ятдесят шість) грн. 94 коп., пеню у розмірі 70470 (сімдесят тисяч чотириста сімдесят) грн 60 коп., 3% річних у розмірі 215841 (двісті п'ятнадцять тисяч вісімсот сорок одна) грн 68 коп, втрати від інфляції у розмірі 148457 (сто сорок вісім тисяч чотириста п'ятдесят сім) грн 18 коп та судовий збір у розмірі 21823 (двадцять одна тисяча вісімсот двадцять три) грн 90 коп.
3. У задоволенні позовних вимог про стягнення втрат від інфляції у розмірі 27727,00 грн - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 26.06.2019
Суддя І.В.Усатенко