ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.06.2019Справа № 910/4476/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Сергієнка Володимира Івановича
до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу «Запорізьке територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця»
про стягнення 108 072,45 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Фізична особа-підприємець Сергієнко Володимир Іванович звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу «Запорізьке територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» про стягнення 108 072,45 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором поставки №УЗ/ЦБМЕС-18152/Ю від 25.07.2018 в частині здійснення розрахунків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.
26.04.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, відповідно до якої, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 10.04.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4476/19. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
31.05.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що 20.05.2019 відповідачем сплачено заборгованість у розмірі 90 496,77 грн. згідно платіжного доручення № 1848040.
При цьому, відповідач зазначає, що виникнення зобов'язання у відповідача щодо оплати товару нерозривно пов'язане з наданням позивачем відповідачу актів приймання-передачі, однак, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу направлення та навіть складання відповідних актів-приймання передачі товару, а отже відповідачем не порушено порядок та строки виконання зобов'язання за Договором.
13.06.2019 представником позивача подано заяву, у якій останній зазначив про сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 90 496,77 грн., яка одночасно за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1 565,36 грн., інфляційні втрати в розмірі 6 606,26 грн. та пеню в розмірі 9 404,16 грн.
Означена заява направлена позивачем засобами поштового зв'язку 11.06.2019.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Водночас, ч. 2 ст. 252 ГПК України унормовано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При цьому, ч. 3 ст. 252 ГПК України визначено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Відтак, подання відповідних заяв про зменшення розміру позовних вимог та їх прийняття судом у спрощеному провадженні можливе лише протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а відтак, оскільки позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог поза межами означеного строку, така заява залишається судом без розгляду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
25 липня 2018 року між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу «Запорізьке територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» (далі - замовник, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Сергієнком Володимиром Івановичем (далі - постачальник, позивач) укладено Договір поставки № УЗ/ЦБМЕС-18152/Ю (далі - Договір), за умовами якого постачальник передає у власність замовника, а змовник оплачує товар визначений в асортименті, кількості та за цінами (далі - товар),які зазначені у специфікації (Додаток № 1), що додається до договору про закупівлю і є його невід'ємною частиною. Постачальник передає у власність замовника товар на умовах, зазначених у Договору.
Найменування товару: «М'ясо (окорока курячі охолоджені, свинина філе вирізка, свинина на кості напівтушка). Виробник товару: ТОВ «Агро-Овен» ФОП Сергієнко В.І. (п. 1.2 та п. 1.3 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору якість товару, що постачається, повинна відповідати нормативній документації на дану продукцію зазначену в специфікації (Додаток № 1) до даного Договору.
Згідно з п. 3.1 Договору кількість та асортимент товару визначається у специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною Договору.
У відповідності до п. 5.1 Договору товар має бути поставлений в обсягах і строки (періоди), які визначені Графіком поставки (Додаток № 2 до Договору).
Пунктом 5.2 Договору узгоджено, що в межах конкретного періоду (кварталу) поставки товару, визначеного графіком поставки, постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару на підставі письмових заявок замовника у строки і обсягах, визначених в цих заявках, але не пізніше ніж впродовж 7 робочих днів з моменту їх отримання у будь-який спосіб (факсом, електронною поштою, листом за адресою: АДРЕСА_1)
Товар постачається за рахунок та транспортом постачальника на склад замовника (75509, Херсонська обл., Генічеський р-н., с. Генічеська гірка, вул . Набережна, буд . 33 , пансіонат «Запоріжжя» та 75509 , Херсонська обл ., Генічеський р-н., с. Генічеська гірка, вул. Набережна, буд. 42 пансіонат «Прибій» виробничого підрозділу «Запорізьке територіальне управління «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» ПАТ «Українська залізниця») на умовах DDP в редакції Інкотермс 2010 (п. 5.6 Договору).
За умовами п. 7.2 Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 10 днів з дати реєстрації податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України та дати отримання замовником необхідних документів (копія залізничної накладної, оригінал рахунку-фактури, оригінал акту приймання передачі). Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.
Згідно з п. 7.3 Договору сторони, після виконання свої зобов'язань складають акт звірки взаєморозрахунків.
У відповідності до п. 8.5 Договору підтвердженням про одержання товару замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.
Термін дії Договору з моменту його підписання до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань (п. 15.2 Договору).
Додатками № 1 та № 2 до Договору сторонами викладено Специфікацію № 1 та Графік поставки.
Як зазначає позивач, ФОП Сергієнко В.І. на виконання умов укладеного між сторонами Договору здійснив поставку відповідачу товару на суму 90 496,77 грн., однак відповідач не виконав свої договірні зобов'язання в частині здійснення оплати за отриманий товар, в зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 90 496,77 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Також, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 1 565,36 грн., інфляційні втрати в розмірі 6 606,26 грн. та пеню в розмірі 9 404,16 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Судом встановлено, що позивачем було здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 90 496,77 грн. згідно видаткових накладних № ФПД:002129 від 21.07.2018 на суму 18 884,71 грн., № ФПД:002435 від 24.07.2018 на суму 6 780 грн., № ФПД:003139 від 28.07.2018 на суму 2 801,40 грн., № ФПД:003388 від 31.07.2018 на суму 7 797,60 грн., № ФПД:003331 від 01.08.2018 на суму 7 708,86 грн., № ФПД:003379 від 01.08.2018 на суму 6 780 грн., № ФПД:004254 від 07.08.2018 на суму 2 241,12 грн., № ФПД:004908 від 03.08.2018 на суму 9 097,20 грн., № ФПД:004916 від 07.08.2018 на суму 1 120,56 грн., № ФПД:005184 від 14.08.2018 на суму 2 241,12 грн., № ФПД:005307 від 11.08.2018 на суму 9 097,20 грн., № ФПД:005973 від 16.08.2018 на суму 2 801,40 грн., № ФПД:008463 від 24.08.2018 на суму 560,28 грн., № ФПД:009066 від 24.08.2018 на суму 12 585,32 грн., які підписані сторонами без заперечень та зауважень.
Також, в підтвердження належного виконання взятих на себе зобов'язань позивачем надано товарно-транспортні накладні, податкові накладні та квитанції про їх прийняття.
Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
За умовами п. 7.2 Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 10 днів з дати реєстрації податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України та дати отримання замовником необхідних документів (копія залізничної накладної, оригінал рахунку-фактури, оригінал акту приймання передачі). Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.
Відповідач, в свою чергу, зазначає, що виникнення зобов'язання у відповідача щодо оплати товару нерозривно пов'язане з наданням позивачем відповідачу актів приймання-передачі, однак, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу направлення та навіть складення відповідних актів-приймання передачі товару, а отже відповідачем не порушено порядок та строки виконання зобов'язання за Договором.
Разом з тим, суд зазначає, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Тобто, саме наявні в матеріалах справи накладні (видаткова та товарно-транспортна) є належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують факт здійснення поставки товару на користь відповідача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №906/953/17.
Так, обов'язок покупця (відповідача) з оплати товару виникає безпосередньо з факту здійснення постачальником (позивачем) поставки товару та прийняття товару покупцем (відповідачем). При цьому, форма (вид) документу, яким сторони відобразили сам факт поставки товару (яким оформили факт здійснення поставки) - видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт приймання-передачі продукції, тощо, не впливає на обов'язок покупця оплатити товар та не звільняє покупця від обов'язку з оплати товару у випадку оформлення поставки товару іншим документом, ніж той, що передбачений умовами договору.
Суд звертає увагу на те, що предметом доказування є саме встановлення обставин виникнення між сторонами господарських правовідносин з поставки товару, а саме, - факту поставки продавцем та отримання товару покупцем.
З урахуванням викладеного, наявні в матеріалах справи видаткові та товарно-транспортні накладні в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, які фіксують факт отримання відповідачем товару.
При цьому, відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
В той же час, матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від приймання товару, складення актів розбіжностей стосовно відмови від приймання товару.
Також у матеріалах справи відсутнє листування з боку відповідача стосовно виявлення будь-яких невідповідностей у супровідних документах, відсутності актів приймання-передачі, тощо.
Таким чином суд вважає, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт отримання відповідачем всіх необхідних документів, передбачених умовами Договору, для здійснення оплати.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Разом з тим, після відкриття провадження у справі, відповідачем оплачено суму основного боргу в розмірі 90 496,77 грн. згідно платіжного доручення № 1848040 від 20.05.2019.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).
Таким чином, провадження у справі № 910/4476/19 в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 90 496,77 грн. підлягає закриттю.
Водночас, судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по оплаті отриманого товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання на суму 90 496,77 грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 10.2 Договору замовник за даним Договором несе наступну відповідальність: у разі порушенням строків оплати замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.
Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 8 169,09 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок розміру 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вимоги про стягнення 3 % річних є обґрунтованими в частині нарахування 3% річних в розмірі 1 565,36 грн. та інфляційних втрат в розмірі 6 606,26 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність порушень строків оплати за отриманий товар та відсутність підстав для застосування відповідальності за таке порушення.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження в частині стягнення заставної вартості тари в розмірі 90 496,77 грн. та часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі виробничого підрозділу «Запорізьке територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» (03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, будинок 61; ідентифікаційний код: 41149437) на користь Фізичної особи-підприємця Сергієнка Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1 ) 3% річних в розмірі 1 565 (одна тисяча п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 36 коп., інфляційні втрати в розмірі 6 606 (шість тисяч шістсот шість) грн. 26 коп., пеню в розмірі 8 169 (вісім тисяч сто шістдесят дев'ять) грн. 09 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 899 (одна тисяча вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 05 коп.
3. Провадження у справі № 910/4476/19 в частині стягнення заборгованості у розмірі 90 496,77 грн. закрити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено: 26.06.2019
Суддя О.А. Грєхова