"19" лютого 2010 р.Справа № 14/2-53
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром", вул. С. Будного, 3, м.Тернопіль, 46001
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс", вул. Подільська, 38а, м.Тернопіль, 46006
про cтягнення заборгованості в сумі 23537,79 грн.
За участю представників сторін:
позивача: Сольський В.В., довіреність,
відповідача: не з'явився.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс" про cтягнення заборгованості в сумі 23537,79 грн.
Свої позовні вимоги, підтримані в судовому засіданні повноважним представником, позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленої продукції, у зв'язку із чим в останнього виникла заборгованість в сумі 23537,79 грн., яка і є предметом судового розгляду.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів, в тому числі відзиву на позов, не подав, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України (що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення).
За таких обставин, зважаючи на неподання відповідачем витребуваних судом документів, розгляд справи здійснюється за правилами ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.
Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі.
В судовому засіданні представнику позивача процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
02 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром" - Постачальник (позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ровекс" - Покупець (відповідач по справі) укладено Договір на поставку товарів №621 (далі Договір), згідно із п.1.1. якого Постачальник бере на себе зобов'язання постачати Покупцю товар згідно заявки, а Покупець бере на себе зобов'язання його прийняти та оплатити.
Відповідно до п. 1.2 Договору, асортимент, кількість, ціна та термін поставок товару визначається сторонами на кожну партію окремо. Документом, що підтверджує виникнення замовлення на кожну партію товару є погоджена Постачальником заявка Покупця, що надсилається Постачальнику факсовим повідомленням або будь-яким іншим зручним для сторін способом.
На виконання взятих на себе по Договору зобов'язань, ТОВ "Тернопільхлібпром" у період дії Договору протягом 2009 року згідно накладних, здійснено поставку ТОВ "Ровекс" продукції на загальну суму 600607,27 грн.
Відповідно до п.2.4. Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або шляхом внесення готівки в касу Постачальника. Оплата товару проводиться на умовах відтермінування платежу на 30 календарних днів.
При цьому, п.2.5. Договору визначено, що зобов'язання Покупця по оплаті вартості отриманого товару вважаються виконаними:
- при безготівкових розрахунках - з моменту зарахування коштів перерахованих Покупцем, на поточному рахунку Постачальника в банківській установі;
- при розрахунках готівкою - з моменту внесення готівки в касу Постачальника.
Однак, відповідачем зобов'язання по Договору щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару виконані не були, зважаючи на що позивач звернувся із відповідною позовною заявою до суду.
У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 ЦК України.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України. Крім цього наведеною статтею Господарського кодексу України обумовлено, що до вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст.712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи Акту звірки розрахунків, Аналізу взаєморозрахунків з контрагентом ТОВ "Ровекс" за договором №621 від 02.01.2009р. за період з 02.02.2009р. по 31.12.2009р. станом на дату подання позовної заяви до суду (24.12.2009р.), у відповідача існує заборгованість перед позивачем за поставлений та неоплачений товар по видаткових накладних за період з 26.09.2009р. по 23.10.2009р. в сумі 19657,92 грн., яка в установленому законом порядку не сплачена.
Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме Договору №621 контрагентами по договору узгоджено строк оплати вартості поставленого товару на умовах відтермінування платежу на 30 календарних днів.
При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
А у відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.
Відповідно до частини 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. із наступними змінами та доповненнями, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Пунктом 6.1. Договору, сторони передбачили відповідальність Покупця за прострочення платежу у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
Згідно поданого розрахунку суми заборгованості ТОВ "Ровекс" за несвоєчасне виконання зобов'язання у період з 25.06.09р. по 11.08.09р., з 12.08.09р. по 24.12.09р. відповідачу визначено пеню в розмірі 2047,38 грн., 1317,08 грн. інфляційних нарахувань, та 3% річних в сумі 515,41 грн.
При вирішенні спору суд враховує, що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32-34 ГПК України).
Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості, товариством не надано, а судом не здобуто
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром" про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс" - 19657,92 грн. основного боргу, 2047,38 грн., 1317,08 грн. інфляційних нарахувань, та 3% річних в сумі 515,41 грн. за прострочення виконання зобов'язання, підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами та не заперечені у встановленому порядку відповідачем.
Державне мито та інші судові витрати згідно ст.ст. 44-49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" відшкодовуються за рахунок відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 3-47, 32-34, 37, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс" (вул. Подільська, 38А, м. Тернопіль, р/р 26000250339001 в ТФ КБ "Приватбанк", МФО 338783, ід.код 30690822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром" (вул. Ст.Будного,3, м. Тернопіль, п/р №260012600498 в філії ЗАТ АТ "ПУМБ" м. Львова, МФО 385350, ід. код 30836947) - 19657 (дев'ятнадцять тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн. 92 коп. основного боргу, 2047 ( дві тисячі сорок сім) грн. 38 коп., 1317 (одну тисячу триста сімнадцять) грн. 08 коп. інфляційних нарахувань, та 3% річних в сумі 515 (п'ятсот п'ятнадцять) грн. 41 коп. за прострочення виконання зобов'язання.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс" (вул. Подільська, 38А, м. Тернопіль, р/р 26000250339001 в ТФ КБ "Приватбанк", МФО 338783, ід.код 30690822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром" (вул. Ст.Будного,3, м. Тернопіль, п/р №260012600498 в філії ЗАТ АТ "ПУМБ" м. Львова, МФО 385350, ід. код 30836947) - 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 38 коп. в рахунок повернення сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. в рахунок повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення _________________ через місцевий господарський суд.
Суддя