"16" січня 2010 р.Справа № 14/93-1743(16/23-461)
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галич", вул. Стецька, 20а, м.Тернопіль, 46000
про визнання недійсним договору оренди об"єкта нерухомості №3 від 03.01.2006р. з моменту його вчинення.
За участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1
відповідача: Пилипчак Б.І. - представник ; Фащенко В.М. - представник.
Суть справи:
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Галич" про визнання недійсним договору оренди об'єкта нерухомості №3 від 03.01.06р. з моменту його укладення.
В обґрунтування заявлених вимог господарюючий суб'єкт вказує на те, що ним оспорюваний правочин не підписувався та печаткою приватного підприємця не скріплювався , а відтак останній не відповідає вимогам чинного законодавства України , зокрема ст.ст. 203, 215 ЦК України.
У відзиві на позов та згідно з поясненнями повноважних представників, відповідач проти позовних вимог заперечив, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими.
Розгляд справи судом неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах.
Представникам сторін роз'яснено належні їм права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
За клопотанням сторін здійснювалась технічна фіксація судового процесу.
Строк вирішення спору продовжувався за правилами, передбаченими ст.69 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, суд встановив наступне.
03.01.2006 р. між Відповідачем , як Орендодавцем та Позивачем, як Орендарем, був укладений договір оренди об'єкта нерухомості за № 3, предметом якого є зобов'язання Орендодавця передати, а Орендаря - прийняти у строкове користування споруду (адмінбудинок), загальною площею 57,0 кв.м, розташовану за адресою: м. Тернопіль, вул.Я. Стецька, 20а.
Згідно п. 4.1 договору оренди вартість орендної плати становить 1 026,00 грн. за місяць.
У відповідності до п. 4.2 договору передбачено обов'язок Орендаря сплачувати орендну плату в безготівковому вигляді на поточний рахунок або готівкою в касу Орендодавця авансом за весь наступний місяць не пізніше 5-го числа, а також відшкодовувати витрати по оплаті за комунальні послуги згідно питомої ваги до орендованої площі об'єкта нерухомості 5,77% (п. 4.4. ).
Обґрунтовуючи позовні вимоги , приватний підприємець посилається на те, що зазначений правочин ним не підписувався та його печаткою не скріплювався.
Доказом даного твердження, на думку позивача, є, поряд із іншим, відсутність оригіналу договору оренди № 3 від.03.01.2006 року у обох контрагентів.
При цьому позивач не заперечує зайняття ним на протязі спірного періоду приміщення, яке знаходиться за адресою :м. Тернопіль, вул. Я. Стецька, 20а та належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю.
Однак правовою підставою для цього на його переконання, являється не оспорюваний правочин, а договір №2 від 03.11.2003 року та реалізація ним прав учасника товариства з обмеженою відповідальністю, оскільки відповідно до положень Засновницької угоди учасників ТОВ "Галич" від 25.07. 1996р. додатків до засновницької угоди Статуту ТОВ "Галич" він являється учасником ТОВ "Галич" із часткою 1,2% загальної суми статутного фонду.
Оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з наступним.
Статтею 1 та ч. 3 ст. 5 Господарського Кодексу України обумовлено, що господарські відносини, які виникають між суб'єктами господарювання повинні відповідати конституційним основам правопорядку України.
У відповідності до ст.ст. 15, 16 ЦК України та ст. 207 ГК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу, у спосіб визначений даними нормами закону, одним з яких є визнання правочину недійсним.
Правочином, згідно ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України, є дія особи, яка має необхідний обсяг цивільної дієздатності, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків до яких застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч. 1 ст. 204 цього ж Кодексу).
Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів, а відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч. ч. 1, 3, 4 і 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Однією із підстав звернення до суду із відповідним позовом приватного підприємця є відсутність у відповідача оригіналу оспорюваного договору оренди.
В той же час, на переконання суду сама лише відсутність оригіналу оскаржуваної угоди в контрагентів за договором не може слугувати підставою для визнання правочину недійсним.
Зокрема, відповідач вказує на те, що договір оренди об"єкта нерухомості від 03.01.2006 р. № 3 був ним втрачений.
З метою встановлення фактичних обставин , зважаючи на посилання відповідача на те, що ним оригінал договору № 3 від 03.01.2006 року надавався правоохоронним органам та органам державної влади ( копії супровідних листів від 12.09.2007 року №107 до ДВС у м. Тернополі, від 26.09.2007 року №111 до УМВСУ в Тернопільській області, ), судом в порядку передбаченому ст.38 ГПК України витребувані відповідні докази у зазначених установ.
При цьому із листа 1-го відділу ДВС у м. Тернополі від 17.11.2009 року № 19/38569-15 слідує, що державному виконавцеві представником стягувача ( відповідач у справі) надавались ряд документів, в тому числі і договору № 3 від 03.01.2006 року, оригінали яких після ознайомлення були повернуті представнику товариства.
Тернопільський МВ УМВСУ в Тернопільській області листом від 30.11.2009 року № 18098 повідомив, що документи витребовувались у відповідача по справі в ході проведення перевірки в порядку ст.97 КПК України. Після надання вказаних документів було проведено їх копіювання ; копії долучені до матеріалів перевірки; оригінали в тому числі і договору оренди нерухомості №3 від 03.01.2006 року у ТОВ "Галич" не вилучались.
Відомості вказаних листів , дають підстави суду для твердження, що посадовим особам правоохоронного органу та ДВС надавався саме оригінал договору № 3 від 03.01.2006 року , а не його копія.
Оцінюючи твердження позивача про те, що ним зазначений правочин не підписувався та печаткою приватного підприємця не скріплювався суд зважає на те, що підробка документів є кримінально - карним діянням, відповідальність за яке передбачена приписами Кримінального кодексу України, і констатує що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
В свою чергу, на відповідний запит суду, прокуратура Тернопільської області повідомила , що прокуратурою м. Тернополя проводилась перевірка за зверненням ОСОБА_1 щодо підроблення директором ТОВ "Галич" договору оренди нерухомості № 3 від 03.01.2006 року, за наслідками якої, 19.12.2008 року прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ст..6 п.2 КПК України , у зв'язку з відсутністю в діях посадової особи відповідача ознак складу злочинів, передбачених ст.ст. 364, 366 КК України.
З наведеного суд констатує, що твердження позивача про підробку договору ним визначеними законодавством засобами доказування не доведені.
За таких обставин суд, приймає до уваги висновки, викладені експертом на стор 6. у п.2 та п.3 судової експертизи № 427, із яких слідує, що оригіналом для виготовлення копії печатки ОСОБА_1, послужив відтиск справжньої печатки приватного підприємця; підпис, котрий послужив оригіналом для виготовлення копії підпису від імені ОСОБА_1 у копії договору № 3 від 03.01.2006 року виконано ОСОБА_1
В той же час належних та допустимих доказів, які б підтверджували доводи позивача про те, що копія договору №3 від 03.01.2006 року виготовлена не з оригіналу документу , а шляхом монтажу за допомогою комп'ютерної або копіювальної техніки, ним до матеріалів справи не долучено.
Крім того, вирішуючи по суті спір суд враховує, що у спірному періоді позивач використовував нежитлове приміщення, яке належить на праві власності відповідачу у справі та було визначено предметом оренди у договорі № 3 від 03.01.2006 року.
При цьому судом критично оцінюються доводи приватного підприємця (стор.1 позовної заяви) про те, що правовою підставою для користування вказаним приміщенням являвся договір №02 від 03.11.2003 року.
Зокрема, судом в процесі вирішення спору на підставі поданих учасниками спору доказів з'ясовано, що позивачем для ведення своєї підприємницької діяльності протягом 2003-2006 років використовувались почергово 2 різних приміщення, які знаходяться за адресою м. Тернопіль вул. Я.Стецька, 20а та належать відповідачу по справі.
Слід зазначити, що дані факти встановлені і господарським судом Тернопільської області при вирішенні спору у справі № 7/103-2551, а відтак приймаються до уваги судом за правилами ст.35 ГПК України.
Зокрема. переглядаючи рішення суду за нововиявленими обставинами судом в ухвалі від 24.09.2008 року, що у встановленому порядку набрала законної сили, констатовано, що "… наданий заявником договір оренди не житлового приміщення №2 від 03.11.2003р. площею 27 м. кв. не має відношення до об'єкту оренди - нежитлового приміщення площею 57 кв.м. яке знаходиться в іншій будівлі товариства, що розміщена за його юридичною адресою".
Більше того, кожен із учасників спору у судовому засіданні підтвердив, що приміщення, яке орендувалось за договором № 2 від 03.11.2003 року, з огляду на його аварійність було демонтовано, а відтак об'єкт оренди площею 57 кв. м знаходився у іншій будівлі
Слід зазначити, що з даного приводу у наведеній вище ухвалі , судом констатовано, що "…відповідач підтвердив, що йому в замін приміщення 27 кв.м. надано приміщення площею 57 кв. м., отже зобов'язання по договору №2 від 03.11.2003р., припинилося в силу закону".
Крім того, за відсутності у учасника господарського товариства прав на безоплатне використання майна товариства для здійснення своєї підприємницької діяльності (ст..88 ГК України, ст.10 Закону України "Про господарські товариства", установчі документи ТОВ "Галич"), не приймаються до уваги судом і покликання приватного підприємця на те, що він користувався спірним приміщенням на правах учасника товариства ,- відповідача у справі.
Зважаючи на наведене в сукупності, суд констатує, що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32-33 ГПК України).
В той же час, всупереч вказаних норм, приватним підприємцем у встановленому порядку не доведено існування обставин з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним та настання певних юридичних наслідків для його контрагентів, що, в свою чергу обумовлює відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Згідно з ст. 44- 49 ГПК України, судові витрати приватному підприємцю не відшкодовуються
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1,2,29, 32-36, 44-49, 66-67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. У задоволенні позову відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "___" ___________2010 року через місцевий господарський суд.
Суддя