"16" березня 2010 р.Справа № 2/8-124
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина-Тернопіль" вул. Медова, 18, м. Тернопіль, 46008
про зобов'язання вчинення дій
За участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, паспорт № НА НОМЕР_1 від 31.10.1997р.
ОСОБА_1, довіреність №361 від 16.03.2010р.
відповідача: Валігура О.О., довіреність від 04.02.2010р.
Моравецький Ю.І., довіреність від 15.03.2010р.
Суть справи: Позивач просить зобов'язати відповідача поставити йому бензин А-76 в кількості 4 520л. та бензин А-95 в кількості 95л.
Пояснює, що в договірних відносинах з відповідачем він не перебуває. Договору №09/х/59 від 01.12.2008р. він не підписував. Виправлення дати договору не визнає.
Рахунок-фактуру № 1009 ХМ від 18.05.2009р. він одержав 21.05.2009р. і в той же день кошти перераховані.
Товар його водій одержував не по видаткових накладних, а по товаротранспортних накладних. Видаткові накладні він одержав від відповідача після реалізації спірних нафтопродуктів. Тому підписав їх не сподіваючись на фальсифікації.
Відповідач позов не визнає (лист від 12.02.2010р.), посилаючись на те, що:
- рахунок-фактуру № 1009 ХМ від 18.05.2009р. він не виставляв. Виставлені ним рахунки-фактури №2605 від 26.05.2009р., №1506 від 15.06.2009р., №3006 від 30.06.2009р., №1407 від 14.07.2009р. та №210 від 22.10.2009р. підписані повноважною особою, підписи якої завірені печатками;
- поставка нафтопродуктів проведена згідно договору №09/х/59 від 01.12.2008р. П. 3.1 даного договору передбачено, що ціна на товар формується ним (постачальником) кожен день і на день поставки обумовлюється у видатковій накладній, що ним і додержано;
- виправлення дати складання договору від 01.12.2008р. узгоджене представниками сторін;
- у видаткових накладних помилково зазначено договір, який на той час не існував.
Просить у позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та приймаючи до уваги, що:
1) Правочин - є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків (ст. 202 Цивільного кодексу України).
Господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документу. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну телефонограмами, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень (ст. 181 Господарського кодексу України, ст. 207 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
21.05.2009р. о 11 год. 46 хв. позивач по факсу одержав від відповідача рахунок-фактуру №1009 ХМ від 18.05.2009р., в якому зазначив предмет поставки, кількість літрів, ціну за літр та суму з ПДВ, строк дії даного рахунку, найменування постачальника і одержувача.
Даний рахунок відповідача, в якому зазначені всі істотні умови договору, передбачені ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України, є пропозицією останнього укласти договір з позивачем.
Позивач прийняв пропозицію відповідача, перерахувавши на рахунок останнього 270 728 грн. 75 коп. (платіжні доручення №145 від 21.05.2009р. та №146 від 21.05.2009р.), зазначивши при цьому в платіжних документах в рахунок якого документу він перераховує кошти.
Отже, в той же день (21.05.2009р.) коли позивач одержав від відповідача пропозицію (рахунок-фактуру №1009 ХМ від 18.05.2009р.) він оплатив попередньо (ст. 693 Цивільного кодексу України) вартість зазначеного в рахунку-фактурі товару.
Відтак слід вважати, що бензин та дизпаливо одержані представником позивача по товаротранспортних накладних №1407/к від 14.07.2009р., №3006/к від 30.06.2009р., №1506/к від 15.06.2009р., №2605/к2 від 26.05.2009р. та №2210/к від 22.10.2009р., а в подальшому оформлені по видаткових накладних №3169 від 15.06.2009р., №3170 від 15.06.2009р., №3231 від 30.06.2009р., №3354 від 14.07.2009р. та №4224 від 22.10.2009р. -це поставка товару по письмовому договору, укладеному сторонами у відповідності до ст. 638 Цивільного кодексу України.
Дії сторін також відповідають ст. 642 Цивільного кодексу України, в якій зазначено: "якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (сплатила відповідну суму грошей), дана дія засвідчує її бажання укласти договір, то ця дія є прийняттям пропозиції".
Керуючись вищезазначеним, суд вважає, що на час одержання по товаротранспортних накладних товару, зазначеного в рахунку-фактурі №1009 ХМ від 18.05.2009р., сторони знаходились в договірних відносинах, зазначених у даній фактурі.
2) Заключивши договір поставки і одержавши попередню оплату відповідач зобов'язаний був поставити позивачеві дизпаливо та бензин, в кількості та по ціні зазначеній в рахунку-фактурі №1009 ХМ від 18.05.2009р., одержаному позивачем по факсу (зазначеній в договорі) -ст.ст. 175, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 662, 526, 527, 632, 691 Цивільного кодексу України.
Фактично, як зазначено у видаткових накладних №3169 від 15.06.2009р., №3170 від 15.06.2009р., №3231 від 30.06.2009р., №3354 від 14.07.2009р. та №4224 від 22.10.2009р., відповідач (постачальник) поставив позивачеві бензин А-76 та А-95 по завищеній ціні.
Так, по договору повинен поставити бензин А-76 по ціні 3,3333 грн., а бензин А-95 по ціні 4,2500 грн. Поставлено бензин А-76 по ціні 4,80 грн., А-95 по ціні 5,35 грн.
Внаслідок завищення ціни на вищезазначені нафтопродукти відповідач недопоставив позивачеві бензин А-76 в кількості 4520 літрів та бензин А-95 в кількості 95 літрів. Що є порушенням ст. 662 Цивільного кодексу України.
Отже, внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань, позивач недоотримав від відповідача нафтопродукти, тому згідно ст. 620, 622 Цивільного кодексу України, він має право витребувати їх відповідно до умов зобов'язання. Має право вимагати виконання зобов'язань в натурі.
3) При розгляді справи також враховувалось:
а) На рахунку-фактурі №1009 ХМ від 18.05.2009р., одержаному позивачем по факсу, є штамп відповідача (ТОВ "Калина-Тернопіль"). Відповідач не довів, що даний штамп є сфальсифікованим (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України). Тому суд приймає до уваги даний штамп, як доказ направлення 21.05.2009р. на адресу позивача по факсу такого рахунку.
Слід зазначити, що в суд позивачем крім спірного рахунку-фактури надані рахунки-фактури: №2404 ХМ від 24.04.2009р., №1057 ХМ від 29.04.2009р., №1056 ХМ від 29.04.2009р., 2107 ХМ від 21.07.2009р., №2380 від 24.07.2009р., №2407 від 24.07.2009р., №2110 від 03.08.2009р. та №2416 від 14.06.2009р.
В даних рахунках в графі "виписав" проставлений ідентичний зі спірним рахунком-фактурою підпис, який завірений штампом відповідача. А в рахунку-фактурі №2107 ХМ від 21.07.2009р. є розходження дати виписання рахунку (21.07.2009р.) з датою одержання такого по факсу (23.07.2009р.).
Вищенаведені рахунки-фактури підтверджують, що позивач на протязі 2009р. приймав до виконання одержані по факсу від відповідача рахунки-фактури.
Тому у суду немає сумніву відносно одержання 21.05.2009р. позивачем від відповідача рахунку-фактури від 18.05.2009р.
б) В договорі поставки №09/х159 є виправлення дати складання такого. Тому не зрозуміло на який рік діє даний договір.
Позивач стверджує, що даний договір він не підписував. В графі "Підписи сторін" "Покупець" проставлено не його підпис, підтверджуючи даний факт договорами від 01.03.2007р. та №2205/08-271ХМ від 22.05.2006р.
В суд надані два екземпляри даного договору поставки з різним текстом.
Так, в екземплярі, поданому відповідачем, після підпису сторін є текст відносно уточнення дати складання договору. В екземплярі даного договору, наданого позивачем, такий текст відсутній, а проставлено замість двох підписів завірених печатками, чотири підписи завірених печатками.
Отже, в екземплярі договору відповідача проставлений вигідний для нього запис, а в екземплярі позивача такий запис відсутній.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що запис в екземплярі відповідача внесений після підписання договору, то суд даний запис не приймає до уваги.
Тобто, відповідач не довів, що договір №09/х159 датований 01.12.2008р., діяв на протязі 2009р.
Тим паче, що в видаткових накладних відсутні посилання на даний договір.
Слід також зазначити, що до заперечень по позовній заяві відповідачем була надана копія договору №09/х159 від 01 грудня, без тексту після підпису сторін і підпис покупця (СПД ОСОБА_2) не був завірений печаткою, що є порушенням ст. 207 Цивільного кодексу України.
Тільки після витребування оригіналу договору, були представлені сторонами договора з різним текстом.
Даний факт підтверджує, що підписуючи договора сторони не ведуть контроль за законністю їх заключення.
Тому договір №09/х159 від 01 грудня невідомо якого року, не може служити підтвердженням того, що поставка по спірним накладним проводилась у виконання його вимог.
в) У видаткових накладних від 26.05.2009р. по 14.07.2009р. є посилання на договір №09/х159 від 12.08.2009р.
Отже, в даних накладних є посилання на договір, який не був ще заключений при підписанні підприємцем видаткових накладних. Даний факт підтверджує, що накладні № 2992, №3169, №3170, №3231 та №3354 виписані і підписані заднім числом, так-як ні позивач ні відповідач не знали і не могли знати про наявність договору, який складений через 4 місяці до складання видаткових накладних.
Але поскільки і позивач і відповідач визнають поставку нафтопродуктів по вищезазначених видаткових накладних, то суд вважає факт поставки товару доведеним.
г) Рахунок-фактура №1083 ХМ від 18.05.2009р., завірений печаткою відповідача, не підтверджує дату одержання такого. Він може служити підтвердженням того, що відповідач запропонував позивачеві наявний в нього товар, по конкретній ціні і кількості. Але даний рахунок не може служити підтвердженням того, що вказана відповідачем ціна діє тільки 18.05.2009р.
Тим паче, що в рахунку-фактурі не конкретизовано на протязі якого одного дня дійсний рахунок.
Виходячи із ділового обороту, даний рахунок може бути дійсним тільки на протязі того дня, коли рахунок був одержаний, з врахуванням часу проведення дій по перерахуванню коштів.
Аналогічна картина і з рахунком-фактурою №1009 ХМ від 18.05.2009р. Такий може діяти тільки на протязі 21.05.2009р. з 11 год. 46 хв. до 24 години, так-як 21.05.2009р. позивач його одержав по факсу.
А доказом одержання останнього рахунку по факсу є виписка із журналу про прийняття факсу.
д) Відповідач наполягає на тому, що поставка нафтопродуктів проводилася згідно умов договору №09/х159 від 01 грудня …?р.
При ознайомленні з даним договором встановлено:
- в п. 1.1. договору сторони передбачили, що видаткова або товарно-0транспортна накладна є специфікацією.
Даний пункт протирічить ст. 266 Господарського кодексу України, так-як специфікація, в якій зазначається предмет, кількість та асортимент поставки, фактично є невідємною частиною договору поставки і узгоджується (підписується) сторонами при заключенні договору. А не тоді, коли товар одержаний.
Тим паче, що водій одержує товар тільки по його найменуванню та кількості. Повноважень на одержання товару по ціні у нього немає.
А підприємець видаткові накладні підписує (як зазначено вище) через деякий час, тому не має можливості провірити по якій ціні фактично був поставлений товар.
Так, по рахунку-фактурі №1009 ХМ від 18.05.2009р. сторони узгодили всі істотні умови, а при підписанні видаткових накладних, підприємець не дослідив, що ціна, зазначена в них, не відповідає домовленості.
Підписання даних накладних не означає, що підприємець погодився на зміну ціни за одержаний і вже реалізований товар. Тим паче, що зміна ціни в договорі, після його виконання не допускається (ст. 632 Цивільного кодексу України).
Якщо відповідач вважав, що зазначена у спірному рахунку-фактурі ціна занижена, він мав право не відпускати нафтопродукти до тих пір, поки не уточнить в належному порядку ціну.
4) Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, видатки по державному миту в сумі 185 грн. 64 коп. слід покласти на відповідача.
5) Відповідно до ст. 44, 47-1 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005р., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов'язані з розглядом даної справи в сумі 236 грн. покласти на відповідача.
6) Згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України №7/93 від 23.01.1993р. та Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита позивач повинен сплатити держмито в сумі 185,64 грн. Сплачено 270,00 грн. Зайво сплачено 84 грн. 36 коп. На зайво сплачене держмито слід видати довідку на повернення такого.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1) Позов позивача задовольнити.
2) Товариству з обмеженою відповідальністю "Калина-Тернопіль" вул. Медова, 18, м. Тернопіль (ідент. код 33091084) поставити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 АДРЕСА_1 (ідент. код НОМЕР_2) бензин А-76 в кількості 4 520 літрів та бензин А-95 в кількості 95 літрів.
Вважати, що даний бензин оплачений.
Видати наказ.
3) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина-Тернопіль" вул. Медова, 18, м. Тернопіль (ідент. код 33091084):
- на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1 (ідент. код НОМЕР_2) 185 грн. 64 коп. -в повернення сплаченого державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
4) Видати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 АДРЕСА_1 (ідент. код НОМЕР_2) довідку на повернення зайво сплаченого державного мита в сумі 84 грн. 36 коп. Платіжне доручення №321 від 15.12.2009 року про сплату державного мита в сумі 270,00 грн. залишається в матеріалах справи.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня підписання рішення «16»березня 2010 року через місцевий господарський суд.
Суддя