"17" лютого 2010 р.Справа № 6/127-2218
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
За позовом Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" вул. Комінтерну, буд.30, м. Київ, Шевченківський р-он в особі Тернопільського відділення АТ "Сведбанк" вул. Кн. Острозького, 12, м.Тернопіль,46000
до відповідача Селянського (фермерського) господарства "Кривчик" 48500, с. Васильків Чортківського району
про стягнення 230002,00 грн. боргу по кредиту, 91151,00 грн. відсотків, 5250 грн. комісійних, 59148,80 грн. пені.
За участю представників сторін:
Позивача - Ханас І.О.
Відповідача - Дуфанець Є.М.
Суть справи:
Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" в особі Тернопільського відділення АТ "Сведбанк" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Кривчик" про, з врахуванням уточнення, стягнення 230002,00 грн. боргу по кредиту, 91151,00 грн. відсотків, 5250 грн. комісійних, 59148,80 грн. пені.
У своєму позові, заявник також просив суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі належні грошові кошти та майно СФГ «Кривчик»в межах суми заборгованості
У запереченнях на позов та усних поясненнях представника, відповідач позов визнав в частині основного боргу, відсотків та комісії за користування кредитом, а в задоволенні вимог про стягнення пені просив відмовити, посилаючись на скрутне фінансове становище обумовлене загальною економічною кризою а також вилученням сільськогосподарської техніки, в наслідок чого господарству завдано значних збитків.
Судове засідання призначене вперше на 27 січня 2010 року, було відкладено на 03 лютого, а пізніше в засіданні оголошувалась перерва, востаннє на 17 лютого 2010 року.
В порядку ст. 69 ГПК України, термін розгляду справи було продовжено.
В розпочатому судовому засіданні учасникам процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20,22, 81-1 ГПК України.
За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.
Часткове визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а від-так, згідно ст.22,78 ГПК України є підставою для задоволення позову.
Обґрунтованість заявлених вимог підтверджується також і зібраними у справі доказами. Так, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
11 травня 2006 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк»(правонаступником якого є позивач), та Селянським (фермерським) господарством «Кривчик»укладено кредитний договір №56 (кредитна лінія, що не поновлюється, з графіком зменшення заборгованості).
За змістом договору, банк (позивач) зобов'язувався надати позичальнику (відповідачу) грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється у розмірі 250002 грн., а позичальник брав на себе зобов'язання повернути кошти відповідно до узгодженого графіка, починаючи з 20 жовтня 2006 року, з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 20 квітня 2009 року, а також сплачувати відсотки в розмірі 19% та комісійні щомісячно в сумі 210 грн. за користування кредитом.
На виконання умов договору, платіжними дорученнями №№1,2,3 від 12 травня 2006 року, АКБ «ТАС-Комерцбанк» оплатило виставлені СФГ «Кривчик»рахунки на загальну суму 250002 грн.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, стаття 525 ЦК України, встановлює недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписи ч.1 ст. 1054 ЦК України встановлюють, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Статтею 1049 ЦК України на позичальника покладено обов'язок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з представлених документів, позичальник свої зобов'язання по кредитному договору виконав лише по оплаті двох чергових платежів на загальну суму 20000 грн. Решту кредитних коштів, відсотки та комісійні за користування кредитом не сплачував.
Таким чином, загальна сума заборгованості складає 230002,00 грн. по кредиту, 91151,00 грн. по відсотках, 5250 грн. комісійних.
Зважаючи на невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, приписи перелічених норм, а також ст.ст. 11,14 ЦК України, Закону України «Про банки та банківську діяльність», вимоги про стягнення заборгованості в сумі 230002,00 грн. по кредиту, 91151,00 грн. по відсотках, 5250 грн. комісійних підлягають задоволенню як обґрунтовані і визнані відповідачем.
У разі порушення строків оплати, пунктом 6.1 Договору обумовлено нарахування позичальнику пені в розмірі подвійної ставки рефінансування НБУ, що діє на момент прострочення відповідного платежу за кожен день прострочення.
Нарахована позивачем сума пені становить 59148,80 грн.
Разом з тим, відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Пункт 3 статті 83 ГПК надає суду право зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Як вбачається зі змісту відзиву на позов та долучених до нього письмових доказів, існує ряд об'єктивних факторів, що вказують на скрутне фінансове становище СФГ «Кривчик».
З огляду на вищенаведене, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання зобов'язання, наслідків їх порушення, поведінку винної особи, співвідповідності розміру стягуваної неустойки наслідкам порушення, керуючись роз'ясненнями ВАСУ від 19.09.1997р. №02-5/289, ВГСУ від 29.09.2008, № 04-5/225, суд прийшов до висновку про можливість часткового задоволення заяви відповідача та зменшення пені що підлягає стягненню до 54148,80 грн.
В задоволенні вимог про стягнення 5000 грн. пені відмовити.
Щодо клопотання ПАТ «Сведбанк»про накладення арешту на всі належні грошові кошти та майно СФГ «Кривчик»в межах суми заборгованості, то оцінивши надані матеріали, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Так, відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Одним з таких заходів є накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві (п.1 ч.1 ст. 67 ГПК України).
За змістом п.3 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду №02-5/611 від 23.08.1994р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Обов'язок доведення необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, у т.ч. шляхом накладення арешту на грошові суми, його обґрунтованість, покладається законодавцем на заявника, у разі ініціювання ним перед судом розгляду такого клопотання.
Саме заявник у такому випадку повинен обґрунтувати підстави вжиття судом заходів забезпечення позову, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України (п.1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.06р. «Про деякі питання практики забезпечення позову»).
У вирішенні питання про забезпечення позову, відповідно до ч.2 п.1.1 Інформаційного листа №01-8/2776 від 12.12.06р., господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Однак, заявник не навів достатніх підстав для побоювання, що стягнення з СФГ «Кривчик»заборгованості стане згодом неможливим або утрудненим.
Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1,2, 4-3,12,33,34,43,44,49,66,67,78,82-85 ГПК України суд, -
Позов задовольнити частково.
1. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Кривчик" с. Васильків, Чортківського району, Тернопільської області, код 21155925)
На користь Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (вул. Комінтерну, буд.30, Шевченківський р-он м. Київ,) в особі Тернопільського відділення АТ "Сведбанк" (вул. Кн. Острозького, 12, м. Тернопіль, код 19356840) 230002 грн. заборгованості по кредиту, 91151 грн. відсотків, 5250 грн. комісії, 54148,80 грн. пені, 3855,52 грн. сплаченого держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
2. В задоволенні вимог про стягнення 5000 грн. пені відмовити.
3. В задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 25 лютого 2010р., через місцевий господарський суд.
Суддя