"15" лютого 2010 р.Справа № 18/88-1660
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу:
за позовом: Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль
до відповідача 1: Закритого акціонерного товариства "Агрокомбінат", вул. Поліська, 14, м. Тернопіль
відповідача 2: Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль", вул. Поліська, 14, м. Тернопіль
про: визнання договору підряду №12-1 недійсним з моменту укладення.
За участю представників сторін:
позивача: Коковської І.А. -завідувача юридичного сектору, довіреність № 2216/01 від 16.10.2008 р.
відповідача1: не з'явився
відповідача2: Пащенко В.В., довіреність № 74 від 22.04.2009 р.
В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи: Тернопільська міська рада звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідачів: закритого акціонерного товариства "Агрокомбінат" та приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль" про визнання договору підряду №12-1 недійсним з моменту укладення.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує недотриманням та порушенням відповідачами ст. 353 Цивільного кодексу УРСР, ст. ст.10, 23, 24 Закону України "Про планування і забудову територій", ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України. В підтвердження викладеного додає договір підряду № 12-1 від 02.05.2002 р., лист № 1957/07-2 від 18.05.2009 р., інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи. 11.02.2010 р. від позивача надійшло уточнення позовних вимог, в якому зазначене наступне. В зв'язку з тим, що в договорі підряду від 02.05.2002 р. зазначено, що термін виконання робіт до 31.12.2006 р., зобов'язання стосовно оплати замовником вартості робіт виникають у 2007 році, до спірного правочину слід застосовувати положення нового ЦК України. Спірний договір не відповідає ч. 5 ст. 203, ст. 234 ЦК України.
Відповідач 1 проти позовної вимоги заперечує, вказує на необґрунтованість позовної вимоги. Зокрема стверджує, що договір не є договором підряду на капітальне будівництво так як в останньому а також в рішеннях судів по справі № 3/17-180 відсутні посилання на статтю 353 Цивільного кодексу УРСР. Зазначає, що даний договір не суперечить нормам Закону України "Про планування і забудову територій", а також просить застосувати позовну давність.
Відповідач 2 проти позовної вимоги заперечує, стверджує, що договір було укладено саме на реконструкцію орендованих приміщень з влаштуванням торгових рядів, відтак цей договір не є договором підряду на капітальне будівництво. Вважає реконструкцію орендованих приміщень та використання земельної ділянки правомірними, при цьому посилаючись на договір оренди земельної ділянки від 02.03.2004 р. № 1230 та рішення суду у справі № 3/66-443.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд встановив.
Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом свої порушених або оспорюваних і охоронюваних законом інтересів.
02.05.2002 р. між приватним підприємством "Торговий дім Тернопіль", як замовником та закритим акціонерним товариством "Агрокомбінат", як підрядником укладено договір підряду № 12-1 (надалі -договір підряду), предметом якого є зобов'язання підрядника за дорученням замовника, виконати певну роботу на власний ризик у відповідності до умов даного договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити її.
Підрядник власними і залученими силами і засобами виконує будівельно -монтажні роботи по зведенню комплексу торгових рядів -блокованих металічних павільйонів за адресою м. Тернопіль, майдан Перемоги, 4. Будівельно -монтажні роботи ведуться в межах договірної ціни, яка є динамічною (п. 1.2. договору підряду).
Вартість та витрати по виконанню робіт визначається згідно з приблизним кошторисом розмір якого становить 600 100 грн. (п. 3.1. договору підряду).
Виконання робіт повинно бути завершено до 31.12.2006 р. (п. 4.1. договору підряду).
Пунктом 5.1. договору встановлено, що замовник зобов'язаний протягом 10 днів після підписання сторонами акту виконання робіт, але не пізніше 31.12.2007 р. перерахувати на розрахунковий рахунок підрядника грошові кошти в розмірі, що обумовлений в п. 3.1. даного договору.
У випадку односторонньої відмови замовника від оплати за виконані роботи за підрядником зберігається право набуття права власності на зведене будівництво (п. 10.1. договору підряду).
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
До договорів, що були укладені до 01.01.2004 р., і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення (п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України).
Право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків настає при невиконанні чи неналежному виконанні угоди, при цьому невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. У разі коли після укладення угоди набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення угоди, сторони вправі керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотної сили (Роз'яснення, Вищий арбітражний суд, від 12.03.1999, № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").
Статті 203 та 215 Цивільного кодексу України та ст. 48 Цивільного кодексу УРСР не передбачають такої підстави для визнання правочину нечинним як вчинення або не вчинення сторонами правочину дій, з якими закон пов'язує настання факту укладення договорів.
За таких обставин суд доходить до висновку, що при вирішенні спору щодо визнання недійсним з моменту укладення договору № 12-1 укладеного 02.05.2002 р., слід застосовувати норми Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року з наступними змінами та доповненнями.
Відносно заперечень щодо невідповідності суб'єктивного складу сторін, суд зазначає, що якщо чинне законодавство не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням угод недійсними, то з врахуванням положень ГПК України, крім сторін за договором прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.
Стаття 48 Цивільного кодексу УРСР встановлено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі -відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Згідно зі ст. 41 Цивільного кодексу УРСР, угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Також, згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду (ч. 2 ст. 42 Цивільного кодексу УРСР), при цьому сторони вільні у виборі контрагента та у формі правочину який вони укладають. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України. На підставі ст. 48 Цивільного кодексу недійсними можуть визнаватися не лише угоди, які не відповідають закону, а й такі, що порушують вимоги указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативних актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України).
Капітальним будівництвом є процес створення нових, а також розширення, реконструкція, технічне переоснащення діючих підприємств, об'єктів виробничого і невиробничого призначення, пускових комплексів (з урахуванням проектних робіт, проведення торгів (тендерів) у будівництві, консервації, розконсервації об'єктів, утримання дирекцій підприємств, що будуються, а також придбання технологічного обладнання, що не входить до кошторису об'єктів) (Постанова КМ, КМ України, від 27.12.2001, № 1764 "Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва").
Особливості регулювання відносин за договором підряду на капітальне будівництво встановлені ст. 353 ЦК УРСР, за якою організація -підрядчик зобов'язується своїми силами і засобами збудувати і здати організації-замовнику передбачений планом об'єкт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і у встановлений строк, а замовник зобов'язується надати підрядчику будівельну площадку, передати йому затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.
Договором підряду встановлено, що підрядник власними і залученими силами і засобами виконує будівельно -монтажні роботи по зведенню комплексу торгових рядів -блокованих металічних павільйонів за адресою м. Тернопіль, майдан Перемоги, 4. Будівельно -монтажні роботи ведуться в межах договірної ціни, яка є динамічною.
Відповідно до листа Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України № 15-03/29-192 від 17.03.98р. "Роздрібна, оптова торгівля. Основні поняття. Терміни і визначення", визначено поняття павільйону торгового, як пункт роздрібної торгівлі, споруда, яка виконується з полегшених конструкцій з торговим залом для покупців, аналогічне визначення терміну павільйону міститься і в Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 24 жовтня 2005 р. № 327 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 8 листопада 2005 р. за № 1350/11630, павільйон -різновид об'єкта роздрібної торгівлі, який розташований в споруді легкого, некапітального будівництва з невеликою торговою залою і допоміжними приміщеннями.
Пунктом 1.1. Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Держбуду України від 05.12.2000 р. № 273 визначено, що дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об'єктів, розширення і технічного переоснащення є документом, що посвідчує право забудовника (замовника) та генерального підрядника на виконання будівельних робіт, у відповідності до затвердженої проектної документації, підключення до інженерних мереж та споруд та надає право відповідним службам на видачу ордера на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які одночасно ведуть реєстр наданих дозволів. Виконання будівельних робіт без вищезазначеного дозволу забороняється.
Обов'язок Замовника щодо передачі підряднику затвердженої проектної документації передбачений пунктом 3 Правил про договори підряду на капітальне будівництво, затверджених Постановою Ради Міністрів СРСР від 26 грудня 1986 року №1550.
Всупереч п. 2.5. договору доказів передачі замовником проектно-кошторисної документації підряднику не подано, а відповідачем 1 зазначено, що документи, які стосувалися договору підряду були втрачені.
Наявні в матеріалах справи докази не підтверджують характер укладеного між сторонами договору, як договору підряду на капітальне будівництво.
Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до статті 49 Цивільного кодексу УРСР є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
До угод, що підпадають під ознаки статті 49 Цивільного кодексу УРСР, належать, зокрема, угоди, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами, на придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обіг яких обмежено, на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), на шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.
При цьому, позивачем не доведено, в чому полягає суперечність спірного договору інтересам держави і суспільства, а також того, що вказаний договір укладений сторонами договору, які не мали права на укладення даного договору, оскільки ними не подано доказів для підтвердження їх правоздатності як сторін договору, з огляду на положення ст. 26 Цивільного кодексу УРСР та з врахуванням установчих документів відповідачів.
Разом з тим, відповідач 1 вказує, що ним не виконувався весь обсяг робіт визначений договором, а мало місце залучення субпідрядників, при цьому подано договір субпідряду №2902 від 20.11.2002 р. укладений між закритим акціонерним товариством "Агрокомбінат", як генпідрядником та товариством з обмеженою відповідальністю "Термопласт" (29.12.2005 р. товариству з обмеженою відповідальністю "Термопласт" видано ліцензію на будівельну діяльність, строк дії якої з 20.12.2005 р. по 20.12.2010 р.), як субпідрядником, за яким генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується на власний ризик виконати у відповідності до умов договору будівельно -монтажні роботи, а генпідрядник зобов'язується прийняти цю роботу та вчасно оплатити її (п. 1 договору субпідряду). Характер робіт, що виконується підрядником -виконання будівельно -монтажних робіт по зведенню комплексу торгових рядів -блокованих металічних павільйонів по вул. Майдан Перемоги, 4 в м. Тернополі (п. 2 договору субпідряду). Вартість та витрати по виконанню робіт становить 600 100 грн. (п. 5.1. договору субпідряду). Початок робіт з 20.11.2002 р., закінчення -31.12.2006 р. (п. 7.1. договору субпідряду). Доказів виконання робіт по даному договору не подано, та зазначено про їх відсутність
Відносно даних тверджень відповідача 1 для обґрунтування належного виконання сторонами умов договору підряду, суд зазначає, що невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.
Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки. Згідно ст. 76 Цивільного кодексу УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. До позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 01.01.2004 р., застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
Так, позивач вказує, що 18.05.2009 р. на адресу Тернопільської міської ради Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації було направлено лист вих. № 1957/07-2 з ксерокопією рішення господарського суду Тернопільської області від 26.02.2009 р. по справі № 3/17-180, з якого стало відомо про існування договору підряду № 12-1, який був укладений між ПП "Торговий дім Тернопіль" та ЗАТ "Агрокомбінат".
Відтак, позивач звернувся з позовом в межах строку позовної давності визначного ст. 257 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 32-34, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня підписання рішення 19.02.2010р.
Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання, через місцевий господарський суд.
Суддя