"10" лютого 2010 р.Справа № 15/155-2316
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бучинської Г.Б.
Розглянув справу
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до Малого підприємства "ПОДОЛЯНКА" вул. Тернопільська, 2, с. Великий Глибочок, Тернопільський район, Тернопільська область, 47703
про стягнення 75.901 грн. боргу, 7.288,35 грн. пені, 2.517,78 грн. інфляційних витрат, 1.043,41 грн. трьох відсотків річних.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача : директор Сепдецький Б.І.
Суть справи:
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1, АДРЕСА_1, звернувся з позовом до Малого підприємства "ПОДОЛЯНКА" вул. Тернопільська, 2, с. Великий Глибочок, Тернопільський район, Тернопільська область, про стягнення 75.901 грн. боргу, 7.288,35 грн. пені, 2.517,78 грн. інфляційних витрат, 1.043,41 грн. трьох відсотків річних.
Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи.
В розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.
За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Позивач заявою № 05 від 05.01.2010р. уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 75.901 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 7.357,15 грн. пені, 6.064,43 грн. інфляційних нарахувань, 1.786,89 грн. 3 % річних та 7.250 грн. витрат на правову допомогу адвоката.
Заявою № 25 від 25.01.2010р. Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1, АДРЕСА_1, знову уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з Малого підприємства "ПОДОЛЯНКА" вул. Тернопільська, 2, с. Великий Глибочок, Тернопільський район, Тернопільська область, 75.901 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 7.561,63 грн. пені, 5.740,51 грн. інфляційних нарахувань, 1.714,51 грн. 3 % річних та 7.250 грн. витрат на правову допомогу адвоката.
Суд, розглянувши заяву приймає її, як таку що подана у відповідності до ст. 22 ГПК України.
В судовому засіданні з 03.02.2010р. по 10.02.2010р. оголошувалася перерва для надання сторонам можливості подати додаткові докази на підтвердження своїх доводів та заперечень.
Представник позивача в судове засідання 10.02.2010р. не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково на суму 14.580 грн., посилаючись на те, що саме на таку суму ним отримано товару. В частині стягнення 35.250 грн. заперечив, оскільки стверджує, що товар на таку суму ним не одержувався.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи -підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Позивач -Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1, АДРЕСА_1, зареєстрований Шумською районною державною адміністрацією 02.02.2006р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця (ідентифікаційний код НОМЕР_1), а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.
Як вбачається з матеріалів справи, між Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (Постачальник) та Малим підприємством "ПОДОЛЯНКА" вул. Тернопільська, 2, с. Великий Глибочок, Тернопільський район, Тернопільська область (Покупець), 20.03.2009 року укладено договір поставки продукції на умовах товарного кредиту, відповідно до якого сторони взяли на себе зобов'язання:
- позивач, як Постачальник поставляє Покупцю продукцію, а Покупець проводить розрахунки з Постачальником у відповідності з п. 4 даного договору (п. 1.1 Договору).
Пунктом 10.4. договору сторони визначили, що даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання.
25.03.2008р. між Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (Постачальник) та Малим підприємством "ПОДОЛЯНКА" вул. Тернопільська, 2, с. Великий Глибочок, Тернопільський район, Тернопільська область (Покупець), укладено договір поставки продукції на умовах товарного кредиту, відповідно до якого сторони взяли на себе зобов'язання:
- позивач, як Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця матеріально технічні ресурси (надалі продукція), а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору (п. 1.1 Договору).
03.04.2009р. між Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (Постачальник) та Малим підприємством "ПОДОЛЯНКА" вул. Тернопільська, 2, с. Великий Глибочок, Тернопільський район, Тернопільська область (Покупець), укладено договір поставки продукції на умовах товарного кредиту, відповідно до якого сторони взяли на себе зобов'язання:
- позивач, як Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця матеріально технічні ресурси (надалі продукція), а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору (п. 1.1 Договору).
Пунктом 10.4. договору сторони визначили, що даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання.
Позивач на виконання взятих зобов'язань по вищезазначених договорах відпустив, а відповідач прийняв товарно-матеріальні цінності, через свого представника Сапдецького Б.М. (довіреності № 20/03-1 від 20.03.2008р., ЯПА № 231025 від 25.03.2008р. та № 03/04-1 від 03.04.2009р.) товарно-матеріальні цінності на суму 75.901 грн., що підтверджується накладними № 18 від 20.03.2008р. на суму 19.329 грн., № 14 від 25.03.2008р. на суму 4.742 грн. та № 34 від 03.04.2009р. на суму 47.830 грн., які підписані представниками сторін без заперечень. Згідно накладної № 9 від 25.03.2008р. позивач відпустив відповідачу товарно-матеріальні цінності на 2.000 грн..
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобов'язання постачання, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).
Розділом 4 договорів сторони визначили порядок розрахунків за товар, зокрема:
- згідно п. 4.2. договору від 20.03.2008р. сторони визначили, що кінцевий розрахунок за поставлену на умовах товарного кредиту продукцію, здійснюється до 01.09.2008р.;
- згідно п. 4.2. договору від 25.03.2008р. сторони визначили, що кінцевий розрахунок за поставлену на умовах товарного кредиту продукцію, здійснюється до 01.10.2008р.;
- згідно п.4.1. договору від 03.04.2009р. сторони передбачили, що попередня оплата в розмірі 50 % загальної суми договору має бути перерахована на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів з дня підписання договору. Кінцевий розрахунок за поставлену на умовах товарного кредиту продукцію, здійснюється до 30.07.2009р. (п. 4.2. зазначеного договору);
Окрім того, позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. № 24 від 24.12.2009р., доказом чого є квитанція пошти від 25.01.2010р., про зобов'язання останнього сплатити борг за одержані товарно-матеріальні цінності (в тому числі згідно накладної № 9 від 25.03.2008р.).
За користування товарним кредитом покупець виплачує постачальнику процентну ставку в розмірі 0,5 % від вартості неоплаченої продукції за кожен день. Процентна ставка нараховується в кінці кожного місяця користування товарним кредитом з моменту фактичного отримання покупцем продукції до моменту повного розрахунку з постачальником (п. 4.3 договорів).
Всупереч згаданих приписів закону, положень укладених між сторонами договорів, відповідач свої зобов'язання по договорах від 20.03.2008р., від 25.03.2008р. та від 03.04.2009р. не виконав і станом на час розгляду справи в суді ним залишається неоплаченою сума 75.901 грн..
Таким чином, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму (75.901 грн.) є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку.
Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 6.2. договорів, сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного виконання покупцем своїх зобов'язань у відповідності до п.п. 4.2 та 4.3 даних договорів в обумовлений термін, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожну добу прострочки.
У зв'язку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р., за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачу правомірно нарахована пеня в сумі 7.561,63 грн. із врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України).
Також, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов'язань в частині оплати вартості поставленого товару, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 5.740,51 грн. інфляційних нарахувань та 1.714,51 грн. річних такими, що підлягають до задоволення.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 7.250 грн. адвокатських послуг. В підтвердження понесення витрат на оплату послуг адвоката долучені свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 511 від 20.06.2008 р., договір про надання юридичних (адвокатських) послуг та правове обслуговування № 01/11/09 від 01.11.2009 р., акт виконаних робіт по договору № 01/11/09 від 06.12.2009р., та квитанція № QS3095372 від 10.12.2009р. про сплату 7.250 грн..
У відповідності до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються, зокрема і з оплати послуг адвоката. Стаття 49 цього кодексу встановлює, що суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.
Отже, позовні вимоги щодо відшкодування судових витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 7.250 грн. підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідач не спростував наявності заборгованості за поставлений товар, суд вважає позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, щодо стягнення з Малого підприємства "ПОДОЛЯНКА" вул. Тернопільська, 2, с. Великий Глибочок, Тернопільський район, Тернопільська область -75.901 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 7.561,63 грн. пені, 5.740,51 грн. інфляційних нарахувань, 1.714,51 грн. 3 % річних та 7.250 грн. витрат на правову допомогу адвоката, обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.
Доводи відповідача щодо часткового невизнання позовних вимог, судом відхиляються, оскільки не підтверджені документально.
Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
З огляду на наведене, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 509, 526, 546 -551, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 43 - 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Стягнути з Малого підприємства "ПОДОЛЯНКА" вул. Тернопільська, 2, с. Великий Глибочок, Тернопільський район, Тернопільська область, код 14028261 на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 - 75.901 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 7.561,63 грн. пені, 5.740,51 грн. інфляційних нарахувань, 1.714,51 грн. 3 % річних та 7.250 грн. витрат на правову допомогу адвоката, 911,10 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
4.Накази видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
5.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "22" лютого 2010 року через місцевий господарський суд.
Суддя