"27" січня 2010 р.Справа № 15/105-1879
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бучинської Г.Б.
Розглянув справу
за позовом: Дочірнього підприємства "Савсервіс Карпати", юр.адреса 79055, м. Львів, вул. Роксоляни, б.59,
пошт. адреса 79069. м. Львів, вул. Шевченка, 335
до відповідача Приватне підприємство "Продекспорт", 46008, м. Тернопіль, вул. Живова, 15а
про стягнення заборгованості в сумі 74.285,63 грн.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився.
Суть справи:
Дочірнє підприємство "Савсервіс Карпати", м. Львів, вул. Роксоляни, б.59, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Продекспорт", м. Тернопіль, вул. Живова, 15а про стягнення заборгованості в сумі 74.285,63 грн., з яких: основний протермінований борг 73.372,87 грн., 116,52 грн. 3% річних та 796,24 грн. пені
За відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, витребуваних судом матеріалів не подали, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином в порядку ст. 64 ГПК України.
Справа розглядається у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в сукупності, судом встановлено наступне.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи -підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Позивач - Дочірнє підприємство "Савсервіс Карпати", м. Львів, вул. Шевченка, є юридичною особою, що підтверджується довідкою № 3458 Головного управління статистики у Львівській області (код 30387458), а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.
Як вбачається із матеріалів справи, 01 липня 2007 року між Дочірнім підприємством "Савсервіс Карпати", м. Львів, вул. Роксоляни, б.59 (Продавець) та Приватним підприємством "Продекспорт", м. Тернопіль, вул. Живова, 15а., (Покупець) укладено договір купівлі - продажу TG 01/0107, у відповідності до умов якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному договорі (п. 1.1. договору). Найменування, асортимент кількість та ціна товару, що є предметом даного договору визначаються у накладних, які оформляються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами цього договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару.(п.1.2. Договору).
Пунктом 10.1 договору сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом одного календарного року. Якщо до закінчення строку дії даного договору кожна з сторін не заявить про своє бажання розірвати даний договір, останній вважається кожен раз продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах.
До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
На виконання взятих на себе зобов'язань Дочірнє підприємство "Савсервіс Карпати", м. Львів, вул. Роксоляни, б.59, відвантажило, а Приватне підприємство "Продекспорт", м. Тернопіль, вул. Живова, 15а, прийняло товарно-матеріальні цінності на загальну суму 155.519,94 грн., що підтверджується видатковими накладними, наявними в матеріалах справи.
Згідно п. 5.1. договору купівлі -продажу № TG 01/0107. від 01.07.2007р., покупець здійснює розрахунки за товар на умовах, визначених сторонами у додатку № 1, який невід'ємною частиною даного договору продавець має право, за погодженням з покупцем, змінити умови розрахунків за товар, шляхом підписання сторонами Додатку №1 у новій редакції.
Згідно з додатку № 1 від 03.01.2008р. до договору № TG 01/0107. від 01.07.2007р. покупець зобов'язався оплачувати товар на умовах відтермінування платежу в залежності від торгової марки товару.
Водночас, накладними № 32191398 від 07.08.2009р., № 32271043 від 15.08.2009р., № 32340907 від 22.08.2009р., № 32601842 17.09.2009р., № 32602994 від 17.09.2009р., №32680821 від 26.09.2009р., № 32680709 від 25.09.2009р. позивач поставив відповідачу товар порядок розрахунків за який не визначений додатком № 1 до договору.
У відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який чач, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
ДП "Савсервіс Карпати"звернулося до ПП "Продекспорт" з вимогою від 03.11.2009р. про сплату 132.989,25 грн. боргу станом на 03.11.2009р., доказом чого є поштова квитанція від 03.11.2009р..
Всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору відповідач вчасно не виконав покладених на нього зобов'язань щодо оплати вартості переданого позивачем товару і, як стверджує позивач та свідчать матеріали справи, має заборгованість станом на день розгляду справи в сумі 73.372,87 грн..
Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена договором або актом цивільного законодавства грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У випадку прострочки покупцем оплати вартості товару останній сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ дійсної на момент здійснення такої прострочки (п. 7.4. договору з врахуванням протоколу розбіжностей).
У зв'язку із наведеним, відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р., за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачу нарахована пеня в сумі 770,09 грн. із врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України), яка підлягає до задоволення як правомірно заявлена.
В частині стягнення 26,15 грн. пені в позові відмовляється, як надмірно заявленій.
Також, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов'язань в частині оплати поставленого товару, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 116,52 грн. 3 % річних правомірними.
Враховуючи, що відповідач в судове засідання не з'явився, на день розгляду спору не надав суду будь-яких заперечень по суті заявлених позовних вимог, як і не надав суду доказів про погашення заборгованості в повному обсязі перед позивачем, суд вважає позовні вимоги Дочірнього підприємства "Савсервіс Карпати", м. Львів, вул. Роксоляни, б. 59, про стягнення з Приватного підприємства "Продекспорт", м. Тернопіль, вул. Живова, 15а, 73.372,87 грн., 116,52 грн. 3 % річних та770,09 грн. пені обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.
Судові витрати у справі, відповідно до статті 44-49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 509, 526, 546, 459, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 173, 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12, 22, 32, 43, 44 - 49, 69, 75 п. 11 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Приватного підприємства "Продекспорт", м. Тернопіль, вул. Живова, 15а., код 30047671 на користь Дочірнього підприємства "Савсервіс Карпати", м. Львів, вул. Роксоляни, б. 59, код 30387458 -73.372,87 грн., 116,52 грн. 3 % річних та770,09 грн. пені, 742,61 державного мита та 235,92 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
3.В частині стягнення 26,15 грн. пені в позові відмовити.
4.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
5.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
6.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Суддя