"03" лютого 2010 р.Справа № 5/105-2035
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "М-Трейд", вул.Незалежності,68, с.Васильківці, Гусятинського району, Тернопільської області, 48257
до Приватного підприємства "Юрма", вул. Слівенська, 7/86, м. Тернопіль, 46011
За участю представників від:
Позивача: Сьома І.Б. -представник (довіреність № 2 від 29.10.2009р.);
Відповідача: Іванова Г.В. - представник (довіреність № 2 від 23.11.2009р.);
Мазуров Ю.О. - представник (довіреність № 1 від 23.11.2009р.).
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "М-Трейд" звернулося в господарський суд з позовом до Приватного підприємства "Юрма" про стягнення 15770грн.16коп. помилково перерахованих коштів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги та згідно пояснень повноважного представника, позивач посилається на те, що відповідачем відповідно до трьох видаткових накладних (№ЮТ-0000001 від 27.04.2009р., №ЮТ-0000002 від 29.04.2009р. та №0000003 від 30.04.2009р.) передано позивачу дизельне паливо марки FII в кількості 57 960 літрів на загальну суму 249 797,70 грн. в т.ч. ПДВ, а позивач в свою чергу повністю розрахувався за отримане паливо. Проте, 14 вересня 2009 року платіжним дорученням №3291 позивач помилково перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 20000 грн. в т.ч. ПДВ, а 24.09.2009р. відповідачем частково повернуто позивачу помилково перерахованих коштів в сумі 4229,84грн., і незважаючи на вимогу від 14.10.2009р. повернути повністю помилково перераховані кошти, залишились неповернутими кошти в сумі 15770,16грн., які і просить позивач стягнути з відповідача в судовому порядку.
Відповідач у відзиві на позов та його повноважні представники в судових засіданнях проти позову заперечують, посилаючись на те, що згідно усної домовленості ним по трьох видаткових накладних в квітні 2009 року було поставлено позивачу дизельне паливо і відповідно виставлені рахунки на його оплату, в яких зазначено строк оплати поставленого палива. Відповідач також стверджує, що при цьому сторони домовились і про те, що у випадку несвоєчасної оплати за отримане паливо позивач зобов'язувався оплатити відповідачеві і всі збитки, завдані інфляційними процесами в період прострочки платежу та штрафні санкції і саме внаслідок такої домовленості позивач і перерахував відповідачу платіжним дорученням від 14.09.2009р. 20000грн.00коп., а оскільки розмір нарахованих штрафних санкцій та пені становив 15770,16грн., тому і ПП "Юрма" повернуло позивачу надлишково сплачені кошти в сумі 4229грн.84коп.
Розгляд справи судом неодноразово відкладався, з підстав зазначених у відповідних ухвалах суду, та строк вирішення спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
На підставі усної домовленості Приватне підприємство "Юрма" (відповідач по справі) по трьох видаткових накладних №ЮТ-0000001 від 27.04.2009р., №ЮТ-0000002 від 29.04.2009р. та №0000003 від 30.04.2009р. поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" М-Трейд" (позивачу по справі) дизельне паливо марки FII в кількості 57 960 літрів на загальну суму 249 797,70 грн. в т.ч. ПДВ, та виставило рахунки-фактури №ЮТ-0000018 від 27.04.2009р., №ЮТ-0000019 від 29.04.2009р., №ЮТ-0000020 від 30.04.2009р. на оплату поставленого дизельного палива(копії в матеріалах справи). Факт одержання позивачем дизельного палива підтверджується підписом представника позивача та відтиском печатки товариства на вищезазначених накладних.
Як слідує із матеріалів справи, а саме наданих позивачем платіжних доручень №421 від 29.04.2009р., №730 від 21.05.2009р., №767 від 25.05.2009р., №826 від 01.06.2009р., №860 від 16.06.2009р., №869 від 16.06.2009р., №879 від 17.06.2009р., №905 від 18.06.2009р., №964 від 26.06.2009р., №974 від 01.07.2009р., №995 від 03.07.2009р., №1028 від 07.07.2009р., №1061 від 08.07.2009р., №46 від 20.07.2009р., №1171 від 23.07.2009р., №1172 від 23.07.2009р., №139 від 12.08.2009р., копії яких знаходяться в матеріалах справи, останній повністю розрахувався з відповідачем за отримане від нього по вищезазначених накладних дизельне паливо. Окрім того, факт повної оплати позивачем за отримане по вищезазначених накладних дизельне паливо підтверджується також підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим печатками товариства та підприємства актом звірки взаємних розрахунків від 27.01.2010р., складеним за результатами проведення сторонами на вимогу суду взаємозвірки розрахунків (ухвали суду від 15.12.2009р., від 25.12.2009р.), та про що не заперечується представниками відповідача в судовому засіданні.
Проте 14.09.2009 року позивач пл. дорученням №3291 перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 20 000,00грн. в т.ч. ПДВ, при цьому в графі "призначення платежу" зазначив: "за пальне згідно акту звірки".
Відповідач пл. дорученням №335 від 24.09.2009р. повернув позивачу помилково перераховані кошти в сумі 4229,84грн., що підтверджується випискою з банку за 24.09.2009р, наданою позивачем та про що у відзиві на позов (лист №145 від 23.11.2009р.) зазначає відповідач, а решту коштів, перерахованих позивачем вищезазначеним пл. дорученням №3291 від 14.09.2009р. в сумі 15770грн.16коп., відповідач зарахував в рахунок нарахованих ним штрафних санкцій та пені за, як стверджує відповідач у відзиві на позов та його повноважні представники в судових засіданнях, несвоєчасну оплату позивачем отриманого по накладних № ЮТ-0000001 від 27.04.2009р., №ЮТ-0000002 від 29.04.2009р. та №0000003 від 30.04.2009р. дизельного палива.
Позивач стверджує, що кошти в сумі 20000грн. сплачені платіжним дорученням №3291 від 14.09.2009р. були помилково перераховані, оскільки паливно-мастильні матеріали отримувались від відповідача лише по трьох вищезазначених накладних і за які повністю проведений розрахунок, а відтак відповідач зобов'язаний повернути залишок коштів в сумі 15770грн.16коп. (20000грн. -4229грн.84коп.) як помилково перерахованих, проте незважаючи на направлену вимогу (лист №2009/10-14 від 14.10.2009р.) про повернення помилково перерахованих (зарахованих) грошових коштів в сумі 15770грн.16коп., відповідач останньої не виконав.
Відповідно до п.2.35. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004р. N22, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.
А пунктом 6 Указу Президента України №227/95 від 16.03.1995р. "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" установлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Проте, твердження відповідача про те, що укладаючи з позивачем усну угоду про поставку останньому дизельного палива, була домовленість і про те, що у випадку несвоєчасної оплати отриманого палива, ним сплачується пеня та штрафні санкції, а поскільки у виставлених для оплати рахунках-фактурах був зазначений строк оплати поставленого палива, позивач в зазначений строк оплати не провів, тому йому відповідно до вимог ч.2 ст.231 Господарського кодексу України нараховані штраф та пеня на загальну суму 15770,16грн., на оплату яких були виставлені позивачу рахунок-фактура №ЮТ-0000036 від 09.06.2009р. та пл..вимога-доручення №0000001 від 9.06.2009р. і відповідно при перерахуванні останнім пл..дорученням №3291 від 14.09.2009р. коштів в сумі 20000грн.00коп., частина з яких і була зарахована в рахунок погашення нарахованих штрафу та пені (15770,16грн.) а решта суми 4229,84грн. була повернута позивачу, як помилкова перерахована, судом оцінюється критично і до уваги не приймається з огляду на наступне:
- відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою, а згідно вимог ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі у вигляді неустойки (штраф, пеня)) вчиняється в письмовій формі, та при цьому правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним;
- частина 2 статті 231 ГК України стосується лише суб'єктів господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, однак сторонами не подано, а судом не здобуто доказів того, що хоча б одна із сторін належить до вищезазначених суб'єктів господарювання або зобов'язання виникло із згаданих вище правовідносин;
- в платіжному дорученні №3291 від 14.09.2009р., яким позивачем перераховано відповідачу 20000,00грн. в графі "призначення платежу" зазначено: "за пальне згідно акту звірки", а враховуючи те, що позивачем товар (дизельне паливо) оплачено в повному обсязі, то відповідачем в порушення вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004р. N 22, ст. 319 ЦК України кошти в сумі 15770грн.16коп. безпідставно зараховано в рахунок сплати неустойки(пені та штрафних санкцій).
- при цьому слід зазначити і про те, що, як вбачається із наданих відповідачем рахунків-фактур №ЮТ-0000018 від 27.04.2009р., №ЮТ-0000019 від 29.04.2009р., №ЮТ-0000020 від 30.04.2009р., в останніх зазначено не строк оплати поставлено палива, а строк, до якого дійсний до сплати рахунок.
При таких обставинах та відповідно до вимог ст.ст. 15, 16, 319 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, п.6 Указу Президента України №227/95 від 16.03.1995р. "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" та ст.ст.33,34 ГПК України, позов про стягнення 15770грн.16коп. помилково перерахованих коштів, підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений.
Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись 1,2,4,12,22,32,33,34,43,44-49,69,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Юрма", вул. Слівенська,7/86, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 35157749 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім"М-Трейд", вул. Незалежності,68, с. Васильківці, Гусятинського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 35855812 - 15770грн.16коп. помилково перерахованих коштів, 157грн.70коп. -витрат по сплаті державного мита, 236грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення „16”.02.2010р. через місцевий господарський суд.
Суддя