"09" лютого 2010 р.Справа № 12/84-2356
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна", вул. Петропавлівська, 14-А, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області, 08130
до товариства з обмеженою відповідальністю "Хадлей Білд", вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль, 46010
За участю представників від:
позивача: Пустовойтов Д.М. -представник (довіреність від 26.10.09);
відповідача: не з'явився
За відсутності відповідного клопотання, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.
В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рамінет Україна" звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовом про стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю "Хадлей -білд" 89829грн.10коп. із них: 70117грн.17коп. -основного боргу згідно договору оренди обладнання №08/09/08-Д2 від 08 вересня 2008 року, 8445грн.99коп. -пені, 2152грн.68коп. -3% річних, 9113грн.26коп. -інфляційних.
Відповідач документально обґрунтованого відзиву на позов суду не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення ухвал суду знаходиться в матеріалах справи), проте відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, тому суд вважає, що ним виконано вимоги процесуального Закону щодо повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи і реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасника судового процесу, господарським судом встановлено наступне:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.
08 вересня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна" (надалі -позивач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Хадлей -білд" (надалі - відповідач по справі) було укладено договір оренди обладнання №08/09/08-Д2 (надалі -договір), згідно умовами п.п. 1.1.,1.2., 3.2., 3.4. якого позивач зобов'язався передати, а відповідач зобов'язався прийняти в тимчасове оплатне користування будівельне обладнання (надалі -товар), для власної господарської діяльності, найменування, технічні характеристики, комплектність якого зазначаються в акті прийому -передачі, якій є додатком до договору, і який є документом, що свідчить про факт і дату передачі обладнання Орендарю (відповідачу по справі), відновну вартість переданого в оренду обладнання, ціну оренди (орендну плату), строк оренди обладнання, при цьому акт прийому -передачі кожної одиниці обладнання підписують уповноважені особи (повноваження представника Орендаря на підписання акту повинні бути засвідчені довіреністю його підприємства).
Відповідно до п.п. 6.1. договору сторони встановили, що орендар сплачує орендну плату на розрахунковий рахунок Орендодавця (позивача по справі) за весь час користування орендованим обладнанням, починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду згідно п. 3.2. договору і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання Орендодавцю згідно п. 5.10. договору.
Період розрахунків Орендаря становить 15 діб: 15-го та 30-го числа місяця, в якому здійснюється оренда обладнання, при цьому орендар вносить орендну плату в наступному порядку (п. 6.6. договору):
- орендна плата до кінця першого періоду розрахунків вноситься попередньо: після підписання цього договору і до фактичного отримання обладнання в оренду;
- за другий та кожний наступний період розрахунків орендна плата вноситься попередньо: в строк за 3 робочих дні до початку такого періоду розрахунків.
Орендна плата вноситься Орендарем у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних сум грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця на підставі виставленого рахунку; неотримання Орендарем рахунку не позбавляє його обов'язку своєчасно сплачувати орендну плату згідно умов п. 6.6. договору, інакше Орендар буде вважатися таким, що прострочив платіж (п. 6.7. договору).
Сторони погодили що даний договір діє з моменту його укладення до 31 грудня 2010 року (пункт 15.1.).
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.
Так, за умовами договору, 12.09.2008р. та 18.09.2008р. між сторонами були підписані акти прийому-передачі №R-00000618 та №R-00000662 відповідно, за якими Позивач (Орендодавець) передав відповідачу (Орендарю) у тимчасове користування будівельне обладнання із строком повернення відповідно 12.10.2008р. та 18.10.2008р., при цьому в актах сторони погодили розмір орендної плати, відновну вартість одиниці обладнання; зі сторони відповідача акт підписано уповноваженою особою на підставі довіреності №115 від 11.09.2008р.
Позивач зазначає, що вказане обладнання було повернуто відповідачем 04.12.2008р., проте на вимогу суду акту повернення обладнання не надав, пояснюючи це тим, що представники відповідача при поверненні обладнання відмовились від його підписання, і стверджує, що відповідач виконував свої зобов'язання по сплаті орендної плати несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на день звернення з позовом до суду за ним рахується борг в розмірі 70117,17грн.
Позивач надав суду акт звірки взаємних розрахунків від 31.12.2008р. №0000000036, підписаний повноважними представниками та завірений печатками сторін, в якому відповідач визнав факт оренди обладнання до 04.12.2008р., а також борг по орендній платі за оренду обладнання згідно договору №08/09/08-Д2 від 08.09.2008р. станом на 31.12.2008р. в розмірі 70117,17грн.
Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне, в тому числі і про погашення заборгованості згідно вищезазначеного договору оренди не надав, а тому згідно вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується борг в сумі 70117грн.17коп.
Враховуючи, що згідно ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами п. 9.1.1. договору, у вигляді сплати пені, з врахуванням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, згідно яких пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня, та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що за період з 13.10.2008р. по 27.04.2009р. (згідно розрахунку позивача) становить 8445грн.99коп.
Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, що згідно розрахунків позивача, за період з 13.10.2008р. по 25.11.2009р. становить 9113грн.26коп. та 2152грн.68коп. відповідно.
При таких обставинах позов підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений і по суті неоспорений відповідачем.
Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Підпунктом „а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року (із послідуючими змінами та доповненнями), далі -Декрет, встановлено, що розмір ставки державного мита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102грн.00коп.).
Згідно п. 1 ч.1 ст 8 Декрету сплачене державне мито підлягає поверненню частково у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
Враховуючи, що позивачем згідно платіжного доручення №5877 від 26.11.2009р. сплачено 920,00грн. державного мита при ціні позову 89829,10грн., то відповідно зайво сплачене державне мито в сумі 21грн.71коп. підлягає поверненню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 25, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Хадлей Білд", вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль, код 34769115, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна", вул. Петропавлівська, 14-А, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, код 32664239 -70117грн.17коп. боргу, 8445грн.99коп. пені, 2152грн.68коп. -3% річних, 9113грн.26коп. втрат від інфляції, 898грн.29коп. витрат по сплаті державного мита, 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
4. Видати довідку про повернення з Державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна", вул. Петропавлівська, 14-А, с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, код 32664239, 21грн.71коп. зайво сплаченого державного мита згідно платіжного доручення №5877 від 26.11.2009р., яке знаходиться в матеріалах справи №12/84-2356.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 15 лютого 2010р. через місцевий господарський суд.
Суддя