"03" лютого 2010 р.Справа № 15/107-1919
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бучинської Г.Б.
Розглянув справу
За позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, 46006
до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Козлівський цегельний завод" вул. Личакова, 26, с. Козлів, Козівський район, Тернопільська область, 47631
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 434.560,40 грн..
за участю представників сторін:
позивача: юрисконсульт Луків Р.М., доручення № 01/10-2009 від 02.01.09р.;
відповідача: представник Палащук І.С., доручення № б/н від 19.05.09р..
Суть справи:
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Козлівський цегельний завод", вул. Личакова, 26, с. Козлів, Козівський район, Тернопільська область, про стягнення 434.560,40 грн., із яких: 406.846,21 боргу за поставлений природний газ та послуги на його транспортування, 21.418,96 пені, 3.040,46 грн. 3 % річних, 3.254,77 грн. інфляційних нарахувань.
В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).
За відсутністю відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Представник позивача 25.01.2010р. подав суду заяву про збільшення позовних вимог № 01/93 від 25.01.2010р. та просить суд стягнути з відповідача 406.846,21 боргу за поставлений природний газ та послуг на його транспортування, 41.903,67 грн. пені, 6.476,68 грн. 3 % річних, 15.460,16 грн. інфляційних нарахувань.
Суд, розглянувши заяву, приймає її як таку, що подана у відповідності до ст. 22 ГПК України.
В судовому засіданні з 27.01.2010р. по 03.02.2010р. оголошувалася перерва для надання сторонам можливості подати додаткові докази на підтвердження своїх доводів та заперечень.
Відповідач позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, інфляційних нарахувань та річних визнав, однак в частині стягнення пені проти позову заперечив, посилаючись на те, що договір в частині встановлення відповідальності за порушення строків оплати є недійсним, оскільки сформульований з порушенням закону. Також зазначив, що позивачем всупереч ст..ст. 11, 57 ГПК України не вжито заходів досудового врегулювання спору.
Позивач проти доводів відповідача заперечив, посилаючись на те, що нарахування пені відповідачу здійснювалось на підставі чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в сукупності, судом встановлено наступне.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи -підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Позивач -Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, зареєстрований Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 25.11.1994р., що підтверджується довідкою № 168175 Головного управління статистики у Тернопільській області та свідоцтвом про державну реєстрацію, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.
Як вбачається із матеріалів справи, 02 січня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Козлівський цегельний завод", вул. Личакова, 26, с. Козлів, Козівський район, Тернопільська область (Покупець) укладено договір № ПР/08-02 на постачання і транспортування природного газу, у відповідності до умов якого постачальник зобов'язався продати природний газ, а Покупець приймає та оплачує вартість газу та його транспортування у відповідності до умов даного договору (п. 1.1. договору).
Пунктом 11.1 договору сторони визначили, що даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2009р., а в частині взаєморозрахунків -до повного їх виконання. У випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору за 15 днів до закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені цим договором.
До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
На виконання умов договору № ПР/08-02 від 02.01.2009р. за період червень -серпень 2009 року Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль надано Відкритому акціонерному товариству "Козлівський цегельний завод" вул. Личакова, 26, с. Козлів, Козівський район, Тернопільська область, послуги з постачання та транспортування 347.925 м3 природного газу, вартістю 926.496,44 грн., що підтверджено актами приймання-передачі природного газу за червень 2009р., липень 2009р. та серпень 2009р., які містять підписи повноважних представників сторін та відтиски печаток підприємств.
Розділом 6 договору № ПР/08-02 від 02.01.2009р. сторони передбачили, що розрахунки за газ здійснюються покупцем попередньою оплатою не пізніше ніж за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки газу в розмірі 100 % вартості заявленого газу та послуг по його транспортуванню. Остаточний розрахунок проводиться до 10 числа наступного за звітним місяця шляхом перерахунку грошових коштів на розподільчий рахунок постачальника в національній валюті України чи за домовленістю сторін, іншим не забороненим чинним законодавством України способом.
Всупереч згаданих приписів закону, положень укладених між сторонами договорів відповідач вчасно не виконав покладених на нього зобов'язань щодо оплати вартості наданих позивачем послуг з постачання та транспортування природного газу, і станом на день звернення позивача з позовом за ним рахувалася заборгованість в сумі 406.846,21 грн., що підтверджено актом взаємних розрахунків за період з 01.06.2009р. по 14.10.2009р..
Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно п. 7.2 договору № ПР/08-02 від 02.01.2009р., у разі порушення термінів оплати, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У зв'язку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., який набрав чинності з 07.01.2004р., за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період 10.07.2009р. -07.01.2010р. відповідачу нарахована пеня в сумі 41.903,67 грн. грн. із врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України).
Також, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов'язань в частині оплати вартості поставленого газу та його транспортування, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 15.460,16 грн. інфляційних нарахувань за період вересень -грудень 2009р. та 6.476,68 грн. 3 % річних за період з 10.07.2009р. по 22.01.2010р. правомірними.
У відповідності до ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідач не спростував належними доказами наявності заборгованості за поставлений газ та штрафних санкцій, суд вважає позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль щодо стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Козлівський цегельний завод" вул. Личакова, 26, с. Козлів, Козівський район, Тернопільська область, 406.846,21 боргу за поставлений природний газ та послуги на його транспортування, 41.903,67 грн. пені, 6.476,68 грн. 3 % річних, 15.460,16 грн. інфляційних нарахувань обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.
Доводи відповідача щодо неправомірного нарахування пені згідно договору № ПР/08-02 від 02.01.2009р. судом відхиляються, оскільки п. 7.2. договору у встановленому законом порядку не оспорювався та його недійсність не встановлене судом, а відтак дана норма є чинною. Заперечення щодо досудового врегулювання спору, суд оцінює критично, оскільки у відповідності до ст. 5 ГПК України, заходи досудового врегулювання спору не є обов'язковими в господарському процесі щодо даної категорії спору.
Судові витрати у справі, відповідно до статті 44-49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 509, 526, 546, 459, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 173, 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12, 22, 32, 43, 44 - 49, 69, 75, п. 11 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Козлівський цегельний завод" вул. Личакова, 26, с. Козлів, Козівський район, Тернопільська область, код 00290191 на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, код 03353503 -406.846,21 боргу за поставлений природний газ та послуг на його транспортування, 41.903,67 грн. пені, 6.476,68 грн. 3 % річних, 15.460,16 грн. інфляційних нарахувань, 4.706,86 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
4.Накази видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.
5.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "15" лютого 2010р.через місцевий господарський суд.
Суддя