"26" січня 2010 р.Справа № 12/85-2358
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом закритого акціонерного товариства фірма "Т.С.Б.", вул. Помірецька, 74, м. Трускавець, Львівської області,82200
до приватного підприємства "Продторг - Тернопіль", вул. Поліська, 14, м. Тернопіль,46000
За участю представників від:
позивача: не з'явився.
відповідача: не з'явився.
Суть справи:
Закрите акціонерне товариство фірма "Т.С.Б." звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовом про стягнення із приватного підприємства "Продторг -Тернопіль" 16069грн.29коп. із них 14750грн.64коп. -основного боргу згідно договору поставки товару №36 від. 10.07.2009 року, 994грн.15коп. -пені та 324грн.50коп. - інфляційних.
Відповідач документально обґрунтованого відзиву на позов суду не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення ухвал суду знаходиться в матеріалах справи), проте відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, тому суд вважає, що ним виконано вимоги процесуального Закону щодо повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи і реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, господарським судом встановлено наступне:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.
10 липня 2009 року між приватним підприємством "Продторг -Тернопіль" (надалі - позивач) та закритим акціонерним товариством фірма "Т.С.Б." (надалі - відповідач) укладено договір поставки товару №36 (надалі -договір), згідно умов якого (п.п. 1.1.,) позивач зобов'язався виготовити та передавати мінеральну воду "Трускавецька" (надалі - товар) у власність відповідача, а останній, зобов'язався прийняти товар і оплатити його, на умовах даного договору.
Згідно п.5.1.,5.2. договору відповідач оплачує поставлений товар за ціною передбаченою у товаросупровідних документах, які додані до договору та здійснює розрахунок за кожну отриману партію товару згідно документів на відвантаження, з вказаним терміном в розрахунку (видаткова накладна).
Пунктом 8.1. договору сторони визначили, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2011 року.
Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю -продаж.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як слідує з матеріалів справи, на виконання укладеного між сторонами договору позивач по видатковій накладній №РН-0002203 від 13 липня 2009 року через уповноваженого представника відповідача Бутрина Михайла Зіновійовича згідно виданої довіреності №101 від 13 липня 2009 року (копії видаткової накладної та довіреності знаходяться в матеріалах справи) поставив відповідачу товар на загальну суму 14750грн.64коп.
Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.
Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар по вищезазначеній видатковій накладній не виконав, і незважаючи на надіслану претензію про заборгованості на суму 14750грн.64коп. від 26.10.2009р. №291, яка була вручена 02.11.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копія якого знаходиться в матеріалах справи), заборгованість останнього на день подання позовної заяви становить 14750грн.64коп.
На день розгляду справи відповідач будь-яких доказів, які б свідчили про повну оплату поставленого товару згідно договору по видатковим накладним не надав, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується борг в сумі 14750грн.64коп.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, і в установлений строк, а оскільки відповідачем дані строки порушено, він повинен нести відповідальність, передбачену п.9.2. договору, у вигляді сплати пені, що за період з 12.08.2009р. по 12.12.2009р. поданого позивачем розрахунку становить 994грн.15коп.
Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що за період вересень -листопад 2009р. становить 324грн.50коп.
При таких обставинах та у відповідності до вимог ст.ст.11, 509, 526, 530, 625 ЦК України позов підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений.
Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити
2. Стягнути з приватного підприємства "Продторг - Тернопіль", вул. Поліська, 14, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 34473634, на користь закритого акціонерного товариства фірма "Т.С.Б.", вул. Помірецька, 74, м. Трускавець, Львівської області, код ЄДРПОУ 24411703, 14750грн.64коп. -основного боргу згідно договору поставки товару №36 від. 10.07.2009 року, 994грн.15коп. -пені та 324грн.50коп. -інфляційних, 160грн.69коп. -витрат по сплаті державного мита, 236грн.00коп. - витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового
3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення „ " _______2010р. через місцевий господарський суд.
Суддя