"28" січня 2010 р.Справа № 16/89-2284
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Престиж" вул. Лозівська, 8, м. Харків
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Ровекс”, вул. Подільська, 38-А, м. Тернопіль.
За участю представників сторін:
Позивача: Лежньова І.С.-юрисконсульт, довіреність № 3 від 26.01.2010 р.
Відповідача: не з'явився.
Суть справи: Ухвалою суду від 28.12.2009 року розгляд справи було відкладено на 28.01.2010 року на 10 год., у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.77 ГПК України в межах строків, встановлених ст.69 ГПК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Престиж" вул. Лозівська, 8, м. Харків звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс" вул. Подільська, 38- А, м. Тернопіль про cтягнення 246483 грн. 21 коп. - суми основного боргу, 248701 грн. 56 коп. - суми з урахуванням індексу інфляції, 1916 грн. 77 коп. - суми 3% річних, 13097 грн. 89 коп. - пені; 2637 грн. 16 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, підставою для звернення до суду з позовом є неналежне виконання відповідачем прийнятих зобов'язань згідно договору №79/08 від 20.02.2008 року, що стосуються повної оплати за отримані кондитерські вироби.
У судове засідання представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги з врахуванням часткової оплати відповідачем.
В судовому засіданні представником позивача до матеріалів справи була подана заява № 08 від 26.01.2010 року про уточнення позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 56483 грн. 21 коп.(з врахуванням оплати всього в сумі 190000 грн.), суму інфляції 2218 грн. 35 коп., 3% річних в сумі 1916 грн. 77 коп., пеню в сумі 13097 грн. 89 коп., всього 73716 грн. 22 коп., суму держмита 2637 грн. 16 коп., а також 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, обґрунтований нормативно та документально підтверджений відзив на позов не подав.
В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст.20,22,81-1 ГПК України; наслідки відмови позивача від позову та укладення мирової угоди.
Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представника позивача.
Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
20 лютого 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Престиж",в подальшому - “Продавець”, в особі директора Іванова О.Г., який діяв на підставі Статуту, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ровекс”, як “Покупцем”, в особі директора Зайцевої О.Й., який діяв на підставі Статуту, з іншої сторони, було укладено договір №79/08 куплі-продажу, згідно пункту 1.1. розділу 1 якого “Продавець” зобов'язувався передати у власність “Покупцю” кондитерські вироби виробництва ОТЗТ "Харківська бісквітна фабрика" і ЗАТ "Кондитерська фабрика "Харківчанка", а “Покупець” - прийняти і оплатити цю продукцію у встановлений строк.
Згідно пунктів 1.3. та 1.4 розділу 1 Договору відповідно ціна і асортимент кондитерських виробів встановлюється в затвердженому "Продавцем" "Прейскуранті цін" та сумою даного договору являється вартість всієї отриманої "Покупцем" продукції, вказаній в товаротранспортних накладних.
Згідно пунктів 4.1. та 4.4. розділу 4 Договору відповідно відгрузка продукції здійснюється "Продавцем" на підставі Заявок "Покупця", складених по формі передбаченій Додатком №2 і направлених "Покупцем" "Продавцю" не пізніше 3 діб до дати відгрузки, яка передбачається та умови поставки: СРТ склад "Покупця" (Інкотермс-2000); можливі умови поставки: FCA склад "Продавця" -така умова поставки відображається в Заявці.
Згідно пункту 4.10. розділу 4 Договору зокрема право власності на поставлену продукцію переходить від "Продавця" до "Покупця" з моменту доставки продукції.
Згідно пункту 7.11. розділу 7 Договору "Покупець" здійснює оплату за поставлену продукцію на текучий рахунок "Продавця", вказаний в даному Договорі, на підставі товарно-транспортної накладної протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару, шляхом перерахування грошових засобів на розрахунковий рахунок "Продавця"; в платіжному дорученні "Покупець" зобов'язаний вказати номер і дату товарно-транспортної накладної "Продавця" на продукцію, за яку здійснюється платіж, а також номер і дату данного Договору; платіж вважається здійсненим, а оплата -проведеною з моменту зарахування грошових засобів банківською установою на текучий рахунок "Продавця".
Згідно пункту 9.1. розділу 9 Договору сторони зобов'язувалися виконувати всі прийняті на себе обов'язки по даному Договору належним чином. Зокрема,"Продавець" згідно підпункту 9.2.1. пункту 9.2. розділу 9 Договору зобов'язувався постачати якісну продукцію своєчасно і в належним об'ємах, а "Покупець" згідно підпункту 9.3.4. пункту 9.3. розділу 9 Договору зобов'язувався проводити своєчасну і повну оплату за поставлену продукцію згідно п.7.11.
Згідно пункту 13.1. розділу 13 Договору даний договір вступає в силу з 21 лютого 2008 року і діє до 01 лютого 2009 року в частині поставок, а в частині оплати продукції -до фактичного виконання таких обов'язків.
Договір № 79/08 від 20.02.2008 року підписаний сторонами з додатками з № 1 по №8.
В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод: №1 від 10.07.2008 року, №2 від 01.12.2008 року, №3 від 31.01.2009 року, які є невід'ємними частинами Договору № 79/08 від 20.02.2008 року.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання, передбачені умовами договору, належним чином: здійснював відгрузку продукції відповідачу з 20 лютого 2008 року та протягом 2009 року, що підтверджується поданими позивачем розрахунками суми боргу.
Зокрема позивач відгрузив відповідачу в особі Івано-Франківської філії за адресою м.Івано-Франківськ, вул.Чорновола,157 продукцію за наступними товаро-транспортними накладними:
- № РНк-с 14878 від 04.08.2009 р. на суму 119377 грн. 52 коп.
- № РНк-м 07874 від 07.08.2009 р. на суму 65418 грн. 67 коп.
- № РНк-с 14908 від 07.08.2009 р. на суму 101525 грн. 74 коп.
Всього на загальну суму 286321 грн. 93 коп.
Факт отримання відповідачем підтверджується підтверджується підписами його повноважного представника на вказаних товарно-транспортних накладних та відтиском печатки "Для документів бухгалтерії" Івано-Франківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровекс".
Як стверджує позивач та як встановлено в судовому засіданні, відповідач порушив господарське зобов'язання та оплату повної вартості поставленої йому продукції за вказаними накладними не здійснив. Станом на 02 грудня 2009 року борг відповідача перед позивачем склав 246483 грн 21 коп. Відповідач оплатив поставлену продукцію всього в сумі 190000 грн: 15.12.2009 року -50000 грн; 17.12.2009 року -100000 грн; 06.01.2010 року -40000 грн . Таким чином, борг відповідача перед позивачем за поставлену йому продукцію становить 56483 грн 21 коп.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року з наступними змінами, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16 січня 2003 року з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до частини 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару .
Згідно пункту 11.4. розділу 11 Договору у випадку порушення строків оплати продукції, встановлених настояним договором, "Покупець" сплачує "Продавцю" основний борг, пеню на суму основного боргу за кожний день прострочки оплати в розмірі зокрема, за прострочку не більше 10-днів -подвійна облікова ставка НБУ від суми боргу за кожний день прострочки; за прострочку від 10 до 20 днів -0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочки; за прострочку більше 20 днів -1% від суми заборгованості за кожний день прострочки; з врахуванням індекса інфляції за весь час прострочки, 3% річних від простроченої суми у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, також відшкодовує всі збитки.
Як вбачається з матеріалів справи, доказів, що підтверджують виконання Відповідачем оплати повної ціни переданої йому продукції та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом відповідачем суду не подано, тому правомірними є вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 56483 грн 21 коп. грн. боргу.
За таких обставин справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 56483 грн 21 коп. грн. боргу. В частині позовних вимог щодо стягнення 190000 грн боргу провадження у справі слід припинити в зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки дана сума боргу сплачена відповідачем.
У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16 січня 2003 року штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року з наступними змінами регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що «платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін”. А згідно статті 3 вказаного Закону „розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В зв'язку з неналежним виконанням умов договору в частині оплати отриманого товару, позивачем нараховано відповідачу пеню на суму основного боргу за кожний день прострочки оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 13097 грн. 89 коп. Судом здійснено перерахунок суми пені. За результатами здійсненого перерахунку суд вважає, що: до задоволення підлягають позовні вимоги щодо стягнення 12959 грн 45 коп -пені; в частині позовних вимог щодо стягнення 138 грн 44 коп пені слід відмовити.
Згідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд, з врахуванням норм чинного законодавства задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 2218 грн 35 коп -інфляційних нарахувань та 1896 грн 50 коп -3% річних , як обгрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи. В частині позовних вимог про стягнення 20 грн 27 коп -3% річних відмовити, як необґрунтовано заявлені (за результатами проведеного судом перерахунку).
Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 43,49,80 ч.1 п.1-1,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ровекс”, вул. Подільська, 38-А,м. Тернопіль, ідентифікаційний код 30690822, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Престиж" вул. Лозівська, 8, м. Харків, ідентифікаційний код 31690708 -56483 грн. 21 коп. боргу, 2218 грн 35 коп -інфляційних нарахувань, 1896 грн 50 коп -3% річних, 12959 грн 45 коп -пені, 2635 грн. 60 коп. державного мита та 235 грн. 85 коп витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повернення сплачених судових витрат.
Видати наказ.
3. В частині позовних вимог про стягнення 190000 грн боргу провадження у справі припинити.
4. В частині позовних вимог про стягнення 20 грн 27 коп -3% річних та 138 грн 44 коп пені відмовити.
5.Рішення надіслати сторонам по справі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).
Рішення підписано: 29 січня 2010 року.
Суддя