Дата документу 25.06.2019 Справа № 336/124/19
Є.У.№ 336/124/19 Головуючий у 1 інстанції: Дацюк О.І.
№ 22-ц/807/1996/19 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
25 червня 2019 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Кухаря С.В.
Полякова О.З.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей,
В січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 2000 року до 2006 року сторони перебували у шлюбі та є батьками двох дітей: неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки діти перебувають на утриманні позивача, навчаються на платній основі, а відповідач має заборгованість по аліментам.
Посилаючись на зазначені обставини просила суд, стягнути ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання дітей у сумі 10350 гривень, які складаються з витрат на навчання доньок.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2019 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копіями свідоцтв про народження.
За рішенням суду з ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частки доходів (копії рішення суду сторонами не надавалось, але надано копію постанови про відкриття виконавчого провадження).
Відповідно до розрахунку заборгованості від 07.03.2019 року станом на 28.02.2019 року існує заборгованість по аліментам у сумі 43344,18 гривень.
Згідно наданим позивачем копіям договорів, довідок ОСОБА_3 навчається у Класичному приватному університеті за спеціальністю туризм за очною формою навчання, а ОСОБА_4 навчається у Запорізькому національному технічному університеті на факультеті міжнародного туризму та управління персоналом за денною формою навчання. Навчання обох дітей здійснюється на платній основі.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за статтею 185 СК України, нра яку посилалася позивач у позові, визначено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
При цьому виходячи з аналізу статті 185 СК України, суд зробив висновок про те, що додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, судова колега враховує наступне.
Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Відтак суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що витрати на навчання дітей не пов'язані з виключними обставинами, а становлять лише витрати на утримання дітей, які можуть бути компенсовані шляхом збільшення розміру аліментів та, у разі продовження навчання після досягнення дітьми повноліття, можуть бути підставою для подальшого стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей до закінчення ними навчання
За таких обставин суд першої інстанції ухвалив відповідне закону рішення, підстав для скасування якого судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2019 року по цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови складено 25 червня 2019 р.
Головуючий О.В. Крилова
Судді: С.В. Кухар
О.З. Поляков