"13" січня 2010 р.Справа № 15/141-2186
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бучинської Г.Б.
Розглянув справу
За позовом Закритого акціонерного товариства компанії "РАЙЗ" вул. Заболотного, 152, м. Київ 143, 03143 в особі Тернопільської філії ЗАТ компанії "Райз" вул. Промислова, 13а, с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область, 47728
до відповідача Приватного агропромислового підприємства "Конкурент" с. Могильниця, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48152
про стягнення 25.692,76 грн. основного боргу, 6.166,26 грн. пені, 5.138,55 грн. штрафу.
за участю представників сторін:
позивача: Представник Двигало Н.І., довіреність № 1158-09 від 10.03.09р.;
відповідача : не з'явився.
Суть справи:
Закрите акціонерне товариство компанії "РАЙЗ", вул. Заболотного, 152, м. Київ звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного агропромислового підприємства "Конкурент" про стягнення 25692,76 грн. основного боргу, 6166,26 грн. пені, 5138,55 грн. штрафу.
Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи.
В розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.
За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач без поважних причин витребуваних ухвалами суду від 30.11.2009р., 14.12.2009р. матеріалів не подав, від проведення звірки розрахунків ухилився, повноважний представник в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи -підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Позивач -Закрите акціонерне товариство компанія "РАЙЗ" вул. Заболотного, 152, м. Київ 143, є юридичною особою, що підтверджується довідкою № 1497 від 23.10.2007р. відділу статистики у Голосіївському районі Головного управління статистики у м. Києві, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.
Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним агропромисловим підприємством "Конкурент" с. Могильниця, Теребовлянський район, Тернопільська область (Постачальник) та Закритим акціонерним товариством компанією "РАЙЗ" вул. Заболотного, 152, м. Київ 143, м. Тернопіль (Покупець), 25.06.2007 року укладено договір № 03/10927 поставки сільськогосподарської продукції, відповідно до якого сторони взяли на себе зобов'язання:
- Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (далі Товар), в кількості, асортименті, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі і Додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 Договору).
Пунктом 11.1. договору сторони визначили, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов'язання.
Згідно п. 3.1. договору поставка здійснюється на умовах, які встановлені в додатковій угоді до договору.
Додатковою угодою до договору № 03/10927 від 25.06.2007р. постачальник зобов'язався поставити покупцю ріпак продовольчий в кількості 59 тонн на загальну суму 100.890 грн..
Розділом 4 договору сторони визначили строки оплати та поставки товару, зокрема згідно п. 4.1. Покупець здійснює 100 % оплату товару шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Продавця або передачею векселю в строк трьох банківських днів із моменту поставки товару та виставлення рахунку-фактури.
Моментом поставки товару Постачальником вважається фактична його передача Покупцеві на елеваторі згідно складської квитанції із зазначенням власника -ЗАТ Компанія "Райз" з оформленням трьохстороннього акта прийому-передачі та надання оригіналу складської квитанції Покупцю (п. 4.2. договору).
Позивач на виконання взятих на себе зобов'язань перерахував відповідачу 100.890 грн., що підтверджується копією банківської виписки.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобов'язання постачання, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).
Всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач свої зобов'язання по договору № 03/10927 від 25.06.2007р. в повному обсязі не виконав відпустивши позивачу товару згідно складських квитанцій на зерно: № 37 від 02.08.2007р. в кількості 8.741 кг., на суму 14.947,11 грн. та № 70 від 30.08.2007р. в кількості 35.234 кг., на суму 60.250,14 грн., на загальну суму 75.197,25 грн..
Таким чином, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму (25.692,76 грн.) є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку.
Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 8.1. договору, сторони передбачили, що у випадку порушення термінів поставки вказаних у додатковій угоді, Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцю пеню в розмірі 0,3 % (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення.
У зв'язку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р., сума пені за несвоєчасне виконання зобов'язання становить 2.043,87 грн..
В частині стягнення 4.122,39 грн. пені в позові відмовляється, як надмірно заявленій.
Відповідно до положень ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, 549 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських зобов'язань зобов'язаний сплатити господарські санкції - штрафні санкції. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 8.4. договору сторони погодили, що у випадку відсутності переданого товару на елеваторі, Постачальник зобов'язується повернути фактично сплачені кошти за товар Покупцеві та сплатити штраф на користь Покупця в сумі 20 % від вартості вказаного товару.
Враховуючи обставини справи, позивачем обґрунтовано нараховано та заявлено до стягнення 5.138,55 грн. штрафу.
Враховуючи, що відповідач не спростував наявності заборгованості за поставлений товар, суд вважає позовні вимоги Закритого акціонерного товариства компанії "РАЙЗ" вул. Заболотного, 152, м. Київ 143, в особі Тернопільської філії ЗАТ компанії "Райз" вул. Промислова, 13а, с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область, щодо стягнення з Приватного агропромислового підприємства "Конкурент" с. Могильниця, Теребовлянський район, Тернопільська область -8.346,91 грн. основного боргу, 123,56 грн. інфляційних нарахувань, 561,58 грн. пені, 81,58 грн. 3% річних обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.
Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на наведене, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 509, 526, 546 -551, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 43 - 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Приватного агропромислового підприємства "Конкурент" с. Могильниця, Теребовлянський район, Тернопільська область, код 31877214 на користь Закритого акціонерного товариства компанії "РАЙЗ" вул. Заболотного, 152, м. Київ 143, 03143 в особі Тернопільської філії ЗАТ компанії "Райз" вул. Промислова, 13а, с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область, код 13980201 -стягнення 25.692,76 грн. основного боргу, 2.043,87 грн. пені, 5.138,55 грн. штрафу, 292,11 грн. державного мита та 209,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.Повернути з Державного бюджету України Закритому акціонерному товариству компанії "РАЙЗ" вул. Заболотного, 152, м. Київ 143, 03143 в особі Тернопільської філії ЗАТ компанії "Райз" вул. Промислова, 13а, с. Острів, Тернопільський район, Тернопільська область, код 13980201 -98,62 грн. зайво сплаченого державного мита.
4.В частині стягнення 4.122,39 грн. пені в позові відмовити.
5.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
6.Накази видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
7.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "22" січня 2010 року через місцевий господарський суд.
Суддя