"12" січня 2010 р.Справа № 12/58-1778
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія", вул. Громницького, 7-А, м. Тернопіль, 46001
до
відповідача 1: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
відповідача 2: приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2.
За участю представників від:
позивача: ОСОБА_4 -адвокат (довіреність №8 від 01.01.2010р.);
відповідача 1: не з'явився;
відповідача 2: не з'явився.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія", м. Тернопіль, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою №17/09/09-2 від 17.09.2009р. про стягнення солідарно з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг відповідач 1, та з приватного підприємця ОСОБА_3, м. Теребовля, відповідач 2, 17324грн. 81коп. - заборгованості за поставлений товар згідно дистриб'юторського договору від 01.07.2009р., 340грн. 56коп. -пені, 49грн. 84коп. - 3% річних.
Відповідач 1 в судове засідання не з'явився, однак у наданій суду факсограмі (вхідний №269 від 28.12.2009р.), зазначив, що станом на 26.12.2009р. його заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія" складає 1374грн.81коп., при цьому зазначає, що в вересні місяці 2009р. за для погашення боргу відповідачем було запропоновано позивачу повернути товар, проте останній з цим не погодився, хоча укладений договір не виключає такої можливості; крім цього між сторонами в усній формі досягнуто згоди про оплату товару після реалізації продукції, проте позивач даних домовленостей не виконав, звернувшись в суд з даним позовом. При цьому відповідач вважає, що договір поруки, укладений між позивачем та другим відповідачем у справі є недійсним, оскільки нічого не знала про його існування.
Відповідач 2: в судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву (вхідний №19543 від 23.10.2009р.) зазначив, що 01 вересня 2009 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ "Національна торгова компанія" було укладено додаткову угоду до договору поруки від 02.07.2009р., відповідно до якої пункт 6.1. договору викладено в наступній редакції, а саме: "цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 10 жовтня 2009 року із урахуванням ст. 5 цього договору". Таким чином, зобов'язання солідарно відповідати перед ТОВ "Національна торгова компанія" за зобов'язаннями фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 були припинені із закінченням дії договору поруки від 02.07.2009р.
23 жовтня 2009 року позивач надав суду заяву №23/10-2, в якій зазначив, що 01.09.2009р. між позивачем та відповідачем -2 було укладено додаткову угоду до договору поруки від 02.07.2009р. де визначено його термін дії до 10.10.2009р., тому порука відповідача - 2 за зобов'язаннями відповідача - 1 перед позивачем були припиненні, а тому в частинні позовних вимог щодо солідарного стягнення заявлених сум з приватного підприємця ОСОБА_2 відмовляється та просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1: 17324грн. 81коп. заборгованості за поставлений товар згідно дистриб'юторського договору від 01.07.2009р., 340грн. 56коп. -пені, 49грн. 84коп. - 3% річних. Разом з тим, у заяві №12-1 від 12.01.2010р. ТзОВ "Національна торгова компанія", у зв'язку із частковою сплатою відповідачем 1 заборгованості за поставлений товар (на підтвердження чого надав належним чином засвідчені копії банківських виписок та розрахунок суми боргу ), відмовляється від позовних вимог в частині стягнення із ФОП ОСОБА_1 15950грн.00коп. та просить суд стягнути з відповідача 1: 1374грн.81коп. -заборгованості за поставлену продукцію, 340грн.84коп. -пені, 49грн.84коп. -3 % річних, судові витрати в тому числі витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 1700грн.00коп.
Розглянувши заяви позивача від 23.10.2009р. та 12.01.2010р., які по суті є заявами про відмову від позову в частині стягнення солідарно з відповідачів заявлених до стягнення сум та стягнення з відповідача-1 15950грн.00коп., враховуючи, що такі подані позивачем відповідно до вимог ст.22 ГПК України до прийняття рішення у справі, суд прийняв такі і відповідно і спір вирішується відповідно до уточнених позовних вимог, а саме: про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1374грн.81коп. -заборгованості за поставлену продукцію, 340грн.84коп. - пені, 49грн.84коп. - 3 % річних, а провадження у справі в частині солідарного стягнення з відповідачів 17324грн. 81коп. - заборгованості за поставлений товар згідно дистриб'юторського договору від 01.07.2009р., 340грн. 56коп. -пені, 49грн. 84коп. - 3% річних. та стягнення з відповідача-1 15950грн.00коп. підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, господарським судом встановлено наступне:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.
1 липня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "НТК" (надалі -Товариство) та ФОП ОСОБА_1 (надалі -Дистриб'ютор) укладено дистриб'юторський договір без номеру (надалі -Договір), згідно пунктів 1.1., 1.2. розділу 1 якого відповідно Товариство взяло на себе зобов'язання постачати товар Дистриб'ютору згідно замовлення, а Дистриб'ютор зобов'язався його прийняти та оплатити на умовах зазначених в Договорі; асортимент, кількість та терміни поставок Товару визначаються Сторонами на кожну партію окремо; документом, що підтверджує виникнення замовлення на кожну партію Товару, є погоджена Товариством заявка Дистриб'ютора, що надсилається Товариству будь-яким зручним для Сторін способом (факсимільним повідомленням, надсиланням рекомендованим листом або іншим способом), повноважному представнику Товариства.
Пунктами 2.1., 2.5. укладеного Договору сторони відповідно передбачили, що Товариство відпускає Дистриб'ютору Товар згідно попередньо узгодженого замовлення Дистриб'ютора; поставка здійснюється на умовах СТР -склад Дистриб'ютора; умови поставки викладені у відповідності з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000р.; дата прийняття товару Дистриб'ютором на своєму складі буде вважатись датою поставки при умові документального підтвердження.
Як слідує з матеріалів справи, позивач на виконання умов укладеного між сторонами Договору, на підставі видаткової накладної №НТ-0000552 від 23 липня 2009 року, яка підписані повноважним представником позивача та відповідпачем-1, а також завірена печатками сторін, поставив відповідачу-1 товар на суму 17324грн.81коп., при цьому поставка товару відбувалася позивачем без одержання письмової заявки, а шляхом усної домовленості сторін (що не суперечить умовам договору, які передбачають вчинення заявки будь-яким зручним для сторін способом), товар приймався Дистриб'ютором без жодних заперечень, в накладній умовою платежу визначено "згідно Договору", доказів укладення сторонами інших договорів щодо поставки товару судом не здобуто, а сторонами не надано.
Згідно п.п. 3.1.15., 5.1. та 5.2. Договору Дистриб'ютор зобов'язався проводити оплату за Товар незалежно від кількості перепроданого Товару; розрахунки за кожну поставлену партію Товару здійснюється Дистриб'ютором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства або шляхом внесення готівки в касу Товариства; оплата товару проводиться на умовах відтермінування платежу 21 календарний день від дати отримання товару; зобов'язання Дистриб'ютора по оплаті вартості отриманого Товару вважаються виконаними: при безготівкових розрахунках - з моменту зарахування коштів, перерахованих Дистриб'ютором, на поточному рахунку Товариства в банківській установі; при розрахунках готівкою - з моменту внесення готівки в касу Товариства.
Відповідно до п.9.1. розділу 9 Договору даний Договір діє з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2009р.
Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю -продаж.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).
Позивач стверджує, що відповідач - 1 свої зобов'язання щодо оплати товару поставленого по договору виконував несвоєчасно, з порушенням встановленого сторонами строку відстрочення платежу (на підтвердження чого надав суду належним чином засвідчені копії банківських виписок ТзОВ "Національна торгова компанії"), у зв'язку з чим заборгованість останнього перед позивачем на день розгляду справи становить 1374грн.81коп., яка станом на день розгляду справи не погашена та визнана останнім.
Як зазначив позивач у позовній заяві та як вбачається із матеріалів справи, своєчасне виконання зобов'язань відповідачем 1 перед позивачем щодо оплати вартості отриманої продукції було забезпечено порукою, яка була надана Приватним підприємцем ОСОБА_2 -відповідачем-2, про що 02.07.2009р. між ТзОВ "Національна торгова компанія", як Кредитором та ПП ОСОБА_2, як Поручителем, укладено договір поруки без номеру. У відповідності до умов зазначеного договору відповідач-2 прийняв на себе обов'язок у випадку невиконання або неналежного виконання відповідачем-1 - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, своїх зобов'язань, що виникли за дистриб'юторським договором б/н від 01.07.2009р., нести разом з відповідачем (1) - відповідальність перед позивачем, як солідарні боржники. Згідно пунктів 2.1. та 2.2. розділу 2 Договору поруки відповідальність Поручителя перед Кредитором обмежується сумою в розмірі 25000грн.00коп.; Поручитель не відповідає за відшкодування Боржником збитків та за сплату ним неустойки, штрафу, пені, передбачених основним договором.
У відповідності до ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
У випадку невиконання зобов'язання Поручитель і Боржник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, при цьому Кредитор вправі вимагати від Поручителя виконання його зобов'язання за цим договором у разі незадоволення вимоги Кредитора до Боржника за Основним договором (п.3.2. розділу 3 Договору поруки).
У відповідності до ч.1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
У відповідності до ч.ч. 1, 4 ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.
Пунктом 6.1 Договору поруки від 02.07.2009р. визначено, що він набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому.
01 вересня 2009 року додатковою угодою до Договору поруки від 02.07.2009р. сторони внесли зміни до п. 6.1 договору, виклавши його в наступній редакції : цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 10 жовтня 2009 року із урахуванням ст. 5 цього Договору.
Таким чином, станом на день заявлення даного позову позивачем (вх..№1876 (н) 22.09.2009р.), договір поруки був діючим, а припинив свою дію відповідно до умов п. 6.1. -10.10.2009р.
Твердження відповідача про недійсність даного договору судом до уваги не приймається, оскільки відповідачем не подано жодних доказів визнання вищезазначеного договору поруки недійсним; слід зазначити, що ні нормами чинного законодавства, ні умовами дистриб'юторського договору не встановлено отримання згоди боржника на забезпечення виконання його зобов'язання порукою.
Разом з тим, приймаючи до уваги заяви позивача від 23.10.2009р. та ві 12.01.2010р. про відмову від позовних вимог в частині солідарного стягнення з відповідачів 17324грн. 81коп. - заборгованості за поставлений товар згідно дистриб'юторського договору від 01.07.2009р., 340грн. 56коп. -пені, 49грн. 84коп. - 3% річних. та стягнення з відповідача-1 - 15950грн.00коп., беручи до уваги, що такі подана відповідно до чинного законодавства України, суд на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України припиняє провадження у справі в цій частині, за відмовою позивача від позовних вимог.
Відповідач-1 на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне, або про повну сплату боргу за поставлений товар згідно дистриб'юторського договору від 01.07.2009р. по видатковій накладній № №НТ-0000552 від 23.07.2009р., не надав, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується заборгованість в сумі 1374грн.81коп.
Виконання зобов'язань, відповідно до ст.ст. 546 - 551 Цивільного кодексу України, може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно п. 7.1. дистриб'юторського договору від 01.07.2009р. у разі прострочення Дистриб'ютором строків оплати вартості отриманого Товару, він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, яка сплачується платниками грошових коштів на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи, що згідно ст. 526, ст.530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем 1 дані строки порушені (що вбачається з виписок банку, копії яких знаходяться в матеріалах справи ), в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п.7.1), у вигляду сплати пені, що за період з 14.08.2009р. по 17.09.2009р. (згідно розрахунку позивача) становить 340грн.56коп.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, що за вищевказаний період становить 49грн.84оп.
При таких обставинах та відповідно до вимог ст.ст.509, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.33.34 ГПК України позов в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Національна торгова компанія»1374грн.81коп. -заборгованості за поставлену продукцію, 340грн.56коп. -пені, 49грн.84коп. -3 % річних підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений і підтверджений матеріалами справи.
Суд вважає такими, що ґрунтуються на положеннях статті 44 та ч. 5 ст. 49 ГПК України вимоги про стягнення з відповідача 1 витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, так як такі, що підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №НОМЕР_2, яке видане 20.06.2008р. ОСОБА_4, договором від 10.01.2009р. про надання юридичних (адвокатських) послуг та правове обслуговування №10/01/09; платіжним дорученням №545 від 21.09.2009р., яке свідчить про оплату позивачем адвокату 1700грн.00коп. за надані останнім послуги; актом від 16.09.2009р. виконаних робіт до Договору №10/01/09 від 10.01.2009 року. Суд також вважає, що розмір оплати адвокатських послуг є співрозмірним із ціною позову. При цьому, судові витрати покладаються на відповідача (1) - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пропорційно задоволеним вимогам, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 169грн.39коп.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача-1 пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 80 ч. 4, 81, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія", вул. Громницького, 7а, м. Тернопіль, код 34950836 - 1374грн.81коп. -заборгованості за поставлену продукцію, 340грн.56коп. -пені, 49грн.84коп. -3 % річних, 169грн.39коп. витрат на правову допомогу адвоката, 17грн.65коп. витрат по сплаті державного мита та 23грн.52коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
4. В решті позовних вимог -провадження у справі припинити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення ___ _____2010р. через місцевий господарський суд.
Суддя