Справа №333/2061/19
Пр.2/333/1445/19
19 червня 2019 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Наумової І.Й.,
при секретарі Кунець В.В.,
за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Білик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно записів його трудової книжки він працював на ПрАТ «Дніпроспецсталь» учнем, готувачем составів до розливки плавок сталеплавильного цеху № 3, починаючи з 19.04.2002р., з перервами, упродовж до 27.04.2018 р., коли його було звільнено з підстав п.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров'я. Його загальний стаж на підприємстві відповідача складає 14 років 11 місяців 14 днів.
Відповідно до медичного висновку, виданого на підставі протоколу засідання лікарсько-експертної комісії Криворізького Українського Науково-дослідного інституту промислової медицини від 09.01.2019 р. за № 37 йому було встановлено професійне захворювання за двома діагнозами: Радикулопатія попереково-крижова 1.5,81 та шийна С6,С7,С8, рецидивуючий перебіг, на фоні полісегментарної дископатії з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим, м'язово-тонічним і периферичним нейросудинним синдромами з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозу ліктьових (ПФ другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів.
За даними інформаційної довідки про умови праці працівника Головного Управління Держпраці у Запорізькій області від 26.10.2018 р. № 08/03.2-11/8222 підтверджено його працю у шкідливих умовах в сталеплавильному цеху № 3 ПрАТ «Дніпроспецсталь» за професією готувачем составів до розливки плавок протягом 14 років 05 місяців. За показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, умови та характер праці готувача составів до розливки плавок відноситься до 2 та 3 ступеню III класу згідно ГКТ № 4137-86. У зв'язку із чим Криворізьким НДІ промислової медицини встановлено зв'язок його захворювання із роботою у шкідливих та небезпечних умовах праці на підприємстві Відповідача.
Згідно висновку ОМСЕК № 1 від 18.02.2019 р. його вперше визнано особою з інвалідністю третьої групи з втратою 40% працездатності зі строком переогляду - 01.03.2021р. Також рекомендовано нагляд у лікаря профпатолога і невролога, спеціальне, а саме амбулаторне та стаціонарне лікування, та санаторно-курортне лікування за наявності ф.070/у.
За даними індивідуальної програми реабілітації інваліда № 102 від 18.02.2019 р. Його реабілітаційний потенціал ОблМСЕК № 1 визначено як «середній». А можливість відновлення обмеження його життєдіяльності медициною розцінено як «часткове», що свідчить про відсутність навіть прогнозу на його повне одужання, на відновлення всіх функцій його організму.
Як вбачається із акту розслідування причин виникнення його хронічного професійного захворювання, складеного підприємством 31 січня 2019 р., та затвердженого Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області від 04.02.2019 р., причиною його професійного захворювання є наявність на його робочому місті фізичного навантаження, яке перевищує нормований у декілька разів.
Позивач зазначає, що його професійне захворювання, яке складається із двох діагнозів, спричиняє йому як фізичну біль, так і моральні страждання, оскільки і біль, і страждання невід'ємніодин без одного.Тому надати певні докази на підтвердження, які пов'язані з відчуттям незахищеності, страху та неспокою за своє здоров'я та психічний стан, є неможливим. Протягом тривалого часу він проходив стаціонарний курс лікування амбулаторно і стаціонарно в лікувальних закладах, в тому числі і в Запорізькій обласній лікарні у відділені профпаталогії. Ці обставини підкреслюють його неспроможність як хворої людини, перенесення ним фізичного болю та душевних страждань. У зв'язку з цим, всі разом узяті пережиті ним події, пов'язані з професійним захворюванням, викликали погіршення стану його загального самопочуття, призвели до зниження його репутації, спричинили йому зниження життєвої активності, погіршили його взаємини з близькими людьми і примусили до часткової зміни звичного устрою і способу життя, а саме постійна боротьба за права хворої людини.
Позивач вказує, що за час його роботи готувачем составів до розливки плавок сталеплавильного цеху № 3 зі сторони роботодавця не в повній мірі була вдосконалена належна технологія для безпечної праці робітників та усунуто тих шкідливих та небезпечних речовин, які впливали на стан його здоров'я, що й призвело до погіршення його стану здоров'я та встановлення професійного захворювання.
Враховуючи тяжкість та глибину заподіяних йому фізичних страждань і моральних переживань та їх тривалість, заподіяну йому моральну шкоду позивач оцінює в суму 40 000 грн. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди він виходив з принципів розумності, зваженості і справедливості з врахуванням характеру і об'єму своїх фізичних та душевних страждань, стану свого здоров'я, тривалості негативних наслідків, що настали для нього, та які в подальшому виключають можливість його повного одужання, ступеню зниження його престижу та ділової репутації і як результат - глибини тих моральних переживань та страждань, які він переніс та продовжує переносити. При цьому больові синдроми, у зв'язку із своїм захворюванням, він відчуваю постійно.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь одноразово суму 40000 гривень як відшкодування моральної шкоди, завданої йому в результаті професійного захворювання.
Ухвалою суду від 16.04.2019 року відкрито провадження за даним позовом та ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали на підставах, викладених в позові, просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні частково визнав позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме в розмірі 15000 грн. моральної шкоди. Надав суду відзив з уточненнями на позовні вимоги (а.с.25-30,96), в обґрунтування відзиву зазначив, що дійсно: 31.01.2019 р. комісією з розслідування професійних захворювань було складено акт (форми П4), в якому зазначено, що ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання. 18.02.2019 р. за результатами первинного обстеження ОСОБА_3 було встановлено 40 % стійкої втрати інвалідності та 3 група інвалідності. Діюче законодавство допускає роботу у важких та шкідливих умовах праці, що підтверджується численними законодавчими актами і Радянського Союзу і Постановами КМУ, зокрема Постановою КМУ від 11 березня 1994 р. № 162, Постановою КМУ від 16 січня 2003 р. № 36, та інші, які затверджують списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, саме за роботу у важких та шкідливих умовах праці.
Крім того, у відповідності до вимог діючого законодавства (ст.29 КЗпП України ) позивач був повідомлений підприємством про умови праці, про наявність важких та шкідливих виробничих факторів, про що зазначено на зворотньому боці записки про переведення, а саме «пил селікатовместимий шум, еквівалентний 80ДБА, інфрачервоне випромінювання, наклони тулубу та інше», та самостійно погодився працювати у вказаних умовах, про що свідчать його особисті заяви та підписи Позивача на записках про прийом та переведення (№ 248 від 14.05.2007р., № 870 від 03.09.2014р., № 221 від 16.03.2016р.). Крім того, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про охорону здоров'я» та Наказу МОЗ № 246 від 21.05.2007 р. «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» Позивач щорічно проходив медичні огляди з метою визначення можливості за станом його здоров'я працювати у вказаних умовах праці. За результатами медичного огляду Позивач був придатний працювати у важких та шкідливих умовах праці, про що свідчать копії довідок про медичні огляди від 04.10.2017 р., від 16.03.2016 р., від 22.09.2015 р., від 30.03.2015 р., від 20.05.2013 р. За виконані роботи у вищезазначених умовах праці позивач отримував додаткові пільги та компенсації, а саме, призначення пенсії на пільгових умовах, («Список №1, доплата за шкідливість, додаткова відпустка, спец харчування..»). Будучі обізнаним про негативні наслідки впливу шкідливих факторів праці на власне здоров'я, Позивач самостійно уклав трудовий договірта продовжував виконувати роботув таких умовах довгий час,тим самим, з власної ініціативи допускав погіршення свого здоров'я. Поряд з цим позивач з 19.04.2002 р. по 18.04.2006 р., з 14.05.2007 р. по 27.04.2018 р., працював на роботах, які відносяться до Списку № 1. Таким чином, після того, як Позивач, відпрацював на вказаних роботах 10 років та має стаж, який дає право на отримання пенсії на пільгових умовах відповідно до Закону України пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991р. Позивач при настанні певного віку має право оформити пільгову пенсію.Відповідач зазначає, що з боку ПрАТ «Дніпроспецсталь» відсутні ані порушення прав Позивача, ані неправомірні рішення, дії чи бездіяльність, відносно Позивача. Сам факт встановлення професійного захворювання та втрата професійної працездатності не є безперечним доказом наявності моральної шкоди. З боку підприємства відносно Позивача відсутні порушення його чи законних інтересів, будь-які неправомірні рішення, дії чи бездіяльність, а відповідно, й відсутній причинний зв'язок між моральною шкодою та діями підприємства.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 , останній працював на ПрАТ «Дніпроспецсталь» учнем, готувачем составів до розливки плавок сталеплавильного цеху № 3, починаючи з 19.04.2002 р., з перервами, упродовж до 27.04.2018 р., коли останнього було звільнено з підстав п.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров'я (а.с.18-21,51). Загальний стаж позивача на підприємстві Відповідача складає 14 років 11 місяців 14 днів.
Згідно виписки-епікризу № 4950/1354 із медичної карти стаціонарного хворого від 14.12.2018 року, ОСОБА_1 встановлено діагноз: Радикулопатія попереково-крижова 1.5,S1 та шийна С6, С8, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим, м'язово - тонічним синдромами. Двобічний плечолопатковий періартроз (ПФ другого ступеня), деформуючий остеоартроз ліктьових (ПФ другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів (а.с.13-14).
Відповідно до медичного висновку, виданого на підставі протоколу засідання лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 09.01.2019 р. за № 37 ОСОБА_1 було встановлено професійне захворювання за двома діагнозами: Радикулопатія попереково-крижова 1.5, S1 та шийна С6,С7,С8, рецидивуючий перебіг, на фоні полі сегментарної дископатії з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим, м'язові - тонічним і периферичним нейросудинним синдромами з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з пері артрозу ліктьових (ПФ другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня) суглобів (а.с.9-10).
Згідно інформаційної довідки Головного Управління Держпраці у Запорізькій області про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння) від 26.10.2018р. підтверджено працю ОСОБА_1 у шкідливих умовах в сталеплавильному цеху № 3 ПрАТ «Дніпроспецсталь» за професією готувачем составів до розливки плавок протягом 14 років 05 місяців. За показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, умови та характер праці готувача составів до розливки плавок відноситься до 2 та 3 ступеню III класу згідно ГКТ № 4137-86 (а.с.11-12).
У зв'язку із чим лікарсько-експертною комісією ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 09.01.2019 р. за № 37 встановлено зв'язок захворювання ОСОБА_1 із роботою у шкідливих та небезпечних умовах праці на підприємстві «Дніпроспецсталь».
Згідно довідки ОМСЕК до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії АВ № 1022382 від 18.02.2019 р. та довідки ОМСЕК №1 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії АБ № 0035179 від 18.02.2019, ОСОБА_1 вперше визнано особою з інвалідністю третьої групи з втратою 40% працездатності зі строком переогляду - 01.03.2021 р., причина інвалідності професійне захворювання (а.с.4, зворот). Також рекомендовано нагляд у лікаря профпатолога і невролога, спеціальне, а саме амбулаторне та стаціонарне лікування, та санаторно-курортне лікування за наявності ф.070/у.
За даними індивідуальної програми реабілітації інваліда ОСОБА_1 № 102 від 18.02.2019 р. реабілітаційний потенціал ОблМСЕК № 1 визначено як «середній», можливість відновлення обмеження життєдіяльності визначено як «часткове», відновлення професійної та трудової діяльності визначено як « часткове» (а.с.15-17).
За актом розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання Головного Управління Держпраці у Запорізькій області від 31.01.2019 року, професійне захворювання ОСОБА_1 виникло внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПрАТ «Дніпроспецсталь» (а.с.5-6).
Іваніць ОСОБА_4 був повідомлений ПрАТ «Дніпроспецсталь» про умови праці, про наявність важких та шкідливих виробничих факторів, про що зазначено на зворотньому боці переводної записки, а саме «…пил селікатовместимий шум, еквівалентний 80ДБА, інфрачервоне випромінювання, наклони тулубу та інше..», та погодився працювати у вказаних умовах, про що свідчать особисті заяви ОСОБА_1 та підписи Позивача на записках про прийом та переведення (№ 248 від 14.05.2007 р., № 870 від 03.09.2014 р., № 221 від 16.03.2016 р.) (а.с.44-49).
З 19.04.2002 р. по 18.04.2006 р., позивач з 14.05.2007 р. по 27.04.2018 р., працював на роботах, які відносяться до Списку № 1 («Список № 1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах».), затверджених Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р, Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991р. № 10, Постановою КМУ від 11 березня 1994 р. № 162 «Про затвердження списків….», Постановою КМУ від 16 січня 2003 р. № 36 «Про затвердження списків…» (а.с.67-88).
На протязі 2013-2018 років, ОСОБА_1 проходив медичний огляд, що підтверджується медичними довідками про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду працівника та картками працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду (а.с.50-60).
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Судом, на підставі наданих позивачем доказів встановлено, що позивач визнано особою з інвалідністю третьої групи з втратою 40% працездатності, причиною інвалідності позивача є професійне захворювання. У зв'язку з втратою працездатності позивача, суд приходить до висновку, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.
Дана позиція суду відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
Доводи представника відповідача про те, що судом не враховано, що нещасний випадок стався з вини позивача, який не подбав про особисту безпеку та здоров'я знехтував вимогам нормативно - правових актів з охорони праці, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони суперечать ст. 13 Закону України «Про охорону праці», згідно якого роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та не врахування відсутності вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу, суд не бере до уваги, оскільки, суд, на підставі досліджених доказів, якими встановлено, що позивач є особою з інвалідністю третьої групи з втратою 40% працездатності у зв'язку з професійним захворюванням та визнає, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває складності, внаслідок чого переносить моральні страждання, крім того, забезпечення безпечних умов праці є обов'язком відповідача.
Також доводи представника відповідача щодо відсутності вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу, судом відхиляються, оскільки, як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Дана позиція суду також узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Стаття 4 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд не в повній мірі врахував роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Так, внаслідок втрати професійної працездатності, позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно відчуває больові відчуття та моральні страждання, у зв'язку з неможливістю повноцінно працювати у відносно молодому віці, необхідністю проходити постійні курси лікування.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує відсоток втрати працездатності наявний у позивача, стаж його роботи на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, глибину фізичних та моральних страждань позивача, стан здоров'я позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, приходить до висновку, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ПрАТ «Дніпроспецсталь» у вигляді одноразового відшкодування в сумі 30 000,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 12,13, 141, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання,- задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (68008 м. Запоріжжя, вул.. Південне шосе,81, Свідоцтво платника ПДВ №100336119, ІПН 001865308243, ЄРДПО 00186536) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) 30000 (тридцять тисяч) гривень моральної шкоди без стягнення податків та обов'язкових платежів.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (68008 м. Запоріжжя, вул. Південне шосе,81, Свідоцтво платника ПДВ №100336119, ІПН 001865308243, ЄРДПО 00186536) на користь держави судовий збір у розмірі 576,30 грн (п'ятсот сімдесят шість гривень 30 копійок).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повний текст судового рішення складений 24.06.2019 р.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя І.Й.Наумова