20.06.2019
ЄУН №331/2763/19
Провадження №1-кс/331/2580/2019
20 червня 2019 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ Олександрівського ВП Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області рядового поліції ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюза кримінальним провадженням № 12019080020000877 від 01.06.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має неповну загальну освіту, офіційно не працевлаштованого, сімейний стан - одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
Слідчий СВ Олександрівського ВП Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області рядовий поліції ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_3 , про застосування до ОСОБА_6 , підозрюваному у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання зазначено, що 01 червня 2019 року, приблизно об 11 годині 50 хвилин, ОСОБА_6 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, знаходячись за адресою : м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 83/85 в приміщенні супермаркету «Варус-45», переконавшись у тому, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з торгівельного прилавку, намагався таємно, сховавши під свій одяг, викрасти майно, що належить ТОВ «Омега» а саме: одну пляшку віскі «Скотіш Лідер алкогольний напій Джинджер», 0,7л ш/к 5029704219209, вартістю 352 грн. 00 коп. без урахування ПДВ, але не довів злочин до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівником охорони супермаркету, після проходження касової зони та в подальшому переданий працівникам поліції.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що 05 червня 2019 року, приблизно о 18 годині 20 хвилини, ОСОБА_6 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, знаходячись за адресою : м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 71 в приміщенні супермаркету «Велика кишеня», переконавшись у тому, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з торгівельного прилавку, намагався таємно, сховавши під свій одяг, викрасти майно, що належить ТОВ «Фудком», а саме: одну пляшку віскі «Джонні Волкер Ред Лейбл 40%», 0,5л ш/к 5000267014401, вартістю 292 грн. 65 коп. без урахування ПДВ, але не довів злочин до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівником охорони супермаркету, після проходження касової зони та в подальшому переданий працівникам поліції.
Органом досудового розслідування встановлена наявність достатніх доказів для обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.
Таким чином, слідство приходить до висновку, що для забезпечення належної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 , з метою уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, необхідно обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, тому слідчий звернувся до слідчого судді з вказаним клопотанням.
Слідчий в судовому засіданні внесене клопотання підтримав, просив його задовольнити, пояснив що існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме те що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду та залишити без перешкод м. Запоріжжя, а також вчинити нові злочини, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Прокурор в судовому засіданні внесене клопотання підтримала, просила його задовольнити та обрати підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з підстав, зазначених у клопотанні.
Захисник - адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на те, що ризики, на які посилається прокурор нічим не підтверджені, підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання, не має наміру переховуватись від суду, на підставі викладеного, просить суд у задоволенні клопотання відмовити та застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні повністю підтримав позицію свого захисника та просив суд в задоволенні клопотання відмовити, обрати йому запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання та надані матеріали, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, дійшов наступного висновку.
Як вбачається із наданих матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень (злочинів), передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.Обставини скоєного ОСОБА_6 визнав в судовому засіданні, а також ці обставини підтверджується доказами, зібраними в ході досудового розслідування.
15 червня 2019 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.
20 червня 2019 року об 11 годині 50 хвилин підозрюваному ОСОБА_6 вручено клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та матеріали, якими обґрунтовується необхідність запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Murrey v. the United Kingdom»). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»).
Клопотання слідчого вмотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлена причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та наявні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_6 перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, знаходячись на свободі, може вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Однак на підтвердження цього ризику суду не надано доказів, крім того в судовому засіданні слідчий пояснив, що підозрюваний добровільно являється на виклики до органів досудового розслідування.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Частина ч. 2 ст. 194 КПК України, передбачає обов'язок слідчого судді, суду постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Виходячи із приписів ст. 184 КПК України слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов'язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у ст. 177 КПК України, послатися на обставин, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.
Проте, прокурором в судовому засіданні не доведено існування всіх тих ризиків, на які робиться посилання в клопотанні в обґрунтування обрання відносно підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися факторами, пов'язаними з характером особи, її моральністю, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Враховуючи те, що під час розгляду клопотання прокурором також не надано доказів про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених в клопотанні (п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України), то слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений в клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт;5) тримання під вартою.
Згідно ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Згідно ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Суд приймає до уваги, що по даному кримінальному провадженню обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні замаху на злочин середньої тяжкості, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5-ти років, має місце реєстрації та місце проживання. Свою провину повністю визнає, активно співпрацює зі слідством, не ухиляється від явок до органу досудового розслідування, на виклики слідчого з'являється завжди своєчасно, матеріальна шкода вчиненим злочином не завдана, оскільки викрадене майно повернуто потерпілій стороні. Разом з тим, в ході досудового розслідування ОСОБА_6 не був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, добровільно з'явився в судове засідання на виклик суду для розгляду вказаного клопотання, що виключає його можливість переховуватись від органу досудового розслідування або суду. При цьому прокурором не наведено суду жодних прикладів поведінки підозрюваного, які могли б свідчити про існування такого ризику, як перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Посилання прокурора на те, що підозрюваний ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий належним чином не підтверджені, оскільки матеріали додані до клопотання не містять відповідної інформації, зокрема, не долучено жодного вироку суду, який набрав законної сили.
Аналізуючи обставини справи, дані про особу підозрюваного, запропоновані законодавцем запобіжні заходи, слідчий суддя приходить до висновку, що в даній конкретній справі, найбільш дієвим заходом процесуального примусу попереджувального характеру, застосованим до підозрюваного ОСОБА_6 може бути домашній арешт із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В забезпечення запобігання ризикам, які передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його проживання, та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 194 ч.5 КПК України.
Такий запобіжний захід буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та забезпечить виконання ним обов'язків підозрюваного.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 194 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання слідчого СВ Олександрівського ВП Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області рядового поліції ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюза кримінальним провадженням № 12019080020000877 від 01.06.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
- не залишати місце фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- з'являтися до органу досудового розслідування або суду, за першим викликом та у призначений час;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Контроль за виконанням ухвали покласти на відповідний структурний підрозділ ГУ НП в Запорізькій області.
Роз'яснити органу Національної поліції, що вони повинні негайно поставити на облік ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і повідомити про це слідчому судді.
Строк дії ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити на два місяці, тобто до 20 серпня 2019 року.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали виготовлено 21 червня 2019 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1