Справа № 310/2822/18
2/310/128/19
Іменем України
(Заочне)
07 червня 2019 року м.Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Білоусової О.М.,
за участі секретаря судового засідання - Шевченко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю,
Позивач звернулася до суду із позовом, який згодом уточнювала, в якому просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на 49/60 частин житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 .
В позові посилається на те, що сторони по справі є власниками спірного майна. Починаючи з 2008 року і до теперішнього часу постійно мешкає разом зі своєю сім'єю в житловому будинку, що розташований в АДРЕСА_1 . З цього ж самого часу відповідач в будинку не мешкає, там немає його речей, проте право власності на його частку будинку досі за ним зареєстровано.
Вказує, що самостійно утримує будинок, сплачує комунальні послуги за нього, зробила капітальний ремонт із заміною вікон та сантехніки, тоді як відповідач долею будинку не цікавиться, не приймає участі в його утриманні. Вважає, що оскільки протягом десяти років безперервно володіє вказаним будинком, просить визнати за нею право власності на 49/60 частки будинку за набувальною давністю.
В сьогоднішнє судове засідання позивач та його представник не з'явилися, в матеріалах справи міститься заява представника адвоката Петровської В.М. про розгляд справи без її участі, підтримання позовних вимог, в якій проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 123).
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час і місце слухання справи повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 24, 40, 49, 55), заяв до суду не надав, відзив на позов також не надходив.
Суд, на підставі ст. 280 ЦПК України, ухвалив розглянути справу за відсутності відповідача в заочному порядку.
Вислухавши пояснення позивача, свідка, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно копії довідки № 109 від 22.02.2019, виданої Комунальним підприємством з техніної інвентаризації Бердянської міської ради право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано: 11/15 ч. за ОСОБА_3 ; 1/12 ч. за ОСОБА_4 ; 11/60 ч. за ОСОБА_5 (а.с. 117).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та свідоцтво про право на належну йому 1/12 частку жилого будинку не видавалося, про що свідчить копія свідцтва про право на спадщину за законом від 05.12.1997 року № 2-3423 (а.с. 104).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 74).
Після її смерті залишилася спадщина у вигляді 11/12 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , 1/5 частину від якої належним чином оформила лише дочка померлої ОСОБА_5 , яка також померла, про що свідчить копія свідоцтва про смерть.
Інші спадкоємці спадщину не оформили, проте позивач продовжувала постійно проживати у вказаному будинку.
Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК).
Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК) (п. 9 Постанови).
Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.
Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.
При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови)
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") (п. 14 Постанови).
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні 19.02.2019 пояснила суду, що позивач близько 15 років проживає в будинку по АДРЕСА_1 . Вказаний будинок належав її матері, після смерті якої позивач та відповідач прийняли спадщину. Знає, що відповідач на будинок не претендує, не цікавиться ним, не допомагає утримувати. Спочатку позивач проживала в будинку разом із матір'ю, потім з чоловіком, а після його смерті із дітьми.
З наведеного суд приходить до висновку, що позивач більше 10 років відкрито, безперервно володіє вищевказаним нерухомим майном, а тому набула право власності за набувальною давністю на 49/60 частин житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 10, 15, 60, 208, 218 ЦПК України, ст. 391 ЦК України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності за набувальною давністю на 49/60 частин житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя Бердянського міськрайонного суду
Запорізької області О. М. Білоусова