Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/1604/19
24.06.2019 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - судді Левка Т.Ю.,
секретар судового засідання - Роман К.С.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоком'ятівської сільської ради Виноградівського району про визнання права власності на спадкове майно,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача Великоком'ятівської сільської ради Виноградівського району про визнання права власності на спадкове майно.
Вимоги позову мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина позивача ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме: на житловий будинок загальною площею 60,5 кв.м., житловою площею 32,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який ОСОБА_2 прийняла у спадщину після першого чоловіка ОСОБА_3 , проте свідоцтво про право власності на житловий будинок за життя не оформила. Дружина позивача за життя залишила заповіт на користь позивача. Позивач вказує, що звернувся з заявою про прийняття спадщини до Виноградівської державної нотаріальної контори, однак постановою від 06 лютого 2019 року державний нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину з причини відсутності правовстановлюючих документів щодо належності спадкового майна спадкодавцеві. У зв'язку з цим позивач змушений звернутися до суду про визнання за ним права власності на житловий будинок в порядку спадкування.
Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з'явився, однак подав до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутність.
Представник відповідача Великоком'ятівської сільської ради Виноградівського району будучи повідомленим про день, час та місце проведення підготовчого судового засідання належним чином, в підготовче судове засідання не з'явився, однак надіслав до суду заяву, згідно якої вимоги позивача визнає та просить суд розглянути справу у його відсутність.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідачем позов визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ст.206 ЦПК України визнання ним позову прийнято судом.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін та визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе у підготовчому судовому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
В підготовчому судовому засіданні належними доказами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла дружина позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 23.04.2018 року, серія НОМЕР_1 .
Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на нерухоме майно, а саме на житловий будинок загальною площею 60,5 кв.м., житловою площею 32,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.06.2003 року за № 1547, виданого державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори.
За життя дружина позивача залишила заповіт, посвідчений секретарем виконкому Великоком'ятівської сільської ради Виноградівського району за № 8 від 16.01.2015 року, згідно якого все своє майно заповіла своєму чоловіку, позивачу по справі ОСОБА_1 .
Таким чином, позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом.
Суд констатує, що позивач після смерті своєї дружини спадщину прийняв, оскільки у визначений законом строк звернувся з заявою про прийняття спадщини до Виноградівської державної нотаріальної контори, що стверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 13.09.2018 року.
В п.3.1 Узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об'єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім'я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.
Отже, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
У зв'язку з необхідністю прийняття спадщини, що залишилася після смерті дружини позивач звернувся до Виноградівської державної нотаріальної контори.
Разом з тим листом державного нотаріуса № 32/01-16 від 06.02.2019 року позивача було повідомлено, що видати свідоцтво про право на спадщину немає можливості, оскільки ним не представлено правовстановлюючий документ щодо належності майна спадкодавцеві, та роз'яснено про необхідність звернутися з даним питанням до суду.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, що його пережив та батьки.
Відповідно до ст.10-13 глави ІІІ Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31. 01.1966 року, затвердженої заступником міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, погодженої заступником голови Верховного суду Української РСР 15.01.1966 року (втратила чинність 19.01.1996 року), при відсутності правовстановлюючих документів право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради та висновком інвентар бюро.
Згідно технічного паспорту на житловий будинок, виготовленого КП «Виноградівське РБТІ» 05.02.2019 року житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , будівництвом завершений. Загальна площа будинку 60,5 кв.м., в т.ч. житлова площа 32,8 кв.м.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У відповідності до ч. 1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Таким чином, враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 200, 206, 223, 259, 263-265 ЦПК України ст.ст. 5, 16, 328, 392, 1216, 1220, 1222, 1223, 1233, 1261, 1269 ЦК України, Постанови ПВС України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», ст.10-13 глави ІІІ Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966 року, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок загальною площею 60,5 кв.м., житловою площею 32,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
ГоловуючийТ. Ю. Левко