Справа № 633/57/19
провадження № 2/633/53/2019
18 червня 2019 р. с.м.т. Печеніги
Печенізький районний суд Харківської області
у складі: головуючого - судді Смирнова В.А.
за участю секретаря судових засідань - Ріпа І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Печеніги цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
третя особа - виконавчий комітет Печенізької селищної ради Харківської області
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа - виконавчий комітет Печенізької селищної ради Харківської області.
Позивачка вказує, що вона є власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Цей будинок належить їй відповідно до договору дарування від 07.05.1999 року, який посвідчений державним нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області - Слюніним О.М.
Вказує, що в житловому будинку, який їй належить на праві власності зареєстровані відповідачі по справі, що підтверджується довідкою виданою Печенізькою селищною радою Харківської області, будинковою книгою. Відповідачі фактично з 30.07.2007 року в будинку не проживають, що підтверджується актом складеним депутатом Печенізької селищної ради Харківської області, їх особистих речей в будинку немає, вони не сплачують комунальні послуги за утримання будинку, не приймають жодної участі в його утриманні понад 11 років.
Позивачка просить суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, та просила їх задовольнити.
Відповідачі в неодноразово призначені судові засідання не прибували, хоча про день, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином згідно ст.128 ЦПК України, причину неявки суду не повідомили, але на адресу суду повернулись конверти з повістками про виклик відповідачів в судові засідання, відправлені на адресу зареєстрованого місця проживання відповідачів (згідно відповіді виконкому Печенізької селищної ради Харківської області Казакова ( змінила прізвище на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані проживаючими в АДРЕСА_1 ) з поміткою пошти «адресати відсутні».
Суд вважає, що відповідачі належним чином повідомлялись про розгляд справи відповідно до вимог ст.128 ЦПК України та розглядає дану цивільну справу за їх відсутності.
Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності відповідачів, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення, враховуючи, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Представник третьої особи - Печенізької селищної ради Харківської області в судове засідання не прибув, але надав до суду заяву, в якій просив суд слухати справу за відсутності їх представника і винести рішення відповідно до чинного законодавства.
Вислухавши позивачку, свідків, дослідивши надані позивачем письмові матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, не протиречать закону та підлягають задоволенню.
До такого висновку суд прийшов виходячи з наступного.
Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.
Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно нотаріально посвідченого договору дарування від 07.05.1999 р. , витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності - ОСОБА_1 є власником житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .( а.с.8-9).
Відповідно до розпорядження Печенізької селищної ради Харківської області на виконання Закону України « Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного ( нацистського) тоталітарних режимів в України та заборону пропаганди їхньої символіки» за № 2 від 25 січня 2016 року АДРЕСА_2 Комсомольський перейменовано на провулок М. Кулика. ( а.с. 10).
Згідно довідки виконкому Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області № 102-30/477 від 01.02.2019 р. - ОСОБА_2 , 1981 р.н., ОСОБА_3 , 2000 р.н. зареєстровані в АДРЕСА_1 , але фактично за даною адресою не проживають з 30.07. 2007 р. ( а.с. 11).
Цей факт також підтверджується актом депутата Печенізької селищної ради Харківської області від 30.01.2019 р. складеним ОСОБА_5 в присутності сусідів, з якого вбачається , що при обстеженні житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1 було встановлено наступне. В житловому будинку зареєстровані громадяни ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , але ОСОБА_2 , ОСОБА_3 фактично в ньому не проживають з 30.07.2007 року.( а.с. 14).
Згідно паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 , виданого Печенізьким РВ УМВС України в Харківській області 14.11.1996 р. - ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 і зареєстрована проживаючою в АДРЕСА_1 . ( а.с.5-6).
Свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 суду пояснили, що знають, що у позивачки в житловому будинку, який належить їй на праві власності за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , але дані особи з 2007 року не проживають в ньому, їхніх особистих речей там не має. Ніякої участі в утриманні житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1 вони не приймають понад 11 років.
Порядок користування жилими приміщеннями в будинках приватного житлового фонду регулюється главою 6 ЖК України.
Згідно ч.1 ст. 163 ЖК України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою ст.71 ЖК України.
Відповідно до глави 6 ЖК України «Користування житловими приміщеннями у будинках (квартирах) приватного житлового фонду» (ст.ст. 150, 156, 158) та ст.ст.11, 319, 405 ЦК України підставами для виникнення права користування житловими приміщеннями , які належать громадянам на праві приватної власності, можуть бути: або- існування права власності на це приміщення; або - наявність факту проживання члена сім'ї власника житла разом із самим власником у цьому житловому приміщенні та спільного користування ними цим житлом, або - укладення цивільно-правових угод, відповідно до яких до особи переходить право користування таким приміщенням.
Як вбачається з матеріалів справи власником житлового будинку на цей час є ОСОБА_1 . Правовстановлюючих документів, які вказують на наявність у ОСОБА_8 та ОСОБА_3 права власності на вищевказаний житловий будинок або права користування не має.
Відповідно ч.2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Той факт, що за адресою позивача зареєстровані особи які фактично за цією адресою не проживають, а саме ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вони створюють перешкоди для реалізації ОСОБА_1 свого гарантованого законом права на власний розсуд розпоряджатися майном, що належить їй на праві приватної власності.
Відповідно до ч. 1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.
Водночас, частиною 1 ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України). При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Враховуючи те, що ОСОБА_10 , ОСОБА_3 не проживають за адресою, вказаною у позові і дані про реєстрацію, не відповідають дійсному місцю їх проживання, суд вважає, що необхідно визнати їх такими, що втратили право користування вищевказаним житловим приміщенням.
Суд не стягує судові витрати з відповідачів в зв'язку з заявою позивача про покладення даних витрат на неї.
Керуючись ст.ст. 5-10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 11,15, ч.1 ст. 316, ч.1 ст. 317, ч.1 ст. 317, ч.1 ст. 319, ч. 1 ст. 321, 391 ЦК України, ст. ст. 71,150, 156, 158, ч.1 ст. 163 ЖК України, ч.2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.
Головуючий: В.А.Смирнов