Справа № 643/6753/19
Провадження № 2/643/3442/19
25.06.2019 року м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря Терещенко В.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Міліруд Є.О., представника відповідача - адвоката Уварова В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі, яка становить 5000,00 грн. щомісячно з подальшою щомісячною індексацією і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позову зазначила, що 24.04.2004 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 у Відділі реєстрації актів цивільного стану Московського районного управління юстиції м. Харкова. В шлюбі у них народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 14.05.2014 року рішенням Московського районного суду м. Харкова шлюб між ними розірвано. З моменту розірвання шлюбу відповідач кілька місяців допомагав, а з січня 2015 року самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, матеріальної допомоги на виховання дитини не надає, життям дитини взагалі не цікавиться, участі у вихованні дитини не приймає. З 02.07.2010 року ОСОБА_3 навчається на хоровому та хореографічному відділеннях, має додаткові художні факультативні години у КПСМНЗ «Дитяча школа мистецтв № 3». Сплата за навчання складає 605,00 грн. щомісячно, всього за період з 01.09.2017 року по 31.05.2018 року склала 5445,00 грн. та з 01.09.2018 року - 2970,00 грн. Крім того, ОСОБА_3 відвідує курси китайської мови у дитячій групі, сплата за навчання становить 500,00 грн. щомісячно та додатково курси англійської мови - 900,00 грн. щомісячно. Також ОСОБА_3 є вихованкою ДЮСШ «ХЗТД» у відділенні таеквондо ІТФ. З огляду на викладене, є доцільним щомісячно стягувати з відповідача аліменти на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 грн. з подальшою щорічною індексацією відповідно до закону.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 20.05.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
11.06.2019 року через канцелярію суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Уварова В.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що відповідач визнає позовні вимоги частково, а саме в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В обґрунтування заперечень зазначено, що відповідач підтверджує той факт, що ОСОБА_4 , 2010 року народження, є його дочкою. Проте відповідач не погоджується з розміром аліментів, які позивач просить стягнути з відповідача, а саме з сумою 5000,00 грн. Так, достеменно неможливо встановити, чи дійсно дочка на теперішній час відвідує вказані позивачем заклади, також позивачем не надано доказів оплати за навчання у вказаних закладах. Окрім того, навчання малолітньої дочки не відноситься до розміру аліментів, а є додатковими витратами на дитину відповідно до норм Сімейного кодексу України. Крім того, відповідач має захворювання на гепатит «В» та потребує постійного коштовного лікування. Відповідач на даний час не працевлаштований та не має постійного заробітку. Відповідач не ухиляється від сплати аліментів та погоджується сплачувати аліменти на утримання дочки в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача, то оскільки послуги за надання правової допомоги в розмірі 2000,00 грн. були надані позивачу в рамках виконання договору про надання правової допомоги від 11.04.2019 року, укладеного між позивачем та адвокатом Міліруд Є.О., та не були оплачені як оплата послуг адвоката безпосередньо адвокату Міліруд Є.О., то вказані витрати не є судовими витратами в розумінні ст. 137 ЦПК України.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Міліруд Є.О. в судовому засіданні 20.06.2019 року підтримали позовні вимоги та доводи, викладені в позові. Позивач зазначила, що аліменти в сумі 5000,00 грн. включають в себе витрати на відвідування дитиною різних гуртків (навчання на хоровому та хореографічному відділеннях, курси англійської та китайської мов, заняття таеквондо), які потребують значних матеріальних витрат. Зазначила, що відповідач не працює. Доказів на підтвердження всіх вищевказаних витрат, позивач надати не змогла та пояснила, що частина вказаних коштів сплачується без документального оформлення такої плати. Щодо заняття дочкою таеквондо, то на підтвердження вказаної обставини може надати відеозапис з мобільного телефону, участь в змаганнях коштує 400,00 грн.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Уваров В.М. в судовому засіданні 20.06.2019 року проти позовних вимог заперечував частково, з підстав, зазначених у відзиві на позов. Зазначив, що додаткові витрати на дитину та аліменти - це різні види платежів. Відповідач хворіє, не працює, тому не має можливості сплачувати аліменти в розмірі 5000,00 грн. щомісячно. На уточнююче запитання суду відносно того, який розмір аліментів в твердій грошовій сумі має можливість сплачувати відповідач, його представник пояснив, що визнає позов в сумі 2000,00 грн. на місяць. Крім того, представник відповідача заперечував проти відшкодування витрат на правову допомогу, зазначивши, що вказані кошти були отримані не адвокатом, а фізичною особою-підприємцем.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та позивача, представника відповідача, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що сторони з 24.04.2004 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14.05.2014 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 24.04.2004 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Московського районного управління юстиції м. Харкова, актовий запис № 367 - розірвано. (а.с. 6).
Згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 02.07.2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис за № 3016, відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач є її матір'ю (а.с. 7).
Як вбачається з довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (довідка про склад сім'ї) від 24.04.2019 року, неповнолітня ОСОБА_4 , 2010 року народження, проживає та зареєстрована з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).
Відповідно до довідки директора Ф-ОП ОСОБА_5 .В.. ОСОБА_4 відвідує курси китайської мови в дитячій групі по п'ятницям в 18-00 год. (а.с. 12).
Згідно довідки директора Комунального початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу «Дитяча шкода мистецтв № 3» від 13.03.2019 року, ОСОБА_3 , 2010 року народження, навчається на хоровому та хореографічному відділеннях, має додаткові художні факультативні години у Комунальному спеціалізованому мистецькому навчальному закладі «Дитяча шкода мистецтв № 3». Оплата за навчання складала 605,00 грн. за місяць, всього за період з 01.09.2017 року по 31.05.2018 року склала 5445,00 грн. та з 01.09.2018 року - 2970,00 грн. (а.с. 13).
Відповідно до довідки № 127 від 14.11.2018 року, наданої директором Дитячо-юнацької спортивної школи «ХЗТД», ОСОБА_4 з вересня 2017 року є вихованкою ДЮСШ «ХЗТД» та зарахована у групу початкової підготовки другого року навчання відділення таеквондо ІТФ під керівництвом тренера - викладача ОСОБА_6 (а.с. 14).
Частиною першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно ч. 1, ч. 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.
Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Розмір прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років станом на день ухвалення судового рішення становить 2027,00 грн.
Таким чином, аліменти в розмірі, що перевищує мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, а саме 1013,50 грн., можуть бути стягнуті лише за умови достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Виходячи з положень ст. 12, 13, 81 ЦПК України, обов'язок доведення достатності заробітку (доходу) відповідача для сплати останнім аліментів в розмірі 5000,00 грн., покладається на позивача.
Всупереч вказаних положень законодавства України, позивачем не надано суду будь-яких доказів наявності у відповідача доходу або витрат або наявності на праві власності майна, які б свідчили про можливість відповідача сплачувати аліменти в розмірі більшому, ніж 1013,50 грн.
За таких обставин, враховуючи позицію представника відповідача, який зазначив на можливості останнього сплачувати аліменти в розмірі 2000,00 грн. щомісячно, що фактично дорівнює мінімальному рекомендованому розміру аліментів на одну дитину, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог в розмірі 2000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог, а саме в стягненні аліментів в більшому розмірі, ніж 2000,00 грн. на місяць, суд відмовляє, оскільки позивачем не доведено достатність заробітку (доходу) відповідача для сплати аліментів в такому розмірі.
Відповідно до ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються від дня пред'явлення позову
Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Враховуючи наведене, суд стягує аліменти від дня пред'явлення позову, тобто з 26.04.2019 року (згідно штампу поштового відправлення на конверті, в якому надійшла позовна заява), та до повноліття дитини.
Оцінюючи доводи, аргументи та докази позивача, які нею надавались в обґрунтування стягнення аліментів в розмірі 5000,00 грн., суд в тому числі керується рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може
сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).
Позивач в обґрунтування розміру аліментів в сумі 5000,00 грн. посилалась на відвідування дитиною, з метою розвитку здібностей останньої, численних секцій та кружків. Між тим вказані витрати, виходячи з положень ст. 185 СК України, по суті є додатковими витратами на дитину, пов'язаними зокрема з розвитком її здібностей, та підлягають стягненню в порядку ст. 185, а не 181-184 СК України.
Крім того, як вбачається з положень ч. 1, ч. 2 ст. 182 СК України, для визначення розміру аліментів, зокрема тих, що перевищують мінімальний гарантований рівень, визначальним є достатність заробітку (доходу) платника аліментів, тобто можливість останнього сплачувати аліменти в певному розмірі, а не фактичний розмір витрат матері на утримання дитини та розвиток її здібностей.
Враховуючи наведене, суд відхиляє відповідні аргументи та докази позивача та її представника, якими вони обґрунтовували певний розмір фактичних витрат на утримання та розвиток здібностей дитини та, як наслідок - розмір аліментів, який вони просили стягнути з відповідача.
Крім того, суд враховує, що обов'язок утримання дитини покладається як на її батько, так і на матір.
Вирішуючи клопотання позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн., суд керується таким.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
В обґрунтування розміру витрат позивача на правову допомогу, яку надавав її представник адвокат Міліруд Є.О., суду надано адвокатський договір № 11-04/2019, укладений між адвокатом Міліруд Є.О. та позивачем, згідно п. 4.1. якого вартість послуг складає 2000,00 грн., та прибутковий касовий ордер на 2000,00 грн., виданий фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (а.с. 34-36).
В судовому засіданні ОСОБА_7 пояснив, що здійснює діяльність і зареєстрований і як адвокат, і як ФОП.
Прибутковий касовий ордер, згідно якого позивачем було сплачено грошові кошти в розмірі 2000,00 грн. на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 , суд не може визнати належним та допустимим доказом понесення витрат саме на професійну правову допомогу адвоката Міліруда Є.О.
Всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України позивачем та її представником не надано суду будь-яких доказів оплати послуг за адвокатським договором № 11-04/2019, тобто оплати послуг саме адвокату Міліруду Є.О., а не фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 .
За таких обставин суд відмовляє у відшкодуванні витрат позивача на правову допомогу.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі звільняються від сплати судового збору за подання позовів про стягнення аліментів.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Роз'яснити сторонам, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним Кодексом України.
Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Шостка Сумської області, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Харкова, громадянки України, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , яка зареєстрована за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 грн. щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з щорічною індексацією вказаної суми відповідно до закону, починаючи стягнення з 26.04.2019 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття.
В іншій частині позову відмовити.
Допустити негайне виконання рішення щодо стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Шостка Сумської області, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Московський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено 25.06.2019 року.
Суддя Д.А. Крівцов