Справа № 645/1370/19
Провадження № 2-а/645/65/19
Рішення
іменем України
25 червня 2019 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Сілантьєвої Е.Є.,
за участю секретаря судових засідань - Ятлової Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, командира взводу 2 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Лимар Максима Андрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та визвання дій незаконними,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати незаконними дії лейтенанта поліції УПП в Х/о Лимара М.А. щодо винесення постанови серії ЕАВ №964172 від 04 березня 2019 року, скасувати постанову лейтенанта поліції УПП в Х/о Лимара М.А. серії ЕАВ №964172 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 04.03.2019 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та закрити провадження по адміністративній справі на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 04.03.2019 року лейтенантом поліції УПП в Х/о Лимар М.А. винесено постанову серії ЕАВ №964172 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. Відповідно до змісту постанови ОСОБА_1 , 04.03.2019 року о 21 год. 04 хв., керуючи автомобілем «Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1 по просп. Гагаріна, поблизу б. 162 в м. Харкові на вимогу знаку 4.2 «Рух праворуч» здійснив рух ліворуч, чим порушив вимоги п.8.4 (г) Правил дорожнього руху України. Позивач вважає вказану постанову незаконною та необґрунтованою, виходячи з наступного. Поліцейський Лимар М.А. незаконно розглянув справу на місці зупинки автомобіля, хоча закон дозволяє розглядати справи виключно за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати такі справи; поліцейський Лимар М.А. позбавив позивача ОСОБА_1 можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП; поліцейський Лимар М.А. порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме проігнорував порядок, встановлений ст. ст. 278, 279 КУпАП. Також, в постанові в п. 5, де вказується транспортний засіб, зазначено «Lanos» НОМЕР_1 , тобто дані вказані не в повному обсязі, у звязку з чим неможливо ідентифікувати автомобіль.
Позивач ОСОБА_1 та його представник Марченко І.В., яка діяла на підставі договору про надання правової допомоги, у в судове засідання не з'явились, повідомлялись про час та місце слухання справи належним чином. В матеріалах справи міститься заява позивача та його представника про слухання справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Відповідач, командир взводу 2 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліціїЛимар М.А. в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи сповіщався своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Представник Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліціїв судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи сповіщався своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 4 ст. 229 КАС України , судом не здійснювалося.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 04.03.2019 року лейтенантом поліції УПП в Х/о Лимар М.А. винесено постанову серії ЕАВ №964172 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , 04.03.2019 року о 21 год. 04 хв., керуючи автомобілем «Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1 по просп. Гагаріна, поблизу б. 162 в м. Харкові на вимогу знаку 4.2 «Рух праворуч» здійснив рух ліворуч, чим порушив вимоги п.8.4 (г) Правил дорожнього руху України.
Правила дорожнього руху у відповідності до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Положеннями ч.1 ст.122 КУпАП передбачено відповідальність водіїв транспортних засобів за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг у виді накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на час виникнення спірних правовідносин становить 255 грн., або 50 штрафних балів.
П. 8.4 (г) Правил дорожнього руху України передбачено, що
Наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.
Згідно до положень ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 283 КУпАП визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Положеннями ст.222 КУпАП до компетенції органів Національної поліції віднесено розгляд справи про такі адміністративні правопорушення щодо порушень Правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Відповідно до положень ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Виходячи із змістовного аналізу положень діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Таким чином, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, яке не передбачає складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Відповідачем, як уповноваженою особою Національної поліції, на місці вчинення правопорушення було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті" встановлено, щозміст постанови має відповідати вимогам передбаченим статтями 283 та 284 КпАП. У ній зокрема потрібно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.
Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів, під час розгляду адміністративного позову судом було витребувано у відповідача докази щодо правомірності його дій під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП відносно ОСОБА_1 , наявності беззаперечних доказів щодо наявності в діях останнього складу вищезазначеного адміністративного правопорушення.
В зв'язку з неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин та не повідомлення суд причин ненадання таких доказів суд вирішує справу на підставі наявних доказів та визнає обставини, на які посилається позивач, а саме відсутність в його діях порушень п. 8.7.3 ґ Правил дорожнього руху України, що відповідає положенням ч.5 ст.77, ч.9 ст.80 КАС України.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі в судове засідання не з*явилися, будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови не надано, зокрема, відповідачем не надано суду та не долучено до оскаржуваної постанови пояснення свідків, фото-, відеофіксації порушення позивачем правил дорожнього руху тощо.
Так єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.
Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
В графі «до постанови додається» не зазначено будь-яких доказів на підтвердження порушення водієм ПДР України.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на відсутність доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях позивача, а отже рішення відповідача слід вважати необґрунтованим.
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 13870,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст. 134 КАС України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).
Таким чином, у новій редакції КАС містяться критерії оцінки як розмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані послуги щодо складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і їх пов'язаності з веденням справи загалом (пов'язаності конкретних послуг щодо веденням саме цієї, а не якоїсь іншої справи).
Нерозмірність витрат на правничу допомогу й передбачених законом критеріїв є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов'язок доведення нерозмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання. У кодексі не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу (ч.6, 7 ст.134 КАС).
У разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або його посадової чи службової особи (ч.1 ст.139 КАС).
Отже, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, належать до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин необхідні договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку.
На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано договір про надання правової допомоги від 11.03.2019, завдання № 1 до договору № 1/3 про надання правової допомоги від 11.04.2019 р., акт виконаних робіт № 1 до договору № 1/3 про надання правової допомоги від 11.04.2019 р., рахунок - фактура № 1 від 12.03.2019 р., довідку № 12.03.2019 р.
Як вбачається з акту виконаних робіт № 1 до договору № 1/3 про надання правової допомоги від 11.04.2019 р адвокатом Марченко Іриною Володимирівною надавалися позивачу послуги: 1460,00 грн. - усна консультація, 2920,00 грн. - пошук судової практики, 2920,00 грн. підготовка матеріалів для написання позовної заяви, 4380,00 грн. написання позовної заяви; 1460,00 грн. - підготовка додатків до позовної заяви; 730,00 грн. - підготовка позовної заяви. Винагорода за вказані послуги було визначена в розмірі 13870,00 грн.
З огляду на викладене, враховуючи обсяг складених адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів, час, витрачений адвокатом на надання таких послуг, клопотання про зменшення розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами до суду не надходили, тому заявлені суми винагороди є співмірними, через що суд дійшов висновку про те, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає задоволенню на суму 13870,00 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 122, 241-246, 255, 286 КАС України, ст. 293 КУпАП, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову командира взводу 2 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Лимар Максима Андрійовича від 04.03.2019 року серії ЕАВ №964172 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції витрати по оплаті професійної правничої допомоги на користь ОСОБА_1 у розмірі 13870,00 грн. (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят грн. 00 коп.).
Апеляційна скарга на судове рішення у справі може бути подана Харківському апеляційному адміністративному суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі його апеляційного оскарження - моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
Відповідач - командир взводу 2 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Лимар Максим Андрійович, юридична адреса: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А.
Відповідач - Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, юридична адреса: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А.
Повний текст рішення виготовлено 25.06.2019 року.
Головуючий-суддя: