Справа № 428/11566/18
Провадження №2/428/275/2019
24 квітня 2019 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Кордюкової Ж.І.,
при секретарі Чумак Ю.А.,
представника позивача Слободи В.С.,
представника відповідачів ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради Луганської області, -
ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради Луганської області. В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що вона є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. У вищезазначеній квартирі разом з нею зареєстровані відповідачі, які є родичами позивача. Відповідачі в зазначеній квартирі не проживають з 2006 року. Наявність реєстрації відповідачів у квартирі порушує права та інтереси позивача, як власника квартири, оскільки створює перешкоди у здійсненні нею права користування та розпоряджання своїм майном. Позивач звернулась з цим позовом до суду і просить визнати відповідачів ОСОБА_3, неповнолітню ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідач ОСОБА_3 надала письмовий відзив на позов, в якому вказала, що вона з дочкою в 2009 році дійсно від'їжджала до смт. Слатине Дергачівського району Харківської області та проживала там до 2013 року. В 2013 році вони повернулись до м. Сєвєродонецька та продовжили проживати за адресою: АДРЕСА_1. Дочка проходила навчання та постійно відвідувала загальноосвітню школу № 20 Сєвєродонецької міської ради Луганської області. На початку 2014 року м. Сєвєродонецьк захопили та був зоною бойових дій, у зв'язку з чим відповідач була вимушена забрати дитину з міста, проживання в якому було небезпечним для її життя та здоров'я та поїхати проживати до смт. Слатине Дергачівського району Харківської області. З 2014 року в м. Сєвєродонецьк та в Луганській області проводилась антитерористична операція, яка в 2018 році була змінена операцією об'єднаних сил, яка триває до цього часу. Відповідач не має у власності жодного житла, житло за адресою: АДРЕСА_1, є єдиним місцем проживання для неї та малолітньої дитини. Після від'їзду в 2014 році до смт. Слатине Дергачівського району Харківської області, відповідачі тимчасово проживають на орендованій квартирі. Після звільнення тимчасово окупованих територій у Луганській області та відновлення правопорядку на території міста та Луганської області, вона бажає повернутись з дитиною за місцем свого проживання. Відповідач вважає, що вимоги позивача необґрунтовані, а тому в них слід відмовити та винести рішення з урахуванням вищевказаних обставин.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась.
Представник позивача Слобода В.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Підтвердила доводи, викладені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, просила розглянути справу без її участі.
Представник відповідачів ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Суду пояснив, що його дружина ОСОБА_3 мала намір приїхати до м. Сєвєродонецька для відкриття філії підприємства. ОСОБА_1 запропонувала взяти онуку ОСОБА_5 на проживання, щоб та почала звикати. ОСОБА_5 пішла до 1 класу в смт. Слатине в 2013 році. Зараз дитина навчається в смт. Дергачі в ліцеї. Квартира за адресою: АДРЕСА_2, належить його матері. Ні він, ні дружина ОСОБА_3 не мають власного житла. Після закінчення 1 класу в травні 2014 року він забрав дитину, яка жила у позивача ОСОБА_1 Відповідач ОСОБА_3 працює в компанії «СВ» менедженером з продажу. Дитина народилась в м. Харкові, дружина перебувала на обліку по вагітності в Харківській області. Крістіна відвідувала дитячий садок в м. Дергачі Харківської області. Перші 6 місяців після народження дочки його дружина з дитиною жили у позивача, після чого він їх забрав та перевіз у смт. Слатине.
В судовому засіданні представник третьої особи Семіряжко А.С. заперечувала проти задоволення позовних вимог. Свою позицію обґрунтувала необхідністю захисту житлових прав неповнолітньої дитини.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що знає ОСОБА_1 та ОСОБА_3, її дочку та зятя. ОСОБА_1 мешкає в квартирі АДРЕСА_1. ОСОБА_3 після того, як одружилась, виїхала на проживання в м. Харків разом з дочкою і чоловіком. Приблизно з 2011 року ОСОБА_3 не мешкає разом зі своєю матір'ю. Особистих речей відповідачів в квартирі немає, вона це бачила особисто, оскільки декілька разів на місяць буває у ОСОБА_1 вдома. ОСОБА_5 на початку 2014 року жила у ОСОБА_1, але навесні цього року її забрали батьки.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що знає ОСОБА_1 приблизно 20 років, має з нею дружні стосунки. Знає ОСОБА_3 - це дочка ОСОБА_1 ОСОБА_1 мешкає одна в квартирі АДРЕСА_1. Її дочка мешкає десь в м. Харкові з 2011 року. ОСОБА_3 вийшла заміж і виїхала з квартири. Дочка ОСОБА_3 живе разом з матір'ю у м. Харкові та там навчається. Ніяких речей відповідача та дитячих речей в квартирі ОСОБА_1 немає.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що знає ОСОБА_1, її дочку ОСОБА_3 та онуку ОСОБА_5. ОСОБА_1 мешкає в квартирі АДРЕСА_1. ОСОБА_3 привозила дочку в 2014 році, щоб вона закінчила школу. Навесні 2014 року дитину вивезли в м. Харків. ОСОБА_5 жила у баби з зими 2014 року до кінця навчального року. Приблизно 12 років назад ОСОБА_3 вийшла заміж та виїхала до м. Харкова. Речей відповідачів вона в квартирі не бачила, буває у ОСОБА_1 вдома приблизно раз на тиждень. У чоловіка ОСОБА_3 були неприязні стосунки з його матір'ю, через що ОСОБА_5 привезли до ОСОБА_1 При цьому поки дитина жила у баби, її мати жила в м. Харкові, вона там мешкає постійно.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що знає ОСОБА_1 з 2003 року, оскільки їх діти навчались в одному класі. ОСОБА_3 - це дочка ОСОБА_1 ОСОБА_1 сама мешкає в квартирі АДРЕСА_1 з того часу, як її дочка закінчила школу. В 2014 році вона бачила в квартирі онуку ОСОБА_5, яка приблизно три місяці до травня 2014 року жила з бабою. ОСОБА_3 живе і працює десь в м. Харкові.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що знає ОСОБА_1, з якою має сусідські стосунки. ОСОБА_1 мешкає в квартирі АДРЕСА_1. Її дочка ОСОБА_3 жила з матір'ю, поки вчилась у школі. ОСОБА_3 15 років уїхала з міста. Зараз живе у м. Харкові, вийшла заміж, народила дочку. ОСОБА_5. Дитина жила з бабою в січні - травні 2014 року, ходила в школу, т.я. в м. Харкові її нікому було водити до школи. ОСОБА_3 за власним бажанням виїхала до іншого місця проживання.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що знає ОСОБА_1 приблизно 18 років. Знає ОСОБА_3, оскільки разом з нею навчалась. Також вона знає ОСОБА_4, з яким вона (свідок) перебувала в шлюбі з 2004 по 2006 рік і який є батьком її дитини. ОСОБА_1 мешкає в квартирі АДРЕСА_1. Її колишній чоловік одружився з ОСОБА_3, у них народилась дитина. ОСОБА_4 мешкає зі своєю матір'ю, разом з якою вони придбали житло. ОСОБА_3 востаннє бачила в м. Сєвєродонецьку навесні 2014 року.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 - це його дочка. ОСОБА_1 - колишня дружина. ОСОБА_1 мешкає в квартирі АДРЕСА_1, яку вони отримали в 1998 році. У них було двоє дітей - ОСОБА_13 та ОСОБА_3. ОСОБА_3 живе і працює в м. Харкові. ОСОБА_3 має постійне місце проживання в пригороді м. Харкова, дитина живе з нею. ОСОБА_3 потрібна прописка, оскільки вона не має можливості зареєструватись в іншому місті. Його дочка і онука постійно живуть в смт. Дергачі.
30.10.2018 року судом до участі в справі залучено Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради Луганської області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, про що постановлено ухвалу.
Вислухавши пояснення представників позивача та відповідачів, свідчення свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
В судовому засіданні встановлено, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності Щировій Олені Володимирівні, що підтверджується копією реєстраційного посвідчення, наданого Сєвєродонецьким міським бюро технічної інвентаризації за № 638 від 07 травня 1996 року, право власності зареєстроване від 28.04.1999 року Сєвєродонецьким міським бюро технічної інвентаризації.
З довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 32376 від 05.09.2018 року, виданої відділом адміністративних послуг ЦНАП у м. Сєвєродонецьку вбачається, що до складу сім'ї/зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1, входять: ОСОБА_1, 20.12.1961 року народження, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.
З копії свідоцтва про народження серії 1-ВЛ № 070504, виданого 15.03.2007 року Слатинською селищною радою Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, про що зроблено відповідний актовий запис №13. Батьком записаний ОСОБА_4, матір'ю - ОСОБА_3. Місцем народження дитини є селище міського типу Слатине Дергачівського району Харківської області.
Згідно з актом про встановлення факту проживання (не проживання), затвердженого ОСББ «Луч» за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані, але не проживають з 2007 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Частиною 1 статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
В силу ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з правовою позицією Постанови Верховного суду України від 16.01.2012 року по справі за позовом про усунення перешкод у користуванні власністю у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну з таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до статті 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Судом встановлено, що відповідачі по справі - це дочка та онука позивача, які зареєстровані разом з позивачем в спірній квартирі.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачі не мешкають в спірній квартирі з 2006 року.
В судовому засіданні було встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не мешкають разом в позивачем в квартирі, яка належить останній на праві власності. При цьому в період часу з січня по травень 2014 року відповідач ОСОБА_5 дійсно мешкала разом зі ОСОБА_1 та відвідувала школу в м. Сєвєродонецьку. Зазначену обставину підтвердили усі свідки в судовому засіданні.
При цьому зі свідчень свідків було встановлено, що відповідач ОСОБА_3 не мешкає разом з матір'ю ОСОБА_1 з того моменту, як вона одружилась, оскільки виїхала на проживання до чоловіка. Вона без примусу з боку позивача ОСОБА_1 виїхала на інше місце проживання в населений пункт в Харківській області, де працевлаштувалась, народила дитину, яка мешкала разом з нею і відвідувала дошкільні і шкільні навчальні заклади.
Зазначені обставини підтверджуються також довідкою № 195, виданою Дергачівським ліцеєм № 2 Дергачівської районної ради Харківської області 05.09.2018 року, згідно з якою ОСОБА_5 навчається в 6-Б класі Дергачівського ліцею № 2, та довідкою Дергачівського дошкільного навчального закладу №3 (ясла-садок) «Сонечко комбінованого типу Дергачівської міської ради Дергачівського району Харківської області від 15.05.2019 року №40, згідно з якою ОСОБА_5 перебувала в дитячому дошкільному навчальному закладі в період з 25.06.2010 року по 01.06.2013 року.
З довідки Комунального закладу «Слатинський ліцей» Дергачівської районної ради Харківської області від 15.05.20198 року №131 встановлено, що ОСОБА_5 мешкала за адресою: АДРЕСА_2, та з 30.08.2013 року була зарахована до 1 класу Слатинського навчально-виховного комплексу Дергачівської районної ради Харківської області, з якого вибула 16.01.2014 року на навчання до м. Сєвєродонецька Луганської області, з 01.09.2014 року ОСОБА_5 була зарахована до 2 класу Слатинського навчально-виховного комплексу Дергачівської районної ради Харківської області, де продовжила навчання.
Згідно з копією довідки №18/02-04, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «СВ» 18.02.2016 року та копії трудової книжки ОСОБА_3, вона з 17.04.2006 року працює в ТОВ фірма «СВ», а з 14.09.2009 року на посаді менеджера зі збуту по теперішній час.
Аналізуючи обставини, встановлені в судовому засіданні у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_3 з вересня 2006 року не мешкає разом з позивачем в спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Дочка відповідача ОСОБА_5 протягом усього часу мешкала разом зі своєю матір'ю, за виключенням періоду часу з січня по травень 2014 року, протягом якого вона мешкала разом з позивачем в спірній квартирі.
Також суд враховує роз'яснення, надані Пленумом Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» №2 від 12.04.1985 року, зокрема, в тій частині, що на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обрали собі інше постійне місце проживання в смт. Слатине Харківської області, а тому за місцем реєстрації не проживають без поважних причин більше одного року.
При цьому доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву та надані представником відповідача в судовому засіданні щодо того, що в 2013 році відповідачі повернулись до м. Сєвєродонецька та проживали за адресою: АДРЕСА_1, не знайшли свого підтвердження та були спростовані свідченнями свідків, в тому числі і свідка з боку відповідача ОСОБА_12 та письмовими доказами.
Щодо висновку Органу опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради Луганської області про те, що Орган заперечує проти позбавлення неповнолітньої дитини права користування житловим приміщенням, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
По-перше, суд зазначає, що вищевказаний висновок Органу опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради Луганської області взагалі жодним чином необґрунтований. З наданого висновку неможливо встановити, які фактичні обставини були встановлені уповноваженими особами під час складання висновку, які дали підстави визнати позбавлення неповнолітньої особи права користування житловим приміщенням недоцільним. Загальне посилання на захист житлових прав дитини не є належним обґрунтуванням висновку.
По-друге, суд зазначає, що ані Конституція України, ані Конвенція про права дитини, ані Цивільний кодекс України (зокрема, статті 405, 406 вказаного Кодексу), ані Сімейний кодекс України, ані Житловий кодекс України, ані Закон України «Про охорону дитинства» не встановлюють особливостей позбавлення дитини права користування житлом, яке вона набула як член сім'ї власника житла. Вказане право за своєю правовою природою є правом користування чужим майном (сервітутом) і позбавлення цього права відбувається в порядку статей 405, 406 ЦК України незалежно від віку особи.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 206, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354, Перехідними положеннями ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Усунути Щировій Олені Володимирівні перешкоди у користуванні нею майном шляхом позбавлення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, права користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд. 117, кв. 141.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення в повному обсязі складено 24.06.2019 року.
Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.
Представник позивача: Слобода Вікторія Сергіївна, місце проживання: АДРЕСА_3; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії № 236 від 17 лютого 2007 року.
Відповідач: ОСОБА_3, місце реєстрації: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3.
Відповідач: ОСОБА_5, місце реєстрації: АДРЕСА_1.
Представник відповідача: ОСОБА_4, місце проживання: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.
Третя особа: Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради Луганської області, місцезнаходження: АДРЕСА_4; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 26204220.
Представник третьої особи: ОСОБА_14, місцезнаходження: АДРЕСА_4, паспорт серії НОМЕР_4.
Представник третьої особи: ОСОБА_15, місцезнаходження: АДРЕСА_5, паспорт серії НОМЕР_5
Суддя Ж. І. Кордюкова