Справа № 210/2472/19
Провадження № 2/210/1490/19
іменем України
"24" червня 2019 р.
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Хлистуненко О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я, -
Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працюючи впродовж 36 років та 4 місяців в умовах впливу шкідливих факторів, з яких 25 років 9 місяців в ПО «Кривбасруда», 10 років в РУ ім. Кірова, 11 місяців в ШУ КГДМК «Криворіжсталь» за професіями: підземний скрепист, підземний гірничий майстер, підземний заступник начальника дільниці, підземний начальник дільниці в підземних умовах, підпадав під дію впливу виробничого пилу, який містить вільний SіО2, який перевищував граничнодопустимі концентрації в 1,15-5,35 разів. У зв'язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці отримав хронічні професійні захворювання та 04.07.2002 року лікарсько-експертною комісією встановлено діагноз: «пиловий бронхіт першої стадії, фаза загострення. Емфізема легенів першого ступеня. Дихальна недостатність першого-другого ступеня» та «Міопія слабого ступеня обох очей. Початкове, явище нейросенсорної приглухуватості. Гіпертонічна хвороба, 1 стадії». 07.10.2002 року, пройшов огляд Лікарсько-трудовою експертною комісією, де йому було визначено ступень професійної працездатності - 15% та з 30.09.2002 року встановлено безстроково. В результаті ушкодження здоров'я йому спричинено моральну шкоду, яка полягає у моральних переживаннях в зв'язку з ушкодженням здоров'я і необхідністю постійно лікуватися, порушено нормально життєві зв'язки, постійно відчуває больові відчуття, страждання, психологічний дискомфорт, постійна моральна тривого, тощо. Тому, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 125190,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
Ухвалою від 11.05.2019 року суд вирішив питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Представник відповідача Криворізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області Желєзняк В.В. подав до суду відзив, згідно якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовує це тим, що моральна шкода відшкодовується винною особою, а актом П-4 винним визнано підприємство, тому відділення не є належним відповідачем по справі. Вказує, що згідно ч. ч. 7, 8 ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відшкодування моральної шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦПК України та КЗпП. У зв'язку з цим, вважає що відсутні підстави для покладення на Відділення виконавчої дирекції фонду обов'язку здійснювати таку виплату. Документи на які посилається позивач, як на підставу заподіяння моральної шкоди, тобто довідка МСЕК і акт розслідування нещасного випадку за формою Н-1 є документами, що підтверджують обставини нещасного випадку і встановлення у зв'язку з цим стійкої втрати працездатності, та не можуть бути незаперечним доказом заподіяння позивачу моральної шкоди. Тому, посилання на них, як на підставу відшкодування моральної шкоди є безпідставним, а тому й доказів про заподіяння моральної шкоди позивачем не надано. Також зазначив, що відповідно до Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зі змінами та доповненнями від 25.05.2001 року, термін позовної давності у разі заподіяння працівникові моральної шкоди внаслідок небезпечних чи шкідливих умов праці, становить три місяці.
Суд, дослідивши письмові докази цивільної справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на ПО «Кривбасруда», РУ імені Кірова, а також ШУ КГДМК «Криворіжсталь», що підтверджено трудовою книжкою від 05.12.1962 року (а.с. 17-21, 22-26).
Згідно з п. 14 Акту №32 про розслідування професійного захворювання від 19.07.2002 року встановлено, що професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи більше 36 років (ПО «Кривбасруда» - 25 років 9 міс., РУ ім. Кірова - 10 років, ШУ КГДМК «Криворіжсталь» - 11 міс.) підземним скреперистом, підземним горним майстром, підземним зам. начальника дільниці, підземним начальником дільниці в підземних умовах підпадав під дію впливу виробничого пилу, який містить вільний SiО2 перевищуючий ГДК в 1,1 5-5,35 рази. Перевищення ГДК мало місце через недосконалість засобів пилеподавлення в зоні експлуатації скреперних лебідок та відсутності належного лабораторного контролю на робочому місці заступника начальника дільниці (а.с. 9-12).
Відповідно до довідки МСЕК від 07.10.2002 року ОСОБА_1 встановлено 15% втрати професійної працездатності з 30.09.2002 року безстроково (а.с. 7-8).
Статтею ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 4 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон).
Спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому стійкої втрати професійної працездатності.
Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає у потерпілого з дня встановлення стійкої втрати професійної працездатності.
Частинами 1,3 ст. 28 Закону у редакції, чинній на час встановлення ОСОБА_1 висновком МСЕК від 07.10.2002 року стійкої втрати професійної працездатності, визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно зі статтею 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.
Відповідно до ст. 13 зазначеного Закону страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Відповідно до абз. 4 ст. 1, підпункту «е» п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. у зазначеній редакції завданнями страхування від нещасного випадку є, зокрема, відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей. У разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. Моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку.
Пунктом 27 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та п. 22 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію абз. 4 ст. 1, підпункту «е» п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якими обов'язок відшкодування моральної шкоди було покладено на Фонд.
Крім того, Законом України від 23 лютого 2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що набрав чинності з 20 березня 2007 року, виключено частину третю статті 34 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка передбачала право потерпілого на відшкодування моральної шкоди.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 8 жовтня 2008 року у справі № 1-32/2008 зазначені зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) з огляду на те, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Законом України від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» викладено у новій редакції Закон, в тому числі змінено його назву на Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» набрав чинності з 1 січня 2015 року.
Відповідно до ч. 8 ст. 36 вказане вище Закону відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України.
Проте акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (стаття 5 ЦК України).
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 Конституційний Суду України зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Отже, з урахуванням вищезазначеного, починаючи з 1 січня 2006 року застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, були позбавлені права на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду. З цього часу суб'єктом, за рахунок коштів якого здійснюється відшкодування такої шкоди, є роботодавець.
Тому, суд до спірних правовідносин застосовує Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у редакції, чинній на час заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я, яка передбачала, що обов'язок відшкодувати таку шкоду покладається на відповідача, тобто на Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області.
Слідує відмітити що саме така правова позиція Верховного Суду, висловлена в постанові від 23.01.2019 року за результатами розгляду справи №210/2104/16-ц, провадження №14-597цс18.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Частиною 3 ст. 1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках встановлених законом.
Свої моральні страждання, пов'язані з ушкодженням здоров'я позивач ОСОБА_1 оцінює в розмірі 125190,00 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зазнав ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, у зв'язку з чим отримав 15% втрати професійної працездатності безстроково. Згідно виписки з історії хвороби ОСОБА_1 та медичної довідки, вбачається що позивач дійсно звертався до медичних закладів через стійке погіршення стану здоров'я, проходить лікування (а.с. 13-14,15-16).
Отже, судом встановлено факт заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1 у зв'язку з отримання професійного захворювання, а тому вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди (суму її компенсації), судом ураховано тяжкість завданої позивачеві моральної шкоди, глибину, тривалість та характер моральних та фізичних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, стан здоров'я, тяжкість професійного захворювання, настання у зв'язку з цим негативних змін у житті, необхідність лікування, втрату у зв'язку з цим життєвих зв'язків, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, обсяг втрати позивачем працездатності унаслідок профзахворювання.
При цьому, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, що відповідає вимогам п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Тому, суд вважає, що сума компенсації від відповідача спричиненої позивачеві моральної шкоди повинна складати 50000,00 гривень.
Щодо вимоги про стягнення 125190,00 грн., то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована, є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди.
Крім того, суд не погоджується з доводами представника відповідача, що позивач пропустив тримісячний строк для звернення до суду, оскільки зазначений спір стосується здійснення страхової виплати на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, на таку вимогу позовна давність не поширюється, а наведені у відзиві доводи про те, є помилковими.
Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд, стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 гривень.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 16, 23, 1166 УК України, ст. ст. 4, 12, 23, 76, 141, 258, 259, 263 - 265, 274, 275, 278, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я задовольнити частково.
Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: м. Кривий Ріг, пр. Миру, 30А, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , 50000,00 /п'ятдесят тисяч/ гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров'я без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області місцезнаходження: м. Кривий Ріг, пр. Миру, 30А, на користь держави судовий збір в розмірі 768 /сімсот шістдесят вісім/ гривень 40 /сорок/ копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення складено 24 червня 2019 року.
Суддя: О. В. Хлистуненко