ЄУН 174/942/18
н/п 2/174/167/2019
20 червня 2019 року м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Борцової А.А.,
за участю секретаря - Килинчук Л.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в заочному порядку в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи, що відповідно до укладеного договору № б/н від 03.12.2015 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею і банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить її підпис в заяві. Відповідно до п. 2.1.1.5.5, 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором, та штрафи при порушенні строків платежів по кожному з грошових зобов'язань. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав кредит у розмірі, встановленому кредитним договором, а відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. В зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором, відповідач станом на 18.10.2018 року має заборгованість у розмірі 19702,95 грн., яка складається з наступного: 1978,42 грн. - тіло кредиту; 1443,64 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом; 14866,46 грн. - нараховано пені, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 914,43 грн. - штраф (процентна складова). Просить стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором та понесені ними судові витрати в розмірі 1762,00 грн.
Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 12.04.2019 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, сторонам роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки.
В судове засідання представник позивача не з'явилася, в позовній заяві (а.с.47) зазначила про розгляд справи без її участі та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явилася вдруге, про дату, місце і час розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 79, 86) у відповідності до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не надала, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подала, тому суд, відповідно до ч.8 ст.178, ст.ст. 280-281 ЦПК України, вирішує справу у заочному порядку за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити по наступним підставам.
Так, відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підтвердження факту укладення з відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору та досягнення згоди щодо істотних умов цього договору, позивачем надано до суду завірену копію анкети-заяви відповідача про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 03.12.2015 року, з якої слідує, що відповідач погодилася з тим, що вказана заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею і банком договір про надання банківських послуг. Також підтвердила, що ознайомлена і згодна з Умовами і Правилами надання послуги накопичення «Копілка» і згодна на оформлення даної послуги. Відомостей про те, що відповідач бажає отримати від позивача кредит, його розмір та відомості про отримання кредитної картки чи кредитних коштів вказана заява не містить. (а.с. 49)
На підтвердження досягнення згоди щодо істотних умов цього договору між сторонами позивачем також надано копію витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» який змінений з 01.01.2013 року на інший тарифний план, «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» без зазначень якою із цих видів карток користувалася відповідач (а.с.50) та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, що підписаний головою Правління ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 (а.с. 51-65)
На підтвердження розміру заборгованості відповідача ОСОБА_1 позивачем надано розрахунок станом на 18.10.2018 року (а.с.48) згідно якого остання на вказану дату має заборгованість у розмірі 19702,95 грн. із них: 1978,42 грн. - тіло кредиту; 1443,64 грн. - нараховані відсотки; 14866,46 грн. - нарахована пеня, 1414,43 грн. - заборгованість по судовим штрафам.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За вимогами ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до вимог ч.ч. 1,2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Зазначена правова позиція міститься і в постанові Верховного суду України від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).
Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладання між сторонами у належній формі кредитного договору, оскільки у заяві від 03.12.2015 року зазначено, що відповідач погодилася на укладення договору надання банківських послуг та оформлення послуги накопичення «Копілка», відомостей про те, що відповідач погодилася на оформлення кредитних послуг банку анкета-заява не містить, а доказів того, що відповідач отримувала кредитну картку та кредитні кошти у розмірі 300,00 грн. та користувалася ними, позивачем не надано.
До того ж, надані позивачем Умови та Правила отримання банківських послуг не містять відомостей про дату їх прийняття та затвердження, а також підпису відповідача, тому позивачем не доведено, що під час підписання заяви-анкети про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку відповідач ОСОБА_1 була ознайомлена саме з цими Умовами та Правилами.
Крім того витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», який змінений з 01.01.2013 року на інший тарифний план, «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» без зазначень якою із цих видів карток користувалася відповідач ОСОБА_1 , та підпису на ньому відповідача не є належним та допустимим доказом по справі. (а.с. 50)
Також, позивачем не доведено, що відповідач має заборгованість по поверненню кредитних коштів у розмірі, зазначеному у позовній заяві, що становить 19702,95 грн., оскільки сам по собі розрахунок заборгованості, здійснений банком, не може бути єдиним та безумовним доказом розміру наявної заборгованості за кредитним договором, до того ж, наданий позивачем на підтвердження розміру заборгованості розрахунок є незрозумілим (а.с. 48), носить суперечливий характер, оскільки містить складові, які є різними за назвами та за своїм розміром та назви цих складових у відповідних графах не співпадають з сумами та назвами складових заборгованості, вказаних в підсумковій частині розрахунків після таблиці, без наведення математичного обґрунтування, що унеможливлює визначення як складових цієї заборгованості так і його загального розміру.
До того ж, вказаний розрахунок не містить достатніх даних про особу, яка його здійснила, оскільки крім підпису цієї особи без зазначення її прізвища, інші ідентифікуючі дані відсутні.
Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 року у справі № 315/353/17.
Інших доказів на підтвердження своїх позовних вимог позивачем не надано.
Відповідно до ч.1,3 ст.12 ЦПК України, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Також в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.53 Рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Смирнов проти України» від 15.10.2010 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).
Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу, наданого позивачем окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем поза розумним сумнівом, не доведено факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачкою від позивача кредитних коштів у зазначеному ним розмірі та наявність і розмір заборгованості по поверненню цих кредитних коштів, тому підстави для стягнення з відповідача заборгованості по кредиту у розмірі 19702,95 грн., про що просить позивач, відсутні, а у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю заявлених вимог.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1762 грн. 00 коп. слід покласти на позивача.
На підставі ст.ст. 525, 526, 554, 610, 611, 612, 615, 625, 651, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 263- 265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Судові витрати у виді сплаченого судового збору віднести на рахунок позивача.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий - суддя: підпис А.А.Борцова