Справа № 199/5500/15-к
(1-кп/199/5/19)
іменем України
25 червня 2019 року м. Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
Головуючий - суддя ОСОБА_1
судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
За участі секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7
ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12015040630000611, за обвинуваченням:
ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, холостого, раніше не судимого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України,
ОСОБА_9 31 березня 2015 року о 09:38 годин, знаходячись у м. Дніпропетровську (на цей час - Дніпрі), з метою пошуку осіб жіночої статі, які надають послуги інтимного характеру, зателефонував на відшуканий ним раніше в мережі «Інтернет» номер мобільного телефону НОМЕР_1 , який належить потерпілій ОСОБА_11 , та домовився з нею про зустріч за місцем мешкання останньої за адресою: АДРЕСА_3 .
31 березня 2015 року приблизно о 10 годині 35 хвилин ОСОБА_9 приїхав до будинку АДРЕСА_3 (на цей час - Дніпрі), де знаходячись в кімнаті вказаного домоволодіння, передав ОСОБА_11 грошові кошти в розмірі 300 гривень, як обумовлену плату за надання останньою послуг інтимного характеру, після чого, по обопільній згоді, ОСОБА_9 вступив зі ОСОБА_11 в статеві відносини.
Після завершення статевого акту, в той же день, 31 березня 2015 року приблизно об 11 годині за невстановлених судом обставин між ОСОБА_9 і ОСОБА_11 виник конфлікт, під час якого ОСОБА_9 , перебуваючи в будинку за вищевказаною адресою, почав наносити ОСОБА_11 численні удари ногами в область голови, шиї, живота, верхніх та нижніх кінцівок потерпілої, спричинивши таким чином ОСОБА_11 легкі тілесні ушкодження у вигляді 2 крововиливів у товщі м'яких покривних тканин голови у лобній ділянці ліворуч та праворуч з розповсюдженням на ліву скроневу ділянку, саден на передній поверхні шиї праворуч та правій лобній ділянці; синців у ділянці правого колінного суглобу, лівої клубової кістки, ліктьових суглобів, нижньої щелепи праворуч, на лівій вушній раковині.
Через деякий час, побачивши, що ОСОБА_11 підвелась з підлоги та намагається вибігти з будинку, ОСОБА_9 наздогнав ОСОБА_11 в приміщенні кухні. В цей момент у нього раптово виник злочинний умисел, спрямований на протиправне позбавлення життя ОСОБА_11 , для реалізації якого він взяв зі столу кухонний ніж та із застосуванням до ОСОБА_11 фізичної сили, схопив її і потягнув у ванну кімнату.
Після чого ОСОБА_9 , перебуваючи в приміщенні ванної кімнати зазначеного житлового будинку, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне позбавлення життя ОСОБА_11 , усвідомлюючи, що завдає потерпілій особливих фізичних страждань, ножем, який утримував в правій руці, наніс ОСОБА_11 не менше 21 удару в область задньої поверхні тулуба, попереку, плеча, передпліччя, шиї, черева.
Далі ОСОБА_9 , продовжуючи свої умисні злочинні дії, спрямовані на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 , розуміючи, що завдає потерпілій особливих фізичних страждань, діючи умисно, ножем, який знаходився в його правій руці, наніс дві різані рани по передній поверхні шиї потерпілої ОСОБА_11 , від чого потерпіла впала на підлогу.
Завершуючи свій злочинний умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , усвідомлюючи, що завдає потерпілій ОСОБА_11 особливих фізичних страждань, перерізав тим же ножем шкіру на зап'ястях правої та лівої руки потерпілої, після чого надавив своєю ногою на місце перерізу, переламав кістки рук, відділив їх від верхніх кінцівок, після чого поклав їх поряд із тілом потерпілої ОСОБА_11 .
В результаті злочинних дій ОСОБА_9 потерпілій ОСОБА_11 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: 6 колото-різаних ран на задній поверхні тулуба праворуч з розсіченням міжреберних м'язів відповідно, кров у правій плевральній порожнині; колото-різана рана на черевній стінці праворуч, колото-різана рана на черевній стінці ліворуч, 2 колото-різані рани у лівій поперековій ділянці, 2 колото-різані рани (наскрізне поранення) на задній поверхні лівого плеча, 2 різані рани на зовнішній поверхні правого передпліччя у нижній третині; різана рана на передній поверхні шиї, розсічення хрящів гортані, судин різного калібру, клітковини хребта відповідно неї; 2 колото-різані рани (наскрізне поранення) на черевній стінці праворуч, 2 колото-різані рани на шиї праворуч та ліворуч, 2 різані рани на передній поверхні шиї праворуч, відділення кистей, крововиливи відповідно ранам.
Від спричинених ОСОБА_9 потерпілій множинних колото-різаних та різаних поранень різних анатомічних ділянок тіла з розвитком гострої крововтрати та розладів кровообігу у життєво-важливих органах, не більше ніж через декілька хвилин ОСОБА_11 померла на тому ж місці.
Після настання смерті ОСОБА_11 , ОСОБА_9 з місця вчинення злочину зник.
ОСОБА_9 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень заперечив повністю, та показав, що ОСОБА_11 він раніше не знав. 31 березня 2015 року близько 9-ї години ранку приїхав в м. Дніпро з метою придбання деяких продуктів додому та дисків з музикою. Близько 10-ї години він скупився в «Епіцентрі» і оскільки у нього залишились зайві кошти, він вирішив розважитись та знайшов в «Інтернеті» номер телефону загиблої. Він їй зателефонував і та назвала свою адресу. Він викликав таксі, марку пригадати не може, лише сірий колір, набрав потерпілу і та продиктувала водієві адресу. Після того, як він приїхав в приватний сектор, потерпіла вийшла та зустріла його. Це було десь о 10:00-10:30 год. Вони зайшли в будинок, де ОСОБА_11 подивилася його паспорт, він їй заплатив обумовлену суму 300 грн., яку вона винесла з кімнати, і у них відбувся статевий акт. Після цього ОСОБА_11 провела його до хвіртки і він десь об 11:00-11:30 год. пішов звідти. За хвірткою на вулиці він повернув ліворуч і потім праворуч, та вийшов на трасу. Від будинку до дороги він йшов біля 5 хвилин. По дорозі зателефонував матері. На трасі він спіймав маршрутку, якою доїхав до центра, там пересів на іншу маршрутку та поїхав на вул. Панікахи, а вже звідти в Солоне. Коли перебував на зупинці на вул. Панікахи, то зустрів жінку у якої працював та своїх друзів. Після виходу з будинку ОСОБА_11 він її більше не бачив, а коли його наступного дня до обіду затримали в Солонянському райвідділку поліції, він взагалі не розумів, що відбувається. Його з ОСОБА_12 везли в Дніпро автобусом і дорогою співробітники міліції здійснювали на нього фізичний тиск, глушили його та нанесли декілька ударів по голові. Він просив їх сказати, що відбувається, а ті сказали, що зараз приїдемо і він «візьме» на себе все, що вони скажуть. Він повторював, що не розуміє, що відбувається, але фізичний тиск ті не припиняли. Коли вони приїхали до АНД райвідділу, його підняли до начальника карного розшуку, який йому сказав, що якщо він не буду говорити все те, що вони йому скажуть, то він може звідси не вийти і з ним може щось статися. Після цього його завели до кімнати, посадили на стілець, на столі перед ним виклали папір, при цьому у нього за спиною стояла відеокамера, і йому сказали, щоб він читав. Його змусили читати текст. Він це прочитав, після чого його повели до кабінету слідчого. Коли його туди привели, слідча ОСОБА_13 надала йому надрукований текст і під тим самим фізичним тиском працівників міліції вони змусили його підписати. При цьому у нього не було жодного адвоката. Стояли працівники міліції і сказали, щоб він підписував, що він і зробив. Після чого його завели до іншого кабінету. Там сиділа жінка, як в подальшому з'ясувалося, його захисник. Її перші слова були про те, щоб він визнавав та брав на себе, інакше його приб'ють. Більше вона нічого не сказала. Спілкування як такого у нього з нею взагалі не було і він не розумів, хто це. Договір про надання правової допомоги з ОСОБА_14 він усвідомлено не підписував, можливо цей договір був наданий йому на підпис разом з іншими документами, котрі він під примусом підписував. Коли їхали на місце проведення слідчого експерименту, то співробітники міліції розповідали йому, що він повинен був говорити і що показувати. Під час слідчого експерименту він казав лише те, що йому до цього казали співробітники міліції, оскільки обставин вбивства ОСОБА_11 він не знав. Коли проводили слідчий експеримент і він щось сказав трохи не те, що говорили йому співробітники міліції, то після завершення слідчого експерименту вони вийшли і попрямували до автомобіля, а один із оперативних співробітників його вдарив та сказав: «Я ж тобі казав так говорити, а ти чому не так сказав?!». Після цього вони доїхали знову до кабінету слідчого. У нього зняли одяг, пару шкарпеток, кросівки білого кольору в яких він був, чоловічі труси, зробили зрізи з пальців рук і ніг, після чого його направили до СІЗО. Коли йому обирався запобіжний захід, на той момент адвокат ОСОБА_14 не укладала ніякого договору ні з ним ні з його батьками. Від батьків йому пізніше стало відомо, що ОСОБА_14 їм телефонувала і вимагала з них грошові кошти. З цього приводу вони зверталися до дисциплінарної комісії адвокатури і писали заяву. 31 березня 2015 року він був одягнений в кросівки, джинси світлого кольору, чорну куртку. ОСОБА_11 була одягнена в лосини та халат. Вилучена у нього вдома під час обшуку військова форма належить йому, він її купував. Стверджує, що ОСОБА_11 він не вбивав і ніяких тілесних ушкоджень їй не наносив. В будинку ОСОБА_11 ніж та гумові рукавички він ніде не бачив та не знаходив. Свідка, котрий стверджував що бачив, як він виходив від ОСОБА_11 , він також не бачив. До потерпілої він їхав з пустими руками і виходив також з пустими руками.
Попри заперечення, винуватість ОСОБА_9 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення повністю доведена сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 показала суду, що загибла ОСОБА_11 є її донькою. Вони мешкали разом за адресою: АДРЕСА_3 , але в різних житлових будинках. 31 березня 2015 року вона зранку близько 8 години відвезла онуку в дитячий садок, який розташований поруч, а потім звідти пішла в лікарню, після повернення з якої сиділа в будинку за столом біля вікна свого будинку. Вона бачила, як з будинку, де мешкала її донька, вийшла особа, в якій вона однозначно впізнає обвинуваченого ОСОБА_9 . Обвинувачений пройшов повз її будинок на вулицю, і вона добре бачила його обличчя. Він був в бейсболці, темних штанах і високих черевиках. Також він ніс щось схоже на сумку. Це було приблизно об 11-й - початку 12-ї години дня. До доньки іноді приходять друзі, тому стороння особа в дворі її не здивувала. Після цього десь до 16:30 год. в двір ніхто не заходив і не виходив. У вказаний час вона пішла на молитву на мікрорайон «Лівобережний». Коли вона була там, через деякий час їй подзвонила вихователька онуки і запитала, чому вони не забирають дитину. Оскільки онуку мала забирати донька, то вона почала хвилюватися. Коли з онукою повернулися додому, то першою в той житловий будинок, де жила дочка, зайшла дитина, яка одразу побігла у ванну кімнату, побачила там сокиру, відрубані руки, і почала зразу кричати: «Мама, мама!». Її донька лежала мертва у ванній кімнаті. Вся кімната була в крові. Вона одразу побігла до сусідів і розказала їм, що вбили її дитину. Після цього вона набралася сил і пішла знову до будинку, де побачила на столі рукавички в крові. Вони були вздуті, сухі. Після цього вона викликала поліцію. Обвинуваченого вдруге вона побачила на впізнанні і зразу впізнала його як такого, що виходив з будинку доньки.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що мешкає за адресою: АДРЕСА_4 . ОСОБА_9 раніше не знав і не бачив, а родину ОСОБА_16 знав як сусідів і з ними у нього були нормальні сусідські відносини. Останні проживають в будинку АДРЕСА_5 по цій же вулиці на відстані близько 80 метрі від його двору. 31 березня 2015 року він виходив на вулицю близько 11 години по роботі в машину, і коли вийшов, то йому здалося, що він почув сильний крик ОСОБА_17 . Він глянув в їх двір, але другого крику не почув, тому сів в машину і поїхав по роботі, я повернувся близько 12 години. Коли повернувся, то побачив обвинуваченого ОСОБА_9 , який виходив через хвіртку з двору ОСОБА_16 та повз його двір попрямував в бік вул. Донецьке шосе. Обвинувачений був одягнений в міліцейську чорну форму, чоботи «берці», бейсболу. Також в нього була сумка, через яку була перекинута кофта. Вони з обвинуваченим зустрілися очима і той його добре побачив. Він ще проводжав поглядом обвинуваченого і той, коли йшов, зупинявся і витягав із штанів, але що саме, він не роздивився. Той день він запам'ятав через те, що ввечері виявили труп ОСОБА_17 і було багато міліції. Щодо впізнання обвинуваченого за фотознімками показав, що йому подзвонили з міліції та запросили на вул. Красну, там де ОСОБА_18 ринок. Вони приїхали з дружиною, і їх на вході зустрів слідчий ОСОБА_19 . Він намагався провести їх всередину, але там сидів якийсь волонтер на вході і не впустив їх, тому що вони були в спортивному одязі. Тоді допит почався в холі. Слідчий запитав, чи зможе він впізнати людину по фотографії, після цього привів двох понятих і при них він показував йому фотографії, які, наскільки він пригадує, розклав на підвіконні. При понятих він пальцем вказав на фото обвинуваченого.
Під час допиту в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_20 , остання показала, що вона здійснювала досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні. Вона від чергового слідчого, який виїздив на місце події, отримала витяг з реєстру, протокол огляду з місця події, протокол огляду трупа і якісь первинні допити, які саме зараз пригадати не може. Вона проводила допит ОСОБА_9 , слідчий експеримент за його участі, допит потерпілої. Обставини винесення прокурором постанов про відібрання зразків у ОСОБА_9 пригадати не може. Коли вона проводила слідчі дії за участі ОСОБА_9 , видимих тілесних ушкоджень на ньому не було. Він їй не скаржився щодо застосування до нього фізичної сили з боку працівників поліції, а якби він скаржився, то вона б обов'язково це зафіксувала. В що він був одягнений, вона пригадати не може, але точно пригадує, що на ньому були кросівки, в яких він нібито був в момент вбивства, тому після слідчого експерименту їх вилучили в кабінеті. Слідчий експеримент проводився за участі ОСОБА_9 , адвоката, понятих, прокурора, експерта. Перебіг слідчого експерименту фіксувався на відеозапис. Хто саме запросив захисника обвинуваченому, вона не пам'ятає. Протокол слідчого експерименту був складений та підписаний в той же день. Їй не відомо, де саме був фізично затриманий ОСОБА_9 , вона в порядку 208 КПК України затримала його у себе в кабінеті. Його привели оперативні співробітники. Право на захист йому роз'яснювалося, була вручена відповідна пам'ятка. Наскільки вона пам'ятає, то договір із захисником у того був на один день, а оскільки на наступний день не було адвоката, то вона надіслала запит в центр безоплатної правової допомоги, щоб ті спрямували адвоката і вона могла далі з ОСОБА_9 працювати. Те що визначили адвоката ОСОБА_14 , то це сталося випадково. На експертизу були спрямовані шкарпетки та труси ОСОБА_9 , оскільки він казав, що ходив в будинку у шкарпетках та трусах, тому на них могла залишитися кров загиблої. Додатковий огляд телефону загиблої вона проводила через те, що під час його вилучення не було проведено дослідження останніх номерів, з якими контактувала вбита. З потерпілою вона проводила допит та впізнання ОСОБА_9 . Чи проводилась відеофіксація впізнання, вона пригадати не може. Чому у протоколі впізнання зазначено, що перебіг слідчої дії фіксувався спеціалістом ОСОБА_21 на відеозапис, а сам запис відсутній, як і підпис спеціаліста в протоколі, пояснити не може.
Слідчим міліції 31 березня 2015 року на підставі письмової заяви потерпілої ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 7) оглянуто місце події, під час якого було оглянуто труп та мобільний телефон загиблої.
Так, відповідно до протоколу огляду місця події від 31 березня 2015 року (т. 2 а.с. 18-27), в період часу з 22:05 год. до 00:50 год. слідчим міліції оглянуто житловий будинок АДРЕСА_6 . Ліворуч від входу до кімнати № 1 розташоване приміщення ванної кімнати, де на підлозі, паралельно ванній, головою до входу знаходиться труп жінки, поряд кисті рук, металевий ніж та сокира з дерев'яною ручкою. В ході проведення огляду місця події виявлено та вилучено: 1) зіскоб речовини бурого кольору з поверхні вхідних дверей до кімнати № 1 з внутрішньої сторони на загальній площі 240х320 мм. у вигляді плям, мазків, потьоків на відстані 8 см. від лівого краю дверей; 2) клавіша вимикача світла з нашаруванням речовини бурого кольору, яка знаходилась праворуч до вхідних дверей у домоволодіння; 3) хліб з нашаруванням речовини бурого кольору з підлоги кімнати № 1; 4) ремінець від халату, одягненому на трупі; 4) дві білі рукавички з полімерного матеріалу з нашаруванням речовини бурого кольору, які знаходились на столі в кімнаті № 1; 6) фрагмент полімерної рукавички з підлоги ванної кімнати з нашаруванням речовини бурого кольору; 7) ніж загальною довжиною 265 мм., довжина клинка 145 мм., з рукояткою світлого кольору з двома металевими кнопками, на клинку ножа вироблено маркування «Хортиця»; 8) сокира з дерев'яною ручкою з нашаруванням речовини бурого кольору; 9) рушник білого кольору з нашаруванням речовини бурого кольору з поверхні унітазу, розташованого в ванній кімнаті; 10) ковдра червоного кольору зі слідами речовини бурого кольору; 11) кольорова тканина із синім відтінком зі слідами речовини бурого кольору; 12) об'єкти схожі на волосся, вилучені з поверхні ліжка, розташованого в кімнаті № 2; 13) простирадло білого кольору; 14) скляний стакан та скляну чашку; 15) сміття в поліетиленовому пакеті з надписом «Брусничка», які знаходились в коридорі домоволодіння; 16) один слід низу взуття на фрагменті ДВП розміром близько 60х80 мм., виявлений в кімнаті № 1; 17) один слід низу взуття, виявлений з приміщення ванної кімнати на поверхні кахельної плитки. При обробці поверхні порошком «Малахіт» виявлено та вилучено: один слід п.р. розмірами 50х70 мм., виявлений з лутки вхідних дверей кімнати № 1, два сліди п.р. на 1 л.с. максимальними розмірами 60х48 мм. із зовнішньої поверхні правої лутки вхідних дверей до кімнати № 1, один слід долоні руки розмірами 63х49 мм., виявлений на зовнішній поверхні лутки вхідних дверей в кімнату № 1.
За протоколом огляду трупа (т. 2 а.с. 10-17), 31 березня 2015 року в період часу з 20:40 год. до 22:00 год. слідчим міліції за участі судово-медичного експерта в приміщенні ванної кімнати домоволодіння АДРЕСА_3 оглянуто труп ОСОБА_11 , одягнений в халат білого кольору з чорно-коричневими плямами. Верхні кінцівки трупа розігнуті у ліктьових суглобах, ліва нижня кінцівка зігнута в колінному суглобі та розташована з середини на зовні, права нижня кінцівка випрямлена в колінному суглобі, розташована в середину та прикрита простирадлом блакитно-синього кольору, тканина якого просякнута рідиною буро-червоного кольору, схожою на кров. Шкіра на внутрішніх та зовнішніх поверхнях правого колінного суглобу та нижньої третини правого стегна забруднена накладаннями чорного кольору у вигляді помарок на площі 1,5х2 см. та 1х6 см., без чітких контурів. Численні ділянки верхньої частини стегон у вигляді потьоків забруднені червоною речовиною, схожою на кров. Шкіряні покрови в області спини холодні. Трупні плями на задній та лівій бічній поверхні синьо-фіолетового кольору. На спині, з правого боку від хребта, на рівні від середньої третини грудного відділу до верхніх поперекових хребтів, розташовані 6 ушкоджень веретоподібної форми, орієнтованих косо вертикально, від верхнього хребта, з яких починається два потьоки буро-червоної речовини, схожої на кров та протікають у напрямку горизонтально з права на ліво. На лівій бічній поверхні тулубу та в проекції верхньої третини тазу, розташовані три ушкодження у вигляді ран невизначеної форми з відносно рівними та неосадненими краями. На передньо-черевній стінці, з права від пупка та в правій клубовій області розташовані дві рани з відносно рівними краями, з яких виступає жирова клітковина. Шкіра на передній поверхні черевної стінки забруднена плямами буро-червоного кольору, які схожі на кров. В середній третині поверхні шиї знаходиться рана невизначеної форми, в просвітку якої видніються пересічні хрящі з ушкодженням першого судинного пучка та пересічення міжхребцового переліку на рівні 4-5 хребців шийного відділу. Лінія розділення має вигляд нерівно-хвилеподібної форми з відносно рівними краями та численними зербинами по нижньому та верхньому краям. На слизовій оболонці нижньої губи з правого боку мається крововилив брудно-фіолетового кольору без чітких контурів. На підборідді знаходиться синець блідо-фіолетового кольору без чітких контурів, у верхній половині лівої вушної раковині знаходиться синець синюшно-фіолетового кольору без чітких контурів. Шкіряні покрови від лівого носового ходу вверх, до лобної частини, вкриті речовиною буро-червоного кольору, схожою на кров. Нижня третина обох кистей відкрита, кисті рук оголені та відсутні, м'які тканини відносно рівні, видимих крововиливів не виявлено. На відстані 50 см. від головного кінця трупа, на підлозі, знаходиться два фрагменти тіла у вигляді лівої та правої кистей з лінією відділення на рівні нижньої третини передпліччя. На шкірі відділених частин кистей та на передпліччях трупа маються переривчастого характеру синці буро-червоного кольору з ділянками у вигляді смуг стиснення.
Згідно протоколу огляду від 31 березня 2015 року (т. 2 а.с. 8-9), в період часу з 20:15 год. до 20:35 год. слідчим міліції оглянуто мобільний телефон марки «Samsung» чорного кольору з червоними вставками, imei1 НОМЕР_2 , який виявлений в кишені жіночої куртки, що знаходилась в кімнаті № 2 домоволодіння АДРЕСА_3 . Серед останніх абонентських номерів є номер НОМЕР_3 .
За протоколом огляду (т. 3 а.с. 199-202), 08 липня 2015 року в період часу з 15 год. 00 хв. по 15 год. 30 хв. слідчим міліції був оглянутий мобільний телефон марки «Самсунг GT-E2121B» чорного кольору із червоними вставками, з сім-картою оператора «Лайф» абонентського номеру НОМЕР_1 . Заходячи в меню «Вхідні», останніми дзвінками зазначений абонентський НОМЕР_4 , який позначений, як «Клієнт». Від даного абонента надійшло три вхідних дзвінка тривалістю: 00:39 хвилини; 00:53 хвилини та 01:26 хвилин.
Постановою слідчого (т. 3 а.с. 203) зазначений мобільний телефон «Самсунг» визнаний речовим доказом та переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_6 (т. 3 а.с. 204).
На підставі узвали суду (т. 1 а.с. 136) захисником ОСОБА_8 в межах тимчасового доступу у оператора мобільного зв'язку було отримано доступ до інформаціїу оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» про зв'язок абонента з мобільним номером НОМЕР_5 .
Згідно отриманої інформації (т. 1 а.с. 177, 179-182), вказаний абонентський номер 31 березня 2015 року отримав вхідні дзвінки від абонентського номеру НОМЕР_6 о 9:38, 9:44 і 10:22 год. та здійснював вихідний дзвінок на цей же номер о 10:17 год. Після 10:17 год. дзвінки з зазначеного телефону не здійснювалися.
На підставі ухвали слідчого судді (т. 3 а.с. 58) в межах тимчасового доступу була отримана технічна інформація у оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» про зв'язок абонента за номером НОМЕР_4 щодо надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, маршрутів передавання, в період з 30 березня 2015 року по 01 квітня 2015 року (т. 3 а.с. 59-62).
Відповідно до довідки щодо обробки та аналізу технічної інформації, за результатами отриманої інформації у оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» (т. 3 а.с. 65-67), та таких, що повністю з нею узгоджуються, результатів огляду предмету за відповідним протоколом від 19 січня 2018 року (т. 7 а.с. 209-225), абонентський номер НОМЕР_4 за вказаний період реєструвався в мобільному терміналі з ІМЕІ НОМЕР_7 . Зафіксовано щодо зазначеного абонентського номеру з'єднання з абонентським номером НОМЕР_1 :
-30 березня 2015 року о 09:04 год. через базову станцію за адресою: АДРЕСА_7 , вихідний дзвінок тривалістю 22 сек.;
-31 березня 2015 року о 09 год. 38 хв. через базову станцію за адресою: м. Дніпро, вул. Панікахи, 33 до вул. Тополинна, вихідний дзвінок тривалістю 1 хв. 27 сек.;
-31 березня 2015 року о 09 год. 44 хв. через базову станцію за адресою: м. Дніпро, вул. Панікахи, 33 до вул. Тополинна, вихідний дзвінок тривалістю 54 сек.;
-31 березня 2015 року о 10 год. 17 хв. вхідний дзвінок тривалістю 41 сек.;
-31 березня 2015 року о 10 год. 22 хв. через базову станцію за адресою: м. Дніпро, ТПК «Каскад», південно-східний напрямок, вихідний дзвінок тривалістю 40 сек.
Окрім цього, реєструвалися вихідні дзвінки з вказаного абонентського номеру:
-31 березня 2015 року об 11 год. 35 хв. в м. Дніпрі, поміж вул. Донецьке шосе і вул. Гуртова від пр. Мира до вул. Передової;
-31 березня 2015 року об 11 год. 45 хв. в м. Дніпрі, пр. Мира, західно-південна частина масиву Лівобережний-3.
Постановою слідчого СD-диск із технічною інформацією абонентського номера НОМЕР_4 визнано речовим доказом та долучено до матеріалів кримінального провадження (т. 3 а.с. 73).
За протоколом слідчого експерименту (т. 8 а.с. 22-28), 15 травня 2018 року ОСОБА_9 вказав шлях слідування від домоволодіння ОСОБА_11 до місця здійснення ним об 11 год. 35 хв. дзвінка, при цьому зазначену відстань ОСОБА_9 подолав за 10 хв. 28 сек.
Постановою слідчого (т. 3 а.с. 237) покривало з домоволодіння АДРЕСА_3 ; килимок з ванної кімнати з РБК; ремінь від халату з РБК; ковдра з РБК; дві пари трусів чорного кольору; мікрооб'єкти з долонь трупу; пакет «Брусничка» зі сміттям, хліб зі слідами РБК, простирадло з ліжка; рушник темного кольору з РБК, ніж з ванної кімнати; сокира з ванної кімнати; халат з РБК; слід низу взуття з РБК; скляна чашка; склянка; паперовий пакет із змивами з ніг ОСОБА_9 ; паперовий пакет зі змивами; паперовий пакет зі зрізами нігтьових пластин з обох кистей трупу; паперовий пакет з осадами та витяжками; паперовий пакет з зіскобом речовини бурого кольору; поліетиленовий пакет з вимикачем світла з плямою речовини бурого кольору; паперовий конверт зі зрізами нігтьових пластин з обох рук ОСОБА_9 ; паперовий пакет зі зрізами нігтьових пластин з обох ніг ОСОБА_9 ; фрагмент полімерної рукавички; паперовий пакет з мікрооб'єктами, схожими на волосся з простирадла; одна пара шкарпеток та труси ОСОБА_9 визнані речовими доказами та передані на відповідальне зберігання до камери схову АНД РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області (т. 3 а.с. 239).
Судом досліджено копію паспорту ОСОБА_11 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Дніпропетровську (т. 2 а.с. 49).
Згідно копії лікарського свідоцтва про смерть (т. 2 а.с. 84), ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до оцінених в сукупності акту судово-медичного дослідження № 784 від 30 квітня 2015 року (т. 2 а.с. 86-90) та висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_11 №784/161-Е від 30 квітня 2015 року (т. 2 а.с. 96-98), складених судово-медичним експертом ОСОБА_22 , основуючись на відомості з протоколу огляду трупа ОСОБА_11 , можна припустити, що смерть потерпілої могла настати у термін близько 6-9 годин до даного огляду. Смерть потерпілої настала внаслідок колото-різаних поранень шиї, тулуба та верхніх кінцівок з послідуючим розвитком крововтрати.
При експертизі трупа виявлено: 6 колото-різаних ран на задній поверхні тулуба праворуч з розсіченням міжреберних м'язів відповідно, кров у правій плевральній порожнині; колото-різана рана на черевній стінці праворуч, колото-різана рана на черевній стінці ліворуч, 2 колото-різані рани у лівій поперековій ділянці, 2 колото-різані рани (наскрізне поранення) на задній поверхні лівого плеча, 2 різані рани на зовнішній поверхні правого передпліччя у нижній третині; різана рана на передній поверхні шиї, розсічення хрящів гортані, судин різного калібру, клітковини хребта відповідно неї; 2 колото-різані рани (наскрізне поранення) на черевній стінці праворуч, 2 колото-різані рани на шиї праворуч та ліворуч, 2 різані рани на передній поверхні шиї праворуч, відділення кистей, крововиливи відповідно ранам. Вказані тілесні ушкодження причинені прижиттєво (основуючись на дані судово-гістологічного дослідження), незадовго до настання смерті, від дії предмету (предметів) з ріжучими властивостями, перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілої, стосовно до живих осіб, мають ознаки ТЯЖКИХ як ті, що призвели до настання смерті. 2 крововиливи у товщі м'яких покривних тканин голови у лобній ділянці ліворуч та праворуч з розповсюдженням на ліву скроневу ділянку, садна на передній поверхні шиї праворуч та правій лобній ділянці; синці у ділянці правого колінного суглобу, лівої клубової кістки, ліктьових суглобів, нижньої щелепи праворуч, на лівій вушній раковині. Вказані тілесні ушкодження причинені прижиттєво, за деякий час до настання смерті, від дії тупого твердого предмета (предметів) або при ударі об такий (такі), не перебувають у причинному зв'язку з настанням смерті потерпілої, стосовно до живих осіб, мають ознаки легкого ступеню тяжкості. При судово- медико-криміналістичному дослідженні шматка шкіри з шиї та шматка шкіри з задньої поверхні тулуба праворуч з трупа встановлено: 1. Пошкодження на шматку шкіри з шиї носить характер різаної рани, спричиненої предметом, який володіє ріжучими властивостями. 2. Пошкодження №№ 1-5 на шматку шкіри з задньої поверхні тулуба праворуч являються колото-різаними пошкодженнями, заподіяні плоским колючо-ріжучим предметом (предметами) з шириною клинка (клинків) на глибині занурення не більш як 10,4 мм, 6 мм, 6,6 мм, 9,3 мм та 10 мм, який мав гостре лезо та обух, товщиною біля 1,0 мм. При рентген-флюоресцентному дослідженні шматка шкіри з ділянок відділення з лівої та правої кистей з трупа встановлено: в пошкодженнях лівої і правої кистей виявлено вміст заліза та кремнію.
При судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа не виявлені: метиловий, етиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти. При судово-токсикологічному дослідженні нирки, печінки, стінки жовчного міхура, шлунку, тонкого кишковика зі вмістом з трупа не виявлено: похідні барбітурової кислоти, фенотіазину, 1,4-бенздіадепіну, піразолону, саліцилової кислоти, морфін, кодеїн, промедол, дімедрол, грамадол, ефедрин, ефедрон, амігриптилін.
При судово-імунологічному дослідженні мазків та тампонів з порожнини рота, з піхви, з задньопрохіднього отвору з труна встановлено: при мікроскопічному дослідженні препаратів в мазках з вмістом піхви знайдені одиночні головки сперматозоїдів. В мазку, виготовленому з тампона з вмістом піхви сперматозоїди не виявлені. При мікроскопічному дослідженні препаратів на тампоні і в мазках з вмістом ротової порожнини сперматозоїди не виявлені. При мікроскопічному дослідженні препаратів на тампоні і в мазках з вмістом задньопрохідного отвору сперматозоїди не виявлені. Тілесних ушкоджень у ділянці рота, статевих губ та задньопрохідного отвору не виявлено.
Згідно висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи № 113 від 09 червня 2017 року (т. 6 а.с. 227-244), поява, розвиток та прояви трупних явищ залежить від навколишнього середовища, в якому знаходиться труп (повітря, земля, вода), температури повітря, його вологості, характеру місця знаходження трупу, швидкості руху повітря, наявності одягу, в якому знаходився труп, віку та статі, товщини підшкірно жирового шару, причини та темпу смерті, травм, які супроводжуються крововтратою, тощо.
При визначенні терміну настання смерті експертом, який проводив судово-медичну експертизу трупу ОСОБА_11 , приймалися до уваги данні ступеню вираженності трупних явищ, визначених при огляд трупу на місці виявлення, а саме 31 березня 2015 року в 21 годину 26 хвилин, коли шкіряні покрови на дотик були теплі в області спини, в пахових областях, на іншому протязі - холодні. Трупне заклякнення добре було виражено в усіх звичайно досліджуючи групах м'язів, руйнувалося помірним зусиллям. Трупні плями мали блідо-фіолетовий колір, при неодноразовому дозованому натисканні на них з зусиллям 2 кг/см, по 3 секунди зникали та відновлювали свій колір через 60-80 секунд, ознаки гниття були не виражені».
Згідно даних первинної судово-медичної документації, у потерпілої мали місце наступні тілесні ушкодження:
- 6 колото-різаних ран на задній поверхні тулуба праворуч з розсіченням міжреберних м'язів відповідно, кров у правій плевральній порожнині; колото-різана рана на черевній стінці праворуч, колото-різана рана на черевній стінці ліворуч, 2 колото-різані рани у лівій поперековій ділянці, 2 колото-різані рани (наскрізне поранення) на задній поверхні лівого плеча, 2 різані рани на зовнішній поверхні правого передпліччя у нижній третині; різана рана на передній поверхні шиї, розсічення хрящів гортані, судин різного калібру, клітковини хребта відповідно неї; 2 колото-різані рани (наскрізне поранення) на черевній стінці праворуч, 2 колото-різані рани на шиї праворуч та ліворуч, 2 різані рани на передній поверхні шиї праворуч, відділення кистей, крововиливи відповідно ранам;
- 2 крововиливи у товщі м'яких покривних тканин голови у лобній ділянці ліворуч та праворуч з розповсюдженням на ліву скроневу ділянку, садна на передній поверхні шиї праворуч та правій лобній ділянці; синці у ділянці правого колінного суглобу, лівої клубової кістки, ліктьових суглобів, нижньої щелепи праворуч, на лівій вушній раковині.
Смерть настала від крововтрати, яка розвинулася в результаті різаних ран шиї з пошкодженнями судин шиї різного калібру, хрящів гортані, м'яких тканин хребта, на тлі численних різаних та колото-різаних ран тулубу з проникненням в праву плевральну порожнину, а також верхніх кінцівок.
Вважають необхідним відмітити, що трупні явища по терміну їх прояв діляться на ранні та пізні.
Ранні трупні явища розвиваються на протязі першої доби після смерті, до яких відносяться:
- трупне охолодження;
- трупне заклякнення;
- трупні плями;
- трупне підсихання.
По даним протоколу огляду трупу на місці його знаходження, згідно вище викладеного, мали місце ранні трупні явища, а саме: охолодження тіла, яке починається одночасно з припинення дихання та серцебиття. При чому, в перші хвилини після смерті температура тіла залишається на одному рівні, а потім, яка правило, починає зменшуватися. Приблизно через 45-60 хвилин після настання смерті температура тіла зменшується, в середньому з коливаннями на 1 градус за одну годину.
У даному випадку температура тіла при огляді трупу не вимірювалася, а визначалася тільки на дотик - шкіряні покрови теплі в області спини, в пахових областях, на іншому протязі - холодні. На трупі був одягнутий тільки халат із синтетичної тканини.
Комісія експертів вважає необхідним відмітити, що шкіряні покрови залишаються теплими в пахових областях, в середньому, на протязі 6-8 годин.
Ознак трупного підсихання ні при огляді трупу потерпілої на місці його знаходження 31 березня 2015 року, а також при проведенні судово-медичного дослідження трупу 01 квітня 2015 року, не відмічено.
В розвитку трупного заклякнення можливо відмітити три основні стадії:
Перша стадія - початок трупного заклякнення, яке проявляється через 1-3 години після смерті та до 4-6 годин захоплює всі м'язи.
Друга стадія - стадія вираженого заклякнення в проміжок від 4-6 до 24-48 годин після смерті.
Третя стадія - початок руйнування трупного заклякнення.
Згідно даних огляду трупу ОСОБА_11 на місці його огляду 31 березня 2015 року, трупне заклякнення було добре виражено у всіх досліджуваних м'язах, руйнувалося з незначним зусиллям.
По даним вираженності трупного задубіння (заклякнення) можливо визначити, що з моменту настання смерті ОСОБА_11 до огляду трупу на місці знаходження, пройшло не менше, ніж 8-9 годин.
Термін формування трупних плям дозволяє відмітити наступні стадії:
-перша стадія натеку (гіпостазу), яка проявляється в стисканні та накопичуванні крові в нижче розташованих ділянках тіла трупу. В цій стадії кров майже не змінює свої властивості та знаходиться в судинах. Поява трупних плям спостерігається в проміжку часу між 30 хвилин до 2 годин після настання смерті.
Через 3-6 годин трупні плями можуть збільшуватися в розмірах та інтенсивності, в залежності від причини смерті та умов, в яких знаходиться труп. В цій стадії при натисканні на трупні плями вони зникають, так як, кров з судин шкіри витісняється, а після припинення тиску на пляму, кров швидко повертається в судини і колір трупних плям відновлюється.
-друга стадія - стадія просочування (стаза дифузії та трупного набряку) триває, від 8-10 годин після настання смерті та продовжується до двох діб.
В цій стадії при натисканні на трупні плями, вони бліднуть та повільно відновлює свій колір через деякий час.
-третя стадія (імбібіції), яка виникає внаслідок зміни судинної стінки, через яку кров поступає в оточуючі тканини. В цій стадії трупні плями при натисканні на них свій колір не змінюють.
Комісія експертів вважає необхідним відмітити, що чіткої межі між терміном появи трупних явищ та їх розвитком, нема, так як одна стадія розвитку трупних явищ повільно переходить в іншу.
Враховуючи умови, в яких був виявлений труп, приймаючи до уваги причину смерті (гостру крововтрату) можливо лише відмітити, що трупні явища при подібних умовах проявляються пізніше, а термін їх формування та прояв більш повільний.
В даному випадку, експертною комісією при визначенні терміну настання смерті можуть прийматися до уваги тільки ті данні, які відображені в протоколі огляду трупу, з урахуванням умов, в яких знаходився труп, а також причини смерті.
Смерть потерпілої ОСОБА_11 настала через невеликий проміжок часу після спричинення їй пошкоджень у вигляді великих різаних ран шиї з пошкодженням судин різного калібру (в тому числі і великого), а саме, не більше, ніж через декілька хвилин, що підтверджується характером цих пошкоджень та морфологічними змінами пошкоджень, виявлених при судово-гістологічному дослідженні: крововиливи (без лейкоцитарної реакції) в області ран, в тому числі і ран шиї.
Враховуючі вище зазначене (причину смерті, умови, в яких знаходився труп, ступень вираженності трупних явищ, виявлених при огляду трупу на місці події), приймаючи до уваги термін охолодження трупу, появи трупних плям та заклякнення після настання смерті, вважаємо, що смерть ОСОБА_11 настала, не менше ніж за 8-10 годин до моменту огляду її трупу на місці виявлення, що не виключає можливість настання смерті і в 11 годин 31 березня 2015 року.
Згідно висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи № 332/18 від 14 лютого 2019 року (т. 9 а.с. 4-23), як можна заключити з наданих матеріалів та результатів проведеної експертизи гістологічного архівного матеріалу, смерть гр. ОСОБА_11 , 1986р.н. настала внаслідок множинних колото-різаних та різаних поранень різних анатомічних ділянок тіла з розвитком гострої крововтрати та розладів кровообігу у життєво-важливих органах. В протоколі огляду трупа на місці виявлення (том № 2, арк. 10-27), зафіксовані наступні прояви достовірних ознак смерті, а саме: "Шкірні покриви теплі в області спини, в пахвових областях, на іншому протязі на дотик холодні. Трупне заклякання добре виражене в усіх звичайно досліджуваних групах м'язів, руйнується з помірним фізичним зусиллям. Трупні плями блідо-фіолетового кольору, розташовані на задній та лівій бічній поверхні тулуба, при неодноразовому дозованому натисканні на них з зусиллям 2кг на см.кв. по 3" зникають і відновлюють свій колір через 60-80 секунд (31 березня 2015 р. в 21 годину 26'). Ознаки гниття не виражені". Описаний стан достовірних ознак смерті, за даними спеціальної судово-медичної літератури може мати місце: щодо трупного охолодження (зважаючи на відсутність даних щодо температури зовнішнього середовища, результатів інструментального визначення ректальної температури), зокрема-збереження тепла на дотик в ділянці живота, пахових областей, промежини - в середньому до 6-8 годин з моменту настання смерті; щодо стану трупного заклякнення (яке добре виражене в усіх звичайно досліджуваних групах м'язів, руйнується з помірним фізичним зусиллям під час первинного огляду трупа та залишається добре вираженим в усіх досліджуваних групах м'язів під час розтину 1 квітня 2015р. в 11 годин 05') - останнє може зберігатись до 24-48 годин з моменту настання смерті. За даними спеціальної судово-медичної літератури . динаміка змін трупних плям (зокрема-термін відновлення, зафіксований в "Протоколі") при смерті від гострої крововтрати може спостерігатись при давності настання смерті 8-10 годин до моменту дослідження останніх. Динаміка змін трупних плям під час розтину трупа 1 квітня 2015р. в 11 годин 05' ("синьовато-фіолетового кольору, розташовані нерівномірно по задній поверхні тулуба і стегон, при натисканні на них-бліднуть та відновлюють своє забарвлення через 20- 25 хвилин") може спостерігатись при давності настання смерті до 24-х годин від зазначеного терміну. Отже, за наданими матеріалами, з врахуванням викладеного вище, ймовірність настання смерті гр. ОСОБА_11 31 березня 2015р. в 11 годин не може бути виключеною.
За протоколом пред'явлення особи для впізнання (т. 2 а.с. 53-54), 01 квітня 2015 року, ОСОБА_6 , за обличчям, очами та бейсболці впізнала ОСОБА_9 , як особу яку вона бачила 31 березня 2015 року близько 13:00-13:30 год. за місцем свого мешкання, а саме по АДРЕСА_3 .
На підставі постанови прокурора (т. 2 а.с. 188), 10 квітня 2015 року у ОСОБА_9 відібрані зразки крові (т. 2 а.с. 189).
Згідно висновку судово-імунологічної експертизи № 192к від 14 квітня 2015 року (т. 2 а.с. 194), кров ОСОБА_9 належить до групи АВ, за ізосерологічною системою АВ0.
За висновком судової експертизи холодної зброї № 32/03-241 від 18 червня 2015 року (т. 3 а.с. 131-136), надані на дослідження ніж та сокира, вилучені 31 березня 2015 року за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Чернігівська б. 62, являються кухонним ножем, виготовленим заводським способом та теслярською сокирою, визначити спосіб виготовлення якої не надається можливим. Об'єкти мають господарсько-побутове призначення і до категорії холодної зброї не належать.
Відповідно до висновку судово-цитологічної експертизи № 374 від 10 травня 2015 року (т. 2 а.с. 215-219), на ножі та сокирі, що були надані на дослідження, встановлена наявність крові, клітини епітеліальної, м'язової тканин та визначений білок людини. Статева належність крові на ножі (об'єкти №№ 1,2) та сокирі (об'єкти №№ 3,4,6,7) не визначена через недостатню кількість її формених елементів. При серологічному дослідженні в слідах крові виявлений антиген-Н ізосерологічної системи АВ0. При цитологічному дослідженні клітин на клинку ножа (об'єкт № 1) та на металевій частині сокири (об'єкт № 3) У-хроматин не виявлений, що не виключає можливості походження їх від особи жіночої генетичної статі. Однак, категорично стверджувати це не представляється можливим, оскільки Х-хроматин в ядрах клітин, який характерний особі жіночої генетичної статі, не визначений. При серологічному дослідженні клітин виявлений антиген Н ізосерологіної системи АВ0. Статева та групова належність клітин на рукоятці ножа (об'єкт № 2) та на металевій частині сокири (об'єкта № 4) не визначена через недостатню кількість придатних для дослідження ядер клітин та через не виявлення антигенів А, В, Н ізосерологічної системи АВ0. Враховуючи вищевказані результати дослідження, можна припустити, що клітини на клинку ножа (об'єкт № 1) та на металевій частині сокири (об'єкт № 3) могли походити від особи жіночої генетичної статі, а кров на ножі (об'єкти №№ 1, 2) та сокирі (об'єкти №№ 3,4,6,7) могли походити від особи, груповій властивості кров якої характерний виявлений антиген-Н. Такою особою по даному кримінальному провадженню є потерпіла ОСОБА_11 , беручи до уваги її групову характеристику крові.
Згідно висновку медико-криміналістичної експертизи № 556-МК від 04 червня 2015 року (т. 3 а.с. 92-98), пошкодження на шматку шкіри з шиї та на шматку шкіри із задньої поверхні тулуба праворуч від потерпілої ОСОБА_11 могли бути заподіяні як клинком наданого на експертизу ножа, так і іншим, зі схожими конструктивними особливостями.
Відповідно до висновку судової трасологічної експертизи № 32/02-212 від 09 червня 2015 року (т. 3 а.с. 107-109), на внутрішній частині лівого рукава халата ОСОБА_11 виявлене одне наскрізне ушкодження цілісності тканини розмірами 24х2 мм., яке могло бути утворене клинком ножа, наданим на дослідження.
За висновком додаткової судово-медичної експертизи № 784/259-Е від 16 червня 2015 року (т. 3 а.с. 121-122), основуючись на характері ран та кісток у ділянках відділень кистей, дані ушкодження причинені предметом (предметами) ріжучими властивостями, котрим міг бути ніж чи сокира.
Згідно висновку судової імунологічної експертизи № 503 від 23 квітня 2015 року (т. 2 а.с. 226-228), в зіскобі з поверхні дверей (об'єкт № 1), на клавіші вмикача світла (об'єкти №№ 2,3), доставлених на дослідження, виявлена кров людини. При серологічному дослідженні слідів крові об'єктів №№ 1,2,3, в них виявлених антиген-Н, за ізосерологічною системою АВ0. Антиген-Н характеризує групу крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В. Враховуючи групову приналежність крові ОСОБА_11 і ОСОБА_9 , а також результати серологічного дослідження слідів крові об'єктів №№ 1,2,3, ці сліди належать особі (особам) з групою крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, можливо потерпілій ОСОБА_11 , груповій характеристиці крові якої властивий антиген Н. Ці сліди не можуть належати ОСОБА_9 , груповій характеристиці крові якого властиві антигени А, В, Н.
Відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи № 502 від 23 квітня 2015 року (т. 2 а.с. 245-248), на фрагменті гумової рукавички, в об'єктах №№1-3, доставленому на дослідження, виявлена кров людини без домішку поту; на одній гумовій рукавичці, в об'єктах №№4-11, на другій гумовій рукавичці, в об'єктах №№ 12-18, доставлених на дослідження, виявлена кров людини з домішкою поту. При серологічному дослідженні слідів крові в об'єктах №№ 1-3 виявлений антиген Н за ізосерологічною системою АВ0, який характеризує групу крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В. В слідах крові і поту об'єктів №№ 4-18 виявлені антигени А,В,Н за ізосерологічною системою АВ0. Антигени А,В,Н характеризують групу крові АВ з супутнім антигеном Н. Враховуючи групову приналежність крові підозрюваного ОСОБА_9 і результати серологічного дослідження слідів крові і поту на двох гумових рукавичках (об'єкти №№ 4-18), ці сліди можливо належать особі (особам) з групою крові АВ з супутнім антигеном Н, виділенням якого (яких) властиві антигени А,В,Н, можливо підозрюваному ОСОБА_9 , виділенням якого властиві антигени А,В,Н. Крім того, в цих слідах можливе змішання поту осіб з групами крові А з ізогемаглютиніном анти-В і супутнім антигеном Н, В з ізогемаглютиніном анти-А і супутнім антигеном Н, 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В і АВ з супутнім антигеном Н, в цьому випадку можливий тільки домішок поту ОСОБА_9 . Враховуючи групову приналежність крові потерпілої ОСОБА_11 і результати серологічного дослідження слідів крові на фрагменті рукавички (об'єкти №№1-3), ці сліди належать особі (особам) з групою крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, можливо потерпілій ОСОБА_11 , груповій характеристиці крові якої властивий антиген Н. Враховуючи результати серологічного дослідження слідів крові на двох рукавичках (об'єкти №4-18), ці сліди можливо належать особі (особам) з групою крові АВ з супутнім антигеном Н, крім того, в цих слідах можливе змішання крові осіб з групами А з ізогемаглютиніном анти-В і супутнім антигеном Н,В з ізогемаглютиніном анти-А і супутнім антигеном Н,0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В і АВ з супутнім антигеном Н, в цьому випадку в слідах крові об'єктів №№ 4-18 можливий тільки домішок крові потерпілої ОСОБА_11 . Крім того, оскільки виявлений антиген-Н властивий самій потерпілій, він може походити за рахунок її крові, антигени А і В, які не властиві крові потерпілої, можуть походити за рахунок потожирових виділень особи (осіб) з групою крові АВ з супутнім антигеном-Н, в цьому випадку сліди крові в об'єктах №№ 4-18 можливо належать потерпілій ОСОБА_11 , груповій характеристиці крові якої властивий антиген-Н, а сліди поту можливо належать підозрюваному ОСОБА_9 , виділенням якого властиві антигени А, В, Н.
За протоколом обшуку від 16 червня 2015 року (т. 3 а.с. 163-172), який проводився на підставі ухвали слідчого судді (т. 3 а.с. 162) за місцем фактичного проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 , було проведено обшук, під час якого виявлено та вилучено: системний блок «ASUS CHASSIS»; флеш носій чорного кольору; одну пару чорних «берців» без шнурків; штани від комплекту спеціального типу чорного кольору; штани спеціального типу чорного кольору; кофту спеціального типу чорного кольору; кофту спеціального типу чорного кольору; чоловічій ремінь чорного кольору; спортивну сумку чорно-зеленого кольору; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_9 .
Постановою слідчого (т. 4 а.с. 1) дві чорні кофти спец.типу, двоє чорних штанів спец.типу, пара чорних «берців», ремінь, чорна сумка, визнані речовими доказами та передані на відповідальне зберігання до камери схову СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області (т. 4 а.с. 2).
Згідно висновку додаткової судової трасологічної експертизи № 32/02-240 від 18 червня 2015 року (т. 3 а.с. 179-185), слід низу взуття на поверхні деревоволокнистої плити, вилученої 31 березня 2015 року в ході огляду місяця події за адресою: АДРЕСА_3 , міг бути залишений низом взуття на ліву ногу, яке вилучено під час проведення обшуку домоволодіння АДРЕСА_2 , за місцем мешкання ОСОБА_9 . Відповісти на питання в категоричній формі не є можливим, так як сліди відобразились у вигляді накладення одного сліду на інший, а також у них відсутні чіткі контури кордонів елементів слідів, їх форми, точні розмірні і якісні характеристики, що не дозволяє виявити будь-які характерні особливості в будові елементів слідів, а саме, що утворилися в процесі виготовлення взуття, експлуатації або з'явилися умовою слідоутворення.
Відповідно до протоколу огляду (т. 3 а.с. 193-197), 23 червня 2015 року в період часу з 10 год. 10 хв. по 12 год. 15 хв. слідчим міліції був оглянутий паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_9 ; флеш носій чорного кольору з аудіо та відео файлами; системний блок «ASUS», в якому знаходився жорсткий диск, розділений на локальний диск «С» та локальний диск «D», при відкритті яких встановлено, що на локальному диску «D» маються папки з аудіо та відео файлами, фото файлами різного характеру. В ході огляду робочого столу встановлені папки з файлами та фотозображень порнографічного характеру та фотозображень оголених дівчат, на деяких фото яких зазначені номера мобільних телефонів. При відкритті інтернет-браузера «Опера» встановлена велика кількість закладок сайтів порнографічного та еротичного характеру, а також встановлено, що користувач даного комп'ютеру, в період з 29 березня 2015 року по 30 березня 2015 року активно заходив на веб-сторінки з оголошеннями про надання послуг інтимного характеру.
Судом досліджено копію постанови адміністративної комісії Виконкому Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради від 03 грудня 2014 року (т. 4 а.с. 22), якою ОСОБА_11 притягнута до адміністративної відповідальності за заняття проституцією.
За висновком комісійної стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 122 від 21 травня 2015 року (т. 3 а.с. 14-17), ОСОБА_9 в період інкримінованого йому діяння хронічними або душевними захворюваннями, недоумством, тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності або іншим хворобливим порушенням психічної діяльності не страждав. За своїм психічним станом в період інкримінованого йому діяння він міг віддавати собі звіт у своїх діях (бездіяльності) і керувати ними. В даний час ОСОБА_9 хронічними або душевними захворюваннями, тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності також не страждає. Виявляє змішаний дисоціативний (конверсійний) розлад. За своїм психічним станом в даний час також може віддавати собі звіт у своїх діях (бездіяльності) і керувати ними. Застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру не потребує.
Надаючи оцінку дослідженим доказам, суд керується вимогами ст. 94 КПК України, за якими суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінюючи досліджені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності суд враховує, що висновок судово-медичної експертизи № 784 від 30 квітня 2015 року в частині визначення часу смерті ОСОБА_11 суперечить висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи № 113 від 09 червня 2017 року та висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи № 332/18 від 14 лютого 2019 року.
Усуваючи розбіжності, суд виходить з того, що обидві повторні комісійні судово-медичні експертизи були призначені у зв'язку з необхідністю безсумнівного встановлення часу смерті потерпілої, визначеної ухвалою суду апеляційної інстанції, якою справу повернуто на новий судовий розгляд.
Судово-медичний експерт ОСОБА_23 під час допиту в судовому засіданні підтвердила здійснені висновки повторної комісійної судово-медичної експертизи № 113 від 09 червня 2017 року.
Висновки обох повторних комісійних судово-медичних експертиз повністю узгоджується між собою. Вказані висновки складені з дотриманням вимог статей 101, 102 КПК України, комісіями кваліфікованих лікарів - судово-медичних експертів, які попереджалися про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України.
Заперечення сторони захисту щодо вказаних висновків є їх власною довільною оцінкою, яка не містить ґрунтовних зауважень до висновків, за яких висновки можна було б поставити під сумнів, і за таких обставин відповідні заперечення сторони захисту судом відхиляються.
На підставі викладеного, суд надає перевагу висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи № 113 від 09 червня 2017 року та висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи № 332/18 від 14 лютого 2019 року і відхиляє в цій частині висновок судово-медичної експертизи № 784 від 30 квітня 2015 року.
Суд також враховує, що досліджений судом протокол пред'явлення особи для впізнання (т. 2 а.с. 53-54), під час якого ОСОБА_6 впізнала ОСОБА_9 , містить зазначення того, що під час слідчої дії застосовувалася відеокамера «Кенон», фіксація за допомогою якої здійснювалася спеціалістом сектору № 2 ОСОБА_21 , при тому, що протокол ОСОБА_21 не підписаний і відеозапис до протоколу не доданий.
Під час допиту слідчий ОСОБА_20 не змогла дати пояснення з приводу зазначеного факту.
Суд виходить з того, що за ч. 1 ст. 107 КПК України, рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов'язковим.
У відповідності до вимог ч. 6 ст. 107 КПК України, незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів лише у випадках, якщо воно є обов'язковим.
З досліджених судом доказів не вбачається, щоб хтось з учасників пред'явлення особи для впізнання заявляв клопотання про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів і за наведених умов здійснення такої фіксації на підставі приписів ч. 1 ст. 107 КПК України не було обов'язковим. Отже, відсутність відеозапису слідчої дії - пред'явлення особи для впізнання, за ч. 6 ст. 107 КПК України не тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів.
Відповідний протокол пред'явлення особи для впізнання складений повноваженою особою, містить необхідні реквізити, передбачені КПК України, підписаний слідчим, потерпілою, понятими та ОСОБА_9 .
Більше того, потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердила сам факт та результати вказаної слідчої дії і однозначно стверджує, що саме ОСОБА_9 є тією особою, котра виходила з їх двору в день вбивства її доньки.
З огляду на викладене, зазначені судом недоліки не є підставою для визнання судом вказаного протоколу пред'явлення особи для впізнання недопустимим доказом або його відхилення.
Посилання сторони захисту на порушення права ОСОБА_9 на захист під час пред'явлення його для впізнання ОСОБА_6 судом відхиляються з наступних підстав.
За приписами ч. 1 ст. 52 КПК України, участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.
Згідно ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
У відповідності до ч. 1 ст. 208 КПК України, уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:
1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;
2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;
3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.
Станом на час пред'явлення ОСОБА_6 для впізнання ОСОБА_9 , останньому підозра пред'явлена не була, що узгоджується з приписами ч. 3 ст. 276 КПК України, оскільки на той час в розпорядженні органу досудового розслідування не було достатніх доказів для підозри саме ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення.
ОСОБА_9 не був особою, яку застали під час вчинення злочину і він не мав сукупності очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події, які б вказували на те, що саме він щойно вчинив вбивство ОСОБА_11 .
Підстави для затримання ОСОБА_9 в порядку ст. 208 КПК України, тобто набуття ним статусу підозрюваного і обов'язкової участі з цього моменту захисника, виникли саме після впізнання його ОСОБА_6 .
З огляду на викладене, участь захисника у проведенні вказаної слідчої дії не була обов'язковою, а доводи сторони захисту ґрунтуються на власному довільному тлумаченні приписів процесуального законодавства.
Надаючи оцінку показам потерпілої ОСОБА_6 і свідка ОСОБА_15 , суд враховує, що Європейський Суд з прав людини у справі «Жогло проти України» (п. 38) зазначив, що усі докази зазвичай мають бути представлені у відкритому слуханні справи в присутності обвинуваченого для забезпечення можливості надати аргументи іншій стороні. Існують винятки з цього правила, але вони не повинні порушувати права захисту. Як загальне правило, пункти 1 та 3 статті 6 вимагають надання підсудному відповідної та належної можливості заперечити, а також ставити запитання свідкові обвинувачення, - або під час давання показань, або на пізнішому етапі (див. «Люді проти Швейцарії» (Ludi v. Switzerland), рішення від 15 червня 1992 року). Обвинувачення не повинно ґрунтуватись виключно чи вирішальною мірою на тих показаннях, які сторона захисту не могла оскаржити (див., mutatis mutandis, «Дурсон проти Нідерландів» (Doorson v. theNetherlands), рішення від 26 березня 1996 року).
Під час судового розгляду, сторона захисту жодним доказом не спростувала покази потерпілої ОСОБА_6 і свідка ОСОБА_15 , які вона вважає безпідставними, хоча під час судових засідань їм така можливість надавалась.
Суд виходить з того, що ОСОБА_6 і ОСОБА_15 давали покази вільно, послідовно та деталізовано, їх покази в цілому узгоджуються з рештою досліджених судом доказів. Підстави для обмови ОСОБА_9 потерпілою та свідком під час судового розгляду не встановлені. З огляду на викладене, суд не вбачає підстав ставити покази ОСОБА_6 і ОСОБА_15 під сумнів.
Посилання сторони захисту на те, що покази ОСОБА_6 і ОСОБА_15 є відмінними від тих, які вони надавали на стадії досудового розслідування, судом відхиляються, оскільки основною засадою кримінального провадження є безпосередність дослідження показань (ст. 23 КПК України), за змістом якої показання учасників кримінального провадження суд отримує усно і може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
За ч. 5 ст. 225 КПК України, з метою перевірки правдивості показань свідка, потерпілого та з'ясування розбіжностей можуть бути оголошені при допиті свідка під час судового розгляду лише показання, надані на стадії досудового розслідування в судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 225 КПК України.
Ані ОСОБА_6 , ані ОСОБА_15 на стадії досудового розслідування в порядку ч. 1 ст. 225 КПК України не допитувалися і суд не може надавати оцінку показам, викладеним у протоколах їх допитів на стадії досудового розслідування, оскільки відповідні протоколи для суду не є джерелом доказів.
У якості доказу винуватості ОСОБА_9 прокурором надано протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16 червня 2015 року (т. 3 а.с. 149-151), за яким свідок ОСОБА_15 за рисами обличчя та зачіскою впізнав ОСОБА_9 , як особу, яка 31 березня 2015 року виходила з території домоволодіння АДРЕСА_3 .
Надаючи оцінку запереченням сторони захисту щодо вказаного протоколу, суд враховує, що за приписами ч.ч. 6, 7 ст. 228 КПК України, за необхідності впізнання може провадитися за фотознімками. Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох.
Зі змісту протоколу вбачається, що слідча дія проводилася у кабінеті № 130 СУ ГУМВС, а фотознімки, які пред'являлися ОСОБА_15 для впізнання, роздруковані безпосередньо на бланку протоколу.
При цьому, свідок ОСОБА_15 показав, що фотознімки розкладалися слідчим, тобто не були роздруковані безпосередньо на бланку протоколу, а саме впізнання проводилося в холі підрозділу поліції, оскільки свідка не пропустили до кабінету слідчого.
За наведених обставин, суд відхиляє зазначений протокол слідчої дії та усуває його з кримінального провадження, оскільки слідча дія проведена з такими порушеннями вимог ч. 7 ст. 228 КПК України, які унеможливлюють здійснення судом висновку про те, що надруковані в бланку протоколу фотознімки є саме тими, які надавалися ОСОБА_15 для впізнання, а зазначене у протоколі місце проведення слідчої дії не відповідає дійсності.
Суд також враховує посилання сторони захисту на те, що під час дослідження трафіку телефону потерпілої було встановлено, що останнім номером, який їй дзвонив, був номер обвинуваченого, що викликає сумніви, оскільки не зрозуміло, куди поділися відомості про телефонний дзвінок з номера НОМЕР_3 , який знайшов своє відображення в протоколі огляду мобільного телефону потерпілої.
Надаючи оцінку вказаним запереченням, суд враховує, що за протоколом огляду від 31 березня 2015 року (т. 2 а.с. 8-9) під час огляду належного ОСОБА_11 мобільного телефону встановлено (дослівно), що «серед останніх абонентських номерів НОМЕР_3 ».
При цьому, протокол огляду не містить відомостей про зв'язок з вказаним абонентським номером (вхідні чи вихідні дзвінки) та той факт, чи здійснювалося взагалі з'єднання з вказаним абонентським номером 31 березня 2015 року.
Таким чином, посилання сторони захисту на «телефонний дзвінок з номера НОМЕР_3 » є довільним тлумаченням змісту протоколу, яке суперечить його буквальному змісту.
Разом з цим, надані оператором мобільного зв'язку і досліджені судом відомості про з'єднання абонентських номерів ОСОБА_11 і ОСОБА_9 , які надавалися окремо по кожному номеру (т. 1 а.с. 179-182, т. 3 а.с. 65-67) повністю збігаються між собою, узгоджуються з результатами огляду мобільного телефону ОСОБА_11 слідчим 08 липня 2015 року (т. 3 а.с. 199-202) і у суду відсутні підстави ставити їх під сумнів.
Суд також враховує, що під час судово-імунологічної експертизи № 505 від 23 квітня 2015 року (т. 2 а.с. 204-207) досліджувалися труси та шкарпетки. За результатами експертного дослідження, на «носку» на ліву ногу (об'єкт № 4), виявлена кров людини. На трусах (об'єкт № 3), на парі шкарпеток (об'єкти №№ 5-11), на кросівках (об'єкти №№ 12-18), кров не виявлена. При серологічному дослідженні крові (об'єкт № 4), в ньому виявлений антиген Н, за ізосерологічною системою АВ0. Антиген Н характеризує групу крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В. Враховуючи групову приналежність крові потерпілої ОСОБА_11 , а також результати серологічного дослідження крові об'єкта № 4 на шкарпетці, цей слід належить особі (особам) з групою крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, можливо потерпілій ОСОБА_11 , груповій характеристиці крові якої властивий антиген Н.
З постанови слідчого міліції від 01 квітня 2015 року про призначення вказаної судово-імунологічної експертизи (т. 2 а.с. 200) вбачається, що надані на експертне дослідження труси та шкарпетки були вилучені у ОСОБА_9 01 квітня 2015 року. Разом з тим, надані суду матеріали кримінального провадження не містять будь-яких процесуальних документів, щодо витребування, отримання або вилучення зазначених речей.
Більше того, з протоколу затримання ОСОБА_9 в порядку ст. 208 КПК України (т. 2 а.с. 62-64) вбачається, що під час обшуку затриманого нічого не виявлено і не вилучено.
Згідно ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
За ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 2 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
За приписами ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
З огляду на викладене, досліджені судом шкарпетки, труси і результати їх експертного дослідження на підставі приписів ч. 4 ст. 17, ч. 1 ст. 86, ч. 2 ст. 92, ч. 2 ст. 93 КПК України не можуть бути визнані судом допустимими доказами, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що зазначені шкарпетки і труси отримані у порядку, встановленому КПК України.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо неефективного захисту обвинуваченого на стадії досудового розслідування адвокатом ОСОБА_14 , суд виходить з того, що статтею 59 Конституції України передбачено право кожного на професійну правничу допомогу.
01 квітня 2015 року постановою слідчого міліції (т. 2 а.с. 58) захисником ОСОБА_9 було залучено адвоката ОСОБА_14 , яка надала договір про надання правової допомоги, укладений 01 квітня 2015 року з ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 57) та відповідний ордер (т. 2 а.с. 56).
В той же день ОСОБА_9 було затримано в порядку ст. 208 КПК України (т. 2 а.с. 62-64) і за його участі та участі захисника ОСОБА_14 проведено слідчий експеримент (т. 2 а.с. 77-81).
02 квітня 2015 року слідчим міліції винесена постанова про доручення Дніпропетровському обласному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначити адвоката для здійснення захисту ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 59) і 02 квітня 2015 року зазначеним центром з НБВПП видане доручення адвокату ОСОБА_14 на здійснення захисту ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 60).
Після цього, 02 квітня 2015 року слідчим винесена постанова про залучення ОСОБА_14 до участі в розгляді справи в якості захисника ОСОБА_9 за призначенням.
При цьому, покази свідка ОСОБА_20 про те, що договір із захисником у ОСОБА_9 був на один день, а оскільки у нього на наступний день не було адвоката, то вона надіслала запит в центр безоплатної правової допомоги, щоб вони спрямували адвоката і вона могла далі з ним працювати, суперечить змісту відповідного договору між ОСОБА_9 і ОСОБА_14 , за яким договір діє з 01 квітня 2015 року до 31 грудня 2015 року.
06 квітня 2015 року батько обвинуваченого уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_8 (т. 2 а.с. 123-125) і 08 квітня 2015 року зазначений адвокат була допущена до участі у розгляді справи у якості захисника (т. 2 а.с. 126).
При цьому, процесуальне рішення про заміну захисника не приймалося, однак за матеріалами кримінального провадження після 08 квітня 2015 року ОСОБА_14 участі у кримінальному провадженні у якості захисника ОСОБА_9 не приймала.
Закріплений ч. 2 ст. 20 КПК України обов'язок слідчого, прокурора, слідчого судді, суду забезпечити підозрюваному, обвинуваченому право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника передбачає не тільки вжиття ними заходів щодо реалізації вільного вибору захисника та відмову від нього або його зміну, організації побачення з ним до першого допиту, призначення захисника за рахунок держави у передбачених законом випадках, але й обов'язок відповідного реагування на факти, які відверто вказують на некомпетентність та неефективність захисту. За наявності таких фактів, якщо вони знаходять своє відображення у процесуальних документах, відсутність адекватної реакції з боку посадових осіб органів досудового слідства, дізнання, прокуратури або суду на них є порушенням п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому вживати заходів щодо припинення порушення права обвинуваченого на ефективний захист зазначені посадові особи повинні як за клопотанням обвинуваченого (наприклад, про заміну захисника в зв'язку з його некомпетентністю), так і з власної ініціативи.
У справі «Czekalla v. Portugal» ЄСПЛ вперше визнав обов'язок держави вживати заходів, необхідних для забезпечення обвинуваченому права на кваліфікований захист, у тому числі і у випадках призначення захисника.
У справі «Пелладоа проти Нідерландів» ЄСПЛ зазначив, що «кожна людина, обвинувачена в кримінальному правопорушенні, має право на захист адвокатом», але «для забезпечення практичної здійсненності та ефективності цього права, щоб воно не залишалось чисто теоретичним, його здійснення не повинно залежати від виконання невиправданих формальних умов: саме суди повинні забезпечити, щоб судовий розгляд був справедливим, і, відповідно, щоб адвокату, який бере участь у розгляді з очевидною метою захисту обвинуваченого за його відсутності, була надана можливість захищати його».
У рішеннях в справах «Яременко проти України», «Шабельник проти України», «Кромбах проти Франції» ЄСПЛ відзначив, що хоча право кожної особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, на ефективний захист адвоката, офіційно призначеного в разі такої необхідності, не є абсолютним, воно становить одну з головних засад справедливого судового розгляду.
Велику увагу ЄСПЛ приділяє визначенню різниці між захистом де-юре і де-факто. Зокрема, Суд підкреслює, що пункт «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає не просто «призначення» захисника, який би виступав від імені обвинуваченого, а того, щоб право на юридичну допомогу здійснювалось практично та ефективно, щоб забезпечити достатній захист («Артіко проти Італії», «Імбріоша проти Швейцарії», «Дауд проти Португалії»). Оцінити, чи було дане юридичне представництво практичним та ефективним, можна лише на основі конкретних обставин справи, розглядаючи процес в цілому («Куліковський проти Польщі»). Для цього необхідно збалансовано підходити до таких моментів, як обов'язки і незалежність адвоката та зобов'язання компетентних державних органів. У всіх випадках, коли інтереси правосуддя вимагають призначення адвоката, обвинувачений має право на допомогу юриста, досвід та компетентність якого відповідають характеру правопорушення, щоб він міг надати ефективну правову допомогу.
ЄСПЛ вважає, що хоча ведення захисту по суті є справою обвинуваченого та його адвоката, національні суди не повинні пасивно спостерігати за випадками неефективного юридичного представництва («Санніно проти Італії», «Кускані проти Сполученого Королівства»). Суд відзначає, що держава не може нести відповідальність за кожну помилку адвоката, призначеного з метою надання юридичної допомоги, і що з незалежності правового співтовариства від держави випливає, що здійснення захисту - це в основному питання взаємовідносин між обвинуваченим та його захисником, незалежно від того, чи призначається захисник в межах надання правової допомоги чи оплачується приватним чином. ЄСПЛ вважає, що згідно з п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод втручання компетентних державних органів вимагається лише в тих випадках, коли факт незабезпечення адвокатом ефективного представництва є очевидним або будь-яким чином переконливо доведений до їх відома («Камасинський проти Австрії», «Лагерблом проти Швеції»). Якщо того вимагають обставини справи, суду слід дослідити, в якій мірі адвокат виконує свої обов'язки («Дауд проти Португалії»). Компетентні національні органи зобов'язані втручатись не лише у випадку «очевидної» нездатності призначеного для надання правової допомоги адвоката забезпечити ефективне представництво обвинуваченого, але також якщо вони в достатній мірі обізнані про це будь-яким іншим чином («Санніно проти Італії», «Камасинський проти Австрії», «Дауд проти Португалії»).
Порушення права на захист в Україні неодноразово констатувалося ЄСПЛ у справах, де захисник формально був призначений, проте не здійснював ефективний захист. Так, в рішенні у справі «Яременко проти України» Суд вказав, що той факт, що кожен із двох інших захисників, які представляли заявника, бачив його лише один раз і тільки під час допиту і що до допиту ніхто з них із заявником не бачився, найімовірніше свідчить про символічний характер їхніх послуг. Тим самим Судом було встановлено порушення п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції.
Суду надана копія рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області № 246/ДПР-15 від 02 серпня 2015 року (т. 1 а.с. 199), яким до адвоката ОСОБА_14 застосоване дисциплінарне стягнення за те, що при наданні правової допомоги ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_14 діяла пасивно, не провела конфіденційне побачення з клієнтом, жодних клопотань під час проведення першочергових слідчих дій в інтересах свого підзахисного не заявляла, не оскаржувала в апеляційному порядку ухвалу суду про обрання підзахисному міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, дисциплінарною палатою встановлено, що 01 квітня 2015 року ОСОБА_14 прибула до СВ АНД РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області для участі в якості захисника ОСОБА_9 на запрошення співробітників органу досудового слідства, оскільки ні сам підозрюваний, ні його батьки не звертались до адвоката ОСОБА_14 за наданням правової допомоги.
Будь-які докази, які б спростовували фактичні обставини, встановлені під час дисциплінарного провадження кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Дніпропетровської області, суду не надані.
Сукупність зазначених обставин поза всяким розумним сумнівом доводить, що на початковому етапі досудового розслідування до вступу в кримінальне провадження захисника ОСОБА_8 , ОСОБА_9 хоча і користувався правовою допомогою захисника, однак така допомога носила символічний характер і не була кваліфікованою, ефективною правничою допомогою, тобто мало місце порушення права ОСОБА_9 на захист.
В цей період, 01 квітня 2015 року за участі ОСОБА_9 в присутності захисника ОСОБА_14 було проведено слідчий експеримент, під час якого останній показав житловий будинок АДРЕСА_6 , куди його привела ОСОБА_11 , кімнату, в якій він вступив з останньою в статеві зносини, місце, де він почав наносити ОСОБА_11 тілесні ушкодження, місце, де він взяв ніж зі столу, послідовність та місця нанесення ударів ножем ОСОБА_11 , спосіб нанесення різаних поранень в області шиї а також механізм відділення кистей від тіла потерпілої.
Допитані судом у якості свідків ОСОБА_24 і ОСОБА_25 показали суду, що залучалися понятими під час проведення зазначеного слідчого експерименту. Підтвердили сам факт, перебіг та результати цієї слідчої дії.
Перебіг слідчої дії також був зафіксований на відеозапис (т. 2 а.с. 82) і постановою слідчого від 30 червня 2015 року (т. 2 а.с. 83), СD-диск із відповідним відеозаписом визнано речовим доказом та долучено до матеріалів кримінального провадження.
Під час перегляду в судовому засіданні встановлена відповідність відеозапису фактичних обставин, зафіксованих у відповідному протоколі.
У відповідності до висновку додаткової судово-медичної експертизи №784/171-Е від 30 квітня 2015 року (т. 2 а.с. 105-106), тілесні ушкодження ОСОБА_11 на шиї у вигляді різаної рани на передній її поверхні, колото-різаних ран на тулубі, відділення кистей могли бути причинені за умов, вказаних ОСОБА_9 під час вказаного слідчого експерименту.
За ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК України, суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння … порушення права особи на захист.
З огляду на викладене, на підставі ч. 2 ст. 86, ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 87, ч. 1 ст. 89 КПК України, зазначені докази (протокол слідчого експерименту, відповідний СD-диск на який фіксувався його перебіг, покази свідків ОСОБА_24 і ОСОБА_25 , покази свідка ОСОБА_20 в частині що стосується результатів слідчого експерименту, висновок додаткової судово-медичної експертизи) визнаються недопустимим доказами та усуваються судом із кримінального провадження як отримані з порушенням права на захист та похідні від них.
Також стороною обвинувачення надані та досліджені судом наступні докази:
На підставі постанови прокурора (т. 2 а.с. 127, 129), 01 квітня 2015 року у ОСОБА_9 були відібрані нігтьові зрізи з обох ніг (т. 2 а.с. 128) та нігтьові зрізи з обох рук (т. 2 а.с. 130).
За висновком судово-імунологічної експертизи № 375 від 05 травня 2015 року, в піднігтьовому вмісті обох рук та ніг ОСОБА_9 наявність крові не встановлена, виявлені клітини поверхневого шару епідермісу, які непридатні для цитологічного дослідження (т. 2 а.с. 137).
На підставі постанови прокурора (т. 2 а.с. 151), 10 квітня 2015 року у ОСОБА_9 відібрані відбитки пальців та долонь рук (т. 2 а.с. 152, 153).
За висновком дактилоскопічної експертизи № 61/01-108 від 01 квітня 2015 року (т. 2 а.с. 159-170), два сліди пальців рук (розмірами 25х14 мм, 25х13 мм) відкопійовані на одну липку стрічку з розмірами 60х48 мм, один слід пальця руки (розмірами 25х10 мм), відкопійований на одну липку стрічку з розмірами сторін 68х48 мм, один слід долоні руки (розмірами 42х32 мм), від копійований на одну липку стрічку з розмірами сторін 63х49 мм, виявлений та вилучений 31 березня 2015 року в ході огляду місця події по вул. Чернігівській, 62 в м. Дніпропетровську, придатний для ідентифікації особи. Зазначені сліди пальців рук та долоні залишені не ОСОБА_11 , а іншою особою (особами).
Згідно висновку дактилоскопічної експертизи № 61/01-117 від 14 квітня 2015 року (т. 2 а.с. 177-185), вищезазначені три сліди пальців рук і один слід долоні руки залишені не ОСОБА_9 , а іншою особою (особами).
На підставі постанови прокурора (т. 2 а.с. 197), 01 квітня 2015 року у ОСОБА_9 відібрані змиви з обох ніг (т. 2 а.с. 198).
Згідно висновку судово-імунологічної експертизи № 505 від 23 квітня 2015 року (т. 2 а.с. 204-207), в змивах з ніг ОСОБА_9 (об'єкти №№ 1, 2), кров не виявлена.
За протоколом огляду предмету (т. 2 а.с. 110), за яким в період з 20:30 год. до 20:55 год. 01 квітня 2014 року (дата згідно змісту протоколу) в приміщенні СВ Амур-Нижньодніпровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області була оглянута добровільно надана ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 109), одна пара кросівок білого кольору, належних останньому, і в які він, за його твердженням, був взутий під час вбивства ОСОБА_11 , на яких були наявні плями крові і які останній замив. За результатами огляду кросівки були вилучені (том № 2 а.с. 110).
У відповідності до висновку судово-імунологічної експертизи № 505 від 23 квітня 2015 року (т. 2 а.с. 204-207), на кросівках (об'єкти №№ 12-18) кров не виявлена.
За висновком трасологічної експертизи № 32/02-209 від 09 червня 2015 року (т. 3 а.с. 80-84), слід низу взуття на фрагменті деревоволокнистої плити, виявлений та вилучений 31 березня 2015 року в ході огляду місця події за адресою: м. Дніпро, вул. Чернігівська, 62, придатний для ототожнення низу взуття, яке його залишило, по груповій приналежності. Питання про ідентифікацію конкретного взуття, яким залишений слід, може бути вирішене лише при наданні не експертизу ідентифікованого об'єкта, якими міг бути залишений. Наданий слід низу взуття на фрагменті деревоволокнистої плити, залишений не взуттям, наданим на дослідження , вилученим у ОСОБА_9 , а іншим взуттям.
Згідно висновку судово-цитологічної експертизи № 373 від 05 травня 2015 року (т. 2 а.с. 145-148), в піднігтьовому вмісті обох рук трупа ОСОБА_11 встановлена наявність крові людини. В піднігтьовому вмісті правої руки потерпілої ОСОБА_11 знайдені клітини середнього шару епідермісу та виявлений білок людини. При цитологічному дослідженні в піднігтьовому вмісті правої руки трупа ОСОБА_11 крові та клітин У-хроматин не виявлений, що не виключає можливість походження їх від особи жіночої генетичної статі, однак, категорично стверджувати це, не представляється можливим, оскільки статевоспецифічні метки в ядрах нейтрофілоцитів та в ядрах клітин не знайдено. При серологічному дослідженні крові та клітин в піднігтьовому вмісті правої руки потерпілої виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВО. При серологічному дослідженні крові в піднігтьовому вмісті лівої руки потерпілої виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВ0. Враховуючи вищевказані результати дослідження, можна припустити, що кров та клітини в піднігтьовому вмісті правої руки трупа ОСОБА_11 могли походити від особи жіночої генетичної статі, а кров в піднігтьовому вмісті лівої руки потерпілої від особи, груповій властивості крові якої характерний виявлений антиген Н. Такою особою по даному кримінальному провадженню являється потерпіла ОСОБА_11 , беручи до уваги її групову характеристику крові.
У відповідності до висновку судової імунологічної експертизи № 504 від 21 квітня 2015 року (т. 2 а.с. 236), на скляній чашці і склянці, доставлених на дослідження, сліди потожирової речовини і слини не виявлені.
За висновком експертизи волокон та волокнистих метіалів № 70/13-943 від 27 квітня 2015 року (т. 2 а.с. 256-259), на двох представлених на дослідження фрагментах світлої дактилоскопічної плівки, з долонь трупа ОСОБА_11 , виявлені одиничні текстильні волокна з ознаками хімічних і вовни. Виявлені одиничні текстильні волокна придатні для ідентифікації на рівні родової (групової) належності, у разі надання зразків для порівняння. Крім того, на фрагментах дактоплівки виявлені мікрооб'єкти з ознаками волосся тварини (людини) коричневого кольору, які являються об'єктами дослідження експертизи волосся.
Згідно висновку судово-імунологічної експертизи № 1013 від 10 липня 2015 року (т. 3 а.с. 211-213), на сумці, на ременю, на парі черевик, які в постанові слідчого зазначені як «берці», кров не виявлена.
У відповідності до висновку судово-імунологічної експертизи № 1012 від 10 липня 2015 року (т. 3 а.с. 222-224), на двох штанах, доставлених на дослідження, кров не виявлена.
За висновком судово-імунологічної експертизи № 1011 від 10 липня 2015 року (т. 3 а.с. 233-234), на двох кофтах, доставлених на дослідження, кров не виявлена.
Перелічені докази ані підтверджують, ані спростовують обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що невинуватість ОСОБА_9 доводить те, що за переліченими доказами:
- в піднігтьовому вмісті обох рук та ніг ОСОБА_9 , в змивах з ніг ОСОБА_9 , на кросівках, на сумці, на ремені, на парі черевик - «берців», на двох штанах, на двох кофтах, вилучених у ОСОБА_9 кров не виявлена, оскільки обвинувачений мав достатньо часу знищити сліди крові;
- сліди пальців рук та слід долоні руки, виявлені та вилучені під час огляду місця події залишені не ОСОБА_11 і не ОСОБА_9 , а іншою особою, оскільки через спосіб життя, який вела ОСОБА_11 , ці сліди могли будити залишені будь-якою особою, а у суду відсутні підстави для висновку про те, що ці сліди були залишені в день вбивства ОСОБА_11 ;
- слід низу взуття на фрагменті деревоволокнистої плити, виявлений та вилучений під час огляду місця події залишений не кросівками, вилученими у ОСОБА_9 , оскільки оцінені в сукупності покази потерпілої ОСОБА_6 , свідка ОСОБА_15 та висновок додаткової судової трасологічної експертизи № 32/02-240 від 18 червня 2015 року доводять, що на час вбивства ОСОБА_11 обвинувачений був взутий у черевики, які в матеріалах кримінального провадження позначені як «берці»;
- кров людини, встановлена в піднігтьовому вмісті правої руки трупа ОСОБА_11 могла походити від особи жіночої генетичної статі, оскільки за висновком судово-цитологічної експертизи № 373 від 05 травня 2015 року кров в піднігтьовому вмісті правої руки трупа ОСОБА_11 могла походити від потерпілої ОСОБА_11 ;
- кров, виявлена в зіскобі з поверхні дверей, на клавіші вмикача світла не може належати ОСОБА_9 , оскільки за висновком судової імунологічної експертизи № 503 від 23 квітня 2015 року зазначена кров може походити від потерпілої ОСОБА_11 .
При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що сторона захисту такі докази оцінює і тлумачать на свій лад, вибірково, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.
Доводи сторони захисту щодо порушення прав обвинуваченого через несвоєчасне, в порушення вимог ст. 111 КПК України, повідомлення органом досудового розслідування ОСОБА_9 про призначення експертиз, через що він був позбавлений можливості під час проведення зазначених процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, суд відхиляє, оскільки такі фактичні обставини не є підставою для визнання результатів відповідних експертиз недопустимими доказами, а сторона захисту не була позбавлена можливості висловити свої зауваження щодо висновків судових експертиз в судовому засіданні, в тому числі, з можливістю заявлення клопотань про призначення додаткових чи повторних експертиз.
Надаючи оцінку доводам ОСОБА_9 щодо застосування щодо нього катувань з боку співробітників міліції, внаслідок яких на початковій стадії слідства він був вимушений оговорити себе, суд виходить з того, що стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), беззастережно забороняє катування та нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження або покарання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що коли особа висуває небезпідставну скаргу про погане поводження щодо нього або неї зі сторони правоохоронних органів або інших представників держави, яке було незаконним та таким, що порушує ст. 3 Конвенції, це положення за своїм змістом вимагає проведення ефективного офіційного розслідування, здатного привести до встановлення та покарання винних у цьому осіб («Вергельський проти України», 2009 р., п. 97; «Яременко проти України», 2008 р., п. 57; «Олександр Смирнов проти України», 2010 р., п. 56).
Наведені положення Конвенції та практика Європейського суду, що відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються при розгляді справ як джерело права, судом не були враховані.
За наданим суду витягом з кримінального провадження (т. 1 а.с. 183), 17 листопада 2015 року до ЄРДР під № 42015040000000915 внесено відомості про кримінальне правопорушення за фактом застосування до ОСОБА_9 працівниками міліції недозволених методів впливу.
17 лютого 2016 року постановою слідчого прокуратури зазначене кримінальне провадження було закрите (т. 5 а.с. 12-14). Обґрунтування постанови зводиться до того, що в ході досудового розслідування не встановлено факту нанесення тілесних ушкоджень, а дії ОСОБА_9 спрямовані на уникнення покарання за скоєний злочин, тому кримінальне провадження підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
Оцінюючи з точки зору ефективності проведеного розслідування зазначену постанову слідчого прокуратури, суд виходить з того, що висновки слідчого прокуратури щодо безпідставності відповідних тверджень ОСОБА_9 узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи № 1713е від 15 квітня 2015 року (т. 2 а.с. 117), за яким будь-яких тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 в області голови, обличчя, тулубу та кінцівок оглядом не виявлено (т. 2 а.с. 117).
Згідно довідки медичної частини Дніпропетровського слідчого ізолятору, ОСОБА_9 прибув до ДСІЗО 03 квітня 2015 року. Станом на 18 червня 2015 року ОСОБА_9 за медичною допомогою до працівників медичної частини не звертався.
Відповідно до інформації, наданої СВ Амур-Нижньодніпровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області (т. 1 а.с. 115), ОСОБА_9 був доставлений до відділку поліції о 17 год. 30 хв. 01 квітня 2015 року.
За таких умов, скарга ОСОБА_9 про неналежне поводження щодо нього зі сторони правоохоронних органів не може бути розцінена судом як небезпідставна, оскільки у останнього не зафіксовані будь-які тілесні ушкодження, які б він міг отримати в той час, коли був під контролем держави, і належних та допустимих доказів вчинення з боку правоохоронних органів щодо ОСОБА_9 катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження, суду не надано, а доводи сторони захисту про те, що наявність у ОСОБА_9 , вегето-судинної дистонії є наслідком катування з боку співробітників поліції, є вочевидь надуманими.
Окрім цього, судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_9 не покладено жодного доказу, який міг би бути отриманий внаслідок катувань, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження, оскільки відповідні протоколи слідчих дій, під час яких ОСОБА_9 підтверджував факт вчинення ним злочину, вже визнані судом недопустимим доказом через порушення права останнього на захист.
Решта досліджених судом доказів, покладених судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_9 , визнаються судом належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Надаючи оцінку сукупності досліджених доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд виходить з того, що учасниками судового розгляду не оспорюються сам факт та місце вбивства ОСОБА_11 .
Оцінені в сукупності:
- довідка щодо обробки та аналізу технічної інформації, за результатами отриманої інформації у оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» (т. 3 а.с. 65-67) та протокол огляду предмету від 19 січня 2018 року (т. 7 а.с. 209-225), за якими абонентський номер НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_9 , з'єднувався останній раз з абонентським номером НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_11 31 березня 2015 року о 10 год. 22 хв. Після цього зареєстрований вихідний дзвінок з абонентського номеру обвинуваченого 31 березня 2015 року об 11 год. 35 хв. в м. Дніпрі поміж вул. Донецьке шосе і вул. Гуртова від пр. Мира до вул. Передової;
- результати огляду 08 липня 2015 року телефону ОСОБА_11 , за якими останніми вхідними дзвінками є дзвінки абонентського номеру НОМЕР_4 , який позначений, як «Клієнт» та належить ОСОБА_9 ;
- покази ОСОБА_9 про те, що останній раз він дзвонив ОСОБА_11 вже на її вулиці, оскільки не міг знайти будинок і та вийшла на вулицю його зустріти; під час перебування у ОСОБА_11 він нікому не дзвонив, а після того, як він вийшов від ОСОБА_11 то близько 5 хвилин йшов до шосе і при цьому дзвонив матері;
доводять, що в проміжок часу не раніше 10 год. 22 хв. та не пізніше 11 год. 35 хв. ОСОБА_26 знаходився в житловому будинку ОСОБА_11 .
Останній зазначену обставину не заперечує, зазначивши, що зайшов до ОСОБА_11 близько 10:00-10:30 год., а вийшов від неї десь об 11:00-11:30 год.
Наведене узгоджується і з показами потерпілої ОСОБА_6 , за якими вона бачила ОСОБА_9 , коли той виходив з її двору, приблизно об 11-й - початку 12-ї години дня.
Суд враховує, що за показами свідка ОСОБА_15 , він бачив ОСОБА_9 , який вийшов з двору ОСОБА_11 та повз його двір попрямував в бік вул. Донецьке шосе близько 12 години дня. Однак, як встановлено судом, ОСОБА_9 вийшов з домоволодіння АДРЕСА_4 не пізніше 11 год. 35 хв.. Той факт, що свідок незначно помиляється щодо зазначеного часу, висновків суду не спростовує оскільки покази свідка в частині часу не є категоричними і останній зазначає такий час з застосуванням прийменника «близько».
Незначна відмінність у показах зазначених осіб щодо часу, коли вони бачили ОСОБА_9 (в тому числі і вказаного потерпілою під час пред'явлення останнього для впізнання), пояснюється особливостями сприйняття та запам'ятовування інформації, узгоджується з тим, що час вказаними особами зазначався як приблизний і ця обставина висновків суду не спростовує.
Суд виходить з того, що безсумнівно встановити точний час смерті ОСОБА_11 неможливо з огляду на гостру крововтрату, при якій термін формування та прояву трупних явищ є більш повільним, що підтверджується належним чином детально обґрунтованим висновком комісійної судово-медичної експертизи № 113 від 09 червня 2017 року та висновком повторної комісійної судово-медичної експертизи № 332/18 від 14 лютого 2019 року.
При цьому, за висновками комісій експертів, смерть потерпілої ОСОБА_11 настала через невеликий проміжок часу після спричинення їй пошкоджень у вигляді великих різаних ран шиї з пошкодженням судин різного калібру (в тому числі і великого), а саме, не більше, ніж через декілька хвилин. Смерть ОСОБА_11 настала, не менше ніж за 8-10 годин до моменту огляду її трупу на місці виявлення, що не виключає можливість настання смерті і в 11 годин 31 березня 2015 року.
Зазначені висновки узгоджується з дослідженими судом:
- показами ОСОБА_9 про те, що на той час, коли він прийшов до ОСОБА_11 вона була живою;
- результатами огляду місця події 31 березня 2015 року (т. 2 а.с. 18-27), під час якого були виявлені та вилучені, в тому числі, дві білі рукавички з полімерного матеріалу з нашаруванням речовини бурого кольору, які знаходились на столі в кімнаті № 1 та один слід низу взуття, виявлений з приміщення ванної кімнати на поверхні кахельної плитки;
- показами потерпілої ОСОБА_6 про те, що вона після повернення з онукою додому виявила на столі в житловому будинку своєї доньки забруднені в речовину, схожу на кров, рукавички;
- висновком судово-імунологічної експертизи № 502 від 23 квітня 2015 року (т. 2 а.с. 245-248), за яким на одній гумовій рукавичці, в об'єктах №№ 4-11, на другій гумовій рукавичці, в об'єктах №№ 12-18, доставлених на дослідження, виявлена кров людини з домішкою поту. Сліди крові в об'єктах №№ 4-18 можливо належать потерпілій ОСОБА_11 , груповій характеристиці крові якої властивий антиген-Н, а сліди поту можливо належать підозрюваному ОСОБА_9 , виділенням якого властиві антигени А,В,Н;
- результатами обшуку від 16 червня 2015 року (т. 3 а.с. 163-172), під час якого за місцем проживання ОСОБА_9 відшукані та вилучені одна пара чорних чобіт - «берців», без шнурків; штани від комплекту спеціального типу чорного кольору; штани спеціального типу чорного кольору; кофта спеціального типу чорного кольору; кофта спеціального типу чорного кольору; чоловічій ремінь чорного кольору;
- показами потерпілої ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_9 на той час, коли виходив з її двору, був в темних штанах і високих черевиках;
- показати свідка ОСОБА_15 , за якими ОСОБА_9 на той час коли виходив в двору ОСОБА_16 і проходив повз нього був одягнений в чорну міліцейську форму і чоботи - «берці»;
- висновком додаткової судової трасологічної експертизи № 32/02-240 від 18 червня 2015 року (т. 3 а.с. 179-185), за яким слід низу взуття на поверхні деревоволокнистої плити, вилученої 31 березня 2015 року в ході огляду місяця події за адресою: АДРЕСА_3 , міг бути залишений низом взуття на ліву ногу, яке вилучено під час проведення обшуку домоволодіння АДРЕСА_2 , за місцем мешкання ОСОБА_9 ;
які в своїй сукупності та взаємозв'язку поза всяким сумнівом доводять, що ОСОБА_11 померла саме в той час, коли ОСОБА_9 був у неї вдома, тобто 31 березня 2015 року не раніше 10 год. 22 хв. та до 11 год. 35 хв.
Ці ж самі докази у своїй сукупності та взаємозв'язку поза всяким сумнівом достатньо доводять, що саме ОСОБА_9 своїми діями спричинив смерть ОСОБА_11 .
В той же час, попри відповідне твердження сторони захисту, зазначені докази не доводять алібі ОСОБА_9 , оскільки, як встановлено дослідженою судом сукупністю вищенаведених доказів, смерть ОСОБА_11 була спричинена до 11 год. 35 хв. 31 березня 2015 року, а не пізніше, як намагається довести сторона захисту.
Суд враховує, що за результатами проведеного 15 травня 2018 року слідчого експерименту (т. 8 а.с. 22-28), ОСОБА_9 відстань від домоволодіння ОСОБА_11 до місця здійснення ним об 11 год. 35 хв. дзвінка, подолав за 10 хв. 28 сек. При цьому, за твердженням ОСОБА_9 , під час слідування від домоволодіння ОСОБА_11 до місця здійснення дзвінка він зупинявся і до 10 хв. спілкувався з двома жінками з приводу того, як проїхати до центру.
Суд має підстави поставити останнє твердження обвинуваченого під сумнів, оскільки під час допиту в судовому засіданні останній зазначив, що відстань від домоволодіння ОСОБА_11 до траси він подолав за проміжок часу близько 5 хвилин.
З огляду на викладене, встановлений під час слідчого експерименту проміжок часу слідування ОСОБА_9 від домоволодіння ОСОБА_11 до місця здійснення ним об 11 год. 35 хв. дзвінка не підтверджує алібі обвинуваченого, оскільки не виключає можливість настання смерті ОСОБА_11 приблизно об 11 годині.
Співставляючи висунуте ОСОБА_9 обвинувачення з дослідженими судом доказами та встановленими на їх підставі фактичними обставинами, суд враховує, що за обвинувальним актом ОСОБА_9 обвинувачується, в тому числі, у вчиненні злочинів, передбачених:
-ч. 4 ст. 187 КК України - розбійний напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень;
-п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 , вчинене з корисливих мотивів.
Зокрема, за викладом фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважав доведеними, 31 березня 2015 року приблизно об 11 годині у ОСОБА_9 виник злочинний умисел, спрямований на вчинення розбійного нападу, поєднаного із заподіянням потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, з метою заволодіння майном ОСОБА_11 , а саме грошових коштів у сумі 300 гривень, а також намір, спрямований на умисне вбивство потерпілої ОСОБА_11 із корисливих мотивів.
Реалізуючи виниклий злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу, поєднаного із заподіянням потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_9 умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи в спальній кімнаті будинку за вищевказаною адресою, з метою придушення з боку потерпілої активного опору, із застосуванням до неї фізичної сили, напав на ОСОБА_11 та спричинив їй легкі тілесні ушкодження.
Далі ОСОБА_9 усвідомлюючи, що ОСОБА_11 знаходиться в безпорадному стані, із корисливих мотивів, почав шукати в спальній кімнаті будинку грошові кошти належні потерпілій.
Через деякий час, побачивши, що ОСОБА_11 підвелась з підлоги та намагається вибігти з будинку, ОСОБА_9 реалізуючи свій злочинний намір на умисне вбивство потерпілої ОСОБА_11 із корисливих мотивів, в ході розбійного нападу, наздогнав ОСОБА_11 в приміщенні кухні, взяв зі столу кухонний ніж та приборкуючи опір останньої, із застосуванням до неї фізичної сили, схопив її лівою рукою за шию та потяг у ванну кімнату.
Після чого ОСОБА_9 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне позбавлення життя потерпілої ОСОБА_11 з корисливих мотивів, із заволодінням чужим майном потерпілої, наніс ОСОБА_11 ножем тяжкі тілесні ушкодження - колото-різані поранення шиї, тулуба та верхніх кінцівок з послідуючим розвитком крововтрати, які потягли за собою смерть ОСОБА_11 .
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами належними потерпілій ОСОБА_11 , з корисливих мотивів, ОСОБА_9 залишивши останню на підлозі ванної кімнати, заволодів майном потерпілої ОСОБА_11 , а саме грошовими коштами у сумі 300 гривень.
Після вчинення розбійного нападу із заподіянням потерпілій ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень, умисного вбивства ОСОБА_11 , вчиненого з корисливих мотивів, заволодівши майном, яке належало потерпілій, ОСОБА_9 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденими коштами на власний розсуд.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
Єдиним доказом, наданим стороною обвинувачення на підтвердження факту наявності в діяннях ОСОБА_9 корисного мотиву та вчинення ним розбійного нападу на ОСОБА_11 , був протокол слідчого експерименту, який визнаний судом недопустимим доказом.
Будь-які інші належні та допустимі докази на підтвердження зазначених фактичних обставин, суду не надані і клопотання у сприянні в поданні до суду відповідних доказів учасниками кримінального провадження не заявлялися.
Посилання прокурора на те, що факт вчинення розбійного нападу доводить те, що під час огляду місця події - будинку загиблої, не було виявлено грошові кошти, які їй заплатив обвинувачений, судом відхиляється, оскільки відповідний протокол (т. 2 а.с. 18-20) не містить запису про те, що грошові кошти в житловому будинку відсутні, а зі змісту та структури протоколу вбачається, що слідчий описав лише загальну обстановку в будинку без деталізації, та основні акценти зробив на описі вилучених речей, які могли містити на собі сліди вчинення злочину.
Відповідно до змісту ст. 92 КПК України, обов'язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа, ухвалюється виправдувальний вирок.
Оскільки прокурором не доведено поза розумним сумнівом сам факт вчинення розбійного нападу на ОСОБА_11 та вбивства останньої з корисливих мотивів, ОСОБА_9 підлягає виправданню за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, а з обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 115 КК України підлягає виключенню кваліфікуюча ознака, передбачена п. 6 - вчинення вбивства з корисливих мотивів.
Висновок суду про те, що кваліфікуюча ознака, передбачена п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, підлягає саме виключенню з кваліфікації дій ОСОБА_9 , а не шляхом виправдання особи за цією частиною обвинувачення, узгоджується з роз'ясненнями, викладеними у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», за якими при засудженні особи за декількома пунктами ч. 2 ст. 115 КК покарання за кожним пунктом цієї статті окремо не призначається.
З огляду на викладене, судом були внесені відповідні зміни до формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним з виключенням з нього недоведених фактичних обставин, в тому числі корисливого мотиву дій ОСОБА_9 , а також уточнення з зв'язку з цим встановлених судом фактичних обставин кримінального правопорушення, в тому числі часу виникнення у ОСОБА_9 умислу на вбивство ОСОБА_11 та мотиву його дій.
При цьому, за переконанням суду, умисел на вбивство ОСОБА_11 у ОСОБА_9 виник після спричинення останній легких тілесних ушкоджень та після того, як вона намагалася вибігти з будинку, оскільки встановлена судом послідовність дій ОСОБА_9 та їх характер не дають підстав для висновку, що, спричиняючи ОСОБА_11 легкі тілесні ушкодження, обвинувачений вже мав умисел на спричинення їй смерті. Окрім цього, вбивство ОСОБА_11 , за висновком суду, було обумовлене такими, що раптово виникли, неприязними відносинами, про що свідчать кількість завданих ОСОБА_9 ударів ножем, перерізання горла та подальше відділення кистей, оскільки, як встановлено судом, до цього ОСОБА_11 і ОСОБА_9 один одного не знали та відносин не підтримували.
Надаючи кримінально-правову оцінку встановленим судом діянням ОСОБА_9 , суд враховує роз'яснення, викладені у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», за якими умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК), якщо винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань.
При цьому особливою жорстокістю слід вважати умисну дію (або бездіяльність), що супроводжує або наступає за насильницьким злочином, є необов'язковою для його вчинення і настання звичайних для злочину наслідків, що полягає в заподіянні потерпілому або його близьким додаткового, як правило, тяжкого фізичного або психічного страждання, тобто винний усвідомлює, що він вчиняє діяння, які є надмірними для досягнення злочинного наслідку та обирає спосіб вчинення злочину, який охоплює діяння зайві (надмірні) для позбавлення життя потерпілого.
За висновком судово-медичної експертизи № 784 від 30 квітня 2015 року, ґрунтуючись на даних судово-гістологічного дослідження, всі наявні у ОСОБА_11 тілесні ушкодження, в тому числі відділення кистей рук, є прижиттєвими.
З огляду на викладене,ОСОБА_9 , наносячи ОСОБА_11 численні удари ножем (не менше як 21 удар в область задньої поверхні тулуба, попереку, плеча, передпліччя, шиї, черева) та прижиттєво відділяючи їй кисті рук усвідомлював (не міг не усвідомлювати), що, позбавляючи потерпілу життя таким чином, вчиняє діяння, які є надмірними для досягнення злочинного наслідку у виді смерті потерпілої, та обирає спосіб вчинення злочину, який охоплює діяння зайві (надмірні) для позбавлення життя потерпілої і завдає їй особливих фізичних страждань.
Таким чином, вищенаведені докази у своїй сукупності та взаємозв'язку поза всяким розумним сумнівом достатньо доводять винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення в межах обвинувачення, яке було підтримане прокурором, і суд кваліфікує дії обвинуваченого за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України,як умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 , вчинене з особливою жорстокістю.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів. При цьому під час вибору заходу примусу суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного й обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. З огляду на принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначаючи покарання ОСОБА_9 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких, є умисним, закінченим злочином, обставини вчинення кримінального правопорушення, характер та ступінь тяжкості непоправних наслідків правопорушення у виді смерті потерпілої, відомості про особу обвинуваченого.
Останній є раніше не судимим (т. 4 а.с. 26), має зареєстроване та постійне місце проживання (т. 3 а.с. 157, т. 4 а.с. 25), де характеризується задовільно, за місцем навчання в школі характеризувався позитивно (т. 4 а.с. 31), проживає разом з непрацюючою матір'ю (т. 4 а.с. 32), не має постійного джерела доходу, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває (т, 4 а.с. 27, 28), на військовому обліку не перебуває (т. 4 а.с. 30), навчався у Класичному приватному університеті, звідки був відрахований 11 квітня 2014 року (т. 4 а.с. 36, т. 7 а.с. 71), поперебуває на диспансерному обліку лікаря-терапевта з приводу вегето-судинної дистонії, отримує симптоматичне лікування, стан здоров'я задовільний, спеціалізованого лікування не потребує (т. 5 а.с. 15, т. 7 а.с. 70). Також суд враховує відсутність критичної оцінки ОСОБА_9 вчиненого ним діяння.
Обставини, що як обтяжують, так і пом'якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлені і на такі обставини учасники судового розгляду не посилаються.
При цьому суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_9 та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк у межах санкції відповідної статті Особливої частини КК України, оскільки підстави для призначення обвинуваченому покарання більш м'якого, ніж передбачено законом, судом не встановлені, виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції останнього від суспільства і саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.
Запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили слід залишити без змін, оскільки тяжкість та підвищена суспільна небезпека вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення з урахуванням виду та розміру призначеного йому покарання, дають підстави вважати можливим ухилення останнього від суду.
З урахуванням правових висновків, викладених у п. 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року (справа № 663/537/17), оскільки ОСОБА_9 вчинив злочин до 20 червня 2017 року (включно), і щодо нього продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII, тобто з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
На підставі ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експертів.
Питання подальшої долі речових доказів підлягає вирішенню згідно вимог ст. 100 КПК України.
У межах кримінального провадження судом до розгляду було прийнято цивільний позов ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_27 , та просить стягнути з ОСОБА_9 на її користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 000 грн. (т. 1 а.с. 54-55). Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вбивство ОСОБА_11 , яка є її донькою та матір'ю ОСОБА_27 , призвело до тяжких моральних страждань.
ОСОБА_6 в суді підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
ОСОБА_9 заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що він ОСОБА_11 не вбивав.
Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.
У відповідності до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає … у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Суд вважає доведеним поза всяким розумними сумнівом факт спричинення моральної шкоди малолітній ОСОБА_27 , яка в малолітньому віці втратила матір, побачила її закривавлений труп з відділеними кінцівками на місці вбивства, а також ОСОБА_6 , яка втратила єдину доньку, також побачила її закривавлений труп з відділеними кінцівками на місці вбивства, залишилася опікуном малолітньої онуки і об'єктивно вимушена докладати суттєвих додаткових зусиль для організації свого життя та життя онуки.
Втрата життя людини, яке відповідно до статті 3 Конституції України визнається в Україні найвищою соціальною цінністю та є особливим об'єктом кримінально-правової охорони, не може бути відшкодована у будь-якому еквіваленті через незворотність смерті, проте шкода, заподіяна кримінальним правопорушенням, внаслідок якого настала смерть людини, може і повинна бути компенсована близьким родичам або членам сім'ї такої особи.
ОСОБА_6 і ОСОБА_27 на підставі приписів ч. 1 ст. 23 ЦК України мають право на відшкодування такої моральної шкоди.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
ОСОБА_9 , який протиправними винуватими діями спричинив смерть ОСОБА_11 , на підставі вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України зобов'язаний відшкодувати спричинену його діями моральну шкоду ОСОБА_6 і ОСОБА_27 .
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує роз'яснення, викладені у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, за якими розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З врахуванням перелічених факторів, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що розміром грошового відшкодування моральної шкоди, необхідним та достатнім за вказаних обставин є 1 000 000 грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 7-29, 94, 368, 374 КПК України,
ОСОБА_10 визнати невинуватим в пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та виправдати його у зв'язку з недоведеністю вчинення зазначеного кримінального правопорушення.
ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 15 (п'ятнадцять) років.
До набрання вироком законної сили продовжити дію раніше обраного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
Строк відбування покарання ОСОБА_9 обраховувати з 01 квітня 2015 року, при цьому, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII) в строк покарання ОСОБА_9 зарахувати строк попереднього ув'язнення починаючи з 01 квітня 2015 року і по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави витрати на залучення експертів у загальному розмірі 3192 (три тисячі сто дев'яності дві) гривні 36 (тридцять шість) копійок.
Речові докази:
-покривало з домоволодіння АДРЕСА_3 ; килимок з ванної кімнати з РБК; ремінь від халату з РБК; ковдра з РБК; дві пари трусів чорного кольору; мікрооб'єкти з долонь трупу; пакет «Брусничка» зі сміттям, хліб зі слідами РБК, простирадло з ліжка; рушник темного кольору з РБК, ніж з ванної кімнати; сокира з ванної кімнати; халат з РБК; слід низу взуття з РБК; скляна чашка; склянка; паперовий пакет із змивами з ніг ОСОБА_9 ; паперовий пакет зі змивами; паперовий пакет зі зрізами нігтьових пластин з обох кистей трупу; паперовий пакет з осадами та витяжками; паперовий пакет з зіскобом речовини бурого кольору; поліетиленовий пакет з вимикачем світла з плямою речовини бурого кольору; паперовий конверт зі зрізами нігтьових пластин з обох рук ОСОБА_9 ; паперовий пакет зі зрізами нігтьових пластин з обох ніг ОСОБА_9 ; фрагмент полімерної печатки; паперовий пакет з мікрооб'єктами, схожими на волосся з простирадла; одну пару шкарпеток та труси ОСОБА_9 , які зберігаються в Амур-Нижньодніпровському ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, порядковий номер № 00284 - знищити;
-одну пару кросівок білого кольору; дві чорні кофти спеціального типу; двоє чорних штанів спеціального типу; одну пару чорних чобіт - «берців»; ремінь, сумку чорного кольору - повернути ОСОБА_9 ;
-мобільний телефон марки «Самсунг», який перебуває на відповідальному зберіганні у потерпілої ОСОБА_6 - залишити останній;
-2 СD-диски залишити в матеріалах кримінального провадження.
Цивільний позов ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_27 , до ОСОБА_9 про стягнення відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_27 , відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_27 , до ОСОБА_9 про стягнення відшкодування моральної шкоди в іншій частині - відмовити.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою - з дня вручення копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду за їх зверненням.
_____________ _____________ _____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
25.06.2019