Справа № 521/8817/19
Провадження № 2/521/3183/19
про залишення заяви без руху
21 червня 2019 року м. Одеса
Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Леонов О.С., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( адреса: АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу, визнання договору недійсним, визнання права власності за відповідачем, стягнення суми -
До Малиновського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу.
Згідно з вимогами Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України визначення судді щодо розгляду цієї справи було здійснено 28.05.2019 року відповідно до автоматизованої системи документообігу суду, справу передано судді 30.05.2019 року.
31.05.2019 року суддею Малиновського районного суду м. Одеси направлено запит до Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області.
06.06.2019 року від ОСОБА_1 до суду надійшла позовна заява про збільшення позовних вимог, а саме позивач просить суд визнати договір не дійсним, визнати права власності за відповідачем, стягнути суму.
У період з 10.06.2019 року по 19.06.2019 року включно, суддя Леонов О. ОСОБА_4 . не здійснював повноважень у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Ознайомившись з позовною заявою, заявою про збільшення позовних вимог та доданими до неї документами, приходжу до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст.175,177 ЦПК України, та підлягає залишенню без руху по наступним підставам.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 57 Сімейного Кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.
Згідно з вимогами ст.69 Сімейного Кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 22-24Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного Кодексу України та ст. 372 ЦК України. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4ст. 65 СК).
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не можна вважати безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Отже, позивачу необхідно зазначити, чим підтверджується придбання всього майна, що є предметом даного спору під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а також зазначити, чим підтверджується спільна участь подружжя коштами або працею в набутті спірного майна.
Згідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768,40 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768,40 грн.).
При подачі позовної заяви про розірвання шлюбу позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. та за подання заяви про збільшення позовних вимог 1536,40 грн. Однак зі змісту заяви про збільшення позовних вимог вбачається, що позивачка просить суд про визнати договір не дійсним, визнати права власності за відповідачем, стягнути суму, тобто судовий збір має бути сплачено за дві вимоги немайнового характеру та дві вимоги майнового характеру.
Позивачу необхідно зазначити ціну позову, уточнивши додатково ринкову вартість спірного майна. Доказом вартості майна можуть бути роздруківки оголошень продажу аналогічного майна в районі місцезнаходження спірного майна та відповідно доплатити судовий збір.
Крім того, як вбачається із змісту заявлених вимог позивач звертається з позовом до різних відповідачів. Правовідносини між позивачем та відповідачами також різні.
Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України , від 12.06.2009 N 5 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду, де вказується про те, що « … суд повинен з'ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав). З'ясовується правильність об'єднання кількох вимог, наявність у позивача інших вимог до відповідача, які можуть бути пов'язаними між собою, для вирішення питання про їх об'єднання або роз'єднання (стаття 126 ЦПК ( 1618-15))…»
Таким чином позивачу слід надати до суду пояснення чому саме ним було об'єднано в одній позовній заяві різні позовні вимоги до різних відповідачів, які мають розглядатися судами за різними територіальними юрисдикціями.
У відповідності до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177цьогоКодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст.175,177,185, ст.258 - 260,353,354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( адреса: АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу, визнання договору недійсним, визнання права власності за відповідачем, стягнення суми залишити без руху.
Строк для усунення недоліків не може перевищувати 10-ти днів з дня отримання даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у випадку не виконання вимог даної ухвали в строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: О.С. Леонов