Справа № 522/10771/19
Провадження № 2-а/522/714/19
25 червня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Домусчі Л.В.,
при секретарі судового засідання - Вадуцкої В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про затримання з метою забезпечення ідентифікації та примусового видворення за межі території України,
Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області 25.06.2019 року звернулось до суду з адміністративним позовом до громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 25.12.2019 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, зазначивши, що 25.06.2019 співробітниками ГУ ДМС України в Одеській області було повторно виявлено особу яка назвалась громадянином Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
У результаті проведеної перевірки було встановлено, що громадянин Азербайджану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушив правила перебування іноземців в Україні - проживання без документів на право проживання в Україні. Зі слів громадянина Азербайджану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він прибув на територію України нелегально, поза пунктами пропуску. На даний час громадянин Азербайджану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України знаходиться не законно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має. 21.07.2017 ГУ ДМС України в Одеській області було прийняте рішення про примусове повернення в країну походження громадянина Гамбія ОСОБА_2 та зобов'язано його покинути територію України у термін до 21.08.2017 року. У визначений термін громадянин Азербайджану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з території України не виїхав. У відповідача відсутній паспортний документ обов'язкова наявність якого визначена ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відповідно до якої іноземці в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом або іншими міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи. У ГУ ДМС України в Одеській області є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець ухиляється від виконання рішення про примусове повернення, та існує ризик його втечі.
21.07.2017 за порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні стосовно громадянина Азербайджану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 069956 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 21.07.2017 ПН МОД № 069956 був притягнутий до адміністративної відповідальності в розмірі 510 грн.
25.06.2019 за порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто ухилився від виїзду за межі території Україні стосовно громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 009437 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 25.06.2019 ПН МОД № 009437 був притягнутий до адміністративної відповідальності в розмірі 1700 грн.
25.06.2019 особа, яка назвалась громадянином Азербайджану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомив, що дав про себе неправдиві відомості, а саме ПІБ: ОСОБА_1 , після чого співробітниками ГУ ДМС України в Одеській області був складений протокол уточнення персональних даних.
З огляду на викладене, позивач вважає, що є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, про що свідчить його ухилення від добровільного виїзду, відсутність родичів на території України, які б могли надати допомогу у поверненні до країни походження, а також коштів на повернення, документів, просив прийняти рішення про затримання відповідача з метою забезпечення видворення за межі території України.
Представник позивача Кононєнко Н.О. у судовому засіданні позовні вимоги та обставини, викладені у позові, підтримала та просила задовольнити позов.
Відповідач у судовому засіданні пояснив, що прибув до України в 2014 році, визнав, що у 2017 році надав неправдиві відомості щодо своєї особи та у строк, визначений міграційною службою, до країни походження не повернувся. Не заперечував проти задоволення позову та просив надати йому час для того, щоб зібрати гроші та виїхати за межі країни.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.06.2019 співробітниками ГУ ДМС України в Одеській області було виявлено особу яка назвалась громадянином Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
У результаті проведеної перевірки було встановлено, що громадянин Азербайджану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушив правила перебування іноземців в Україні - проживання без документів на право проживання в Україні. Зі слів громадянина Азербайджану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він прибув на територію України нелегально, поза пунктами пропуску. Було встановлено, що громадянин Азербайджану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України знаходиться незаконно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має.
21.07.2017 за порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні стосовно громадянина Азербайджану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 069956 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 21.07.2017 ПН МОД № 069956 був притягнутий до адміністративної відповідальності в розмірі 510 грн..
21.07.2017 ГУ ДМС України в Одеській області було прийняте рішення про примусове повернення в країну походження громадянина Гамбія ОСОБА_2 та зобов'язано його покинути територію України у термін до 21.08.2017 року. Вказане рішення міграційної служби іноземець отримав у той же день.
У визначений термін громадянин Азербайджану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із території України не виїхав.
25.06.2019 особа, яка назвалась громадянином Азербайджану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомив, що дав про себе неправдиві відомості, а саме ПІБ: ОСОБА_1 , після чого співробітниками ГУ ДМС України в Одеській області був складений протокол уточнення персональних даних.
25.06.2019 за порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто ухилився від виїзду за межі території Україні стосовно громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 009437 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 25.06.2019 ПН МОД № 009437 був притягнутий до адміністративної відповідальності в розмірі 1700 грн..
У відповідача відсутній паспортний документ обов'язкова наявність якого визначена ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідно до якої іноземці в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом або іншими міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
За правилами частини сьомої статті 5 КАС України іноземці та особи без громадянства користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни України.
Згідно з ч. 4 ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
Так, частиною 3 ст.3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі Закон) передбачено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно з п.14 ст.1 Закону нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону (ч.1 ст.23 Закону).
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України).
Згідно з ст. 30 Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
З наведеного можна дійти висновку, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства повинні передувати дві обставини: перша - прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; друга - ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Тобто обов'язковим є попереднє прийняття вказаними органами рішення про примусове повернення.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.
Частиною 1 ст.16 Закону передбачено, що реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.
Частиною 15 ст.4 Закону визначено, що іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, не передбачених частинами 2 - 14 цієї статті, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
За змістом пункту 2 ст.25 Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов'язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв'язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.
Згідно з п.27 ч.1 ст.1 Закону пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, - державна установа, призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством України; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Крім того, відповідно до п.30 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року № 1 "Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні" при вирішенні справ про примусове видворення суди повинні враховувати положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Згідно з п."f" ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод затримання виправдане лише доти, поки провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не лише покладає на державу зобов'язання законодавчо визначити підстави позбавлення волі, а також містить вимоги щодо якості закону, на основі якого таке позбавлення волі може здійснюватись. Так, у справі Амюр проти Франції (рішення від 25 червня 1996 року) та у справі Дугуз проти Греції Європейський суд постановив, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.
Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що затримання іноземців та осіб без громадянства можливе лише за наявності підстав вважати, що такі особи не мають документа, що дає право на виїзд з України, ухилятимуться від виконання рішення про примусове видворення, перешкоджатимуть проведенню процедури видворення або якщо існує ризик втечі таких осіб.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про затримання з метою забезпечення примусового видворення є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки є підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, що підтверджується його ухиленням від добровільного виїзду, відсутністю родичів на території України, які б могли надати допомогу у поверненні до країни походження, а також документів на повернення.
У частині вимог щодо негайного виконання рішення суду, суд враховує, що ст. 371 КАС України передбачено перелік судових рішень, які виконуються негайно. Між тим, положеннями даної статті не передбачено негайне виконання рішення суду про затримання іноземця.
Керуючись ст.ст. 23-25, 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст. 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 250, 255, 289 КАС України, суд, -
Позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про затримання з метою забезпечення ідентифікації та примусового видворення за межі території України - задовольнити.
Затримати громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення ідентифікації та примусового видворення за межі території України строком на шість місяців до 25.12.2019 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання до суду першої інстанції апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення. Оскарження рішення не зупиняє його негайного виконання.
Повний текст рішення складено та підписано 25 червня 2019 року.
Суддя Л.В. Домусчі