Справа № 509/2025/19
25 червня 2019 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Кочко В.К.,
при секретарі Савченко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт. Овідіополь заяву ОСОБА_1 про скасування заходів по забезпеченню позову по справі за позовом ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про розірвання договору підряду, повернення безпідставно набутих коштів та відшкодування моральноїшкоди,
У квітні 2019 року позивач звернувся із зазначеним позовом, в якому просить суд розірвати договір підряду, укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 та стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 714 770,00 грн безпідставно збережених грошових коштів.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір підряду, предметом якого є виконання внутрішніх оздоблювальних робіт у будинку АДРЕСА_1 , на виконання якого вона сплатила відповідачу ОСОБА_4 714 770,00 грн. Позивач стверджує, ОСОБА_5 ОСОБА_6 до виконання робіт не приступив, в обумовлений термін їх не передав, внаслідок чого просить суд договір підряду слід розірвати, а отримані відповідачем ОСОБА_4 грошові кошти просить стягнути як одержані без достатньої правової підстави солідарно з ОСОБА_4 та його дружини ОСОБА_1 .
Зазначив також, грошові кошти отримані на виконання договору не були витрачена за цільовим призначенням - на придбання будівельних та оздоблювальних матеріалів, які б забезпечили виконання Договору, а були витрачені ОСОБА_4 в інтересах сім'ї і саме через їх витрату Відповідач не має можливості приступити до виконання Договору, чим порушує права Позивача.
Разом з позовом позивачем було подане клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.
В ухвалі про відкриття провадження від 24.04.2019 року судом вжиті заходи забезпечення позову, якими накладено арешт на належну ОСОБА_7 земельну ділянку к.н. НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_2 .
У травні 2019 року відповідач ОСОБА_8 звернулась до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, яку обґрунтовувала тим, що предмет та підстава позову про солідарне стягнення грошових коштів ґрунтуються позивачем на позадоговірних зобов'язаннях між позивачем та ОСОБА_4 , в той час, як солідарний обов'язок подружжя може ґрунтуватись виключно на договірних зобов'язаннях, які виникли в інтересах подружжя.; Твердження позивача про те, що отримані Відповідачем ОСОБА_4 грошові кошти використані ним в інтересах подружжя є припущенням, котре ані в позові ані в клопотанні ніяк не обґрунтовано; Посилання позивача на норми процесуального права та доводи заявника не є належною підставою для вжиття заходів забезпечення позову без дослідження у кожному окремому випадку конкретних випадках предмету та підстави позову, співставлення їх з тими заходами, про які просить позивач, з урахуванням доказів, які свідчать як про існування спору, так і про реальні ризики ухилення від виконання можливого рішення суду. Так само, посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ст.158 ч.1 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, відповідач звернула увагу суду на той факт, що вона безпосередньо не є стороною договору про розірвання якого просить позивач. Це ж саме вбачається зі змісту і самої позовної заяви.
З огляду на викладене, з урахуванням предмета спору, осіб відповідачів, суд приходить до висновку, що заходи забезпечення позову не відповідають вимогам щодо відповідності таких заходів позовним вимогам, оскільки направлені на обмеження права відповідача користування та розпорядженням нерухомим майном, хоча із самих позовних вимог вбачається, що ОСОБА_8 не є стороною договору, про розірвання якого просить позивач. При цьому, обґрунтовуючи, необхідність накладення арешту саме на майно, зареєстроване за ОСОБА_9 , позивач стверджує, що таке нерухоме майно є спільним сумісним майном подружжя, за рахунок якого можуть бути задоволені вимоги позивача. Однак, позовна заява не містить вимог про звернення стягнення на частку та виділ частки ОСОБА_4 зі спільної сумісної власності, не містить посилання на докази того, що відповідачі намагаються вжити заходів, які б могли призвести до утруднення або унеможливлення виконання рішення суду за існуючими позовними вимогами, а містить лише посилання на потенційну можливість ухилення від відповідачів від виконання рішення суду.
За таких, обставин, слід дійти висновку, що заходи забезпечення позову слід скасувати.
Керуючись до ст.158 ч.1 ЦПК України
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.04.2019 року, а саме, скасувати арешт на земельну ділянку №27-А з кадастровим номером НОМЕР_1 , загальною площею 0,0499 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_7 .
Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Кочко В.К.