Справа №521/17593/18
21 червня 2019 року Ананьївський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді: Желяскова О. О.
з участю секретря - Гула О.Р.
з участю сторін по справі:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2 . ОСОБА_3 .,
відповідача - ОСОБА_4 ,
представника відповідача - ОСОБА_5 .,
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в місті Ананьєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів
18 жовтня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів. В обґрунтування позову зазначено, що 11 липня 2018 року ОСОБА_4 , отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 3500 доларів США та зобов'язався повернути в строк до 13 липня 2018 року, а в разі прострочення уплати сума боргу збільшується в двічі. На підтвердження цього ОСОБА_4 власноруч написав та підписав розписку. Через деякий час, ОСОБА_4 повернув 500 доларів США.У якості досудового врегулювання спору позивач неодноразово при особистій зустрічі та по телефону звертався до відповідача з вимогами повернути грошові кошти. Відповідач до теперішнього часу позики не повернув, продовжує постійно ухилятися від повернення позики, на прохання добровільно повернути позику не реагує.
Ухвалою судді Ананьївського районного суду Одеської області від 19 грудня 2018 року, у справі призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Від відповідача по справі 11 лютого 2019 року надійшов до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому він висловив свою думку, щодо заявлених позовних вимог та просив відмовити позивачеві в задоволенні зазначених вимог (а.с.35-37). В свою чергу 25 березня 2019 року позивачем надано заперечення на відзив відповідача ОСОБА_4 , щодо непогодження з обставинами викладеними у відзиві. (а.с. 68-70).
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, допитавши свідка, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 , зобов'язався повернути позивачеві грошові кошти в сумі 3500 доларів США за завданий збиток його автомобілю, після чого автомобіль повинен перейти у власність відповідача ОСОБА_4 ..
Зі змісту копії розписки від 11 липня 2018 року вбачається, що ОСОБА_4 зобов'язався повернути ОСОБА_1 3500 доларів США до 19 години 00 хвилин 13 липня 2018 року, за завданий збиток його автомобілю Мazda , після чого авто повинно перейти у власність ОСОБА_4 , в разі виникнення форс-мажорних обставинах позивач в розписці зазначає, що його борг збільшується в двічі при підписанні боргової розписки(а.с.7).
Також судом з'ясовано, що позивач отримав грошові кошти від дружини відповідача ОСОБА_6 в розмірі 500 доларів США під розписку, яка була ним написана власноруч 03 серпня 2018 року (а.с.72).
В судовому засіданні, під час розгляду справи, позивач вимоги викладені в позовній заяві підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Позивач пояснив, що відповідач повинен повернути йому гроші за завданий збиток його автомобілю Мazda та фактично куплений в нього автомобіль.
Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що відповідач відповідно до розписки написаною ним 11 липня 2018 року зобов'язався повернути позивачеві борг в розмірі 3500 доларів США, а в разі несвоєчасного повернення грошових коштів зобов'язується повернути борг в подвійному розмірі. Так як відповідачем було повернуто частину боргу, а саме було повернуто 500 доларів США, розмір боргу згідно розписки складає 6000 доларів США.
В судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнав та заперечує проти їх задоволення. Також пояснив, що позивач та його друзі із застосуванням до нього фізичної сили та погроз примусили написати розписку, про те, що він повинен на протязі двох днів повернути йому борг за несправний автомобіль. Відповідач ОСОБА_4 , зазначив, що коли він був на роботі позивач приїхав до нього додому і почав погрожувати його дружині, після чого вона була змушена віддати під розписку ОСОБА_1 500 доларів США.
Представник відповідача у судовому засіданні, пояснив, що зі слів відповідача йому відомо, що до ОСОБА_4 зателефонувала дружина позивача і попросила відремонтувати автомобіль її чоловіка, відповідач погодився і відремонтував автомобіль. Та через деякий час ОСОБА_1 зателефонував відповідачеві та повідомив, що його автомобіль несправний і почав вимагати з ОСОБА_4 повернути йому борг в розмірі 3500 доларів США. Представник відповідача також у судовому засіданні зазначив, що відповідач у борг грошові кошти від позивача не отримував, в розписці зазначені зовсім інші правовідносини, в зв'язку з чим відповідач позовні вимоги не визнає.
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що її чоловік ОСОБА_4 відремонтував автомобіль позивача ОСОБА_1 .. Однак через деякий час позивач зателефонував і повідомив, що його автомобіль знову зламався і почав вимагати від її чоловіка ОСОБА_4 , щоб він знову його відремонтував, оглянувши автомобіль ОСОБА_4 пояснив позивачеві, що автомобіль потрібно показати майстрам автосервісу. Проте ОСОБА_1 , цього не зробив та залишив несправний автомобіль біля їх будинку з відповідачем, забравши з собою ключі від авто. Через деякий час коли чоловік ОСОБА_6 перебував на роботі ОСОБА_1 приїхавши до них додому, почав погрожувати їй та дітям. Непокоячись за життя свого чоловіка, ОСОБА_6 віддала позивачеві 03 серпня 2018 року під розписку грошові кошти в розмірі 500 доларів США, яка була написана власноруч позивачем.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується верховенством права та розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Зідно із ч. 3. ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Відповідно до положень ч.ч. 1,2. ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно із ч. 2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Враховуючи положення ст. 1046 ЦК України, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер, повинна містити не лише факт укладення договору, але й факт передачі грошової суми позичальнику.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Договір позики є одностороннім договором, оскільки, після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, необхідно встановити їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від встановлених результатів робити відповідні правові висновки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він надав грошові кошти відповідачеві, в зв'язку з чим, між ними було укладено усний договір позики на суму 3500 доларів США.
Приймаючи до уваги зміст розписки та викладені в позові обставини, судом встановлено, що позивач 11 липня 2018 року не передавав грошові кошти відповідачу, тобто 11.07.2018 року між сторонами не було укладено договору позики.
Крім того, суд звертає увагу на те, що розписка, якою обґрунтовує свої позовні вимоги позивач не є розпискою в розумінні ст. 1047 ЦК України, у зв'язку із тим, що у ній не міститься жодних відомостей про передання позивачем відповідачу грошових коштів, а міститься вказівка відповідача про те, що він залишився винним кошти за завданий збиток автомобілю позивача, що свідчить про фактичну відсутність факту передачі грошових коштів.
Слід також зазначити, що позивач безпідставно в позові посилається на ст.ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України, які ніяким чином не регулюють описаних в позові правовідносин, а тому на основі системного аналізу наведених вимог закону, суд приходить до висновку про те, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом обрано невірний спосіб захисту.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що розписка, яка приєднана до позову не відповідає правовій природі договору позики, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та недоведеними, в зв'язку з чим в їх задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.
Повний текст рішення складено 25 червня 2019 року.
Суддя: Желясков О. О.
Рішення набуло законної сили "__"__________________20__року.