18.02.10 Справа № 9/9-10.
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю « «Євро Лізинг»,м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ФТТ»
Про стягнення 312 608 грн. 53 коп.
за участю представників сторін:
Від позивача - Зайцев М.М. довіреність № 25 від 10.04.2009 року
Від відповідача - не з'явився.
Суддя Лущик М.С.
При секретарі с/з Сидорук А.І.
Суть спору: Позивач згідно позовної заяви просить суд стягнути з Відповідача борг у сумі 240 118 грн. 62 коп., збитки від інфляції в розмірі 9 650 грн. 65 коп., пеню за прострочення дати сплати платежів у сумі 57 110 грн. 52 коп., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 3 563 грн. 85 коп., що відшкодовує збитки у розмірі 2 164 грн. 89 коп.; покласти витрати по сплаті державного мита та витрат на ІТЗ на Відповідача.
04.02.2010 позивачем було подано заяву № 307 від 02 лютого 2010 р. про збільшення суми позовних вимог в якій просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 240 118 грн. 62 коп., збитки від інфляції в розмірі 9 650 грн. 65 коп., пеню за прострочення дати сплати платежів у сумі 57 110 грн. 52 коп., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 3 563 грн. 85 коп., що відшкодовує збитки у розмірі 2 164 грн. 89 коп., штраф за дострокове припинення дії Договору у сумі 370 547 грн. 21 коп.; покласти витрати по сплаті державного мита та витрат на ІТЗ на Відповідача.
17.02.2010 року позивачем подано заяву № 466 від 12.02.2010 року про уточнення суми позовних вимог, згідно якої просить суд винести рішення про стягнення з Відповідача 652 125 грн. 83 коп. з яких: боргу - 240 118,62 грн., збитків від інфляції - 9 650 ,65 грн., пені за прострочення дати сплати платежів - 26 080, 61 грн., 3 % річних від прострочення суми - 3 563,85 грн., сума, що відшкодовує збитки - 2 164,89 грн., штрафу за дострокове припинення дії Договору - 370 547,21 грн. на п/р Позивача № 26003030836400 в АКІБ « Укрсиббанк» м. Харків, МФО 351005 та покласти на відповідача витрати п сплаті державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач відзив на позов не подав в судове засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи суд встановив:
19 вересня 2007 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір фінансового лізингу № 470 (далі - Договір лізингу). Позивачем надано послуги згідно з умовами Договору в повному обсязі, в узгоджені строки, а саме Позивачем на підставі Замовлень на транспортний засіб №№ 470/001, 470/002 від 19.09.2007р.; 470/003 від 23 жовтня 2007р.; 470/004 та 470/005 від 06.11.2007р. та було надано транспортні засоби:
- МАЗ 551605-280 , шасі № YЗМ55160570013560, реєстраційний № АА3220ЕЕ;
- МАЗ 551605-280 , шасі № YЗМ55160570013583, реєстраційний № АА3221ЕЕ;
- Самоскид КРАЗ 65055-054-02, шасі №Y7А 65055070807883, реєстраційний №АА5061ЕН.
- -Самоскид МАЗ 551 605-280, шасі № YЗМ55160570014124, реєстраційний № АА8749ЕН.
-Самоскид МАЗ 551 605-280, шасі № YЗМ55160570014107, реєстраційний № АА8750ЕН. відповідно.
Позивачем та Відповідачем було складено та підписано Акти приймання-передачі транспортних засобів №№ 470/001, 470/002 від 05.10.2007р., 470/003 від 20.11.2007р., 470/004 та 470/005 від 23.11.2007р.
Сторонами Договору лізингу було підписано Плани лізингу №№ 470/001, 470/002 від 19.09.2007р.; 470/003 від 23 жовтня 2007р.; 470/004 та 470/005 від 06.11.2007р., Зміни до Планів Лізингу №№ 470/001, 470/002 від 05.10.2007р., 470/003 від 20.11.2007р., 470/004, 470/005 від .23.11.2007р., що є невід'ємною частиною Договору, встановлено строки сплати Відповідачем (Лізингоодержувачем) лізингових платежів.
В порушення Відповідачем зобов'язань за Договором лізингу він не здійснював сплату Лізингових платежів належним чином.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. З ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16 грудня 1997 року Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Пункт 5.1 Договору лізингу містить наступне: За переданий у лізинг ТЗ в період з Дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюється в Плані лізингу /Додаток 3 до Договору) та інших додатках.
Пункт 5.5 Договору лізингу встановлює, що Лізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, термін сплати яких настав, навіть з причин пошкодження ТЗ або внаслідок виникнення обставин, які виникли не з вини Лізингоодержувача.
Відповідачу неодноразово були надіслані Листи - повідомлення з вимогою сплатити заборгованість та пеню згідно ст. 6 Господарського процесуального кодексу України. При несплаті суми заборгованості та пені, що утворилася, Позивач попереджав Відповідача про примусове стягнення заборгованості, повернення транспортних засобів з покладенням всіх витрат на Відповідача.
Відповідно до п. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмету лізингу від Лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше ЗО днів.
Також згідно п. 5.6 Договору лізингу: У разі прострочення Лізингоодержувачем лізингових платежів (несплати або часткової несплати) більше ЗО днів, на вимогу Лізингодавця предмет лізингу підлягає поверненню у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
У зв'язку з виникненням заборгованості та порушенням умов Договору лізингу Позивач був змушений 26.01.2009р. звернутися до Господарського суду Сумської області за захистом своїх законних прав та інтересів.
Суд прийняв рішення, яким задовольнив вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача суми боргу та штрафних санкцій в повному обсязі період з 20.07.2008р. по 25.02.2009р.
30.06.2009р. у зв'язку з тривалою несплатою лізингових платежів у Відповідача було вилучено транспортні засоби.
За новий період користування транспортним засобами до моменту вилучення у відповідача утворилася нова заборгованість,я яка не була предметом розгляду в господарському суді.
Згідно розрахунку позивача, станом на 28 грудня 2009 року заборгованість відповідача по сплаті платежів за період з 20.03.2009 року по 30.06.2009 року склала 240 118 грн. 6 коп.
Положення ст. 526 Цивільного кодексу України та абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначають, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Частиною 1 ст.573 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Пунктом 1 ст.193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.
Згідно пункту 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно до ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом.
Згідно п. 16.1 договору лізингу при порушенні Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених Планом лізингу, та/ або інших платежів, передбачених цим Договором, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочки.
Частина 6 статті 2323 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців, від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.
Згідно уточненого розрахунку позивача, що відповідає вимогам діючого законодавства, розмір пені становить 26 080 грн. 61 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача, розмір 3 % річних становить 3 563 грн. 85 коп., збитки від інфляції - 9 650 грн. 65 коп.
Під час виконання зобов'язань за Договором у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість за лізингові платежі, у зв'язку з простроченням Лізингоодержувачем оплати та зміною курсу валюти після спливання останньої дати для оплати платежів за договором.
Так, згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Натомість Лізингоодержувач в порушення умов договору та вимог чинного законодавства невчасно сплачує лізингові платежі до 20 числа кожного місяця.
Оскільки обмінний курс української гривні до валюти, вказаної в планах лізингу, станом на день сплати лізингових та інших платежів за договором значно збільшується порівняно з обмінним курсом станом на дату виставлення рахунку, Позивач зазнає значних збитків.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено право Лізингодавця вимагати від Лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Частиною 1 ст. 220 Господарського кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.
Також ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (ч.І ст. 229 Господарського кодексу України).
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ст. 225 Господарського кодексу України). Тобто збитки від зміни курсу валюти підпадають під визначення збитків згідно вимог Господарського кодексу України.
Таким чином, збитки від зміни курсу валюти, що завдаються ТОВ «Євро Лізинг» в разі прострочення виконання Лізингоодержувачем своїх грошових зобов'язань за договором, повинні бути відшкодовані з боку Лізингоодержувача ТОВ «Євро Лізинг» в повному обсязі.
Розмір збитків від зміни курсу валюти, завданих неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу згідно розрахунку позивача становить 2 164 грн. 89 коп.
Крім того, відповідно до п.п. 8.4,8.4.1 Договру лізингу Лізингодавець може припинити дію договору (стосовно одного, декількох, або всіх задіяних транспортних засобів) і зажадати негайного повернення ТЗ., якщо Лінгоодежувач припиняє сплату Лізингових платежів, передбачених графіком платежів на термін понад 30 днів.
Викладене в Договорі лізингу положення ґрунтується на нормі законодавства, а саме відповідно до п. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмету лізингу від Лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Факт наявності прострочення сплати лізингових платежів більше 30 днів за Договором лізингу з боку відповідача на користь позивача підтверджується рішенням Господарського суду Сумської області по справі 16/40-09 від 26.03.2009р.
Відповідно до п.п. 13.1, 13.1.2 Договору лізингу, дія Договору може бути достроково припинена з ініціативи Лізингодавця, якщо Лізингоодержувач не виконує будь-якого зі своїх зобов'язань за цим Договором. В такому випадку Лізингодавець письмово повідомляє Лізингоодержувача про припинення дії цього Договору.
п. 13.2 Договору лізингу: у випадку дострокового припинення дії цього Договору Лізингоодержувач зобов'язаний протягом 10 банківських днів з дати пред'явлення повідомлення Лізингодавця перерахувати йому в повному обсязі суму лізингових платежів та інші суми, встановлені цим Договором та Додатками до нього, що залишились несплаченими на дату розірвання Договору, та сплатити на вимогу Лізингодавця за дострокове припинення цього Договору в сумі:
- 5 (п'яти) середньомісячних лізингових платежів у випадку дострокового припинення дії Плану лізингу, що є невід'ємною частиною Договору, протягом перших двох років дії цього Плану лізингу.
24.12.2009р. Відповідачу було надіслано повідомлення про розірвання Договору фінансового лізингу № 470 від 19.09.2007р. з рахунком - фактурою на сплату суми неустойки, які він отримав 28.12.2009р.
Сума штрафу, згідно розрахунку позивача, за дострокове припинення дії договору становить 370 574 грн. 21 коп.
Відповідач не надав доказів сплати вищевказаних сум чи аргументованих заперечень вимогам позивача, у зв'язку з чим, вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «ФТТ» ( 40035, м. Суми, пр.-т М. Лушпи, буд. 49, кв. 72, код 21111715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (м03680, м. Київ, бул. Лепсе, 4, код ЄДРПОУ 32774741) 240 118 грн. 62 коп. - боргу, 9 650 грн. 65 коп. - збитків від інфляції, 26 080 грн. 61 коп. - пені, 3 563 грн. 85 коп. - 3 % річних, 2 164 грн. 89 коп. - суми, що відшкодовує збитки, 370 547 грн. 21 коп. - штрафу, 6 521 грн. 25 коп. - державного мита, 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя М.С. Лущик
Повний текс рішення підписано 22.02.2010 року.
Суддя