15.02.10 Справа № 17/16-10.
За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми
до відповідача: Виконавчого комітету Сумської міської ради, м. Суми
про визнання права власності
Суддя КОВАЛЕНКО О.В.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 22.12.2009 р.
Від відповідача: не з'явився.
У засіданні брали участь: секретар судового засідання Котенко Н.М.
СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд визнати за ним право власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нежитлове приміщення магазину (літера «А» згідно технічного паспорту), площею 193 кв.м.; огорожу №1-3, а також визнати законним і таким, що відповідає вимогам державних будівельних та інших норм перепланування, добудову та реконструкцію нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нежитлове приміщення магазину (літера «А» згідно технічного паспорту), площею 193 кв.м.; огорожу №1-3.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позов не подав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази по справі, суд встановив:
На підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 06.04.1992 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 набула у власність нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що під час звернення до КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» з метою проведення технічної інвентаризації приміщень спеціалістами КП «Сумське МБТІ» було виявлено перепланування об'єкту нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та в технічному паспорті на приміщення зроблені відповідні відмітка: «Самовільно збудовані або переплановані приміщення».
З Висновку №407 спеціаліста-будівельника від 26.01.2010 р., який міститься в матеріалах справи, вбачається, що нежилі приміщення збудованого магазину та прибудови, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, не суперечать державним будівельним нормам України.
Крім того, судом встановлено, що для проведення реконструкції спірного нежитлового приміщення позивачу був наданий дозвіл на виконання будівельних робіт та розроблений відповідний проект реконструкції, погоджений Управлінням з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України по Сумській області (експертний висновок №21-3500 від 09.07.2009 р.), Сумською обласною санітарно-епідеміологічною станцією (висновок №139 від 07.04.2009 р.). крім того, на відповідний проект був одержаний позитивний висновок комплексної державної експертизи №51/08-Д від 14.08.2009 року.
Земельна ділянка, на якій розташований спірний об'єкт нерухомості, перебуває в користуванні позивача на підставі Договору оренди земельної ділянки від 06.03.2007 року.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.
Здійснення права власності регламентується приписами ст. 319 ЦК України, якою, в тому числі, передбачено наступне:
- власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд;
- власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону;
- при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства;
- усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, а право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набутті права власності не встановлена судом.
Згідно вимог ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане особою, яка здійснила самочинне будівництво, якщо це не порушує прав інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа, має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а ч. 2 вказаної статті ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визначено визнання права.
Ч. 1 ст. 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У відповідності до п.5 Листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 р. «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» вказано, що судовий захист права власності та майнових інтересів власників - осіб, названих у статті 1 АПК (далі-підприємства і організації), здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання права власності підприємств і організацій, зокрема визнання недійсними актами державних та інших органів, що порушують майнові та охоронювані законом інтереси підприємств і організацій.
Згідно ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється у відповідності до вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказам Міністерства юстиції від 07 лютого 2002 року № 7/5, відповідно до якого така державна реєстрація прав власності здійснюється на підставі правовстановлювальних документів. У відповідності до листа Міністерства юстиції України від 19.10.2007 року № 19-39-827, саме рішення суду є правовстановлювальним документом у разі визнання права власності судом, та саме рішення суду подається для державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, при цьому документи, що підтверджують прийняття нерухомого майна до експлуатації, не вимагаються.
Зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується факт знаходження нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нежитлового приміщення магазину (літера «А» згідно технічного паспорту), площею 193 кв.м.; огорожі №1-3, у власності позивача, суд вважає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 44-49 ГПК України судові витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нежитлове приміщення магазину (літера «А» згідно технічного паспорту), площею 193 кв.м.; огорожу №1-3
Визнати законним і таким, що відповідає вимогам державних будівельних та інших норм перепланування, добудову та реконструкцію Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нежитлове приміщення магазину (літера «А» згідно технічного паспорту), площею 193 кв.м.; огорожу №1-3.
Суддя