Іменем України
10.03.2010 справа № 5020-7/401
За позовом Публічного акціонерного товариства Банк «Морський», м. Севастополь,
до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансфер-Юг», м. Севастополь,
про стягнення 462 033,73 грн.,
Суддя С.М. Альошина
Від позивача - Толчина Н.Г. -представник по довіреності № 2009/09 від 02.11.2009 (к/копія довіреності у справі)
Від відповідача -не з'явився
Суть спору
Публічне акціонерне товариство Банк «Морський», м. Севастополь, звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансфер-Юг», м. Севастополь, про стягнення 462 033,73 грн., у тому числі 165 183,31 грн. основного боргу, 34 020,31 грн. прострочених відсотків, 216 080,11 грн. пені та 46 750,00 грн. штрафу, у тому числі за рахунок заставленого майна.
У судовому засіданні, яке відбулось 12.01.2010, представник позивача надав суду заяву № 2451/09 від 21.12.2009 про уточнення предмету спору, в якій позивач уточнив, що просить стягнути з відповідача 462 033,73 грн., у тому числі 165 183,31 грн. основного боргу, 34 020,31 грн. прострочених відсотків, 216 080,11 грн. пені та 46 750,00 грн. штрафу.
Представник позивача у засіданні суду, яке відбулось 18.02.2010, надав суду заяву від 18.02.2010 про уточнення предмету спору, в якій уточнив, що сума основного боргу, простроченого за кредитом, станом на 05.01.2010, склала 59 216,73 грн., у зв'язку з чим позивач зменшив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача 356 067,15 грн., у тому числі 59 216,73 грн. основного боргу, 34 020,31 грн. прострочених відсотків, 216 080,11 грн. пені та 46 750,00 грн. штрафу.
Представник позивача у судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач явку свого представника у засідання суду не забезпечив, вимоги ухвали суду від 18.02.2010 не виконав, письмового відзиву на позовну заяву, з документальним та правовим обґрунтуванням своїх заперечень, суду не представив, хоча про час та місце розгляду справи у засіданні суду повідомлений належним чином -рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
03.10.2007 між сторонами був укладений кредитний договір № 3240807-КЮ.
Відповідно до п. 1.1. цього договору банк (позивач) зобов'язувався надати позичальнику кредит у формі одноразового платежу для ведення поточної, фінансової, господарської та іншої статутної діяльності, у тому числі для придбання силосу та комплектуючих до нього, у сумі 187 000,00 грн. на строк з 03 жовтня 2007 року по 02 жовтня 2012 року, з виплатою процентів за користування кредитом, виходячи з 19% річних.
Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно за період з 26 числа попереднього місяця (або з дати фактичної видачі коштів за кредитним договором) по 25 число поточного місяця або по дату фактичного погашення кредиту (п.п. 3.1.9. договору).
Згідно з п.п. 3.2.9. договору банк має право на залишок заборгованості за простроченим кредитом нараховувати відсотки, виходячи з 21% річних, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості до моменту її погашення.
Підпунктом 3.3.3. договору передбачалось, що позичальник зобов'язувався виплачувати відсотки за кредит щомісячно, виходячи з 19% річних, не пізніше останнього банківського дня місяця.
На виконання умов вищевказаного договору, позивач свої зобов'язання виконав.
Однак, відповідач, у порушення умов договору, свої зобов'язання перед позивачем у повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача, зокрема, заборгованості за кредитним договором у розмірі 165 183,31 грн. та по прострочених відсотках - 34 020,31 грн.
Вищевикладене свідчить про наявність зобов'язання у відповідача перед позивачем.
Відповідно до вимог частини першої ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України, передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Проте, як вже зазначалось, позивач здійснив перерозрахунок суми основного боргу, у відповідності з умовами вищевказаного кредитного договору, зменшив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 59 216,73 грн. станом на 05.01.2010 та 34 020,31 грн. - по прострочених відсотках, які і підлягають стягненню з відповідача.
З урахуванням викладеного, у позові в частині стягнення 105 966,58 грн. основного боргу повинно бути відмовлено.
Відповідно до п.п. 3.3.6. договору за порушення строків повернення кредиту та відсотків за кредит, позичальник зобов'язувався сплатити банку додатково до встановленої відсоткової ставки за кредит пеню у розмірі 2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, згідно розрахунку позивача, відповідачу нараховано 216 080,11 грн. пені, яка і підлягає стягненню з відповідача.
У відповідності з підпунктом 3.2.8. договору банк має право, зокрема, стягнути з позичальника штраф у розмірі 25% від суми кредиту у випадку невиконання позичальником будь-якої з умов кредитного договору.
Таким чином, позивачем нараховано відповідачу 46 750,00 грн. штрафу, який і підлягає стягненню з відповідача.
Жодних письмових заперечень, пов'язаних з уточненим предметом позову, відповідачем суду не представлено, контррозрахунків на розрахунки основного боргу, прострочених відсотків, пені та штрафу, здійснені позивачем, не надано.
Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 356 067,15 грн., у тому числі 59 216,73 грн. основного боргу, 34 020,31 грн. прострочених відсотків, 216 080,11 грн. пені та 46 750,00 грн. штрафу, документально встановлений та підтверджений матеріалами справи.
За таких обставин позов підлягає задоволенню частково.
Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
За згодою представника позивача, згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Рішення оформлене у відповідності до ст. 84 ГПК України і підписане 15.03.2010.
Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1). Позов задовольнити частково.
2). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансфер-Юг»(99040, м. Севастополь, вул. Флагманська, буд. 5, кв. 15, ідентифікаційний код 34301259, р/р 2600411125/980 у ПАТ Банк «Морський», МФО 324742, або з інших рахунків) на користь Публічного акціонерного товариства Банк «Морський»(99001, м. Севастополь, вул. Брестська, 18, корпус А, ідентифікаційний код 20748213, р/р 2909090061 у ПАТ Банк «Морський», МФО 324742, або на інші рахунки) 356 067,15 грн., у тому числі 59 216,73 грн. основного боргу, 34 020,31 грн. прострочених відсотків, 216 080,11 грн. пені та 46 750,00 грн. штрафу, а також 3 560,67 грн. державного мита та 181,87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3). В іншій частині у позові відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя С. М. Альошина