25.02.2010 справа № 5020-4/035
За заявою Закритого акціонерного товариства “Бахчисарайський виноробний завод” (98403, місто Бахчисарай, вулиця Македонського, 1)
до Спільного українсько-британського підприємства “Олвіс” (99006, місто Севастополь, вулиця Молодих будівельників, буд.4, кв. 57)
про визнання боржника банкрутом,
Суддя Погребняк О.С.
За участю представників:
заявника: Дудкін В.С. представник, довіреність б/н від 09.09.209;
боржника: Херсонський С.А. -директор;
Закрите акціонерне товариство “Бахчисарайський виноробний завод” звернулось до господарського суду м.Севастополя із завою до Спільного українсько-британського підприємства “Олвіс” про визнання останнього банкрутом.
Заява про визнання боржника банкрутом подана в порядку, передбаченому статтями 7, 8, 11, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та мотивована неспроможністю боржника протягом встановлених законом трьох місяців погасити суму заборгованості в розмірі 404236,00 грн., яка утворилась на підставі рішення господарського суду м.Севастополя від 14.09.2009 у справі № 5020-1/054. Заявник зазначає, що на виконання вказаного вище рішення було видано наказ про примусове виконання рішення та відкрито виконавче провадження, однак фактично судове рішення не виконано.
Ухвалою суду від 04.02.2010 порушено провадження у справі про банкрутство Спільного українсько-британського підприємства “Олвіс”, призначено підготовче засідання.
Частиною 2 статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено, що до дати проведення підготовчого засідання боржник зобов'язаний подати в господарський суд та заявнику відзив на заяву про порушення справи про банкрутство.
У підготовчому засіданні 25.02.2010 боржник надав суду відзив на заяву про визнання його банкрутом та зазначив, що в даному випадку заявником не дотримано такої суттєвої умови для визнання банкрутом, як незадоволення боржником кредиторських вимог протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку. В обґрунтування власного доводу, боржник посилається на постанову державного виконавця ВДВС Гагарінського РУЮ м.Севастополя від 14.12.2009, яким виконавче провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду м.Севастополя у справі № 5020-1/054 закінчено у зв'язку з визнанням в судовому порядку наказу суду таким, що не підлягає виконанню. У зв'язку з викладеним, боржник просить суд провадження у справі про банкрутство Спільного українсько-британського підприємства “Олвіс” припинити.
Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.
Надаючи оцінку доводам боржника про необхідність припинення провадження у справі суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Згідно з частиною 3 статті 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суд м.Севастополя від 14.09.2009 у справі № 5020-1/054 зі Спільного українсько-британського підприємства “Олвіс” на користь Закритого акціонерного товариства “Бахчисарайський виноробний завод” було стягнуто 400.000,00 грн., отриманих за недійсним правочином, а також судові витрати, всього - 404236,00 грн. (а.с.8-10).
25.09.2009 на виконання рішення господарського суду м.Севастополя від 14.09.2009, яке набрало законної сили 25.09.2009, було видано наказ про примусове виконання рішення (а.с.11).
23.10.2009 постановою державного виконавця ВДВС Гагарінського РУЮ м.Севастополя було відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду м.Севастополя у справі № 5020-1/054 (а.с.13).
В той же час, боржником у судовому засіданні представлено копію ухвали господарського суду м.Севастополя від 20.10.2009, якою визнано таким, що не підлягає виконанню повністю наказ господарського суду м.Севастополя від 25.09.2009 у справі № 5020-1/054.
До зазначеної ухвали боржником було надано суду постанову державного виконавця Гагарінського РУЮ м.Севастополя від 14.12.2009 про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду м.Севастополя у справі № 5020-1/054 у зв'язку з визнанням в судовому порядку наказу суду таким, що не підлягає виконанню.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що виконавче провадження з приводу примусового виконання наказу господарського суду у справі № 5020-1/054 тривало з 23.10 по 14.12.2009, тобто менше ніж два місяці, що виключає наявність встановленого законом тримісячного строку прострочення боржником виконання свого обов'язку.
При цьому, присилання заявника у судовому засіданні на той факт, що ухвала господарського суду м.Севастополя від 20.10.2009, про визнання таким, що не підлягає виконанню повністю наказ господарського суду м.Севастополя від 25.09.2009 у справі № 5020-1/054, скасована в апеляційному порядку суд вважає необґрунтованою з огляду на частину 10 статті 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Так, відповідно до частини 10 статті 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.
В пункті 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 «Про судову практику у справах про банкрутство»зазначено, що за змістом приписів частин восьмої та десятої статті 7 Закону кредитор має у цей тримісячний строк здійснити заходи щодо стягнення боргу шляхом пред'явлення виконавчого документа до виконання відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", зокрема з дня винесення постанови державним виконавцем про порушення виконавчого провадження, чи погашення податкового боргу за вимогами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і додати докази цього до своєї заяви.
Таким чином, чинне законодавство пов'язує наявність тримісячного строку прострочення боржником виконання свого обов'язку із здійсненням заходів щодо стягнення боргу шляхом пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Приймаючи до уваги той факт, що після скасування в апеляційному порядку ухвали господарського суду м.Севастополя від 20.10.2009 у справі № 5020-1/054, наказ господарського суду м.Севастополя від 25.09.2009 у справі № 5020-1/054 повторно до виконання не пред'являвся, суд приходить до висновку про те, що невиконання боржником свого обов'язку мало місце протягом строку меншого ніж три місяці, що є недостатнім для визнання його банкрутом.
Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 «Про судову практику у справах про банкрутство», провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.
В даному випадку суд вважає за необхідне застосувати пункт 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
На підставі викладеного, керуючись статтею 40 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, пунктом 1-1 статті 80, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Провадження у справі № 5020-4/035 про банкрутство Спільного українсько-британського підприємства “Олвіс” (ідентифікаційний код 23196448) припинити.
Копії даної ухвали направити кредитору, боржнику, Кримському регіональному агентству з питань банкрутства в АР Крим та м. Севастополі (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 81,офіс 401, 227).
Суддя підпис О.С. Погребняк