Іменем України
22.02.2010 справа № 5020-11/270
За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
(АДРЕСА_2)
про стягнення заборгованості у розмірі 996,22 грн.
Суддя Дмитрієв В.Є.
За участю представників:
позивач - ОСОБА_1, паспорт АР НОМЕР_1 виданий Нахімовським РВ УМВС України в місті Севастополі 12.09.2006, ФОП ОСОБА_1;
відповідач - не з'явився, ФОП ОСОБА_2
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 996,22 грн.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 07.12.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/270.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову; явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання 15.01.2010 повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 15).
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання.
Представнику позивача у судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
08.09.2008 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) було укладено Договір поставки товару № 34 (далі -Договір) (а.с. 8).
Відповідно до розділу 1 Договору постачальник зобов'язався здійснити поставки у 2008 році товарів: фарб в асортименті, побутової хімії у дрібній розфасовці за попередніми замовленнями покупця в усній (по телефону) або письмовій формі; строк виконання замовлення не менш, ніж 4 днів, а покупець - прийняти та оплатити поставлений товар у строк, передбачений Договором.
Асортимент, кількість та відпускна ціна на кожний вид продукції узгоджується сторонами на кожну партію товару усно або письмово (у формі замовлення) та відображується у рахунку-фактурі та накладних на поставлений товар (пункт 4.2 Договору).
Згідно з пунктом 4.3 Договору розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється на підставі рахунку-фактури (накладної) на поставлений товар не пізніше 15 календарних днів з моменту поставки товару покупцю у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або іншим способом, який не суперечить законодавству України.
Відповідно до розділу 5 Договору від діє до 31.12.2008. У випадку, якщо за 10 днів до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін не надіслала письмове повідомлення про його розірвання, договір вважається продовженим на той же строк.
13.08.2009 на виконання умов Договору позивачем було поставлено товар на суму 970,60 грн., що підтверджується копією видаткової накладної № КН 00000540 від 13.08.2009, яка долучена до матеріалів справи (а.с. 9).
Отримання товару відповідачем підтверджується підписом на накладній. Будь-яких заперечень щодо факту отримання товару, зазначеного у накладній № КН 00000540 від 13.08.2009 від відповідача не надійшло.
За твердженням позивача, зобов'язання з постачання товару виконані ним належним чином та своєчасно, але оплата за отриманий товар відповідачем не здійснена, що стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порядок оплати відповідно до пункту 4.3 Договору: розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється на підставі рахунку-фактури (накладної) на поставлений товар не пізніше 15 календарних днів з моменту поставки товару покупцю у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або іншим способом, який не суперечить законодавству України.
З урахуванням того, що поставка товару відбулася 13.08.2009, строк оплати за видатковою накладною № КН 00000540 від 13.08.2009 сплинув 29.08.2009.
Докази оплати відповідачем наявної заборгованості у розмірі 970,60 грн. відсутні.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення вказаної суми обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 28.08.2009 по 07.10.2009 у розмірі 3,27 грн.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає, що він здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.
Відповідно до пункту 6.1 Договору за порушення строків оплати товару покупець сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, нараховану на суму простроченого платежу за кожен день прострочення.
На підставі зазначеного пункту Договору позивачем нарахована пеня за період з 28.08.2009 по 07.10.2009 у розмірі 22,35 грн.
Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3, відомості про рахунки в установах банків відсутні) основну заборгованість у розмірі 970,60 грн., 3% річних у розмірі 3,27 грн., пеню у розмірі 22,35 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.Є. Дмитрієв
Рішення оформлено відповідно до
вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 25.02.2010