Іменем України
16.02.2010 справа № 5020-4/015
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Вода і партнери” (вул. Камишове шосе, 15, м. Севастополь, 99014)
до приватного підприємства “Классік” (99804, м. Севастополь, с.Кача, вул. Первомайська, 10)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (89210, АДРЕСА_1)
про стягнення заборгованості,
Суддя Погребняк О.С.
За участю представників:
Позивач: Соколова В.В. - представник, довіреність № 06 від 23.01.2009;
Відповідач (Приватне підприємство "Классік") -не з'явився;
Відповідач (ФОП ОСОБА_1) - не з'явився.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Вода і партнери” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства «Классік»про стягнення 100,00 грн. заборгованості та до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 37171,53 грн. -всього 37271,53 грн., яка утворилась за поставлений та несвоєчасно оплачений товар на підставі договору поставки № ДП-В/01.2009/01 від 15.01.2009 року. Позивач також просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість з урахуванням пені, 10 % річних, а також індексу інфляції.
Ухвалою суду від 14.01.2010 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження по справі.
Відповідачі - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та приватне підприємство «Класик»явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, причину неявки не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи сповіщались належним чином. Факт належного сповіщення підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень -ухвал суду.
Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
Суд вирішив розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами (у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 16.02.2010 представник позивача виклав суду позовні вимоги, на позовних вимогах наполягав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі на підставах, викладених в позовній заяві.
Розглянувши матеріали справи, суд -
15.01.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Вода і партнери” -Постачальник, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 -Покупець, було укладено договір поставки № ДП-В/01.2009/01 (далі -Договір), відповідно до пункту 1.1 якого, Постачальник зобов'язується передавати Покупцю, на підставі заявок останнього, у власність продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар, а також тару у строки, встановлені даним договором (а.с.13-14).
Відповідно до пункту 1.2 Договору, найменування продукції, кількість, якість, розгорнута номенклатура (асортимент), ціна, вказуються у прайс-листах, які слугують підставою для складання заявок Покупця.
Пунктами 2.1, 2.5 Договору передбачено, що поставка продукції здійснюється в асортименті, по цінах і в кількості, вказаним в заявці Покупця. Передача товару представнику Покупця здійснюється на підставі довіреності встановленого зразку, виписаної Покупцем, з одночасним пред'явленням паспорту.
Позивач зазначає, що на підставі вказаного вище договору поставки від 15.01.2009 № ДП-В/01.2009/01 відповідачеві було поставлено товар на суму 42164,76 грн., який оплачено частково -в сумі 6796,78 грн. та на момент подачі позову існує заборгованість в сумі 35367,98 грн.
Суд вважає за необхідне надати оцінку тому факту, що позов подано як до приватного підприємства “Классік”, місцезнаходженням якого є -99804, м. Севастополь, с.Кача, вул. Первомайська, 10, так і до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, який мешкає за адресою: 89210, АДРЕСА_1.
Згідно з частинами 2, 3 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
З матеріалів справи вбачається, що 12.02.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Вода і партнери” -Кредитор, та Приватним підприємством «Классік»- Поручитель, було укладено Договір поруки, відповідно до пункту 1 якого Поручитель приймає на себе зобов'язання (поручається) відповідати, в межах суми, а саме 100,00 (сто гривень), перед Кредитором по зобов'язаннях фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо оплати товару по договору поставки товару № ДП-В/01.2009/01 від 15.01.2009.
Приймаючи до уваги той факт, що зобов'язання обох відповідачів перед позивачем витікають з одного договору - № ДП-В/01.2009/01 від 15.01.2009, суд вважає правомірними дії Товариства з обмеженою відповідальністю “Вода і партнери” з приводу звернення з позовом до господарського суду м.Севастополя -за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. В даному випадку позов подано за місцезнаходженням приватного підприємства “Классік” (99804, м. Севастополь, с.Кача, вул. Первомайська, 10).
Дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України також встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання договору поставки № ДП-В/01.2009/01 від 15.01.2009 товариством з обмеженою відповідальністю “Вода і Партнери” на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було поставлено товар на підставі:
- видаткової накладної № VP-00323 від 07.09.2009 на суму 14905,02 грн.;
- видаткової накладної № VP-00328 від 07.09.2009 на суму 27259,74 грн. (а.с.9-10).
На вказаних видаткових накладних в графі «отримав»міститься підпис та печатка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт поставки відповідачеві товару на загальну суму 42164,76 грн.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.2 Договору поставки визначено умови оплати: покупець отримує товар від постачальника на умовах відстрочення платежу на строк не більше 21 календарного дня. Форма оплати -безготівковий розрахунок шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника, датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.
Позивач зазначає, що відповідачем було порушено положення пункту 5.2 Договору щодо строків оплати поставленого товару, поставлений товар з урахуванням строків, встановлених даним пунктом договору, оплачено лише частково в сумі 6796,78 грн., у зв'язку з чим, має місце заборгованість в сумі 35367,98 грн.
Оскільки відповідач не надав суду доказів оплати отриманого ним товару, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 35367,98 грн. обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статей 3, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Так, пунктом 6.2 Договору сторони погодили, що за недотримання строків оплати товару згідно підпункту 1 пункту 5.2 договору, Покупець сплачує Постачальнику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від суми неоплаченого платежу.
Позивач, посилаючись на положення статті 625 Цивільного кодексу України, також просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 індекс інфляції та 10 % річних за весь час прострочення.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В даному випадку, пунктом 6.3 Договору поставки сторони погодили, що крім відповідальності, передбаченої пунктом 6.2 договору, за несвоєчасну та/або неповну оплату Товару Покупець сплачує Постачальнику суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 10 % річних, які нараховуються на загальну суму заборгованості за неоплачений товар за кожен календарний день прострочення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 10 % річних та індексу інфляції (а.с.4-5), судом встановлено, що період прострочення встановлювався по кожній видатковій накладній окремо. У зв'язку з цим, розрахунок пені, 10 % річних та індексу інфляції також рахувався по кожній видатковій накладній окремо.
З урахуванням Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97Р «Рекомендації відносно застосування індексів інфляції про розгляді судових справ», суд вважає вірним зроблений розрахунок та приходить до висновку про наявність у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед позивачем основної заборгованості в сумі 35367,98 грн., 795,75 грн. пені, 530,50 грн. - індекс інфляції та 477,50 грн. -10 % річних.
Суд звертає увагу на той факт, що позивач при розрахунку позовних вимог допустився арифметичної помилки. Так, 35367,98 (основна заборгованість) + 795,75 грн. (пеня) + 530,50 грн. (індекс інфляції) + 477,50 грн. (10 % річних) = 37171,73, в той час як позивач заявив до стягнення 37171,53 грн. Оскільки у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог та стягнення суми більшої, ніж заявлено, суд розглядає позовні вимоги ТОВ «Вода і партнери»виходячи із суми саме у 37171,53 грн.
Надаючи оцінку укладеному 12.02.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Вода і партнери” та Приватним підприємством «Классік»Договору поруки та оцінюючи його правові наслідки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Згідно зі статтею 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
В даному випадку, пунктом 1 договору поруки від 12.02.2009 передбачено, що Поручитель (ПП «Классік») відповідає перед Кредитором (ТОВ “Вода і партнери”) лише частково, а саме за оплату основного боргу, який утворився в результаті неоплати грошових коштів за поставлений товар. При цьому, поручитель не відповідає за % неустойки, пеню, збитки та інше.
Пунктом 3 договору поруки від 12.02.2009 сторони погодили, що протягом трьох календарних днів з моменту отримання повідомлення (виставленої вимоги), Поручитель зобов'язаний здійснити розрахунки з Кредитором по невиконаних зобов'язаннях Боржника, по яких він прийняв не себе поруку, при цьому, враховуються, що Поручитель та Боржник не являються солідарними боржниками.
З матеріалів справи вбачається факт направлення позивачем (Кредитором) на адресу Поручителя (ПП «Классік») повідомлення про необхідність протягом трьох днів, з моменту його отримання, погасити борг фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед ТОВ “Вода і партнери” в розмірі, вказаному в пункті 1.1 договору поруки (а.с.21).
На підставі викладеного та виходячи з умов укладеного договору поруки від 12.02.2009, суд приходить до висновку про виникнення у Приватного підприємства «Классік», як Поручителя, перед позивачем зобов'язання погасити суму в розмірі 100,00 грн., як частину боргу, який виник у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед ТОВ “Вода і партнери” на підставі договору поставки товару № ДП-В/01.2009/01 від 15.01.2009.
Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач у позові просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму основного боргу в повному обсязі -35367,98 грн. В той же час, позивач також просить суд стягнути з іншого відповідача, як поручителя, частину основного боргу в сумі 100,00 грн. забезпеченого порукою. Тобто, позивач просить суд стягнути з обох відповідачів всього 35467,98 грн.
Однак, приймаючи до уваги той факт, що 100,00 грн. основного боргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь ТОВ “Вода і партнери” з приватного підприємства «Классік», як поручителя, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та необхідність стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми основного боргу за вирахуванням 100,00 грн., тобто 35267,98 грн.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Приймаючи до уваги той факт, що даний спір виник внаслідок неправильних дій основного боржника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, суд вважає за необхідне покласти судові витрати саме на вказану особу у повному обсязі.
Керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства “Классік” (99804, м. Севастополь, с.Кача, вул. Первомайська, 10; ідентифікаційний код 32266045) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Вода і партнери” (вул. Камишове шосе, 15, м. Севастополь, 99014; р/р 26000945238011 у СФ АБК «Укрсоцбанк», МФО 324195, ідентифікаційний код 35427217) 100,00 грн. заборгованості.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (89210, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Вода і партнери” (вул. Камишове шосе, 15, м. Севастополь, 99014; р/р 26000945238011 у СФ АБК «Укрсоцбанк», МФО 324195, ідентифікаційний код 35427217) 35267,98 грн. основної заборгованості, 795,75 грн. пені, 477,50 грн. -10 % річних та 530,50 грн. -інфляційного відшкодування.
4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (89210, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Вода і партнери” (вул. Камишове шосе, 15, м. Севастополь, 99014; р/р 26000945238011 у СФ АБК «Укрсоцбанк», МФО 324195, ідентифікаційний код 35427217) витрати по сплаті держмита в сумі 341,75 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 235,36 грн.
5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (89210, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1 в доход державного бюджету (р/р 31113095700007, отримувач: Державний бюджет, Ленінський район в місті Севастополі, банк отримувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598, код платежу 22090200) державне мито у сумі 29,97 грн.
6. В іншій частині позову відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя підпис О.С. Погребняк
Рішення оформлено відповідно
до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 17.02.2010.