Іменем України
"11" лютого 2010 р. справа № 5020-5/334
За позовом: Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
До Дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства„Укргідроспецфундаментбуд" Севастопольське СУ №601 „Гідроспецфундаментбуд" (99003, м. Севастополь, вул. Сімферопольська, буд. 11)
про стягнення збитків в розмірі 43392,31 грн.
Суддя Євдокімов І.В.
Представники сторін:
позивач (Фонд комунального майна Севастопольської міської ради) - Ігнатенко Валерія Вячеславівна - головний спеціалист, довіреність № б/н від 11.01.2010, ;
відповідач (Дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства „Укргідроспецфундаментбуд" Севастопольське СУ № 601 „Гідроспецфундаментбуд") - не з'явився.
Суть спору:
Позивач, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, звернувся до суду з позовом до відповідача, Дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства „Укргідроспецфундаментбуд" Севастопольське СУ № 601 „Гідроспецфундаментбуд”, про стягнення збитків в розмірі 43392,31 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо своєчасного повернення приміщення позивачу.
Відповідач в судове засідання неодноразово не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому порядку, за адресою вказаною у позовній заяві та у довідці статистики (а.с. 49).
Ухвала про порушення провадження по справі отримана відповідачем особисто, про що свідчить повідомлення № 11398 від 29.10.2009 (а.с.17).
Суд визнав можливим розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши представника позивача, дослідивши надані позивачем докази, суд, -
11.12.2006 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та Дочірнім підприємством відкритого акціонерного товариства „Укргідроспецфундаментбуд" (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № 439-06 (далі - Договір).
Підпис уповноваженої особи орендаря посвідчений печаткою Дочірнього підприємства Севастопольське спеціалізоване будівельне управління № 601 „Гідроспецфундаментбуд".
Згідно з розділом 1 Договору, орендодавець передає, орендар приймає в оренду нерухоме майно -вбудовані нежитлові приміщення цокольного поверху житлової п'ятиповерхової будівлі, загальною площею 231,50 м2, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Сімферопольська, 11. Орендоване майно відповідно до пункту 1.2 Договору буде використовуватися для розміщення контори управління.
Строк дії договору встановлений сторонами до 07.09.2011 (пункт 7.1 Договору).
У пункті 2.1 Договору, сторони визначили, що власником орендованого майна є Севастопольська міська Рада, та передача майна в оренду не є підставою для переходу до орендаря права власності.
Відповідач користується майном, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 11.12.2006 та актом перевірки від 19.05.2009.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 19.05.2009 у справі № 5020-2/163 за позовом Прокурора Ленінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства „Укргідроспецфундаментбуд" Севастопольське СУ № 601 «Гідроспецфундаментбуд»про стягнення 42251,31 грн. та зобов'язання усунути перешкоди у праві користуванням майном шляхом виселення, встановлено, що договір оренди нерухомого майна №439-06 від 11.12.2006 є нікчемним.
Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 43392,31 грн.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Крім того, від Комунального підприємства „Аррікон” СМР на адресу позивача надійшов лист з повідомлення про те, що КП „Аррікон” СМР має намір орендувати нежитлові приміщення цокольного поверху житлової п'ятиповерхової будівлі, загальною площею 231,50 м2, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Сімферопольська, 11 (а.с. 35).
Згідно з умовами договору оренди № 439-06 позивач отримував би з відповідача плату за користування орендованим приміщенням в розмірі 4086,95 грн. з урахуванням індексу інфляції.
Таким чином, сума збитків відповідача за фактично користування майном за період з 01 лютого 2009 року по 31 серпня 2009 року складає 43392,31 грн., та підлягає стягненню.
Керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 433,92 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 49, 69, 75, 82 -85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства„Укргідроспецфундаментбуд" Севастопольське СУ №601 „Гідроспецфундаментбуд" (99003, м. Севастополь, вул. Сімферопольська, буд. 11, ідентифікаційний код 01416626, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 25750044, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) збитки у розмірі 43392,31 грн., перерахувавши з яких: 97% - 41970,58 грн. на розрахунковий рахунок: місцевий бюджет м. Севастополя, р/р 33213870700001 ГУДК м. Севастополя, МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 2208044, 3% - 1421,73 грн. на розрахунковий рахунок: місцевий бюджет м. Севастополя, р/р 31516933700001 ГУДК м. Севастополя, МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 50110007., витрати по оплати державного мита в розмірі 433,92 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. перерахувати на розрахунковий рахунок: місцевий бюджет м. Севастополя, п/р 37188003000416 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 25750044.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя І.В. Євдокімов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
15.02.2010