Іменем України
"09" лютого 2010 р. справа № 5020-12/296
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Харченка І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу
за позовом Приватного підприємства “М'ясопереробний завод “Ковбаси Камо”
(вул. Промислова, 4, м. Севастополь, 99040)
(вул. Київська, 2-12, м. Севастополь, 99003)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Гевс ЛТД”
(вул. Леніна, 18, м. Севастополь, 99011)
про стягнення заборгованості у розмірі 1825,01 грн.
за участю представників:
позивача -Фоміної В.А., довіреність №1717 від 24.08.2007;
відповідача -Лісника В.Г., директора, паспорт серії АР 427372, виданий Ленінським РВ УМВС
України в місті Севастополі 15.02.2008.
Приватне підприємство “М'ясопереробний завод “Ковбаси Камо” (далі -Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Гевс ЛТД” (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 825,01 грн., з яких: 996,89 грн. -основна заборгованість, 762,62 грн. та 39,64 грн. -пеня, 20,04 грн. -інфляційні втрати, 5,82 грн. -3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем зобов'язань за договором поставки №118 від 01.01.2006.
В судовому засіданні 09.02.2010 представник Позивача надав уточнення позовних вимог /а.с. 41/, у якому просив стягнути суму основного боргу -186,80 грн., пеню - 762,62 грн. та 39,64 грн., інфляційні втрати -20,04 грн., 3 % річних - 5,82 грн. У подальшому в судовому засіданні заявив про відсутність основного боргу взагалі, у зв'язку зі сплатою його відповідачем, та наполягав на стягненні пені, 3% річних та індексу інфляції за несвоєчасну сплату боргу.
В судовому засіданні 09.02.2010 представник Відповідача надав відзив на позов /а.с. 46/ у кому просить в позові відмовити з огляду на те, що договір підряду №118 від 01.01.2006 втратив чинність, позивачем не надані докази поставки товару, невірно застосовані норми законодавства щодо відповідальності за невиконання зобовязань.
В судовому засіданні 21.01.2010 оголошена перерва до 09.02.2010.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
01.01.2006 між Приватним підприємством “М'ясопереробний завод “Ковбаси Камо” /постачальник/ та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Гевс ЛТД” /Покупець/ укладений договір поставки товару №118 /далі - Договір/, відповідно до умов якого з метою регулярного забезпечення потреб Покупця у продуктах харчування, надалі -товар, Постачальник зобов'язується поставляти, а Покупець приймати та оплачувати його /а.с. 9/.
Як вбачається з матеріалів справи, договір поставки №118 від 01.01.2006. має дію до 31.12.2007. В справі мається додаткова угода від 01.01.2008. до договору поставки №118 від 01.01.2006. про зміну його дії до 31.12.2009. (а.с.10) Саме на підставі цієї додаткової угоди Позивач наполягає на стягненні коштів.
Але, Відповідач заперечує наявність додаткової угоди, що підтверджується відсутністю печатки на ньому та інформації про особу яка його підписала. Обов'язок сплатити кошти за отриманий товар, Відповідач не заперечує, але не за вказаною Позивачем угодою.
Згідно з пунктом 7.2 договору поставки №118 від 01.01.2006., зміни та доповнення до нього мають юридичну силу тільки в тому випадку, якщо вони оформлені у письмовому вигляді та підписані двома сторонами.
Позивач не надав суду інших доказів продовження дії договору №118 від 01.01.2006 у встановленому законодавством порядку, тому суд дійшов висновку про неможливість його застосування як доказу про порушення терміну сплати за отриманий товар.
Відповідно до вимог статті 530 Цивільного кодексу України: „Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.”
Статтею 549 Цивільного кодексу України закріплено, що „Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.”
Також статтею 230 Господарського кодексу України визначено: „Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Позивач не надав суду доказів невиконання або неналежного виконання Відповідачем господарського зобов'язання, а тому підстав для нарахування пені, 3% річних та індексу інфляції немає.
За цими ж підставами у Відповідача не виникло зобов'язання щодо сплати основного боргу, який було заявлено у первісному позові, а тому, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі суд покладає на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Суддя І.А. Харченко
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84
Господарського процесуального кодексу України
і підписано 11.02.2010