Іменем України
"09" лютого 2010 р. справа № 5020-4/267
За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
до Фізичної особи-підприємця
ОСОБА_1
(99016, АДРЕСА_1)
про усунення перешкод в користуванні майном та стягнення суми боргу,
Суддя Погребняк О.С.
Представники сторін:
позивач (Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) -Ігнатенко В.В., головний спеціаліст відділу, довіреність б/н від 01.09.2009;
відповідач (ФОП ОСОБА_1О.) -не з'явився.
Суть спору:
Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (позивач) звернувся до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідача) про усунення перешкод в користуванні майном та стягнення суми боргу.
В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на те, що договір оренди нерухомого майна, укладений між ним та відповідачем, є нікчемним, а відтак не створює юридичних наслідків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю. У зв'язку з цим просить стягнути з відповідача плату за фактичне користування майном в сумі 2615,17 грн. та зобов'язати відповідача звільнити займані приміщення.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 04.12.2009 порушено провадження у справі № 5020-4/267.
У ході судового розгляду, позивач, у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, надав заяву про зміну підстав позову, в якій, посилаючись на норми статей Господарського процесуального кодексу України вважає договір оренди від 10.02.2005 №56-05 неукладеним та просить зобов'язати ФОП ОСОБА_1 звільнити (повернути) нерухоме майно, яке прийнято ним за актом приймання-передачі за договором оренди № 56-05 від 10.02.2005 -одноповерхову будівлю сараїв, загальною площею 144,90 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, шляхом передачі зазначеного майна Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, а також стягнути з ФОП ОСОБА_1 збитки за фактичне користування майном у вигляді упущеної вигоди в розмірі 2615,17 грн. та судові витрати (арк.с 28-29).
Відповідач явку уповноважених представників у судові засідання 12.01.2010 та 26.01.2010 не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки не сповістив.
У зв'язку з неявкою в судові засідання представника відповідача розгляд справи двічі відкладався.
В судове засідання 09.02.2010 відповідач знову не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, про причини нез'явлення суд не повідомив.
Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
Суд вирішив розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами (у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 09.02.2010 представник позивача виклав суду позовні вимоги, на позовних вимогах наполягав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі на підставах, викладених в позовній заяві, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
10.02.2005 між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (правонаступник -Фонд комунального майна Севастопольської міської ради; Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна №56-05 (далі -Договір), відповідно до умов якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно - одноповерхову будівлю сараїв, загальною площею 144,90 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі КП “Житлсервіс №13”, для використання під складські приміщення для зберігання будівельних матеріалів (арк.с. 9-10).
28.12.2007 та 06.08.2008 сторонами були внесені зміні в Договір, відповідно до Протоколів узгодження змін до Договору оренди №56-05 від 10.02.2005 (арк.с. 14-15).
За умовами пунктів 3.1-3.3. Договору, з урахуванням внесених змін, розмір орендної плати визначається відповідно до Методики, затвердженої рішенням сесії міської Ради №1617 від 13.03.2007 і складає 2144,40 грн. Амортизаційні відрахування і вартість послуг Орендодавця включаються в орендну плату.
Орендна плата складає 240,18 грн. за перший місяць оренди (із застосуванням індексів інфляції станом на квітень 2007 року) та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.
Згідно з рішенням Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати на попередній місяць на індекс інфляції, відповідний попередньому.
Відповідно до пункту 7.1 Договору цей договір діє з моменту підписання акту приймання-передачі майна, нотаріального посвідчення і державної реєстрації договору -до 24.03.2008.
Факт передачі Об'єкта в оренду підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 10.02.2005 (арк.с. 11).
Згідно з положеннями статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених положеннями Господарського кодексу України.
Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).
Із наведеними нормами кореспондує стаття 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з якою орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно підлягають державній реєстрації.
Цивільним кодексом України в редакції, що діяла на момент укладення Договору оренди, встановлено обов'язковість нотаріального посвідчення договору найму будівлі строком на один рік і більше (частина друга статті 793) та державної реєстрації договору найму будівлі або іншої капітальної споруди, укладеного на строк не менше одного року (частина перша статті 794).
Судом встановлено, що Договором (пункт 7.1.) визначено строк його дії з 10.02.2005 до 24.03.2008 (арк.с. 10), тобто понад один рік.
Відповідно до пункту 4.2. Договору, Орендар зобов'язується при укладенні договору оренди строком на рік та більше здійснити нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію Договору в строки, встановлені чинним законодавством України, та здійснити оплату необхідних послуг.
Частиною першою статті 210 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є чинним з моменту його державної реєстрації. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації -з моменту державної реєстрації (частина третя статті 640 Цивільного кодексу України).
При укладанні спірного договору оренди сторони вимог закону про нотаріальне посвідчення договору не виконали ні в момент укладення договору, ні після звернення позивача до суду з позовом.
У даному випадку, договір оренди від 10.02.2005 № 56-05 між позивачем та відповідачем укладений у простій письмові формі, не був посвідчений нотаріально та не здійснена його державна реєстрація, а тому його не можна вважати вчиненим.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим, судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205-210, 640 Цивільного кодексу України тощо). Згідно із статтями 210 та 640 Цивільного кодексу України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Пунктом 10 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 9 встановлено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 Цивільного кодексу України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.
Абзац 6 пункту 8 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 9 надає право заявити вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої Цивільного кодексу України.
Глава 83 Цивільного кодексу України регулює відносини щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.
Так, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно зі статтею 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Статтею 1214 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
На час вирішення спору нерухоме майно перебуває у користуванні ФОП ОСОБА_1 і Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради не повернуто.
Відповідно до пункту 6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 № 02-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" (далі -Роз'яснення) державні та комунальні підприємства мають право звертатися з позовом про усунення будь-яких порушень свого права.
Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Враховуючи відсутність у Відповідача правових підстав для користування спірним нерухомим майном (Договір оренди є невчиненим), суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради щодо зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 повернути (звільнити) майно, передане за актом приймання-передачі за договором оренди №56-05 від 10.02.2005 -одноповерхову будівлю сараїв, загальною площею 144,90 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 та передати майно Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради.
Також Позивачем заявлені вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради суми збитків за фактичне користування нерухомим майном -одноповерховою будівлею сараїв, загальною площею 144,90 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 з 1 листопада 2008 року по 31 жовтня 2009 року -у розмірі 2615,17 грн. (розрахунок в матеріалах справи, арк. с. 8).
Зазначені приміщення, передані відповідачеві відповідно до Договору оренди, фактично використовуються ним з моменту підписання Договору та Акту приймання-передачі майна (10.02.2005) по теперішній час.
Обов'язок нотаріального посвідчення та державної реєстрації був накладений на Орендаря, пунктом 4.2 Договору, однак цей обов'язок не був виконаний, при цьому нерухоме майно не було повернуто позивачу, що спричинило йому збитків.
Згідно з частинами першою та другою статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Суд вважає, що в даному випадку є склад господарського правопорушення, а між протиправними діями відповідача та збитками -безпосередній причинно-наслідковий зв'язок. Так, якщо б відповідач своєчасно виконав свій обов'язок щодо здійснення нотаріального посвідчення і державної реєстрації договору, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради щомісячно отримував би доход за користуванням спірним нерухомим майном у розмірі 240,18 грн. з урахуванням індексу інфляції, відповідно до Методики, затвердженої рішенням сесії міської Ради №1617 від 13.03.2007.
Неповернення відповідачем об'єкта нерухомого майна позивачеві спричинило останньому збитки у вигляді неотриманого доходу за період з 01.11.2008 по 31.10.2009.
За викладених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача збитків (у вигляді неотриманого доходу) за період з 01.11.2008 по 31.10.2009 в сумі 2615,17 грн.
При цьому суд зазначає, що розрахунок збитків здійснений позивачем на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (з наступними змінами і доповненнями), яка згідно з рішенням Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007 (з наступними змінами і доповненнями) застосовується до комунального майна.
Враховуючи вищевикладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають збитки в сумі 2615,17 грн.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову -на відповідача; при відмові в позові -на позивача.
З огляду на зазначене, суд покладає на відповідача понесені позивачем витрати на сплату державного мита в сумі 187,00 грн. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (99016, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) повернути (звільнити) майно, передане за актом приймання-передачі за договором оренди №56-05 від 10.02.2005 -одноповерхову будівлю сараїв, загальною площею 144,90 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, шляхом передачі цього майна Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 23895637; п/р 33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509).
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99016, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 23895637) суму збитків в розмірі 2615,17 грн., з яких 97% - 2545,90 грн. (дві тисячі п'ятсот сорок п'ять грн. 90 коп.) на р/р 33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, отримувач -місцевий бюджет м. Севастополя, код платежу 22080400), а 3% -69,27 грн. (шістдесят дев'ять грн. 27 коп.) на п/р 31516933700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО -23895637, отримувач -місцевий бюджет м. Севастополя).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99016, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 23895637; п/р 31516933700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509) витрати по сплаті державного мита у розмірі 187,00 грн. (сто вісімдесят сім грн. 00 коп.) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.С. Погребняк
Рішення оформлено відповідно
до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 11.02.2010.