справа № 5020-7/327-4/227-5/644
"20" січня 2010 р. 10:23 м. Севастополь
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Євдокімова І.В., при секретері Беліченко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу
За адміністративним позовом: Прокурора Нахімовського району м. Севастополя (99001, м. Севастополь, вул. Робоча, 18)
в інтересах держави в особі:
Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)
до відповідача: Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя (99001, м. Севастополь, вул. Р. Люксембург, 50)
третя особа: ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 інша адреса: АДРЕСА_2)
про визнання нечинним розпорядження Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя № 339-р від 06.05.2004 „Про надання дозволу на будівництво нового житлового будинку у домоволодінні № 6-А по вул. Гер. Севастополя,
Представники сторін:
прокурор - Шульга Антон Миколайович, прокурор віддділу прокуратури, посвідчення № 574 від 18.11.2008, Прокуратура м. Севастополя;
позивач - не з'явився, Севастопольська міська Рада;
відповідач - Богданова Вікторія Олегівна - представник, довіреність № 11/07-10 від 04.01.2010, Нахімовська районна державна адміністрація м. Севастополя;
третя особа - не з'явився, ОСОБА_2;
Суть спору:
01.10.2007 Прокурор Нахімовського району м. Севастополя звернувся до господарського суду м. Севастополя з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя про визнання нечинним розпорядження Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя № 339-р від 06.05.2004 „Про надання дозволу на будівництво нового житлового будинку у домоволодінні № 6-А по вул. Гер. Севастополя.
Ухвалою від 02.10.2007 суддею Ілюхіною Г.П. було відкрите провадження в адміністративній справі №20-7/327 з призначенням попереднього судового засідання.
Ухвалою від 23.01.2008 підготовче попереднє провадження у адміністративній справі № 20-7/327 було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в справі № 2-184/07, яка розглядається Нахімовським районним судом міста Севастополя.
Розпорядженням голови суду у зв'язку з переводом судді Ілюхіної Г.П. до Севастопольського апеляційного адміністративного суду справу №20-7/327 передано до провадження судді Остаповій К.А.
Ухвалою суду від 03.06.2008 справа прийнята до провадження суддею Остапової К.А.
Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя № 141 від 01.12.2008 справа № 5020-7/327-4/227, яка знаходилася у провадженні судді Остапової К.А., у зв'язку з призначенням на посаду судді Севастопольського апеляційного господарського суду, передана до провадження судді Євдокімова І.В.
Ухвалою суду від 02.12.2008 справа прийнята до провадження суддею І.В. Євдокимовим, їй наданий № 5020-7/327-4/227-5/644.
Вивчивши матеріали справи, суд визнав необхідним поновити провадження по справі, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи ухвалою Нахімовського районного суду міста Севастополя від 04.04.2008 по справі 2-52/08 позовна заява ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Севастопольської міської ради, Управлінню земельних ресурсів Севастопольської міської державної адміністрації, треті особи -ОСОБА_2 про визнання власності на земельну ділянку, по зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третьої особи -Управління земельних ресурсів Севастопольської міської державної адміністрації про встановлення порядку користування земельними ділянками, визнання права власності на земельну ділянку , про усунення перешкод в користування місцем загального користування і відшкодування шкоди, залишена без розгляду.
Ухвалою суду від 01.10.2009 провадження по справі поновлено.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем законодавства, регулюючого земельні відносини.
Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що спірне розпорядження втратило силу у зв'язку з його невиконанням.
Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно зі ст.ст. 27, 49, 51, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, прокурору та представнику відповідача в судовому засіданні, роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд
Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави у випадках, передбачених законом.
Рішенням Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає у чому проявилося порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту і визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.
Згідно з п. 4 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів входить розгляд спорів за зверненням суб'єктів владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.
Підставою звернення прокурора в господарський суд з цією позовною заявою є порушення економічних інтересів держави в сфері земельних відносин та містобудівництва.
За результатами перевірки, проведеної прокуратурою Нахімовського району м. Севастополя встановлено, що Нахімовською районною державною адміністрацією м. Севастополя (далі НРДА) було видане розпорядження № 339-р від 6.05.2004 про дозвіл ОСОБА_2 будівництва нового жилого будинку у домоволодінні АДРЕСА_2 Однак для прийняття цього розпорядження ОСОБА_2 необхідно було надати документи, підтверджуючі право власності на земельну ділянку, на якій саме і буде проводитися будівництво. Ці документи (державний акт про право власності на землю) до НРДА надані не були через те, що вказана особа не оформила належним чином право власності на земельну ділянку за вказаною адресою та до цього часу не має державного акту встановленого зразка.
Згідно ст. ст. 13, 14 Конституції України, земля перебуває під особливою охороною держави і права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно зч.1,2 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до положень ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації заборонено. Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні вимоги містяться у Земельному кодексі України в редакції 1990 року, який діяв на час видання Розпорядження № 118 від 23.01.1998, яким громадянам, у тому числі ОСОБА_2 було передано земельну ділянку за вказаною адресою у приватну власність, а саме ст.ст. 22, 23 згідно з якими право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України. Таким чином, згідно вимог Земельного кодексу України в ред. 1990 р. Розпорядження місцевої адміністрації не є документом, який посвідчує право власності на земельну ділянку.
Відповідно до змісту ст. 375 Цивільного кодексу України, право зводити на земельній ділянці будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам має власник.
Відповідно до ст. ст. 20 Закону України «Про основи містобудівництва»регулювання земельних відносин у містобудуванні здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Згідно з положеннями ст. 13 Закону України «Про основи містобудівництва», до компетенції місцевих державних адміністрацій в сфері містобудування належить прийняття рішень щодо: реалізації державної політики у сфері містобудування на відповідній території; планування територій на відповідному рівні; підготовки пропозицій до програм соціально-економічного розвитку відповідної території; формування спеціально уповноважених органів з питань містобудування та архітектури, керівництво їх діяльністю; інформування населення про плани розміщення найважливіших містобудівних, промислових, енергетичних і транспортних комплексів; забезпечення охорони культурної спадщини; моніторингу забудови та іншого використання територій.
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про планування і забудову територій», забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво).
Згідно зі ст. ст. 22, 24 «Про планування і забудову територій», забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Фізичні та юридичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об'єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації. До заяви додається документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою Перелік інших документів та матеріалів, необхідних для отримання дозволу на будівництво, які додаються до письмової заяви, порядок їх розгляду визначаються регіональними правилами забудови. Дозвіл на будівництво надається на підставі комплексного висновку щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови (далі - комплексний висновок).
Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування ні в якому разі не є документом, що засвідчує право власності чи право користування (оренди) земельними ділянками.
Згідно з розділом 7.4 "Тимчасових правил використання та забудови території м. Севастополя", затверджених рішенням Севастопольської міської ради № 392 від 18.11.1999 фізична або юридична особа для отримання дозволу на будівництво повинна надати документ що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.
Таким чином, відповідачем при виданні розпорядження про дозвіл будівництва нового жилого будинку у домоволодінні № 6А по вул. Г. Севастополя № 339-р від 06.05.2004 були порушені норми чинного законодавства України та було надано дозвіл на будівництво особі, яка належним чином не підтвердила своє право власності на земельну ділянку.
За вказаних обставин суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого спірного рішення, в тому числі його обґрунтованості, безсторонності, добросовісності, розсудливості та пропорційності, тому позов щодо визнання протиправним та нечинним спірного рішення підлягає задоволенню.
На підставі вищезазначеного суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та нечинним розпорядження Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя № 339-р від 06.05.2004 „Про надання дозволу на будівництво нового житлового будинку у домоволодінні № 6-А по вул. Гер. Севастополя.
3. Копії постанови направити сторонам.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя І.В. Євдокімов
Постанова складена та підписана
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України
25.01.2010