33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"10" березня 2010 р. Справа № 15/14
за позовом підприємець ОСОБА_1
до відповідача підприємець ОСОБА_2
про стягнення заборгованості в сумі 12 094 грн. 71 коп.
Суддя
Секретар судового засідання Васильєва О.М.
Представники:
Від позивача : ОСОБА_1 підприємець
Від відповідача : не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Позивач - приватний підприємець ОСОБА_1 м.Львів звернувся до господарського суду з позовом, відповідно з яким, просить стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 м.Рівне 12094,71 грн. в т.ч. 10789,00 грн. основного боргу, 404,75 грн. інфляційних нарахувань, 112,62 грн. відсотків річних та 788,34 грн. пені.
Свої вимоги обгрунтовує насамперед неналежними виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, щодо оплати наданих послуг по перевезенню вантажу.
Відповідач вдруге в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. При цьому, у поданому суду відзиві (а.с.30-31) позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 10789,00 грн. за надані їй послуги з перевезення вантажу не оспорює. В той же час, відповідач не визнає позовні вимоги в частині стягнення додаткових нарахувань (штрафних санкцій). Як зазначає відповідач, нарахування пені, у випадку порушення замовником зобов'язання не було передбачено заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом, відтак на думку відповідача відсутні правові підстави для застосування такого виду забезпечення виконання зобов'язання, як пені.
Щодо нарахування позивачем інфляційних збитків та трьох відсотків річних від встановленої у заявці суми 1820 євро, то на думку відповідача, зазначене суперечить вимогам ст.533 ЦК України. З огляду на це, вважає, що позивач має право лише на відшкодування курсових різниць.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі фактичні докази у справі, як кожний окремо, так і в їх сукупності, давши цьому достатню і об'єктивну оцінку, суд прийшов до висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог.
При цьому суд встановив та врахував таке.
25 серпня 2008 року між сторонами у справі був укладений договір - заявка за № 17-08 на перевезення вантажу автомобільним транспортом (далі договір, а.с.8), на виконання умов якого позивачем було здійснено перевезення вантажу за маршрутом: м.Люденшайд (Німеччина) - Рава Руська (кордон України) - м.Суми (Україна).
Зазначене в свою чергу підтверджується наявною в матеріалах справи міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) (а.с. 9-10).
Як вбачається з договору, узгоджена сторонами сума фрахту - 1820 євро по курсу НБУ на день розвантаження підлягає сплаті перевізникові протягом 10-14 банківських днів по отриманні оригіналів документів.
Розглядом матеріалів справи судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору 02 вересня 2009 року на адресу відповідача був направлений необхідний для здійснення оплати пакет документів, в т.ч. рахунок № 120-в від 02.09.09 р. та Акт виконаних робіт № 120-в від 02 вересня 2009 року до договору № 17-08 від 25 серпня 2009 року (а.с.11-12).
Відповідно до останніх, відповідач, з врахуванням поштового перебігу, зобов'язувався остаточно до 23 вересня 2009 року здійснити розрахунки за надані послуги з перевезення вантажу в розмірі 20789,00 грн.
Натомість відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань та умов договору розрахунки у передбачені строки не здійснив.
В подальшому, а саме в період з 14 жовтня 2009 року по 05 листопада, відповідачем були здійснені часткові розрахунки на загальну суму 10000,00 грн. (платіжні доручення в матеріалах справи (а.с.20-24)).
При цьому, як вбачається з даних платіжних доручень, в призначенні платежу відповідачем зазначено “Згідно рахунку 120”. Викладене свідчить про те, що загальна вартість наданих послуг, згідно рахунку №120 від 02.09.09р. в розмірі 20789,00 грн., відповідачем погоджена.
Таким чином, залишок основного боргу склав 10789,00 грн.
Доказів сплати цього боргу відповідач суду не надав; відсутні такі докази і в матеріалах справи.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 10789,00 грн. основного боргу обгрунтовані, законні, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і на підставі стст.173, 193, 225 ГК України, стст.509, 525, 526, 530 п.1, 909, 916 ЦК України підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки починаючи з 23 вересня 2009 року прострочення виконання зобов'язання з боку відповідача почало мати місце, позовні вимоги про стягнення з останнього 404,75 грн. інфляційних нарахувань та 112,62 грн. відсотків річних, згідно поданого позивачем розрахунку обгрунтовані, відтак підлягають до задоволення.
При цьому, посилання відповідача на неправомірність здійснених позивачем нарахувань відсотків та інфляційних, через невідповідність таких дій положенням ст. 533 ЦК України не заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
При цьому, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Як вбачається з договору, узгоджена сторонами сума фрахту -1820 Євро по курсу НБУ на день розвантаження, яка відповідно, підлягає сплаті протягом 10-14 банківських днів по отриманні оригіналів документів.
В свою чергу, і рахунок на оплату, і Акт виконаних робіт не містить жодних посилань на іноземну валюту (ЄВРО); в останніх вказана вартість виконаних робіт в національній валюті - 20789,00 грн.
Враховуючи викладене, та зважаючи, що відповідачем у передбачені договором строки розрахунки були здійснені неналежним чином, на думку суду, позивачем правомірно до даних правовідносин застосовані приписи ч.2 ст.625 ЦК України.
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 788,34 грн. (на підставі п.6 ст.231 ГК України), то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись, в тому числі і неустойкою, якою в свою чергу є штраф та пеня (ч.1 ст.549 ЦК України).
В свою чергу, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно (ч.1 ст.551 ЦК України).
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.547 ЦК України, правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
При цьому, правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч.2 ст.547 ЦК України).
Враховуючи це, суд погоджується з доводами відповідача про те, що оскільки нарахування пені не було передбачено заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом, відповідно відсутні будь-які правові підстави для її застосування.
Судові витрати, передбачені ст.44 ГПК України і понесені позивачем в зв'язку з зверненням до суду за захистом порушеного права, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись стст.49, 82-85 ГПК України, суд,-
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з відповідача -фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (юр.адреса: 33001, АДРЕСА_1, інд.№НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3 в “Приватбанк” м.Рівне, МФО 333391) на користь позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юр.адреса: АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/р НОМЕР_4 в АТ “ОТП Банк”, м.Київ, МФО300528) - 10789 грн. 00 коп. основного боргу, 404 грн. 75 коп. інфляційних нарахувань та 112 грн. 62 коп. відсотків річних, а всього 11306 грн. 37 коп., 333 грн. 73 коп. понесених судових витрат.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. В частині стягнення 788 грн. 34 коп. пені -в позові відмовити.
Суддя
Рішення підписане "16" лютого 2010 року