ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
24 червня 2019 року № 640/4886/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ДАК»
доГоловного управління Держпраці у Київській області Першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Київській області Андрієнка Владислава Степановича
провизнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАК» (далі - ТОВ «ДАК», позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі - ГУ Держпраці у Київській області, відповідач 1) та першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Київській області Андрієнка Владислава Степановича (далі - відповідач 2), у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №КВ1849/1063/АВ/ТД/ФС-23 від 15 січня 2019 року відносно ТОВ «ДАК».
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 15 січня 2019 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області Андрієнком В.С. винесено постанову про накладення штрафу №КВ1849/1063/АВ/ТД/ФС-23, якою на позивача накладено штраф у розмірі 223 380, 00 грн., у зв'язку з тим, що під час інспекційного відвідування будівельного майданчика за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 91-93 ЖК «Метрополь», де проводило свою діяльність ТОВ «ДАК», інспекторами виявлено двох працівників, які працювали за договорами підряду, що мають ознаки трудових договорів, а тому перевіркою було встановлено допуск позивачем до роботи працівників без укладення з ними трудових договорів.
Позивач не погоджується із зазначеним штрафом та висновками постанови про накладення штрафу, оскільки, на його думку, наявність ознак трудового договору не може сама по собі бути підставою для притягнення його до відповідальності у вигляді штрафу. При цьому, позивач зазначив, що вказані договори підряду у судовому порядку недійсними не визнавались, а у відповідача відсутні повноваження щодо визнання правочинів недійсними, у тому числі удаваними. Крім того, позивач посилається на те, що відповідачами було порушено процедуру проведення перевірки, а також процедуру оформлення її результатів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня її вручення йому надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), або заяву про визнання позову.
13 червня 2019 року відповідачем був наданий відзив на позовну заяву, у якому він, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що при проведенні інспекційного відвідування будівельного майданчика за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 91-93 ЖК «Метрополь», де здійснював господарську діяльність ТОВ «ДАК» виявлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які працювали за договорами підряду №23/11/1-Д та 23/11/2-Д від 23 листопада 2018 року, що мають ознаки трудових відносин. В ході надання пояснень зазначеними працівниками була встановлена невідповідність заробітної плати, визначеної договором підряду та фактично отриманою працівниками; початку працевлаштування; графіку роботи. У зв'язку із зазначеним, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем статей 21, 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), тобто допущення працівника до роботи без укладення трудового договору.
Відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Начальник управління захисту економіки у м. Києві Департаменту захисту економіки Національної поліції України листом від 07 грудня 2018 року за вих. №6876/39/125/01-18 повідомив Головне управління Держпраці у Київській області про те, що управлінням захисту економіки у м. Києві Департаменту захисту економіки Національної поліції України, у межах компетенції, здійснюється розгляд звернення ОСОБА_3 щодо ситуації, яка склалася під час здійснення містобудівної діяльності, та можливого порушення земельного законодавства, за об'єктом будівництва ЖК «Метрополь».
Також, у листі зазначено, що за наявними у зверненні матеріалами існують підстави вважати, що для виконання робіт на вказаному об'єкті будівництва, всупереч вимогам КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», Податкового кодексу України, Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та інших актів чинного законодавства, можуть залучатися особи без оформлення із ними трудових відносин та без зарахування їх до штату працівників підприємств. На підставі викладеного, відповідачу було запропоновано провести інспекційне відвідування об'єкту здійснення містобудівної діяльності «ЖК Метрополь».
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості і торгівлі, ратифікованої Законом України від 08 вересня 2004 року №1985-IV, Конвенції Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці у сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 08 вересня 2004 року №1985-IV, статті 259 Кодексу законів про працю України, закону України «Про основні зачади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 липня 2007 року №877, постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2017 року №1104 «Про затвердження переліку органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №929, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, наказу Міністерства соціальної політики від 18 серпня 2017 року №1338, Положення про Головне управління Держпраці у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03 серпня 2018 року №84 та на підставі листа Управління захисту економіки у м. Києві Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 07 грудня 2018 року за вих. №6876/39/125/01-18, начальником ГУ Держпраці у Київській області прийнято наказ від 07 грудня 2018 року №4799 «Про проведення інспекційного відвідування ТОВ «АЛЬТІС-КОНСТРАКШН», ТОВ «Компанія «СЕЙМ-93», ТОВ «ТБК АЛЬТІС», ТОВ «СМП-21», ТОВ «ДАК», ТОВ «ІНФРОБУД».
10 грудня 2018 року начальником ГУ Держпраці у Київській області видано направлення на проведення інспекційного відвідування, яким, на період з 11 грудня 2018 року по 22 грудня 2018 року, направлено головних державних інспекторів Ющенка В.П. та Сидій Є.А. для проведення інспекційного відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю та не оформлення трудових відносин ТОВ «ДАК» (код ЄДРПОУ 32047715), юридична адреса: м. Київ, вул. Качалова, 5-В, фактична адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 91-93 ЖК «Метрополь».
11 грудня 2018 року інспектором праці Ющенком В.П. складено вимогу про надання документів №1849, якою зобов'язано ТОВ «ДАК» надати копії необхідних для проведення інспекційного відвідування документів.
За результатами проведення інспекційного відвідування, інспекторами праці Ющенком В.П. та Сидієм Є.А. , у присутності працівників ТОВ «ДАК» було складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №КВ1849/1063/АВ від 22 грудня 2018 року (далі - Акт) за висновками якого, виявлено наступні порушення:
- частини 1 статті 21, частини 3 статті 24 КЗпП України - у порушення вимог яких, працівники допускаються до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (під час інспекційного відвідування будівельного майданчика ЖК «Метрополь», де проводило діяльність ТОВ «ДАК» виявлено громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які працювали за договорами підряду №23/11/1-Д та №23/11/2-Д від 23 листопада 2018 року, що мають ознаки трудових договорів);
- частин 1 та 2 статті 115 КЗпП України, частини 1 статті 24 Закону України «Про оплату праці» - у порушення вимог статті 43 Конституції України, частин 1 та 2 статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» ТОВ «ДАК» порушує строки виплати заробітної плати, а саме заробітна плата виплачується один раз на місяць.
ТОВ «ДАК» не погоджуючись з висновками Акту, направило на адресу відповідача письмові заперечення (без дати та вихідного номеру).
ГУ Держпраці у Київській області листом від 08 січня 2019 року за вих. №43/2/19/243 «Щодо розгляду заперечення ТОВ «ДАК», повідомило останнього про те, що вказане заперечення приєднано до єдиної справи №4450/18, та зарахується при розгляді винесення штрафних санкцій під час засідання комісії ГУ Держпраці у Київській області.
На підставі викладеного, першим заступником начальника ГУ Держпраці у Київській області Андрієнком В.С. винесено постанову про накладення штрафу №КВ1849/1063/АВ/ТД/ФС-23 від 15 січня 2019 року, якою, на підставі статті 259 КЗпП України, статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», частини 3 статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 та на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України, на ТОВ «ДАК» накладено штраф у розмірі 223 380, 00 грн.
Незгода позивача із зазначеною постановою, зумовила його звернення до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України гарантовано, що держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
При цьому КЗпП не визначає особливостей здійснення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 № 877-V (далі - Закон №877-V).
Відповідно до статті 1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до абз. 4, 5 статті 2 Закону №877-V, заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Пунктом 7 Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, зокрема Головне управління Держпраці у Київській області.
У відповідності до приписів Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27 березня 2015 року № 340 (далі - Положення №340), Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Підпунктом 5 пункту 4 Положення №340 передбачено, що Управління Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова про накладення штрафу №КВ1849/1063/АВ/ТД/ФС-23 від 15 січня 2019 року, винесена на підставі акту №КВ1849/1063/АВ від 22 грудня 2018 року, складеного за результатами здійснення відповідачем інспекційного відвідування, проведеного у відповідності до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295), який визначає процедуру проведення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.
Відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).
Відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).
Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження) (пункт 3 Порядку №295).
За змістом підпункту 1 пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.
У відповідності до пунктів 19, 20, 27 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Пунктом 29 Порядку №295 передбачено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі», яка ратифікована Законом України №1985-IV від 08 вересня 2004 року (далі - Конвенція №81), Інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; iii) зобов'язувати вивішувати об'яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою. У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов'язків.
Стаття 16 Конвенції №81 визначає, що Інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 265 Кодексу законів про працю України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі Порядок №509).
Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд враховує, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). При цьому, такий вид порушення повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті перевірки та доведений належними доказами.
Водночас, при накладенні штрафу слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення та встановлення в діях підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді штрафу.
Необхідно враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
З оскаржуваної постанови вбачається, що під час інспекційного відвідування будівельного майданчику за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 91-93 ЖК «Метрополь», де проводило свою діяльність ТОВ «ДАК», виявлено громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які працювали за договорами підряду №23/11/1-Д та 23/11/2-Д від 23 листопада 2018 року, що мають ознаки трудових договорів, у зв'язку з чим, інспектори праці дійшли висновку про порушення ТОВ «ДАК» частини 1 статті 21, частини 3 статті 24 КЗпП України, а саме використання праці найманих робітників без оформлення трудових відносин.
Так, за визначенням, наведеним у частині першій статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з частиною першою статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Відповідно до частини першої статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.
Згідно з частиною третьою статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Водночас, суд зауважує, що відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Використання примусової праці забороняється. Особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Право на працю в Україні реалізується переважно шляхом укладання трудового договору між працівником та роботодавцем.
Одночасно, в окремих випадках робота може виконуватися не за трудовим договором, а на іншій юридичній підставі. Зокрема, можливе виконання роботи за договорами цивільно-правового характеру.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.
Сторони цивільно - правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямовані на одержання результатів праці, і в разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними, а їх дія припиняється.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 Цивільного кодексу України).
Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно - правовими договорами процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Підрядник, який працює згідно з цивільно - правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально - визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
Предметом трудового договору є власна праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно - правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу роботи.
Аналогічні правові позиції викладені в постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі №127/21595/16-ц, а також у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №820/1432/17.
За висновками оскаржуваного Акта та постанови про накладення штрафу, контролюючим органом встановлено, що працівники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працювали за договорами підряду №23/11/1-Д та 23/11/2-Д від 23 листопада 2018 року.
Вказана обставина не заперечується позивачем у позовній заяві.
При цьому, у матеріалах справи відсутні вказані договори підряду.
У той же час, у матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_1 , який зазначив, що працює у ТОВ «ДАК» на посаді монтажника алюмінієвих конструкцій на підставі трудового договору з вересня 2018 року. Також, із вказаних письмових пояснень вбачається, що ОСОБА_1 працює за графіком, тобто з 08:00 до 17:00, який збігається, за його словами, з графіком роботи ТОВ «ДАК». При цьому, ОСОБА_1 зазначено, що його заробітна плата становить 8 000, 00 грн.
З письмових пояснень ОСОБА_2 встановлено, що він працює монтажником фасаду з 15 листопада 2018 року, трудові відносини з ТОВ «ДАК» перебувають у процесі оформлення.
З огляду на викладене, зі змісту письмових пояснень вбачається, що працівники самостійно не організовували роботу, виконували її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковувалися відповідним посадовим особам, у зв'язку з чим, суд погоджується з висновками відповідача щодо наявності у даних правовідносинах ТОВ «ДАК» з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оформлених договорами підряду №23/11/1-Д та 23/11/2-Д від 23 листопада 2018 року, ознак трудового характеру.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у діях ТОВ «ДАК» ознак, що свідчать про порушення вимог частини 1 статті 21, частини 3 статті 24 КЗпП України, а також доведення відповідачем причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками, у зв'язку з чим, вимога позивача про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №КВ1849/1063/АВ/ТД/ФС-23 від 15 січня 2019 року відносно ТОВ «ДАК» задоволенню не підлягає.
При цьому, зазначені позивачем у позовній заяві порушення відповідачем порядку проведення та оформлення результатів інспекційного відвідування, на думку суду, не можуть слугувати підставою для звільнення позивача від відповідальності за порушення трудового законодавства.
Також, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що для того, щоб інспектори праці дійшли висновку про наявність у договорах підряду ознак трудових відносин, останні повинні були звернутись до суду з відповідним позовом, з огляду на те, що у даному випадку відповідачем під час проведення інспекційного відвідування досліджувалось дотримання ТОВ «ДАК» вимог трудового законодавства, а не відповідність договорів підряду умовам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Аналіз матеріалів справи підтверджує, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення діяв згідно приписів частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність відповідачем правомірності прийнятого рішення та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК» відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.М. Погрібніченко