18 червня 2019 р. рокуСправа № 520/1455/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового судового рішення по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 року по справі № 520/1455/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
2Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 року залишено без задоволення адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
На зазначене рішення суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 року по справі № 520/1455/19 скасовано та прийнято постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0000652-5706-2034 від 06.11.2018 р., яким визначено суму грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 10416,67 грн.
До Другого апеляційного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення по справі про стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати загальною сумою 4921,00 грн., з яких 768,40 грн. судові витрати за подачу позовної заяви, 1152,60 грн. судові витрати за подачу апеляційної скарги, 3000,00 грн. судові витрати на правову допомогу.
Відповідно до частини 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України проведено без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи клопотання про ухвалення додаткового судового рішення, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що таке клопотання підлягає частковому задоволенню.
За змістом частин першої та другої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Так, за правилами Кодексу адміністративного судочинства України суд будь-якої інстанції може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу лише у випадках, передбачених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Враховуючи те, що при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про необхідність постановлення додаткової постанови.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістом статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.
Як свідчать матеріали справи, позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру у розмірі 768,40 грн. (а.с. 4), а також за подання апеляційної скарги - у розмірі 1152, 60 грн. (а.с. 43), що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами.
Враховуючи вищевказане та те, що судом апеляційної інстанції розподіл судових витрат не проводився, а справа фактично вирішена на користь позивача, колегія суддів приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача судових витрат в частині судового збору у загальному 1921,00 грн. за подання позивачем позовної заяви та апеляційної скарги підлягає задоволенню.
Стосовно вимог позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 року по справі № 814/1258/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.
На підтвердження витрат на правову допомогу, надану протягом розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем надано до матеріалів справи договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 23.11.2018 (а.с.13), додаткову угоду до цього договору від 23.11.2018 (а.с. 14), копію квитанції на суму 3000 грн. (а.с. 17).
Відповідно до додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги від 23.11.2018, розмір винагороди за надання правової допомоги складеного 28.03.2018, адвокатом надано клієнту правову допомогу згідно договору від 15.03.2018, а саме: складання адміністративної скарги на податкове повідомлення-рішення від 06.11.2018 року № 0000652-5706-2034 до контролюючого органу вищого рівня - ГУ ДФС у Харківській області - 500,00 грн.; складання адміністративного позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2018 року № 0000652-5706-2034 - 2000,00 грн.; представництво інтересів ЗАМОВНИКА (участь) в Харківському окружному адміністративному суді з приводу розгляду справи за адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2018 року № 0000652-5706-2034 (одне засідання) - 500,00 грн.
Дослідивши надані позивачем документи колегія суддів зазначає, що витрати за складання скарги на податкове повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня у розмірі 500 грн. не підлягають відшкодуванню, оскільки ці витрати не пов'язані із розглядом даної справи.
Щодо решти наданих послуг колегія суддів враховує, що даний спір не є складним, не потребує значного витрачання часу для підготовки правової позиції та складання позову.
Таким чином, проаналізувавши зроблений позивачем розрахунок, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, колегія суддів вважає, що надані позивачем докази не свідчать про співмірність заявленого розміру витрат на правову допомогу до фактичних обставин справи, а тому розмір витрат на правничу допомогу необхідно зменшити до суми 1500 грн.: 1000 грн. за складання адміністративного позову та 500 грн. за представництво інтересів позивача в судовому засіданні.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заява позивача підлягає частковому задоволенню та на його користь підлягають стягненню судові витрати у загальному розмірі 3421,00 грн.: 768,40 грн. за подання позовної заяви, 1152,60 грн. за подання апеляційної скарги, 1500 грн. на професійну правничу допомогу.
Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 252, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити частково.
Прийняти додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (ідентифікаційний код: 39599198; місцезнаходження: 61057, м. Харків, вулиця Пушкінська, будинок 46) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. та на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.
Судді(підпис) (підпис) Перцова Т.С. Чалий І.С.
Повний текст додаткової постанови виготовлений 24.06.2019 року