20 червня 2019 р.Справа № 480/343/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,
представника відповідача - Будакова В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 року, головуючий суддя І інстанції: О.М. Кунець, м. Суми, повний текст складено 04.03.19 року по справі № 480/343/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області
про визнання протиправною та скасування відмови,зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі по тексту - ГУ Держгеокадастру у Сумській області, відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати відмову відповідача, викладену у листі №П--16639-362/21-19 від 17.01.2019, у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області;
- зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 по справі № 480/343/19 задоволено повністю адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії.
Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену у листі №П--16639-362/21-19 від 17.01.2019, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (вул.Петропавлівська, 108, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 39765885) надати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: кв- АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 по справі № 480/343/19, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність, відноситься до земель, на яких розташований фруктовий сад, що перебуває на балансі Тарасівської сільської ради відповідно до акту прийому-передачі від 18.05.2000. До того ж, у відповіді на запит Відділу у Великописарівському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 26.12.2018 Тарасівська сільська рада висловила заперечення щодо надання дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою, оскільки бажана земельна ділянка накладається на земельну ділянку, на якій розташований вищезазначений фруктовий сад. У зв'язку з чим вказує, що спірна земельна ділянка не відповідає вимогам ч.7 ст. 118 Земельного кодексу. Крім того, надання вказаного дозволу позивачу буде суперечити інтересам місцевої громади с. Тарасівка. Зазначає, що висновки суду про недоведення відповідачем факту належності спірної земельної ділянки до земель, на яких розташований фруктовий сад, не відповідають дійсності, оскільки відповідачем до відзиву на позовну заяву додавались відповідні документи, які підтверджують даний факт, а також те, що фруктовий сад знаходиться на балансі Тарасівської сільської ради, та який, відповідно до рішення Тарасівської сільської ради від 14.07.2000, передано до резервного фонду комунальної власності сільської ради. А тому, спірна земельна ділянка не може бути передана в приватну власність позивачу, оскільки, відповідно до п.21 розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України, вважається власністю територіальної громади, тож отримання в подальшому її у приватну власність може порушувати законні права та інтереси територіальної громади Тарасівської сільської ради. Зазначив, що задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою є втручанням у дискреційні повноваження відповідача як суб'єкта владних повноважень та виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 по справі № 1840/3733/18, прийняти рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Позивач в судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на наведену норму, беручи до уваги, що позивач належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі позивача.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 21.12.2018 позивач, ОСОБА_1 , звернулася до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області. Разом із заявою позивачем надані необхідні документи.
Листом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 17.01.2019 року №П--16639-362/21-19 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області, оскільки відповідно до інформаційної довідки, наданої Відділом у Великописарівському районі від 02.01.2019 за № 1809/413-18, землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, відносяться до земель сільськогосподарського призначення, номер графи 8 (багаторічні насадження (сад), відносно яких, відповідно до приписів ст.ст. 179, 187 Цивільного кодексу України, не можуть виникати цивільні права та обов'язки, та, відповідно, укладатися будь-які цивільно-правові угоди. Враховуючи викладене, повідомлено, що Головне управління не має правових підстав для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 14).
Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернулася до суду з цим позовом про визнання протиправною та скасування відмови відповідача у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки ГУ Держгеокадастру у Сумській області у спірних відносинах діяло не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до пп.13 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
З аналізу наведених норм вбачається, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.
Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
- розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;
- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. Разом з цим, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.
Дослідивши зміст листа відповідача від 17.01.2019 №П--16639-362/21-19, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставина, на яку послався відповідач у вказаному листі (неможливість виникнення цивільних прав та обов'язків відносно земельної ділянки, через належність її до земель сільськогосподарського призначення, номер графи 8 - багаторічні насадження (сад)), не передбачена статтею 118 ЗК України в якості підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
При цьому, колегія суддів зауважує, що згідно з інформаційною довідкою Відділу у Великописарівському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 02.01.2019, бажане місце розташування земельної ділянки накладається на землі, на яких розташований фруктовий сад, що перебуває на балансі Тарасівської сільської ради (акт прийому-передачі об'єктів від 18.05.2000). Разом з тим, у цій же довідці зазначено, що форма власності земельної ділянки - державна; земельна ділянка розташована поза межами населеного пункту; земельна ділянка раніше сформована не була; землі, за рахунок яких планується відвести земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства - не відносяться до категорії тих, які не можливо передавати у приватну власність (відповідно до схеми земель, які не можуть передаватись у колективну та приватну власність).
З огляду на зміст вказаної довідки, є сумнівними доводи відповідача про належність спірної земельної ділянки до власності територіальної громади Тарасівської сільської ради та неможливість надання позивачці дозволу на розробку проекту землеустрою бажаної земельної ділянки у зв'язку з цією обставиною.
Також, щодо доводів апелянта про належність спірної земельної ділянки до власності територіальної громади Тарасівської сільської ради, яка, у відповідності до приписів п. 21 розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України, не може бути передана у приватну власність, оскільки це порушуватиме законні права та інтереси територіальної громади Тарасівської сільської ради, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідач вважає, що такі доводи повністю підтверджено документами, що надавались суду першої інстанції разом з відзивом на позовну заяву.
Однак, ті документи, на які посилається відповідач: копія викопіювання земельної ділянки, акт прийому-передачі об'єктів соціальної сфери від 18.05.2000, копія рішення Тарасівської сільської ради від 14.07.2000, в якому вказано, що земельні ділянки під лісами та лісовими насадженнями передано було до резервного фонду Тарасівської сільської ради, в тому числі і фруктовий сад загальною площею 13,0 га, не містять фактичних данних того, що земельна ділянка, яку в подальшому позивач бажає отримати у власність, є ділянкою комунальної власності, а також того, що саме ця земельна ділянка накладається на межі фруктового саду, належного Тарасівській сільській раді.
Координат або графічних матеріалів, які б дозволяли ідентифікувати земельну ділянку, на якій розташований фруктовий сад Тарасівської сільської ради, та встановити її місцезнаходження по відношенню до спірної земельної ділянки, на яку претендує позивач, вказані документи не містять.
Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що надання спірної земельної ділянки позивачу суперечить вимогам ч.7 ст. 118 ЗК України.
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, лист ГУ Держгеокадастру у Сумській області №П--16639-362/21-19 від 17.01.2019 не містить правомірних обґрунтувань для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Посилання апелянта на те, що вказана земельна ділянка відноситься до земель, на яких розташований фруктовий сад, який перебуває на балансі Тарасівської сільської ради, у зв'язку з чим не може бути передана у приватну власність, відповідачем не доведено. Навпаки, зі змісту інформаційної довідки, доданої до матеріалів справи, вбачається, що земельна ділянка не відноситься до категорій тих, які не можливо передавати у приватну власність.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування відмови ГУ Держгеокадастру у Сумській області, викладену у листі від 17.01.2019 №П--16639-362/21-19, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Великописарівського району Сумської області.
Разом з тим, необхідно зазначити, що вказаний лист Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 17.01.2019 №П--16639-362/21-19, в якому відповідачем повідомлено позивача про неможливість вирішення її заяви, не може вважатися належною відмовою у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, оскільки не є рішенням, що прийнято за належним розглядом клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, не містить викладення мотивів прийняття рішення за результатом розгляду поданого клопотання з посиланням на норми чинного законодавства.
Виходячи зі змісту листа, відповідачем не було проаналізовано надані позивачкою документи на предмет їх достатності та належності для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідач фактично ухилився від розгляду заяви, посилаючись на відсутність для цього правових підстав з огляду на те, що землі, за рахунок яких планується формування бажаної земельної ділянки, відносяться до земель сільськогосподарського призначення (багаторічні насадження (сад), відносно яких не можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення у формі наказу про надання дозволу або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, як це передбачено статтею 118 ЗК України, відповідачем не приймалось.
Отже, наданий відповідачем лист від 17.01.2019 №П--16639-362/21-19 не є належною відмовою у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.
Такий висновок суду першої та апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.02.2019 по справі № 823/1121/16, яка є обов'язковою для врахування в силу ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч.5 ст.242 КАС України.
Твердження відповідача про втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Сумській області, колегія суддів вважає необґрунтованими, з наступних підстав.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Такий висновок суду першої та апеляційної інстанцій узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.03.2019 по справі № 2040/6320/18.
Разом з тим, у спірних відносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки не надав оцінки поданим ОСОБА_1 документам, та не прийняв рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні.
З огляду на наведене, висновок суду першої інстанції про зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою, є передчасним, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення цієї частини позовних вимог підлягає скасуванню.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В даному випадку належнім та достатнім способом захисту позивача у спірних відносинах є зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 разом з наданими документами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням висновків суду, наведених у цій постанові.
Такий висновок суду першої та апеляційної інстанцій узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.08.2018 по справі № 815/1666/17, від 26.06.2018 по справі № 814/1755/17, від 11.09.2018 по справі № 816/318/18.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 317 КАС України порушення норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 по справі № 480/343/19 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області надати позивачці дозвіл на розроблення проекту землеустрою, з прийняттям в цій частині нової постанови про часткове задоволення позову шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.
Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 року по справі № 480/343/19 скасувати в частині задоволення позову про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.
Прийняти нову постанову, якою в цій частині позову відмовити.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.
В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 по справі № 480/343/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова
Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 25.06.2019 року