25 червня 2019 року Чернігів Справа № 620/1439/19
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішень про відмову у поновленні пенсії позивачу, викладених у відмовах від 14.12.2018 та 04.01.2019; визнання бездіяльності відповідача щодо не поновлення пенсії позивача протиправною; зобов'язання відповідача провести поновлення та виплату пенсії за вислугу років позивачу з 07.10.2009 з її одночасним перерахунком, відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з проведенням індексації та компенсацією втрати частини доходів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що національне і міжнародне законодавство не містять жодної норми обмеження виплати пенсій по факту місця проживання особи, а тому обмеження пенсійних виплат позивачу, громадянину України, який проживає за кордоном, свідчить про позбавлення його належного майна - пенсії.
Відповідачем було подано відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не є належним відповідачем у справі, адже рішення по припинення виплати пенсії було прийнято Чернігівським обласним військовим комісаріатом, пенсійна справа позивача була закрита в 2000 році та не була передана в головне управління. Вказує, що головне управління не має жодного документу, в тому числі пенсійної справи позивача, згідно яких можливо поновити та виплатити пенсію з одночасним її перерахунком та проведенням індексації. Звертає увагу, що позивачеві надано відповідь в межах та відповідно до Закону України «Про звернення громадян», тобто рішення про відмову у поновленні пенсії головне управління не приймало. Вказує, що на даний час відсутні нормативно-правові акти, що передбачають умови, норми та механізми виплати пенсій громадянам, що проживають за кордоном. Також наполягає на тому, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а позов за період з 07.10.2009 по 27.11.2018 має бути залишений без розгляду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебував на пенсійному обліку в Чернігівському обласному військовому комісаріаті та отримував пенсію за вислугу років до 01.04.1996. Виплату пенсії припинено у зв'язку з переїздом на постійне місце проживання до іншої країни.
Представник ОСОБА_1 18.10.2018 звернувся до Пенсійного Фонду України з заявою щодо пенсійного забезпечення, яку листом від 28.11.2018 № 24552/С-11 було надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області для розгляду по суті (а.с. 112).
Листом від 14.12.2018 № 4839/03/М-11 Головним управлінням Пенсійного фонду України повідомлено представника позивача про відсутність законних підстав для поновлення виплати позивачу пенсії з 07.10.2009 на підставі того, що рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 поширюється на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон після 07.10.2009. Зазначено, що під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Повідомлено, що з Чернігівського обласного військового комісаріату пенсійна справа позивача не передавалась, даних про виплату пенсії та дата припинення виплати пенсії в управління немає (а.с. 117-119).
Також 14.12.2018 представником позивача надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області додаткові документи для відновлення виплати пенсії, зокрема, апостильовану особисту заяву позивача про поновлення пенсії (а.с. 55-58, 114-116).
04.01.2019 листом № 33/03/М-42 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно повідомило представника позивача про відсутність законних підстав для поновлення виплати пенсії з 07.10.2009 (а.с. 127-129).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяким іншим осіб» пенсії звільненим зі служби особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, не призначаються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Пенсії, призначені зазначеним особам в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
В силу статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.
Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009 від 07.10.2009, оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
У пункті 54 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що наведених вище міркувань Європейського суду з прав людини достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи, що рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до ст.46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику Європейського суду з прав людини, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Отже, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.02.2018 у справі № 523/5348/17.
Щодо посилання відповідача, як на одну із підстав для відмови в поновленні пенсії позивача, на те що, пенсійна справа позивача знаходиться в Чернігівському обласному військовому комісаріаті та не була йому передана, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1522 від 02.11.2006 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення та виплати пенсій деяким категоріям громадян» затверджено Порядок передачі органам Пенсійного фонду України функції з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян (далі - Порядок № 1522).
У пункті 3 зазначеної постанови зазначено, що «… іншим органам, що здійснюють призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», забезпечити проведення інвентаризації пенсійних справ, виплатних та інших документів, необхідних для виконання функцій з призначення і виплати пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», передачу їх до 01.01.2007 органам Пенсійного фонду України згідно з актами, складеними за формою, що затверджується органами, зазначеними у цьому пункті, за погодженням з Пенсійним фондом України, та виплату пенсій до визначеного строку».
Відповідно до пункту 2 частини другої Порядку № 1522 органи Пенсійного фонду України приймають згідно із затвердженими графіками від органів, що здійснюють призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсійні справи, виплатні та інші документи, необхідні для виконання функцій з призначення і виплати пенсій.
Тобто, саме до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перейшли повноваження із виплати пенсії відповідній категорії пенсіонерів (особам, звільненим з військової служби).
Частиною третьою статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Постановою правління Пенсійного фонду України № 28-2 від 22.12.2014 затверджено Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Положення № 28-2)
Згідно з підпунктом 5 пункту 4 Положення № 28-2 Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення № 28-2 Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.
Таким чином, законодавець поклав на відповідача обов'язок витребовувати в установленому законодавством порядку відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, отримавши заяву позивача та виявивши, що його пенсійна справа фактично не передана, повинно було витребувати у Чернігівського обласного військового комісаріату пенсійну справу ОСОБА_1 , однак відповідач свого обов'язку не виконав.
За таких обставин, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, викладені в листах від 14.12.2018 № 4839/03/М-11 та від 04.01.2019 № 33/03/М-42, про відмову у поновленні пенсії позивачу є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Водночас суд зазначає, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не поновлення виплати позивачу пенсії охоплюється визнанням протиправними та скасуванням рішень про відмову в поновленні пенсії.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести поновлення та виплату пенсії за вислугу років позивачу з 07.10.2009, то суд зазначає наступне.
Абзацом другим пункту 6 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402, (далі - Порядок № 3-1) передбачено, що заява про припинення виплати пенсії у зв'язку з виїздом за кордон, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні тощо, подається пенсіонером, або його законним представником особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання. При цьому в заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, які перебувають на повному державному утриманні, указується адреса одержувачів цієї частини пенсії.
Пунктом 6 Порядку № 3-1 визначено, що днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, як орган уповноважений на здійснення та забезпечення реалізації права з питань поновлення виплати раніше призначеної пенсії, зобов'язано після отримання заяви про поновлення виплати пенсії, прийняти цю заяву, зареєструвати у відповідному журналі, здійснити дії, необхідні для відновлення виплати пенсії позивачу, зокрема, зробити запит пенсійної справи позивача від Чернігівського обласного військового комісаріату.
Разом з цим, суд зазначає, що наявність обов'язку у органу Пенсійного фонду України відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності подати заяву щодо захисту свого права, адже поновлення виплати пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання дій, пов'язаних з її поновленням, зокрема, подання заяви про поновлення виплати пенсії.
Тому, у цьому випадку відповідач повинен поновити виплату пенсії позивачу саме з дати звернення.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 552/1380/17.
Законодавством не встановлено обов'язку для пенсійного органу як суб'єкта владних повноважень поновлювати пенсію громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон автоматично з 07.10.2009 за відсутності у пенсійного органу станом на 07.10.2009 інформації про факт життя такої особи, її місце проживання тощо.
Водночас, позивачем не було наведено обґрунтованих причин, які унеможливили його звернення, як особи, яка в першу чергу зацікавлена в поновленні виплати пенсії, звернутися до пенсійного органу із заявою про поновлення виплати пенсії після прийняття Конституційним Судом України рішення № 25-рп/2009 від 07.10.2009.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача провести індексацію пенсії, то суд зазначає наступне.
Згідно статті 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей пенсії підвищуються відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Згідно частини першої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. (абзац 1 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до абзацу 6 пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Аналізуючи вказані норми, суд приходить до висновку, що питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103%, у взаємозв'язку з розміром пенсії, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум. При цьому у разі незгоди з діями відповідача щодо наявності чи відсутності підстав для нарахування індексації та її розмірів, позивач не позбавлений права звернутися за захистом своїх прав до суду.
З огляду на наведене, позовні вимоги у цій частині є передчасними та направлені на захист ще не порушеного права, що суперечить статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, так як судовому захисту підлягає лише порушене право.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача провести компенсацію втрати частини доходів, суд зазначає наступне.
Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Таким чином, обов'язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає у випадку порушення встановлених строків виплати доходів, які були нараховані, але своєчасно не виплачені з вини відповідного органу.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 487/6923/16-а.
Крім того, на момент звернення до суду відповідач ще не здійснив поновлення та перерахунок пенсії ОСОБА_1 , а тому, відсутні докази того, що при проведенні такого перерахунку пенсії відповідач не здійснить компенсацію втрати частини доходів самостійно, як того вимагає Закон.
Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання відповідача провести компенсацію втрати частини доходів є передчасними.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 384,20 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання протиправними та скасування рішень, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 , викладені в листах від 14.12.2018 № 4839/03/М-11 та від 04.01.2019 № 33/03/М-42.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести поновлення та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з дати звернення з її одночасним перерахунком відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
В решті позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 384,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25.06.2019.
Суддя Н.М. Баргаміна